копія заяви Віктора Януковича в 2014 році до Путіна

15.11.2015 - Про повномасштабний наступ в 2015 році

Статки керівників держави

ПРО МЕДАЛИ И УБД
/нервным и обидчивым не читать\
Ты можешь сколько угодно воевать, приносить пользу стране и армии, но всему этому должно быть документальное подтверждение. Так функционирует государственная система. Порой она работает криво и даже подло. Бывает так, что достойные люди остаются ни с чем, а прохиндеи или какие-нибудь "аватары" получают то, чего не заслужили. На войне, это ощущается с особой остротой. Статус УБД - то отдельная история. За годы войны я встречал людей, которые пришли заполучить желанный статус (и таки получили), но они никогда не были на передовой и находясь (прячась) в безопасном тылу, даже там не делали хорошо свою работу. Я отлично помню сытые, благополучные, не обремененные страданиями войны лица тех, кто приезжал в АТО на месяц-полтора не работать, а отсидеть свой срок, получить УБД, и, может быть еще пару-тройку медалей. У меня в памяти целая коллекция постыдных вещей, которые делали люди, чтобы заполучить то, на что по справедливости, они не имели права. А кто сказал, что жизнь справедлива?
Но, также, у меня перед глазами проходят лица тех, кто воевал или волонтерил рискуя жизнью, здоровьем; осознавая, что в случае гибели семья останется ни с чем. Некоторые из этих людей сделали неизмеримо больше чем иные профессиональные военные...
Еще одна несправедливость войны, это награды. Те самые, блестящие кружочки на груди, которые так тешат тщеславие. Помню, в какой-то момент я решил просто ЗАБИТЬ. Перестать бороться за них.
Впрочем, у меня есть УБД, медали и благодарности. Но давались они нелегко. Практически безвылазно в зоне АТО. Пески, Авдеевка, другие места, и десятки тысяч километров по военным дорогам. УБД получил спустя три года, а мог бы еще в 15м году. Нужно было только подсуетиться. Не подсуетился. Цель была иная. Хотелось, да и сейчас все еще хочется, сделать что-то полезное для воюющей армии...
Теперь, вот, прошу Бога, чтобы мне никогда не уподобиться ряженому типу, который очаровывает блеском медалей наивных гражданских. Потому что в какой-то мере стыдно перед теми, кто сделал больше, но не получил то, что имею я. У меня нет права быть "круче" тех, кто отдал на войне самое драгоценное - собственную жизнь, а мне повезло быть живым.
Война научила не смотреть на статусы и награды, которые имеет человек. Война научила смотреть в самого человека. И если он г**но, то медали всего лишь недоразумение на этой куче навоза. Но если перед тобой ЧЕЛОВЕК, то какая разница, сколько блестящих кружочков у него на груди, какие звания и статусы он имеет?

Вибори президента -2019

31 березня 2019 року відбувся І тур виборів президента України.
За його результатами підрахунку 99% протоколів, до другого туру виходять Володимир Зеленський і Петро Порошенко

Попалася в мережі така тривожна інфа. Чи не смертельна, але дуже неприємна і схожа на правду. Від Shlomo Nagel. Тут кремлядьській Незігарь назігаріив таку аналітіку: 

Вибори Президента України: серйозні гравці вступили в гру.

Штаб Зеленського витратив на перший тур $ 10 млн (витрати йшли в основному на роботу членів комісій і спостерігачів, зарплату працівникам штабу), $ 5 млн - хлопці зібрали самі (допоміг Коломойський), $ 5 млн вніс Дмитро Фірташ, який зараз перебуває під домашнім арештом (заставу $ 120 млн) в Австрії, мін'юст США запитує його екстрадицію. На другий тур Зеленському потрібно мінімум $ 20 млн, а для перемоги $ 50.

Дмитро Фірташ не просто дав гроші, а допоміг ще своїм медіа-ресурсом - телеканал Інтер (перша кнопка України), яким він володіє спільно з Сергієм Льовочкіним, і Валерієм Хорошковським, який в свою чергу володіє 50% акцій компанії Студія Квартал 95 Володимира Зеленського ( !).

Що відомо про Хорошковського: киянин, юрист, в 90ті займався бізнесом, скуповував активи, в 1997р - продав Укрсоцбанк за $ 250 млн Віктору Пінчуку (зять Кучми), став депутатом Верховної Ради, продав Галактон - Абрамовичу, в 2004му поїхав в Москву працював віце -президентом Євраз-груп Олександра Абрамова (знаком і дружить з ним ще з 90-х), в 2006му - глава Ради Національної Безпеки і Оборони України, в 2009м очолив Митну Служби України (прем'єр Тимошенко), відмовився розмитнювати газ Фірташа на користь Нафтогазу України - потрапив в немилість до Тимошенко, в 2010-му - голова СБУ, перейшов в уряд Азарова міністром фінансів, потім першим віце-прем'єром (президент Янукович), конфлікт з Азаровим, 28 грудня 2013 року спішно виїхав до Лондона, зараз живе в Монако.

