пʼятниця, 9 березня 2018 р.

Про затримання "Генерала" Володимира Рубана

Рубан Володимир Володимирович.jpg
Володимир Рубан

Рубану повідомили про підозру у підготовці терактів і замахів на керівництво країни (оновлено)

Суд по обранню запобіжного заходу може пройти в п'ятницю в Києві.

Рубану повідомили про підозру у підготовці терактів і замахів на керівництво країни (оновлено)
Володимир Рубан
Фото: Сергій Нужненко

Керівнику центру звільнення полонених громадської організації "Офіцерський корпус" Володимиру Рубану в п'ятницю повідомили про підозру в незаконному поводженні зі зброєю та підготовці теракту, повідомляє "Українська правда" з посиланням на джерело в Службі безпеки України.
Підозра оголошено по ч.1 ст. 263 КК (Незаконне поводження зі зброєю), ч.1 ст.14 (Готування до злочину), ч.3 ст.258 (терористичний акт) Кримінального кодексу.
За даними джерела, обрання запобіжного заходу для Рубана пройде в Шевченківському райсуді Києва 9 березня.
Звинувачення представлятиме Військова прокуратура.
Оновлення. Видання "Країна" оприлюднило текст підозри. У ньому говориться, що Рубан готував замах на президента Петра Порошенка, керівників силових структур та інших державних діячів.
Згідно з документом, у Рубана "не пізніше 14 листопада 2017 року» виник умисел вчинити в Києві теракт з метою залякати населення і спровокувати військовий конфлікт на території всієї України.
"З метою вбивства Президента України, керівників силових структур України та інших державних діячів і працівників правоохоронних органів, вбивства великої кількості людей в Києві; знищення і пошкодження інфраструктури в" урядовому кварталі "; створення" стану хаосу ", дестабілізації внутрішньої обстановки в державі; створення міжнародного іміджу України як країни, де фактично відсутня державна влада; створення умов, при яких сили, задіяні в антитерористичної операції, бу дуть переміщені з східних регіонів України до Києва, що дасть можливість Російської Федерації розпочати повномасштабний наступ і ввести на територію України під виглядом озброєних "миротворчих сил" підрозділи Збройних сил Російської Федерації і незаконні збройні формування терористичних організацій "ДНР" і "ЛНР", продовжити військову окупацію України, тобто з метою порушити громадську безпеку, залякати населення, спровокувати військовий конфлікт і міжнародне ускладнення Рубан В.В. вирішив вчинити терористичний акт - застосувати зброю, влаштувати вибухи та інші дії, які створять небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіють значних матеріальних збитків і приведуть до тяжких наслідків ", - йдеться в тексті повідомлення про підозру.
Зокрема, планувалося, що в урядовому кварталі будуть обстріляні з гранатометів, мінометів і стрілецької зброї будівлі Верховної Ради, Адміністрації Президента і житлових будинків. Одночасно з цим повинні були підірвати гранати всередині парламенту і з застосуванням стрілецької зброї та вибухових пристроїв вбити державних діячів і народних депутатів, які будуть присутні на засіданні ВР.
Крім того, Рубан планував влаштувати захоплення будівлі парламенту в нічний час, а також організувати збройні напади на будинки, в яких живуть Петро Порошенко, глава МВС Арсен Аваков, екс-прем'єр Арсеній Яценюк, секретар РНБО Олександр Турчинов. Всіх їх повинні були вбити.
За версією слідства, Рубан підшукав мінімум п'ятьох співучасників з числа радикально антиукраїнському налаштованих громадян.
Як говориться в документі, Рубан в період з 14 по 23 листопада, перебуваючи в ОРДО, придбав крупнокаліберний кулемет "Скеля", великокаліберну гвинтівку калібру 12,7 мм і 260 патронів до неї, чотири міномети калібру 120 мм, два ручних протитанкових гранатомети і постріли до них, шість протипіхотних мін, 20 гранат та інші боєприпаси.
23 листопада 2017 року Рубан привіз цю зброю в "сіру зону" поблизу залізничної станції "Майорська", де передав його одному із співучасників. Той відвіз їх в воіснкую частина в Хмельницькому для тимчасового зберігання.
6-8 березня, перебуваючи в ОРДО, Рубан отримав ще цілий арсенал зброї - дев'ять автоматів Калашникова, два ручних кулемети, 46 мінометних мін калібру 120 мм, шість протипіхотних мін, шість мін калібру 87 мм для РПГ, два протитанкових гранатомети, 60 гранат, 28 гранат ВОГ-25, міномет калібру 62 мм та боєприпаси. Їх він намагався провезти через пункт пропуску "Майорське", але був затриманий СБУ.
Нагадаємо, Рубана затримали вранці 8 березня в пункті пропуску "майорських" на лінії розмежування. При перевірці меблів, яку керівник "Офіцерського корпусу" вивозив з окупованої частини Донбасу, знайшли міномети, автомати Калашникова, детонатори і іншу зброю. Провозилася все це під виглядом майна сім'ї переселенців. За даними нардепа Володимира Ар'єва, Рубан віз партію зброї до Києва.
Рубан близький до представника України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську, куму президента РФ Володимира Путіна Віктору Медведчуку , який займається питанням обміну заручників
************************
Оце так йо! Поплічник Рубана пан/товарисч Березень Г.П. перевіз зброю від Рубана та переховував її на території... 8-го полку спецпризначення. Я в а#ує! Скажіть, що це не так...бо якось не хочеться вірити, що підрозділ ССО використовувася для зберігання зброї терористів.
Рубан вже сказав на суді, що в його "групу" входив помічник нардепа Надії Савченко...