Вимальовується наступна конфігурація: Фірташ - Хорошковський - Льовочкін - Медведчук - Бойко, цей союз доповнює Коломойський, всі учасники не бачать Президентом Порошенко.

Розподіл інтересів і сфер впливу в цьому союзі:

Зеленський - Президент України. 
Льовочкін - глава адміністрації Президента Зеленського. 
Хорошковський - Прем'єр-міністр України. 
Фірташ - повернення активів відібраних оточенням Порошенко і Тимошенко, повернення в Україну. 
Медведчук - Голова Верховної Ради України, з парламентсько - президентською формою правління, про що він говорив ще з 2004 року (Віктор Медведчук - досвідчений і впливовий політик, доктор юридичних наук, автор конституційної реформи, згідно з якою посилюються повноваження парламенту для контролю виконавчої влади). 
Бойко - міністр енергетики або глава Нафтогазу України. 
Коломойський - повернення свого основного активу Приватбанку, повернення в Україну. 
Аваков - міністр МВС. 
Портнов - генеральний прокурор України.

До початку другого туру Володимир Зеленський пообіцяв оприлюднити список своєї команди. У Зеленського є медіа - Інтер, 1 + 1, канали Пінчука лояльні, він сконцентрував весь протестний електорат, має високий рейтинг, і все, що йому потрібно зробити для перемоги - запросити Юрія Бойко в свою команду, таким чином він отримає підтримку всього південно сходу України (+ 10%). США бачать в ньому лідера, Аваков забезпечить захист і протидія фальсифікаціям з боку Порошенка.Єврейське лобі Коломойського шукає компроміси з Москвою і Вашингтоном.

За результатами підрахунку 99% протоколів, до другого туру виходять Володимир Зеленський і Петро Порошенко

Результати виборів президента України 2019 стануть відомі після обробки даних з виборчих дільниць і відразу з'являться на цій сторінці. Офіційно Центрвиборчком повинен оголосити результати не пізніше 10 квітня. Перші екзит-поли були оприлюднені о 20:00, після закриття виборчих дільниць. Найактуальніша інформація про результати - в матеріалі РБК-Україна.

Наркотрафік в Україні

23 березня 2019 року Найрезультативніша антинаркотична операція ГПУ та СБУ: задокументовано і затримано розгалужену організацію загальною чисельністю до 1000 учасників, яка торгувала за криптовалюту наркотиками через інтернет сайти та чат боти в месенджері Телеграм. 

В ході обшукіі вилучена зброя, наркотики, близько 10 млн дол готівки.
Організатори створили мережу наркокур‘єрів, закладників, створювали криптогаманці та акаунти на криптобіржах.
Силовий підрозділ організації займався рекетом, фізичним насиллям щодо конкурентів. Членів своєї організації карали відрубуванням пальців. 

20 організаторів наркомережі отримали належні запобіжні заходи: арешт або застава в 100 млн грн, 300 млн грн, рекорд - в 349 млн застави, 4 - арешт без права застави.
Прокурори і слідчі не сплять третю добу. Але така справедливість суду не всім подобається.

Кандидат у Президенти України

Наш план:
2020 рік – масштабне залучення інвестицій в українську економіку.
2021-2022 роки – завдяки прискореному економічному зростанню відчутним стане збільшення заробітний плат, пенсій, соціальних виплат.
2023 рік – Україна подасть заявку на вступ до ЄС та отримати план дій про членство НАТО.

Ми підемо  шляхом розвитку  економічних відносин!

Друзі, до вашої уваги четверта частина біографії Ігоря СМЕШКА. Впевнені, вдумливий читач багато чого зрозуміє саме з цієї частини, оскільки вона торкається одного з найбільш тяжких періодів новітньої історії України. Більш детально (з фактами, документами та цитатами) цей епізод викладений в книзі Віктора Смєлова "Ігор Смешко. Незакінчене досьє генерала розвідки…", яку можна прочитати/скачати за посиланням http://clc.am/Ums3OQ

🇺🇦 2000–2003 рр. Убивство Гонгадзе, "плівки Мельниченка", скандал із "Кольчугами" і третя сторона в цих трагедіях

🔹 На початку вересня 2000-го Смешко був змушений подати у відставку з посади начальника Головного управління розвідки Міноборони України. Поки він із західними партнерами боровся з міжнародною організованою злочинністю, тогочасне керівництво СБУ зустрічалося і налагоджувало бізнес-схеми з окремими представниками міжнародного криміналітету, які були на той час об'єктами оперативного спостереження і розробки воєнною розвідкою.