***********************************************************************

Был с В. Рубаном на допросах в Сбу и пару раз встречался просто так. Мы долго беседовали . Он рассказывал о своей работе, плевался в адрес Сбу - что они все срывают и постоянно его подставляют. Знаю точно что Сбу его ненавидит. Не просто ненавидит, а когда с одним из высокопоставленных чиновников Сбу мы говорили о В. Рубане он страшно психовал.
Друзья!
Когда Сбу ещё не пахло в Донецке и они не знали что делать Володимир Рубан уже освождал пленных. Знаю что на Луганск он зашёл по команде Левуса зама Сбу. Знаю кто организовывал заход на Луганск и за многих освобождённых им. Знаю за операцию по освобождению Савченко и почему она сорвалась. Работа переговорщика всёгда на грани .... Переговорщик ходит по лезвию. Лично мне не важно чей В. Рубан человек. Медведчука или Путина или Коломойского. Я знаю о делах В. Рубана от многих людей которым доверяю лично и мне этого достаточно.Владимир держитесь! У меня есть большое подозрение что весь этот цирк это очередная провокация чекистов, которые в конце концов выйдут сами на себя. Коломойский и Корбан на первых порах вытянули войну и это глупо отрицать. Володимир Рубан это первый переговорщик который проложил дорогу на Донбасс это факт!
П.с.1 один раз Володя сказал мне- ты знаешь что я там говорю про Украину? А по другому там нельзя . За этот сепаратизм я забираю пару пленных. Иначе никак. А
когда джип В. Рубана набитый в прямом смысле слова ранеными( черниговским танкистами) летел в Днепр время шло на секунды( многие были очень тяжёлые ) где были вы доблестные работники Сбу....
П.с.2 везти оружие с Донбасса в столицу чтобы свергнуть Порошенко и компанию нет никакого смысла. Кто-нибудь в это сомневается? Кто сомневается что это все можно достать тут не тратя бензин и время?
*************************************
СБУ має "багато беззаперечних доказів" щодо планів використати зброю, вилучену у керівника "Офіцерського корпусу" Володимира Рубана, для здійснення терактів у центрі Києва.
Про це під час брифінгу заявив голова СБУ Василь Грицак, відповідаючи на питання щодо "справи Рубана".
"У нас є багато беззаперечних доказів, які будуть у подальшому використані у ході судових засідань", - заявив Грицак.
"Ці докази нами будуть зіграні тоді, коли ми будемо оголошувати про підозру черговим нашим фігурантам. До того часу я їх назвати не можу, але вони будуть", - заявив Грицак.
На питання, якою могла бути мета терактів, у підготовці яких підозрюють Рубана, Грицак заявив: "Щоб дестабілізувати ситуацію, показати, що Україна - територія суцільного хаосу, що тут є громадянська війна".
"Це б дало підстави для звинувачень з боку РФ України у цьому... Щоб були аргументи, щоб наші європейські та інші партнери відвернулися від України", - зазначив він.
Також Грицак показав журналістам "прес-реліз, у якому йдеться про зв'язки Рубана з "Українським вибором" (Віктора Медведчука - ред.).
"Ще з 2013 року він з ними активно працював, а зараз активно дистанцюється від цієї історії: повитирали у соцмережах, на своїх сторінках у Facebook згадування... Ми підняли дуже багато цікавої інформації", - заявив Грицак.
При цьому на питання "Чи причетний сам Медведчук до цього?" Грицак заявив: "Можна я не буду зараз це коментувати?". 
Грицак також додав, що Рубан - "лише виконавчий механізм у чужих руках". 
Продемонстроване під час брифінгу відео, на якому відеозйомка велася прихованою камерою у мікроавтобусі, де їхав Рубан, Грицак пояснив так: "Велися негласні слідчо-розшукові дії, які проводяться за відповідних санкцій".
"СБУ змогла зробити те, що вона змогла зробити - щоб задокументувати поїздку, завантаження боєприпасів і роль конкретних осіб", - додав голова СБУ

*********************************
Керівник Центру звільнення полонених "Офіцерський корпус" Володимир Рубан відкинув усі пред'явлені йому обвинувачення та заявив, що під час затримання на КПВВ був там як водій та мав лише перевезти товар з непідконтрольної території Донбасу. 
Як повідомляє кореспондент УП, про це Рубан заявив під час засідання суду 9 березня. 
За словами Рубана, він не має перепустки на перехід на непідконтрольну територію Донбасу, а операція була спланована офіцером спецпризначенців з позивним "Кедр". 
На питання, чи має він стосунок до згаданої в обвинуваченні зброї, Рубан заявив: "Ні, я лише мав перевезти один товар на ту сторону, а з того боку, за словами "Кедра", я мав перевезти меблі". 
"Про наявність зброї я не знав. Все інше (у звинуваченні - ред) я відкидаю", - заявив Рубан. 
"Місце, де мене заарештували - посередині містечка Митного, і щоб до  нього потрапити, треба пройти і з боку України і з іншого боку по 1 блокпосту. Там не пропускають просто так, стоять солдати з автоматами. Я під'їхав в обумовлений час, до мене вийшов офіцер "Кедр", розпорядився на посту, щоб мене пропустили, я проїхав за його машиною 200 метрів. З його машини вийшов він та кілька бійців  та закріпили номери чорні військові... Один з військових мав сісти за кермо мікроавтобуса. Це була умова. Вони не сіли, і так поїхали далі", - повідомив Рубан.
За його словами, через 200 метрів вони зупинилися, аби він також зупинився, його машину оточили, а його супутники поїхали.
"Коли почалися слідчі дії, я побачив, що номери прикриття, які були на мікроавтобусі - чорні, військові, - зникли, мотузки були розрізані... Якщо взяти відео - у цьому місці після певних подій наставили багато камер, то можна побачити, як знімають ці номери", - зазначив Рубан. 
"Усі були в змові....Мене взяли 8 числа, слідча група виїхала на це місце для мого затримання ще 5 числа... Це організована операція двох служб. Мене "зажарили", а тепер хочуть медаль повісити", - додав керівник "Офіцерського корпусу". 
Також він нагадав, що раніше займався і продовжує займатися звільненням полонених.
"Всього у мене понад 140 переходів через лінію розмежування... Маю досвід складних операцій та складних переходів", - заявив Рубан. 
Наразі суддя пішов до нарадчої кімнати.
У свою чергу Рубан на питання журналістів, що він робив на КПП "Майорське", де його затримали, відповідати відмовився. 