🔸 Довіра до Смешка із боку президента також систематично руйнувалася керівництвом СБУ. Він практично втратив право особистої доповіді. У той же час і нове керівництво Російської Федерації посилало сигнали в Київ із бажаністю усунення з посади прозахідного керівника української воєнної розвідки ("WikiLeaks": Reference ID06KYIV4597, Created 2006-12-20 15:30, Released 2011-08-30 01:44, Classification Origin CONFIDENTIAL, Embassy Kyiv).

🔹 Відставка залишалась єдиним кроком для Смешка, щоб привернути увагу президента на розбіжності у підході до боротьби із міжнародною організованою злочинністю і корупцією у владі між воєнною розвідкою і керівництвом СБУ. Але його відставка була прийнята навіть без зустрічі з ним президента України. Він отримав нове призначення – військового аташе України в Швейцарії, де почав створювати українське військове представництво в Берні та при міжнародних організаціях в Женеві.

🔸 За рік до цього, ще у 1999-му, Леонід Кучма ліквідував Комітет із питань розвідки при президентові України, який Смешко з такими зусиллями створював із нуля. Координація діяльності розвідувальних органів, їх взаємодія і перевірка рівня достовірності інформації для вищого керівництва держави, по якій невідворотно потрібно було приймати рішення, була таким чином зупинена.

🔹 Відсутність скоординованих дії розвідорганів негативно проявилась уже при розслідуванні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе у вересні 2000 року. Тепер відомо, що за журналістом стежило не тільки МВС, але й СБУ. Звільнення керівника воєнної розвідки знімало останній стримуючий фактор для дій агентів третьої сторони в керівництві СБУ. Величезний апарат СБУ так і не став шукати ні замовника вбивства Гонгадзе, ні реального організатора прослуховування кабінету президента України. Декілька офіцерів із воєнної розвідки, діючи на свій страх і ризик, ще у перші дні трагедії вирахували, що Мельниченко діяв не самостійно. В нього були зв'язки в СБУ, які допомогли йому отримати з порушенням законодавства закордонний паспорт, по якому він і виїхав за кордон.

🔸 Під час військово-дипломатичної роботи Смешка у Швейцарії тодішнє керівництво СБУ намагалася знищити репутацію генерала. Було порушено кілька замовних кримінальних справ, які були спрямовані проти нього та його найближчого оточення. СБУ провела обшуки в його будинку, у родичів, навіть у кабінеті посольства і в його службовій квартирі у Швейцарії. У ЗМІ було розгорнуто інформаційну кампанію проти нього. Тиск був сильним, керівництво СБУ робило все, щоб дискредитувати Смешка, не тільки всередині України, а й на Заході. Але тиск на Україну був ще сильнішим. Почався новий міжнародний скандал: офіційний Київ обвинуватили в незаконних (в обхід санкцій ООН) постачаннях в Ірак станцій пасивної радіотехнічної розвідки "Кольчуга".

🔹 У 2002-му Смешка відкликали із Швейцарії до Києва. Він був призначений Головою Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при президентові України та керівником української комісії для переговорів зі США щодо врегулювання "кольчужного" скандалу. Наступного дня Смешко вилетів до Вашингтона і Нью-Йорка, де зробив усе, щоб довести американській стороні: Україна не продавала "Кольчуг" Іраку. Він зустрівся там з впливовими політиками і колегами з розвідки, йому повірили, прислали в Україну американо-британську комісію. У підсумку комісія переконалася: Україна не продавала "Кольчуг", після чого наша держава, фактично, вийшла з міжнародної ізоляції. По суті, Смешко довів: "кольчужний скандал" – ще одна політична спецоперація проти України.