****************************

Грицак(керівник СБУ): Володимир Рубан(позивний ГЕНЕРАЛ) за змовою з Захарченком(керівник ДНР) готував теракт із тисячами жертв. П'ятниця, 9 березня 2018, 15:45. Глава СБУ Василь Грицак заявляє, що керівник центру звільнення полонених "Офіцерський корпус" Володимир Рубан у змові з керівництвом ОРДО готував теракт у центрі Києва, в якому мали постраждати тисячі людей.
Про це він заявив на брифінгу в п'ятницю 09.03.2018 року.
"Завдяки вжитим СБУ заходам вдалося попередити масштабні теракти в Україні, які могли призвести до великих людських жертв. Жертвами цих терактів могли стати тисячі мирних громадян, а також окремі політики, посадовці та народні депутати", - сказав Грицак.
Всі фото з сайту СБУ
"В ході здійснення досудового розслідування, зокрема проведення негласних розшуково-слідчих дій, здобуто вагомі докази і достатні докази, які свідчать про те, що Рубан, діючи за попередньою змовою з очільниками терористичних організацій так званої "ДНР" Захарченком О.В. та Тимофєєвим О.Ю., а також іншими особами спланували та вчинили конкретні дії, направлені на підготовку та вчинення серії терактів в центральній частині міста Києва із застосуванням вищевказаної зброї та вибухових пристроїв", - сказав Грицак.
За його словами, СБУ має ґрунтовні докази того, що Захарченко та Тимофєєв на прізвисько "Ташкент" причетні до готування кривавого теракту в центрі Києва із застосуванням зброї, в тому числі російського походження.
Він пообіцяв пізніше оприлюднити документальні свідчення того, що планувалося вчинити масові теракти. За його словами, з мінометів мали розстріляти центральну частину міста Києва.
"Мало бути якомога більше трупів, крові. Йшлося про тисячі загиблих. І як говорили їхні куратори з "ДНР" і з Москви: "Має бути багато трупів, багато крові і має бути хаос". Внаслідок чого люди мають вийти на вулицю, а війська мають повернутися з зони АТО і прийти на Київ. Щоб показати, що в Україні є громадянська війна", - розповів глава СБУ.
Він також переконаний, що підготовка теракту відбувалася за вказівкою Росії.
"Шановні журналісти, громадяни України. Ви вірите в те, що Захарченко чи Ташкент взяли на себе відповідальність, спорядили Рубана такою кількістю зброї, засобів ураження, мінометів, протитанкових мін, щоб вчинити в Києві теракти і щоб про це не знали куратори з Москви, що вони не дали санкцію на ці речі? Ні я, ніхто із працівників СБУ, слідчих, процесуальних керівників у це не вірив", - заявив він.
Грицак повідомив, що 8 березня за результатами довготривалої спецоперації в районі КПВВ "Майорськ", що поблизу Горлівки Донецької області Служба безпеки України затримала Володимира Рубана, який "організував незаконне перевезення з тимчасово непідконтрольної Україні території Донецької області на автомобілі "Мерседес Бенс Спринтер" великої парії вогнепальної зброї, боєприпасів та інших засобів ураження".
За його словами, всього в процесі слідчих дій було вилучено:
5 автоматів Калашникова АК-74; 3 автомати Калашникова АКС-74У; 1 автомат Калашникова АК-47; 2 ручних кулемети Калашникова; 2 пістолети Макарова калібру 9 мм виробництва РФ без маркування з магазинами; 4 пристрої для безшумної стрільби виробництва РФ.
Крім цього, 46 одиниць 120-міліметрових мін із вкрученими підривачами М-12, вишибними патронами та додатковими пороховими зарядами; 6 протитанкових мін осколкової дії МОН-50 виробництва РФ; 6 мін калібру 82 мм з вкрученими реактивними двигунами до протитанкового гранатомету РПГ-7В та підривачами М6; 12 порохових вишибних зарядів до пострілу ручного протитанкового гранатомета РПГ-7; 2 протитанкових гранатомети РПГ-22; 6 пострілів до протитанкового гранатомета РПГ-7; 20 гранат Ф1; 20 запалів до них; 20 гранат РПГ-5 та 20 запалів до них; 28 гранат для підствольного гранатомета ВОГ-25.
Крім цього, вилучено предмет, схожий на саморобну мінометну міну діаметром 57 мм масою 2,6 кг з вишибними патронами виробництва РФ; міномет з внутрішнім діаметром ствола 62 мм.
Також вилучено 320 патронів калібру 12,7 мм, 1280 патронів калібру 9 мм, 700 патронів калібру 7,62 мм. 4320 патронів калібру 5,45, 17 магазинів, споряджених 570 патронами калібру 5,45, 2 магазини, споряджених 60 патронами калібру 7,62.
"Хочу звернути увагу, що нами в коробках, де були складені гранати виявлено упаковочний лист від 11.06.16 військової частини 08819. За нашими даними, це частина 1 армійського корпусу "ДНР", - сказав Грицак.
За даними Грицака, 6 березня цього року Рубан через КПВВ "Майорськ" виїхав на непідконтрольну територію.
Він продемонстрував відеозапис із мікроавтобуса, де й було виявлено зброю.
Як коментує голова СБУ, на відео зафіксовано, як Рубан на КПП "Майорськ" пересідає з автомобіля за кермо мікроавтобуса "Мерседес Бенс Спринтер".
Потім на блокпості "ДНР" перед в'їздом в Горлівку його чекає машина супроводу і проводить далі в Горлівку. Рубан передає машину представникам сепаратистських збройних формувань.
Пізніше на відео видно, як до мікроавтобуса завантажують засоби ураження.
"Немає тут підстави і немає тут заготовки, що хтось комусь підкинув якусь зброю", - запевнив Грицак.
Він також повідомив, що в листопаді 2017 році Рубан організував перше незаконне перевезення засобів ураження території ОРДО до підконтрольної Україні території.
Було продемонстровано аудіозапис, де нібито після першого ввезення в листопаді з території ОРДО до України Рубан сам перераховує ці засоби ураження.
Грицак заявив, що робота з документування злочинної діяльності групи тривала не один місяць.
Він запевнив, що зараз всі засоби ураження перебувають під контролем СБУ та не несуть загрози для громадян.
Як відомо, керівника Центру звільнення полонених "Офіцерський корпус" Володимира Рубана було затримано 8 березня на КПВВ з арсеналом зброї. Інформацію про його затримання підтвердив генпрокурор Юрій Луценко. Рубан перебував у СІЗО у Маріуполі. 
9 березня Рубану було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 263 КК "Незаконне поводження зі зброєю", та ч.1 ст.14 "Готування до злочину", ч.3 ст.258 "Терористичний акт". 
Сам Рубан відкинув усі пред'явлені йому обвинувачення та заявив, що під час затримання на КПВВ був там як водій та мав лише перевезти товар з непідконтрольної території Донбасу. 
Шевченківський суд Києва взяв Рубана під варту на 60 діб без визначення розміру застави.
Катерина Тищенко, УП
Теми: Грицак СБУ теракт Рубан 
https://www.pravda.com.ua/news/2018/03/9/7174111/
https://www.pravda.com.ua/news/2018/03/9/7174111/

*************************************************
Лідер бойовиків ОРДО Олександр Захарченко стверджує, що зустрічався з главою "Офіцерського корпусу" Володимиром Рубаном тільки з питань обміну полоненими.
Відповідний коментар розміщений у п'ятницю ввечері на так званому "офіційному сайті ДНР".
"З Володимиром Рубаном зустрічався тільки з питань обміну полоненими. Досить давно", - сказав Захарченко.
Він також прокоментував інформацію голови СБУ Василя Грицака про підготовку теракту в центрі Києва:
"Що стосується сценарію перевороту, який представлений СБУ, то він схожий на сценарій дешевого американського бойовика для країн третього світу".
"Якщо в цьому є частина правди, то я радий, що на Україні знаходяться люди, які готові знести цей гнилий продажний режим", - додав лідер донецьких бойовиків.
Як відомо, у п'ятницю глава СБУ Василь Грицак заявив, що Рубан у змові з керівництвом ОРДО готував теракт у центрі Києва, в якому мали постраждати тисячі людей.
За його словами, СБУ має ґрунтовні докази того, що Захарченко та Тимофєєв на прізвисько "Ташкент" причетні до готування кривавого теракту в центрі Києва із застосуванням зброї.