🔸 Того самого року Ігор Смешко був призначений першим заступником секретаря Ради національної оборони і безпеки України, посаду якого на той час обіймав генерал Євген Марчук. Саме тоді, 2002–2003 роки, в сфері національної безпеки і оборони було вперше визначено курс України на повноправне членство в НАТО.
---
#Смешко_біографія

✍ Частина 1. 1955–1991 рр. Від переможця шкільних олімпіад до наймолодшого доктора технічних наук http://clc.am/gyjeMA
✍ Частина 2. 1991–1995 рр. Перший військовий аташе незалежної України http://clc.am/kg3hHA
✍ Частина 3. 1995–2000 рр. Голова Комітету з питань розвідки, начальник Головного управління розвідки Міноборони, "справа Лазаренка" і слухання в Конгресі США http://clc.am/PO8now
✍ Частина 4. 2000–2003 рр. Убивство Гонгадзе, "плівки Мельниченка", скандал із "Кольчугами" і третя сторона в цих трагедіях http://clc.am/pzvftQ

Повна біографія https://www.smeshkopresident.com.ua/biography

На фото: 2001 рік, Швейцарія. Військовий аташе України в Швейцарії Ігор Смешко з дружиною Юлією

Кошторис на вибори Президента - 2019

Державний концерн Укроборонпром

Легалізація накраденого після відміни статті 368-2

26 лютого Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу, яка передбачає покарання для чиновників за незаконне збагачення. Про це повідомили відразу кілька джерел УП та інші ЗМІ. 

Стаття N368-2 дозволяла притягти чиновників до відповідальності у випадку, коли їхні активи та витрати явно перевищують офіційні доходи. Логіка проста: якщо сім'я чиновника має майно та стиль життя, що не відповідають їхнім офіційним доходам – він причетний до корупції і повинен відповідати за це.

Щоб не було маніпуляцій щодо порушення презумпції невинуватості, довести невідповідність майна офіційним доходам – завдання слідчого та прокурора.

Конституційне подання щодо ліквідації відповідальності за незаконне збагачення подали ще в грудні 2017 року 59 народних депутатів, серед яких і фігуранти справ за цією статтею Кримінального кодексу.

Громадські та міжнародні експерти й науковці аргументовано вважають кримінальну відповідальність за незаконне збагачення цілком конституційною.

Наслідки ймовірного рішення КС не лише для гучних розслідувань Національного антикорупційного бюро України, а й загалом для України вже можна передбачити. Адже криміналізація незаконного збагачення була однією з вимог одразу двох міжнародних партнерів України – Міжнародного валютного фонду та Європейського Союзу. 

Зобов'язання України

Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення у чинній редакції запровадили у 2014 році. Це було одним із ключових зобов'язань України перед Міжнародним валютним фондом відповідно до меморандуму від квітня 2014 року.

Повноваження розслідувати незаконне збагачення топ-посадовців, за задумом МВФ, отримувало НАБУ.

За правилами Фонду, відкат у виконанні зобов'язань за попередніми меморандумами у рамках програм фінансування перешкоджає отриманню наступних траншів.

Простіше кажучи, через скасування відповідальності за незаконне збагачення Україна не отримає наступний транш МВФ, навіть якщо всі інші зобов'язання за поточним меморандумом із МВФ будуть виконані.

Без коштів МВФ Україна знову може зіткнутися із суттєвими труднощами у виплатах зовнішніх запозичень. Адже лише у 2019 році Україна має погаситиборгів на 14 млрд доларів США, що складає 75% від міжнародних резервівУкраїни станом на початок 2019 року.

ADVERTISEMENT

Криміналізація незаконного збагачення також була однією з вимог ЄС у рамках Контракту з розбудови держави.

Окрім цього, скасування незаконного збагачення цілком вихолостить систему електронного декларування статків чиновників, ефективне функціонування якої було вимогою Плану дій з візової лібералізації ЄС, а також діючої програмимакрофінансової підтримки України Європейським Союзом.

Адже е-декларування працює на виявлення та випередження корупції, тільки якщо чиновник може постати перед судом як за брехню в декларації, так і за невідповідність статків доходам.

Якщо ж незаконне збагачення перестане бути злочином, чиновники збагачуватимуться із сумнівних джерел, декларуватимуть це та насолоджуватимуться безкарністю.

Кого може амністувати Конституційний суд

За даними прес-служби НАБУ, детективи розслідують епізоди з незаконного збагачення у 65 кримінальних провадженнях.

Найтяжче передбачене покарання для топ-посадовців – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років із конфіскацією майна.

Будуть закриті 65 справ НАБУ щодо незаконного збагачення народних депутатів, міністрів, керівників держустанов, військових прокурорів, заступників голови СБУ та інших одіозних топ-чиновників.

Усі справи, незалежно від того, чи вони знаходяться у суді, чи ще перебувають на стадії досудового розгляду, автоматично закриються. Чотири роки роботи НАБУ над ними підуть просто коту під хвіст.

Більше того, усі чиновники країни фактично отримають амністію щодо їхніх незаконних статків. Адже таке рішення Конституційного суду фактично скасовує цей злочин у Кримінальному кодексі.

Поміж 65 справ щодо незаконного збагачення топ-посадовців є, наприклад, справа першого заступника голови Служби безпеки України Павла Демчини. За версією слідства, у період із квітня 2015 по грудень 2016 року Демчина та його сім'я придбали автівок та земельних ділянок на майже 4 млн гривень. Відповідних доходів для таких дорогих покупок у заступника голови СБУ не було.

Радіє потенційному закриттю своєї справи й голова Державної аудиторської служби Лідія Гаврилова. Упродовж 2015-2017 років вона отримала у власність майно та коштовності на загальну суму в майже 10 млн гривень. Вартість таких активів значно перевищує доходи чиновниці.

Свято може прийти на вулицю голови скандального Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, який, за версією слідства, приховуєкоштовне майно та елітний будинок через фіктивне розлучення.

Разом із Вовком святкуватиме колишній військовий прокурор сил АТО Костянтин Кулик, який зараз обіймає керівну посаду в ГПУ. Його обвинувачують у набутті майна на суму майже 3 млн гривень.

Можливого незаконного збагачення стосується розслідування НАБУ щодо колишнього керівника Державної фіскальної служби Мирослава Продана. Його підозрюють у необґрунтованому набутті майна на суму 89 млн гривень під час роботи очільником ДФС.

До 65 щасливчиків входить також народний депутат від Радикальної партії Євген Дейдей. Розслідування за фактом його можливого незаконного збагачення розпочали у листопаді 2016 року. У 2015-2016 роках Дейдей став власником нерухомого майна та автівок, вартість яких у 4 рази перевищує його офіційні доходи та доходи членів його родини.

Справа щодо можливого незаконного збагачення розслідується стосовно лідера Радикальної партії Олега Ляшка. Раніше журналісти виявили, що Ляшко разом із дружиною придбали нерухомості на 20 млн гривень.

Це лише 7 із 65 справ, які розслідує НАБУ, і які будуть закриті після рішення КС. Незаконного збагачення також стосуються розслідування антикорупційних органів щодо нардепів Андрія Лозового, Ігоря Мосійчука, генпрокурора ЮріяЛуценка. Минулого тижня до суду скерували справу міністра інфраструктури Володимира Омеляна.

У всіх цих випадках чиновники більше не відповідатимуть на питання походження коштів і зможуть захиститися від відповідальності, просто законно оформивши придбання. Їх усіх амністують і все пробачать.

Як врятувати ситуацію?

Насправді, ніяк.

Згідно з законом, рішення Конституційного суду є остаточним і не може бути оскарженим чи переглянутим.

Не тільки фігуранти 65 справ НАБУ, але й усі суб'єкти електронного декларування отримають амністію. Українці ж заплатять за це можливим дефолтом.

Політична відповідальність за це лежатиме на президентові Петрові Порошенку.

Саме президент як автор закону про Конституційний суд мав передбачити формування КС через незалежний конкурс – проте він цього не зробив.

Читайте також: Хто намагається встановити контроль над Конституцією

Більше того, Порошенко, на відміну від Верховної Ради, не відкликав суддів, призначених за квотою президента ще за часів Віктора Януковича. 18 конституційних суддів порівну призначають президент, ВР та з'їзд суддів України.

Завдяки голові держави досі вершать правосуддя призначені Януковичем заступник Конституційного суду Олександр Тупицький та суддя Олександр Касмінін. Останній, згідно з розслідуванням журналістів, незаконно привласнив собі службове житло вартістю близько 5 млн гривень.

У свою чергу депутати, всупереч Конституції, запровадили порядок номінування суддів КС винятково за поданням парламентських фракцій.

Тобто і президент, і народні депутати зробили все, щоб Конституційний суд залишався під політичним впливом.

Центр протидії корупції

США в період кінця ХХ та початку ХХІ ст.

  1. США в період “консервативної революції”. Президентство Р.Рейгана і Дж. Буша

            На виборах 1980 р. переміг республіканець Рональд Рейган. Він започаткував період в історії США, який отримав назву “консервативна революція (хвиля)”.

            У своїй внутрішній політиці Рейган запропонував курс, який отримав назву «рейганоміка». В його основу було покладено програму обмеження ролі держави в економічному та соціальному регулюванні (монетаризм). Відбувся перехід від прямого до більш опосередкованого втручання держави в економіку. Здійснювалась податкова реформа, вводились пільги енергетичним корпораціям, ліквідовувався контроль за цінами на нафту. Одночасно запроваджувалась жорстка антиінфляційна політика, скорочувались витрати на державний апарат та соціальні програми.

            Ці заходи сприяли зупиненню інфляції, а починаючи з 1983 р. почалось економічне піднесення. Значно посилилась ефективність економіки США та її здатність до впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Посилився приплив іноземних інвестицій з боку європейських країн та Японії. Іноземні капіталовкладення сприяли якісним перетворенням в американському господарстві.