***********************************************
Leonid Shpak Бойовики - терористи Донбасу самі спалили агентів ФСБ Путіна під прикриттям. В такий спосіб вони виступили проти державного перевороту в материковій Україні, який безперечно планувався силовиками ФСБ Путіна і їх 5 колони Кремля, ще до само-виборів Путіна в Росії. Бойовики - терористи Донбасу в такий спосіб мстяться за своїх. За ліквідацію приблизно до 500 бойовиків - терористів в Сирії із протизаконної приватної армії Вагнера. (Путіна). Серед тих сотень загиблих більшість пройшли так би мовити "курс молодого терориста" в Донбасі. Вони там провели бойове злагодження і стали найманцями. Чому Путін їх навмисно пустив в розхід у Сирії? По перше. - Путін їм помстився за свій особистий програш у військової кампанії на Донбасі, ще із часів коли збили малайзійський Боїнг. По друге. - Таких матьорих (досвідчених) вбивць живими не можна відпускати назад в РФ. Хлопот з ними не наберешся
Leonid Shpak  · все одно не можу зрозуміти !!! чому Рубана схопили на переході, чому не дали довезти меблі зі зброєю до кінця маршруту!? ... адже все одно все документували! ... Тоді б зброя попала на якийсь нейтральний склад, або на якусь дачу, власники якої перебувають за кордоном і продають її через посередників і Рубан мав би шанс і міг би якось викрутитися. Голова СБУ пояснив, що це вже друга, більш масштабніша, поїздка Рубана за зброю. А за захованою зброєю із першої доставки СБУ весь час пильно стежила, перевіряла, куди як вона могла б попасти. Ось відео, яке все пояснює в межах можливості озвучувати факти під час досудового слідства. Там говориться, що звинувачення будуть висунуті ще багатьом особам. "9 березня 2018 року брифінг Голови СБ України Василя Грицака - Ютуб"
https://www.youtube.com/watch?v=YmC0gLIg0Ow  Отож. 
Взяли Рубана. Є відеозапис, саме момент перевезення, є аудіозапис його розмови, де він перераховує зброю, яке за описом СБУ. І знайшлися люди, журналісти, блогери, які ставлять під сумнів вину Рубана. Їм пояснюють, з якою метою везли цю зброю - зробити криваву бійню в Києві, під час мітингу. Мітинг, як ми знаємо, за імБічмент Президенту, 18 березня.
Я не можу зрозуміти, що ними рухає. Повинно ж до хом'ячків дійти, шо взагалі то до них, на мирну територію, везуть війну. З трупами, розрухою. До речі, трупи можуть бути їх або їхніх рідних. А якщо взяти окремо мітингувальників - то саме вони були б першим м'ясом ліворюціі. І журналісти! Адже журналісти так люблять висвітлювати імБічменти Президенту!
Я не можу зрозуміти, як вони не можуть цього зрозуміти? Невже у людей немає почуття самозбереження? Або вони сподіваються, що окремо з міномета будуть стріляти в конкретних осіб. Так для цього міномета не потрібні. Я не сильна в зброю, але по фото зрозуміла, що реально планували війнушку в Києві почати, а там вже і армія раши зайде для порятунку від Кривавої хунти. ..
Невже за 4 роки війни, втративши 11 тисяч наших співгромадян, вони готові війну расстянуть на всю Україну? Адже ясно, що ті агенти фсб, які будуть здійснювати це, їх не багато, протистояти їм буде народ України. Порошенко не стоїть на лінії розмежування, Порошенко не народ України! Це реально може бути війна. Вони розуміють, що тягнуть війну в свій будинок? Де їх сім'ї, діти, їх життя?
Яку вигоду вони сподіватися отримати після, якщо виживуть, звичайно? Адже результат цієї дії один - під контроль раши.
Вони, зараз підтакуючи і просуваючи пропаганду кремля, виправдовуючи Рубана, звинувачуючи знову Президента, розуміють що вони проти України і навіть проти себе і своїх дітей.
Вибачте, що сумбурно, я просто в розпачі від думок.
Наталія Козир
https://www.facebook.com/rjpshmy/posts/1433616676783125


***************************************************

Олег Мезенцев
Помічник Надії Савченко Олег Мезенцев заявляє, що ніколи не обговорював з керівником "Офіцерського корпусу" Володимиром Рубаном його поїздки на окуповану територію.
"Ніколи свої поїздки на окуповану територію Рубан зі мною не обговорював. Я не маю того рівня, як він, щоб обговорювати ці питання", - сказав Мезенцев у коментарі "Українській правді".
"Востаннє я спілкувався з ним на випускному в академії 28 лютого, я з його синами навчався. Більше ми з ним не спілкувалися. Спілкування наше було таке: якщо ми з ним бачились, то лише віталися. Ще десь перетиналися, але спілкування, хто куди їздить - не було. Ми з ним багато спілкувалися, коли Надія ще була в Росії. Так, щоб я тісно співпрацював з Рубаном - то ні", - сказав він.
На уточнююче питання по суті підозри він відповів: "Ви самі вірите в те, що йдеться в підозрі? Я не розумію, як так вийшло, що моє прізвище опинилось в тій підозрі".
На питання УП Мезенцев уточнив, що досі жодних повісток не отримував, на допити у цій справі його не викликали.
Про звільнення з посади помічника Надії Савченко сказав, що заяву написав досить давно. "Просто Надія зараз про це сказала", - додав він.
Як відомо, Мєзенцев фігурує у справі Володимира Рубана як один зі співучасників групи, яка готувала злочин та причетна до перевезення зброї з непідконтрольної території України. 
У суді Рубан заявив, що йому "відомий громадянин Мєзєнцев Олег": "Він був помічником нардепа Надії Савченко. Інших прізвищ я не знаю, а судячи з опису, який є у справі, я розумію, що знаю їх під іншими прізвищами". 
Савченко заявила, що Мєзенцев досі є її помічником. За словами нардепа, Мєзенцев "написав заяву на звільнення, оскільки він знайшов роботу".
*****************************
БІографія "генерала" Рубана