«Рейганоміка»

Основні заходи
·         Підтримка приватної ініціативи. ·         Відмова від жорстокої регламентації бізнесу. ·         Скорочення витрат всіх державних відомств за виключенням Пентагону (воєнного). ·         Зменшення федеральних витрат. ·         Зменшення податків. ·         Орієнтація соціальної політики на середній клас.
Результати
Позитивні	Негативні
·         Подолання кризових явищ, покращення економічної кон‘юнктури. ·         Зростання долі наукоємних галузей економіки. ·         Приток іноземних інвестицій. ·         Розширення сфери послуг. ·         Переозброєння американської армії.	·         Закордонні капіталовкладення перевищили американські закордонні активи. ·         Посилення конкуренції з товаровиробниками з Європи та Японії. ·         Зростання воєнних витрат. ·         Зростання державної заборгованості. ·         Посилення соціального розшарування.

            У період правління Р. Рейгана було проведено переозброєння американської армії і почалися роботи по створенню протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь (так звана стратегічна оборонна ініціатива – СОІ абр програма «Зоряних війн»). Ці дії супроводжувались антикомуністичною і антирадянською пропагандою. СРСР був оголошений "Імперією зла", проти якої потрібно розпочати "хрестовий похід". Однак Рейган виявився досить гнучким політиком. У 1985 р. він розпочав переговори з новим радянським лідером М.Горбачовим, які відкрили нову сторінку в світовій політиці і привели до закінчення "холодної війни".

Цікаво знати

            Одна з зовнішньополітичних акцій Рейгана надала йому значних клопотів і вилилась у тривалий політичний скандал, який отримав назву «Ірангейт». Суть справи полягала в тому, що США таємно, через посередників постачали зброю і запасні частини своєму одному з головних ворогів – Ірану, який вів війну з Іраком. Отримані кошти йшли на фінансування бойових загонів «контрас», що вели боротьбу про сандиністського (прорадянського, прокубинського) режиму в Нікарагуа. Цей скандал ледь не коштував Рейгану президентського крісла.

Зі спогадів Р.Рейгана про початок свого президентства

            “У 1981 р., коли я зайняв президентське крісло у Білому домі, м`язові волокна американського воєнного м`яза була настільки атрофована, що наша здатність успішно відбити можливу атаку з боку Радянського Союзу була дуже сумнівна: винищувачі не літали, бойові кораблі не плавали, бо хронічно не вистачала запчастин. Наші кращі сини і доньки уходили з військової служби, моральний стан добровольчої армії  знаходився в занепаді; наше стратегічне озброєння – ракети і бомбардувальники (основна наша сила стримування) – десятиліттями не модернізувалася. В той же час Радянський Союз створював свою воєнну машину, яка загрожувала перевершити нашу на будь-якому рівні.

Мені хотілося сісти за стіл переговорів, щоб покінчити з цією безглуздою політикою “взаємного гарантованого знищення”, але для цього Америці насамперед потрібно було збільшити свою воєнну міць. Тоді ми могли б вести переговори з Радами з позиції сили, а не слабкості».

Позитивні зрушення в житті США були закріплені після приходу до влади республіканця Джорджа Буша (старшого), який до того був вісім років віце-президентом. Буш не був популярним політиком, проте, як твердив професор Гелбрейт: “Представників ситої і задоволеної Америки було більше, саме вони відіграли вирішальну роль на виборах. Вони віддали перевагу запевненням Буша. Що непомірні витрати на соціальні потреби не вирішать всіх соціальних проблем, не врятують людей від страждань і злиднів. Буш просто обіцяв допомогти тим, хто дійсно цього потребує і обіцяв створити суспільство “добрих, чутливих людей».

            Не дивлячись на те, що при ньому конгрес контролювався демократами, Бушу вдалося досягти згоди між республіканцями та демократами з основних питань внутрішньої та зовнішньої політики і забезпечити ефективне здійснення свого політичного курсу. Чільне місце у президентській програмі належало питанням боротьби з наркоманією, розвитку освіти, охорони здоров’я, екологічним проблемам. Головна проблема, над якою весь час працювала його адміністрація, це дефіцит бюджету. Який постійно зростав. Дещо підірвало його авторитет негаразди спричинені економічним спадом 1990-1992 рр., які були зумовлені негативними проявами рейганоміки.

            У міжнародних відносинах досягнуто нових домовленостей з Радянським Союзом (згодом з Росією, Україною, Казахстаном, Білорусією) про скорочення ядерних озброєнь. Остаточно вирішене німецьке питання (у 1990 р. Німеччина об`єдналася). Дж.Буш санкціонував агресію американських військ у Панаму під приводом боротьби з наркоманією (1989 р.). Найбільшим його досягненням стала перемога у війні з Іраком за визволення Кувейту в 1991 р. («Буря в пустелі»).

2. Президентство Б.Клінтона

            У 1992 р. на президентських виборах Буш, маючи авторитет переможця, зненацька потерпів поразку від молодого і маловідомого демократа, губернатора штату Арканзас Білла Клінтона. Поразка Буша стала завершенням "консервативної революції", яку протягом 12 років здійснювали республіканці. Поворот у настроях американців був зумовлений їх прагненням соціального захисту, більшої соціальної ролі держави.

            Новому президенту відразу довелось зустрітися з проблемою етнічними заворушеннями у Лос-Анджелесі, які довелось придушувати військами. Ці заворушення свідчили, про наявність значних соціальних конфліктів, які мають етнічну основу. «Кольорове» населення США складає значну масу населення, що знаходиться за межею бідності. Щоб завоювати прихильність цієї частини населення адміністрація вдалася до широких соціальних програм.

            У 1994 р. республіканці взяли реванш на виборах в сенат і палату депутатів. Проте це їм не допомогло, на президентських виборах 1996 р. Б.Клінтон знову здобув перемогу.

            За роки свого перебування в Білому домі Б.Клінтон не вдавався до радикальних реформ, проводячи прагматичну політику. Проте ним започатковано реформи в освіті і охороні здоров’я, соціальному забезпеченні. Важливими здобутками його правління вважається забезпечення подальшого поступового розвитку економіки США, створення додаткових 10 млн робочих місць, скорочення вдвічі державного дефіциту (а згодом з`явився навіть профіцит – перевищення доходів бюджету над витратами), боротьба з наркобізнесом.

Цікаво знати

            З президентством Б.Клінтона пов`язана ціла серія пікантних скандалів, пов`язаних з особистим життям президента. Його неодноразово звинувачували у сексуальних домаганнях до співробітниць Білого дому. А скандал про статевий зв`язок з Монікою Левінські навіть призвів до того, що проти президента була застосована процедура імпічменту (правда при голосуванні не було набрано достатньої кількості голосів). Головне, в чому звинувачували президента, це не за статеві зв`язки з практикантками у Білому домі, а за те, що він говорив неправду, заперечуючи їх. Зрештою американці пробачили своєму президенту любовні походеньки, а дружина мужньо витримала всі перипетії скандалу. Після завершення президентського терміну чоловіка вона розірвала шлюб з ним. Хіларі Клінтон весь час президентства чоловіка відігравала помітну роль у політичному житті країни, була радником чоловіка.

            У зовнішній політиці Б.Клінтон виступає за розширення НАТО, за участь США в урегулюванні регіональних конфліктів і проведенні миротворчих акцій. Взагалі США після розпаду СРСР, як єдина наддержава, намагаються створити глобальну систему безпеки, залучивши до неї всі впливові держави і структури світу. У проведенні свого зовнішньополітичного курсу США вдавався до будь-яких засобів: від мирних до воєнних (бомбардування, ракетні удари, введення військ). Серйозними зовнішньополітичними акціями США в період президентства Б.Клінтона стали збройні операції в Сомалі, Гаїті, Боснії, Іраці, Афганістані, Сербії (Косово).

3. США на початку ХХІ ст. Президентство Дж. Буша – молодшого

            Вибори 2000 р. були особливими в історії США, вони стали випробуванням для американської демократії, системи виборів. Вперше створилась ситуація коли за кандидатів республіканця (Дж. Буш –молодший) і демократа (Ела Гора) було подано однакову кількість голосів. Після тривалих і неодноразовим перерахунків голосів перевага була віддана республіканцям. Дана ситуація свідчила, що в американському суспільстві не існує нагальних проблем, на вирішенням яких потрібно мобілізувати все суспільство.