Володимир Рубан народився 1967 року в українсько-російській родині офіцера. Батько — Гарбузюк Володимир Андрійович (нар. 1942), мати — Гарбузюк Любов Петрівна (нар. 1945). Проживали в селі Зазим'я[4].
У 1989 змінив прізвище Гарбузюк на Рубан[5].
В 1989 році закінчив училище. ВОС № 0618** льотчик-інженер (командно-тактична винищувальна авіація, спецкурс авіаційної розвідки), Л-39МіГ-21. В 1991 році пройшов річний курс навчання в ЦПЛС РА, МіГ-25 РБ. Служив на льотно-командних посадах у різних частинах та з'єднаннях, експлуатуючи ряд літаків, зокрема МіГ-21 та МіГ-25. Проходив навчання з тактики, стратегії управління військами, аналітичної та розвідувальної роботи.
Звільнений в запас в Коломиї з 48 ограп військово-повітряних сил СРСР 08 липня 1991 року у званні старшого лейтенанта.
Працював на керівних посадах у комерційних та громадських організаціях, державних структурах.
В 2004—2008 займався поліграфічно-видавничою діяльністю, створив групи підприємств, що активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах. Одним із партнерів Рубана був Олександр Дроздов — колишній офіцер зовнішньої розвідки КДБ СРСР (1974—1990 роки).[6]
Видавництво Рубана «Київська Русь» займається масовим друком шкільних підручників «Страноведение. Россия», а також посібників для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». Книжки були впроваджені в освітніх закладах Донбасу протягом 2008—2010.[6]
У 2012 закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Магістр державного управління у сфері національної безпеки.
У 2013 Рубан стає активним учасником проросійського руху Віктора Медведчука «Український вибір». 20 червня 2013 року Рубан створює власну громадську організацію «Офіцерський корпус» і починає працювати окремо від Медведчука. З моменту створення «Офіцерського корпусу» організація виступала проти євроінтеграції України, пізніше — засуджувала протестувальників на Майдані. Проте 6 грудня 2013 року її члени різко змінили риторику та вступили до лав Самооборони Майдану.[6]
В 2015 між «Офіцерським корпусом» Рубана та «Українським вибором» Медведчука загострюється конфлікт. У лютому 2015 року Володимир Рубан зареєстрував політичну партію «Офіцерський корпус», яка пізніше взяла участь у місцевих виборах.[6]
Керівник Центру звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус», голова партії «Офіцерський корпус», віце-президент ГО «Академія національної безпеки».

Перемовник

З початку війни на сході України у травні 2014 Рубан разом із організацією «Офіцерський корпус» з власної ініціативи взявся за звільнення заручників із полону самопроголошених «ЛНР» та «ДНР»[6]. Виконував функцію посередника між польовими командирами «ДНР» і «ЛНР» та українською владою[7]. У липні 2014 створив Центр звільнення полонених у Дніпропетровську, переговірники якого домоглися звільнення понад 600 полонених. У жовтні 2014 група під керівництвом Рубана за три доби здійснила рейд територією Донбасу протяжністю 1500 км, доставивши теплі речі та продукти полоненим в Сніжне і дітям в Горлівку, та звільнивши полонених з КраснодонаЛуганська, Сніжного та Донецька.[джерело?]
У березні 2015 року став лауреатом премії «За мужність і патріотизм» загальнонаціональної програми «Людина року»[8].
В кінці лютого 2017 разом з Надією Савченко відвідав тимчасово окупованій території ОРДЛО, порушивши порядок перетину лінії розмежування, після чого СБУ анулювала дозвіл Рубана на виїзд в ОРДЛО[9].

Критика

Неодноразово був відзначений в прихильності до терористів ДНРЛНР та «Новоросії»[10], за що піддавався критиці[11]. Займаючись звільненням полонених, висловлював думку, що якщо матері українських військових, які потрапили в полон до терористів, будуть на колінах вимолювати у бойовиків життя своїх синів, то надалі матері і їх сини «будуть правильно голосувати»[12]. Під час переговорів про звільнення полонених Рубан неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків та звинувачував українських військових в обстрілі мирних кварталів на Донбасі. На його думку, саме Київ затягує переговори зі звільнення заручників. Інші учасники переговорного процесу заявляли, що Рубан їх зриває та навіть заробляє на обмінах.[6]
16 січня 2016 СБУ заявила, що громадянин В. Рубан поширює заяви, що начебто він, як представник СБУ, проводив у Мінську якісь переговори[13] з можливого звільнення утримуваних в Росії громадян України та начебто обговорював там вірогідність їхнього обміну на російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні. СБУ офіційно наголосила, що В. Рубану не надавалися жодні доручення чи повноваження вести будь-які переговори щодо звільнення громадян України: «пан Рубан міг побувати у Мінську як приватна особа, але він ніколи не брав участі в офіційних перемовинах чи зустрічах»[14]. СБУ також заперечила, що Рубан є «генералом» спецслужби, про що заявляв пан Рубан.
Володимира Рубана в українських ЗМІ пов'язують з лідером проросійської організації Український вибір В. Медведчуком[15][16].

Затримання

8 березня 2018 року о 9.15 Володимир Рубан затриманий українськими прикордонниками на контрольному пункті Майорськ при спробі завезення з окупованої території значної партії зброї та боєприпасів, після чого був переданий СБУ[17].
9 березня йому було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 263 КК "Незаконне поводження зі зброєю", ч.1 ст.14 "Готування до злочину", ч.3 ст.258 "Терористичний акт". Суд заарештував В. Рубана на 60 діб. Звинувачення в суді представила Військова прокуратура. Рубана підозрюють у підготовці теракту в урядовому кварталі, атаки на Верховну Раду та вбивства депутатів і інших державних діячів.[18][19][20]

Особисте життя

Одружений у 1989 році. Дружина — Рубан (Гойса) Інга Віталіївна (нар. 1968). Має синів Єгора (нар. 1989) та Данила (нар. 1990), дочку Дарину (нар. 2000), онука Тимофія.

Цікаві факти

В медійному просторі фігурує як «генерал-полковник»[21], хоча ще в 2012 році фігурував як відповідальний за розміщення статей наукового семінару[22][23], що відповідає рівню науковця або офіцера молодшої ланки.




Нардеп Надія Савченко прокоментувала участь її помічника Олега Мєзенцева у справі керівника Центру звільнення полонених "Офіцерський корпус" Володимира Рубана.
Як відомо, Мєзенцев фігурує у справі як один зі співучасників групи, яка готувала злочин та причетна до перевезення зброї з непідконтрольної території України. 
У коментарі журналістам Hromadske у Шевченківському райсуді Києва Савченко заявила, що Мєзенцев досі є її помічником.
"Мєзенцев їздив до мене у російські суди (коли Савченко була у полоні та її судили у РФ - ред.). Я подивилася той список підозрюваних (документи обвинувачення. - ред.).... Я так розумію, що вони у ці списки записали взагалі всіх тих, хто знає Рубана", - заявила Савченко.
Також нардеп повідомила, що Мєзенцев "написав заяву на звільнення, оскільки він знайшов роботу".
"Я повинна була звільнити його з понеділка, що в принципі і зроблю", - додала Савченко. 
На уточнююче питання, чи вже не буде Мєзенцев з понеділка її помічником,  нардеп зазначила: "Це не так швидко, спершу я напишу заяву на звільнення, а скільки триватиме процес його звільнення - ...".
"Він попрощався, сказав, що поїхав працювати ... Він працював, допоміг мені, скільки міг... Яка зараз в нього  робота - я не знаю. Де він, чи затриманий - не знаю", - підсумувала Савченко. 
Як відомо, у клопотанні прокуратури щодо Володимира Рубана вказано ще кількох осіб, яких, за версією слідства, Рубан схиляв до злочину: Захарченков О.В, Березень Г.П, Лящ С.В.
У суді Рубан заявив, що йому "відомий громадянин Мєзєнцев Олег": "Він був помічником нардепа Надії Савченко. Інших прізвищ я не знаю, а судячи з опису, який є у справі, я розумію, що знаю їх під іншими прізвищами". 
Також Рубан повідомив, що йому відомий громадянин Шашкін, який має відношення до організації "Батальйонне братство".
Керівника Центру звільнення полонених "Офіцерський корпус" Володимира Рубана було затримано 8 березня на КПВВ з арсеналом зброї. Інформацію про його затримання підтвердив генпрокурор Юрій Луценко.  Рубан перебував у СІЗО у Маріуполі. 
Рубану було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 263 КК "Незаконне поводження зі зброєю", та ч.1 ст.14 "Готування до злочину",  ч.3 ст.258 "Терористичний акт". 
Близько 12:00 Рубана привезли у Шевченківський райсуд м.Києва для обрання запобіжного заходу. Його підозрюють у підготовці теракту в урядовому кварталі, атаки на Верховну Раду та вбивствадепутатів і інших державних діячів.
Сам Рубан відкинув усі пред'явлені йому обвинувачення та заявив, що під час затримання на КПВВ був там як водій та мав лише перевезти товар з непідконтрольної території Донбасу. 
9 березня Шевченківський райсуд Києва ухвалив рішення про взяття Рубана під варту на 60 діб без визначення розміру застави. 
Президент Петро Порошенко наказав главі СБУ взяти "справу Рубана" на особистий контроль та заявив, що затриманий керівник "Офіцерського корпусу" готував масові терористичні атаки з метою дестабілізації суспільства.