            Відносне економічне благополуччя дало змогу адміністрації Дж.Буша-молодшого основну увагу зосередити на зовнішній політиці. До того ж до цього зобов`язує і статус США у світі. Але активне втручання США у всі точки напруги, що існують у світі, зумовило наростання антиамериканських настроїв. 11 вересня 2001 р. стало переломним у житті США і світу. У цей день стався терористичний напад, в результаті якого було зруйновано Світовий торговий центр у Нью-Йорку і пошкоджено будівлю Пентагона (Міністерства оборони США). Жертвами терористів стало близько 5 тис. чол. Цей терористичний акт показав всю небезпеку тероризму. США були поставлені перед необхідністю розгорнути широкомасштабну боротьбу з тероризмом. Ця боротьба розгорнулась у декількох напрямках: врегулювання конфліктів  гарячих точках планети, зміна урядів у тих країнах, які підтримують міжнародний тероризм, ліквідацію економічної бази тероризму, боротьба з терористичними угрупованнями тощо. Для боротьби проти тероризму утворилась антитерористична коаліція держав світу на чолі з США. Першою серйозною акцією США стало втручання у внутрішні справи Афганістану на боці тих сил, що вили боротьбу з рухом Талібан (Цей рух підтримував діяльність терористичної мережі Аль-Каїда на чолі з Бен Ладеном, на яку покладено відповідальність за теракт 11 вересня 2001 р. та ще цілий ряд терористичних актів). Взимку 2002-2003 рр. США розгорнули масову антиіракську кампанію з метою повалити президента Саддама Хусейна. Йому закидалося прагнення оволодіти зброєю масового знищення, для здійснення амбітних планів у регіоні. У березні-квітні 2003 р. війська США та Великобританії провели блискучу операцію по поваленню режиму Саддама Хусейна. Проте, поваливши режим, США та їх союзники в окупації країни зіткнулися з масовим партизанським рухом, прихильниками колишнього режиму, повстанням сунітів та шиїтів. 30 червня 2004 р. США передали владу іракській адміністрації, відновивши суверенітет країни. Але становище в країні є непевним.  Наслідки війни будуть мати довготривалий вплив на долю світу, регіону і США. Перемога над режимом Саддама Хусейна не розв`язує основного завдання боротьби з тероризмом.

            Також початок нового тисячоліття приніс і економічні проблеми для США. Прокотилась хвиля банкрутств великих компаній США. Відбулось значне падіння акцій компаній пов`язаних з «новою економікою» (галузі пов`язані з цифровими технологіями і програмовим забезпеченням), яка у попереднє десятиліття показувала феноменальні темпи зростання. Все це поставило адміністрацію Буша-молодшого перед загрозою економічної кризи.

            Важливою подією в історії США стало прийняття у грудні 2003 р. Верховним судом США рішення про зміну фінансування системи виборів президента.

            На виборах 2004 р. перемогу у президентській гонці здобув знову Дж.Буш – молодший.

            На кінець його президентства припала прогнозована фінансова, яка переросла в економічну, криза, що охопила всі країни світу.

            На президентських виборах 2008 р. перемогу здобув демократ Б.Обама.

      У період кінця ХХ – початку ХIХ ст. докорінно міняється роль США у світі. Після розпаду СРСР вони залишились однією наддержавою. Відповідно, вся їх політика, як внутрішня, так і зовнішня, продиктована і спрямована на підтвердження цього статусу.     

                Таб. “Президенти США другої половини ХХ – початку ХХІ ст.”

Президенти	Роки перебування при владі	Партійна приналежність	Внутрішньополітичні доктрини	Зовнішньополітичні доктрини
Г.Трумен	1945-1952	Демократична	“Справедливий курс”	“Стримування комунізму”
Д.Ейзенхауер	1953-1960	Республіканська	“Згода”(Консенсус), “Нормальність”	“Відкидання комунізму” (“Визволення”), “Масованої відплати” і “Заповнювання вакуума”
Д.Кеннеді	1961-1963	Демократична	“Нові рубежі”	“Гнучке реагування”, “Союз за ради прогреса”, створення Корпусу миру
Л.Джонсон	1963-1968	Демократична	“Велике суспільство”	“Гнучке реагування”
Р.Ніксон	1969-1974	Республіканська	“Нова економічна політика”	“Гуамська доктрина” (країна, що зазнала комуністичної агресії отримує американську допомогу, але надає живу силу), розрядка (“Реалістичне стримування”), “Атлантична єдність”.
Дж.Форд	1974-1976	Республіканська	“Ніксономіка без Ніксона”	Розрядка (“Реалістичне стримування”), “Атлантична єдність”
Дж.Картер	1977-1980	Демократична	“Строга економія”, досягнення “повної зайнятості”, “Чесне, відкрите правління”	Доктрина пріоритету “Моральних цінностей”. “Швидке реагування”
Р.Рейган	1981-1988	Республіканська	“Рейганоміка”	“Залякування” і “прямого протиборства”, СОІ (“Зоряні війни”)
Дж.Буш	1989-1992	Республіканська	“Рейганоміка без Рейгана”	“Стримування і залякування”
Б.Клінтон	1993-2000	Демократична	“Відродження Америки”	“Світове лідерство” (“Велика стратегія”)
Дж.Буш - молодший	2001-2008	Республіканська		Доктрина “Превентивної самооборони”