Ухвала суду по Сергію Курченко

Світлина від Юрія Луценка.


Нарешті отримали рішення суду про спеціальне ( заочне) досудове слідство щодо С. Курченка!
З березня 2014 йшло слідство з підозрою про створенні злочинної організації, яка нанесла Україні шкоду в 14 млрд грн.
1000 томів справи, безліч показів та експертиз, над якими в старому кабінеті Пшонки працювала солідна група слідчих та прокурорів.
Рік битви в суді. 
Тепер ми вийшли на фінішну пряму:завершення оформлення документів, передача матеріалів стороні захисту на ознайомлення і - нарешті- початок судового процесу.
Закон і Справедливість.

Багаторічна боротьба за «Гостинний двір» завершена перемогою!
Київський апеляційний господарський суд підтримав принципову позицію прокуратури Києва та повернув державі будівлю «Гостинного двору», що розташована на Контрактовій площі у Києві.
З 1994 року будівля Гостинного двору площею 9 433 кв.м. перебувала в оренді приватної структури – ПАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація».
За умовами договору орендар взяв на себе повну відповідальність за збереження пам’ятки архітектури та утримання будівлі в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Проте неодноразово встановлювались факти істотного порушення орендарем умов договору, зокрема, погіршення стану об’єкту оренди, чим створено загрозу руйнації пам’ятки архітектури «Гостинний двір».
Після тривалих судових процесів сьогодні Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким розірвав договір оренди та зобов’язав приватну структуру повернути державі будівлю «Гостинного двору».

вівторок, 20 лютого 2018 р.

Дещо про Наливайченка - екс-голови СБУ

Маємо знати! Про російських агентів впливу йдеться в рослідуванні "Прямого". Першим в цій ланці двічі екс-голова СБУ пан Наливайченко, в якого є навіть президентські амбіції. В період, коли Валентин Наливайченко служив в Службі зовнішньої розвідки РФ (!), її очолював відомий радянський, а потім російський керівник спецслужб – Євген Прімаков. І в нього була своя доктрина, яка полягала в тому, що в перші роки незалежності не лише української, а й інших колишніх республік Радянського Союзу, колишніх країн Варшавського блоку, всі зусилля колишнього КДБ мають бути зосереджені саме на інфільтрації новостворених структур. Тому Валентин Наливайченко виглядає як абсолютно логічний представник цієї доктрини. Це йому належить вислів: "Медведчук – державна людина". Щоправда, він не уточнив, якої держави ця людина.
8 вересня 2017-го екс-голова СБУ Валентин Наливайченко робить зізнання: з 91 по 94 рік вчився в Інституті КДБ імені Андропова у Москві – на факультеті зовнішньо розвідки. Його спеціалізація – Фінляндія. Куратор – майбутній голова Адміністрації президента Росії Путіна, Сергій Іванов. Що цікаво, паралельно наш герой з 1992 року оформлений у новоствореній Службі безпеки України. Але військове звання старшого лейтенанта отримує, очевидно, у Росії.
Ось виписка з наказу начальника Червонозоряного інституту вже Служби зовнішньої розвідки РФ про відрядження – увага – старшого лейтенанта Наливайченка в СБУ. Російського розвідника в Службу безпеки України! Дата – лютий 1994-го. Росія і Україна вже давно окремі країни. РФ вперше пробує анексувати Крим.
Щоб отримати звання старшого лейтенанта, за російськими законами, Валентин Наливайченко повинен був отримати російське громадянство і скласти присягу на вірність Росії. Відповідний указ №7 у січні 1992 року підписав тодішній російський президент Борис Єльцин. Але на третьому році незалежності України, буквально за кілька місяців до отримання диплому, у Валентині Наливайченко раптом прокинувся інший патріотизм – український. На сленгу розвідників це називається "легендування". Наливайченко тут трохи лукавить. За документами, він – відмінник Інститут КДБ – раптом не здає іспит з орієнтування на місцевості, і на тому закінчується його навчання в Росії. Це – "легенда" для спеціалістів.
Ще один цікавий момент. Донедавна на сторінці "Вікіпедії" російської Академії імені Андропова ім’я Наливайченка фігурувало в списку відомих випускників поруч з іменами Путіна, Іванова, Наришкіна та Якуніна. Тепер його імені там нема – витерли з наближенням виборів в Україні. Проте на час переїзду в Київ з Москви кар’єра Валентина Наливайченка лише починається. Всупереч закону про дипломатичну службу, без відповідної освіти Наливайченко влаштовується до МЗС – в посольство у Фінляндії. Збіг? Потім його переводять в українське консульство у США. А з 2004-го Валентин Наливайченко – вже заступник міністра закордонних справ.
А його перше перебування на посаді керівника СБУ запам’яталося цілою серією скандалів. Так, одним своїм заступником Наливайченко призначив одіозного Валерія Хорошковського, а іншим – Андрія Кислинського, в якого незабаром виявили фіктивний диплом. У лютому 2014-го на хвилі революції Валентин Наливайченко повернувся на Володимирську. Якраз починалася анексія Криму. Від СБУ очікували активних дій. Проте, за словами самого Наливайченка, всі його підлеглі пішли на допити у справі розстрілів на Майдані.
Далі було захоплення приміщення СБУ в Луганську і війна на сході. Голова ж СБУ Валентин Наливайченко у цей час, за даними джерел, разом з Віктором Медведчуком на його літаку вирушає до Росії, без проходження митного і прикордонного контролю – як мінімум, двічі. Борт № P4-GEM. Даних про власників немає. Але те, що 24 серпня 2017 року цей борт літав напряму з Києва до Москви, то ексклюзивність права на прямі перельоти, які кум Путіна отримав як посередник у перемовинах щодо визволення полонених і бранців, говорить саме за себе.
Сам Наливайченко свої польоти в Росію категорично заперечує, однак одразу кілька джерел стверджують, що вони таки були. І у травні 2014-го, і у квітні 2015-го тодішній глава СБУ зустрічався у місті Бєлгород з високопосадовцями РФ. Зокрема, зі своїм колишнім куратором по Інституту зовнішньої розвідки, а на той час керівником Адміністрації президента Росії Путіна, Сергієм Івановим. При цьому жодним чином не інформував, як належить, про ці візити ані в.о. президента Турчинова, ані президента Порошенка. І зараз справа про незаконний перетин кордону, як видно із відповідь СБУ на наш запит, вже в суді. І, можливо, незабаром спливуть нові подробиці.
Між тим, після звільнення з СБУ в 2015 році Валентин Наливайченко активно кинувся в політику: створив власну політсилу, і у 2016-у об’єднав зусилля з іншим полум’яним патріотом – Юлією Тимошенко, під крилом якої починали свій шлях у велику політику чимало одіозних персонажів.
Так, у 2006-у за списком БЮТ вперше потрапив до парламенту Павло Лебедєв – той самий міністр оборони часів Віктора Януковича, який фактично зруйнував українську армію. Також Тимошенко взяла у свою команду наближеного до путінського кума Віктора Медведчука – юриста Андрія Портнова, який нині переховується за кордоном. Останній кадровий успіх Юлії Володимирівни – Надія Савченко, буцімто полонена українська льотчиця, яка називає Віктора Медведчука "українським народом" і не голосує за визнання Росії країною-агресором.
У питанні польотів в Росію з Медведчком чинного голови СБУ Наливайченка, ще й під час гарячої фази агресії Кремля, крапку має поставити слідство і суд.І такі дії могли би кваліфікуватися як державна зрада. Такий ось бекграунд у керівника політичного руху "Справедливість" пана Наливайченка

четвер, 17 грудня 2015 р.

Высший командный и руководящий состав ГРУ CCCP.


Инфа на сайте https://www.proza.ru/2010/12/31/1051

В следующем списке приведены имена самых значительных старших офицеров ГРУ, где возможно, с официальными званиями. Он сопровожден алфавитным списком некоторых известных оперативных офицеров, работающих во всем мире под прикрытием.
Генерал армии Ивашутин, Петр Иванович, заместитель начальника Генерального штаба Советских Вооруженных Сил. Начальник ГРУ. Официальные псевдонимы "Товарищ Михайлов", "Дядя Петя". Первый псевдоним используется также для связи со всей военной разведкой.
Генерал-полковник Лемченко, Кир Гаврилович. Представитель ГРУ в Центральном Комитете Партии. "Папа римский".
Генерал-полковник Павлов Александр Григорьевич, первый заместитель начальника ГРУ.
Адмирал Бекренев, заместитель начальника ГРУ.
Генерал-полковник Зотов Аркадий Васильевич, заместитель начальника ГРУ, начальник информации.
Генерал-полковник Мещеряков В.В. заместитель начальника ГРУ, начальник Военно-дипломатической академии.
Генерал-полковник Изотов С.И., начальник отдела кадров ГРУ.
Генерал-полковник Сидоров Е.И.

Генерал-лейтенанты и вице-адмиралы (около двадцати)
Генерал-лейтенант Долин Г.И., начальник Политического управления ГРУ.
Генерал-лейтенант Гуренко Вячеслав Тихонович, начальник Центра подготовки нелегалов.
Генерал-лейтенант авиации Шаталов Владимир Александрович. Представляет ГРУ в Центре подготовки космонавтов.
Генерал-лейтенант Колодязный Борис Гаврилович, заместитель начальника ГРУ по внутренней безопасности.
Генерал-лейтенант Милштейн Моше. Заместитель начальника ГРУ по дезинформации. Бывший нелегал и автор особо секретной службы Благородного обслуживания. Кодовое имя "Товарищ М", "Михаил М".
Генерал-лейтенант Костин П.Т., начальник Третьего управления ГРУ.
Генерал-лейтенант инженер Палый А., начальник Шестого управления ГРУ.
Генерал-лейтенант Гонтарь, начальник Седьмого управления ГРУ.
Генерал-лейтенант Драчев И.М.
Генерал-лейтенант Козлов М, начальник Пятого (?) направления ГРУ.
Генерал-лейтенант Беркутов С. , информационного обслуживания.
Вице-адмирал Рожко Геннадий Александрович.

Генерал-майоры и контр-адмиралы (около 125-ти)
Генерал-майор авиации Чижов Михаил Терентьевич.
Контр-адмирал Калинин Валерий Петрович.
Генерал-майор авиации Кучумов Александр Михайлович.
Генерал-майор Шитов
Контр-адмирал Клюзов Серафим Тимофеевич.
Генерал-майор Баранов Александр Васильевич.
Генерал-майор Лялин Михаил Амосович.
Генерал-майор Беляев С.В., начальник разведки Группы Советских войск в Германии.
Генерал-майор артиллерии Любимов Виктор Андреевич.
Генерал-майор Гончаров Геннадий Григорьевич.
Генерал-майор Хомяков Александр Сергеевич.
Контр-адмирал Козлов Андрей Николаевич.
Генерал-майор Михайлов Борис Николаевич.
Генерал-майор Зимин Валентин Яковлевич.
Генерал-майор Андрианов В., спецназ.
Генерал-майор авиации Микрюков Л.
Генерал-майор Глазунов Н.
Контр-адмирал Смирнов М.

Ведущие офицеры ГРУ:
Абрамов Владимир Михайлович
Байлин Владимир Иванович
Белоусов Николай Михайлович
Белоусов Константин Николаевич
Блинов Борис Афанасьевич
Барсуков
Борисов Геннадий Алексеевич
Бородин Виктор Михайлович
Буденный
Бородинский Петр Федорович
Бубнов Николай Иванович
Бутаков Илья Петрович
Демин Михаил Алексеевич
Денисов
Доронкин Кирилл Сергеевич
Егоров Анатолий Егорович
Ермаков Александр Иванович
Ершов Юрий Алексеевич
Евдокимов Сергей Васильевич
Фекленко Владимир Николаевич
Филатов Анатолий
Генералов Всеволод Николаевич
Герасимов
Капалкин Сергей Васильевич
Кашеваров Евгений Михайлович
Козыпуцкий Глеб Сергеевич
Ловчиков Василий Дмитриевич
Лавров Валерий Алексеевич
Лемехов Дмитрий Александрович
Лобанов Виталий Ильич
Логинов Игорь Константинович
Морозов Иван Яковлевич
Мякишев Алексей Николаевич
Недозоров Валентин Викторович
Носков Николай Степанович
Осипов Олег Александрович
Павленко Юрий Кузьмич
Петров Николай Кириллович
Пивоваров Олег Иванович
Поляков Борис Алексеевич
Попов Геннадий Федорович
Потапенко Леонид Терентьевич
Поцелуев Евгений Александрович
Путилин Михаил Семенович
Ратников Валентин Михайлович
Радионов Александр Сергеевич
Романов Анатолий Александрович
Рубанов Александр Николаевич
Салехов Юрий Николаевич
Савин Виктор Григорьевич
Селунский Валентин Иванович
Семенов Александр Александрович
Сергеев Юрий Павлович
Шепелев Виктор Петрович
Шипов Владилен Николаевич
Соколов Виктор Александрович
Стрелбицкий Владимир Васильевич
Студеникин Иван Яковлевич
Сухарев Георгий Николаевич
Суворов Георгий Борисович
Умнов Валентин Александрович
Ветров Юрий Павлович
Вилков Борис Николаевич
Виноградов Феликс Васильевич
Вольнов Владимир Григорьевич
Волокитин Владимир Иванович
Вотрин Сергей Иванович
Выборнов Иван Яковлевич
Якушев Иван Иванович
Юрасов Виктор Владимирович
Желаннов Владимир Михайлович
Жеребцов Александр Васильевич
Жернов Леонид Андреевич
Журавлев Иван Михайлович
Зотов Виктор Николаевич

Приложение C
Примеры некоторых операций ГРУ
Вместо того, чтобы разбавлять текст примерами, я объединил яркие эпизоды офицеров ГРУ, вскрытых в ходе операций за границей, как сообщалось в прессе. Число офицеров, задержанных и высланных и характер их действий, показателен для мощи и масштаба ГРУ.
Канада и Соединенные Штаты
В июне 1980 канадцы потребовали высылки трех советских должностных лиц посольства - капитана Игоря А. Бардеева, полковника Е.И. Алексаньяна и шофера Соколова. Они вовлекали в свою деятельность неназванных лиц, занимающих должности с доступом к государственным секретам США, установили контакт с советским посольством и ставили задачу на получение информации. Советские должностные лица поддерживали тайный контакт с американским гражданином в течение нескольких месяцев.
Франция
В октябре 1979 был выслан из страны военно-морской и воздушный атташе советского посольства во Франции Владимир Калик. Он был офицером ГРУ, работающий во французских военных кругах и находился в контакте с фирмой, специализирующейся на военных поставках. В 1979, на приеме в другом посольстве, он случайно встретил молодого француза, работающего в отделе вооружения важной организации, которая проводила обучение по безопасности Министерства обороны. Калик стремился поддержать контакт с французом и предложил ему большую сумму за документы с его места работы. Он также стремился узнать подробности о другой организации, где работал француз. Калик был арестован в момент, когда он собирался получить от француза документы о французском оружии.
В феврале 1980 были высланы советский консул и его заместитель в Марселе. Они были задержаны французскими властями между Тулоном и Марселем с портфелем, в котором был план самолета-истребителя Мираж 2000. Их только что вручил ему агент.
Травков прибыл в 1977. Область Марселя и Боуш ди Рона содержит много сооружений и объектов, представляющих оборонный интерес. Травков официально занимался "'научными объектами, связанными с портом и аэропортом". И это занятие позволяло ему встречаться с людьми, работающими в аэронавигационной области, и посещать эти фирмы и учреждения. Травков получил копии папок на людей, выполняющих оборонный контракт, и использовал эти сведения, чтобы создать сеть информаторов. Во время ареста Травкова были задержаны четыре француза. Травков также интересовался реактивным близнецом - Миражом 4000, который использовал такой же двигатель, как и Мираж-2000.
Советский пресс-атташе заявил, что французские действия это провокация полиции, но документы были, конечно, подлинные. Несколько дней спустя Фролов, офицер КГБ, тоже был вынужден покинуть Францию. Он был в Марселе в течение двух лет и ранее направлен в Париж. Его работа, подобно Травкову, давала возможности встречать разных людей, и он максимально использовал это. И Травков, и Фролов были представительными, очаровательными личностями, у которых было много друзей.
Великобритания
Анатолий Павлович Зотов, советский военно-морской атташе в Лондоне, был выслан в декабре 1982 после попытки создания агентурной сети для сбора информации о системах оружия и электронных аппаратных средствах ЭВМ, используемых в Королевском флоте во время кампании за Фолклендские острова. Его интересы также простирались на ядерные субмарины Королевского флота.
Япония
Отставной японский генерал-майор, Юкишира Мянага был арестован в Токио в январе 1980. Он был агентом ГРУ, чьим офицером на то время был полковник Юрий Козлов, военный и воздушный атташе советского посольства. Мянага был завербован как агент в 1974 одним из предшественников Козлова. Он был оснащен и проинструктирован о различных средствах тайной связи, включая особые шифры для использования по радио. Мянага и два других офицера японских наземных сил самообороны были впоследствии приговорены к длительным срокам заключения за разглашение военных тайн.
Норвегия
Валерий Моисеевич Месропов служил в Норвегии как инженер российской фирме в Драммене, как представитель Станкоимпорта с 1968 по 1970. Месропов, который не был дипломатом, был арестован в 1970 по подозрению в разведывательной деятельности и, наконец, выслан из Норвегии из соображений безопасности в сентябре 1970.
Игорь Иванович Защиринский служил в Норвегии с 1974 до 1977 как представитель в составе советской торговой делегации многих советских импортно-экспортных организации. Он занимался тайными операциями для получения информации и изделий научного-технического характера, включая материал, классифицируемый как высшие секреты. Он был объявлен персона нон грата 28 января 1977.
В июне 1983 подполковник Загребнев был выслан из Норвегии. Он был военный атташе в посольстве в Осло, и посетил военный район на севере Норвегии, где попытался подкупить норвежского офицера для передачи секретной информации.
Испания
Олег Чуранов, директор Аэрофлота в Мадриде, был арестован в феврале 1980, обвиненный в шпионаже в пользу Советского Союза. Его эпизод был частью другой высылки шести должностных лиц, которые уже уехали. Предполагалось, что Чуранов купил планы некоторого авиационного электронного оборудования.
"Продавец", который был сотрудником испанских секретных служб, считался сотрудником испанской фирмы. Чуранов был инженером, который представлял Аэрофлот в Канаде до прибытия в Испанию. Он был очень популярен среди работников и пилотов в Мадридском аэропорту, где проявлял интерес к радиочастотам и инструкциям безопасности в аэропорту. Однажды он пытался уговорить испанского пилота провести его на американский аэропорт в Турине. Испанская служба безопасности заявила, что Чуранов был членом ГРУ.
В мае 1982 новый директор Аэрофлота в Испании с другим сотрудником был так же выслан за шпионаж. Василий Федорин и Владимир Тертишников были обвинены в попытке получить информацию о поставках американских военных материалов в Испанию у испанских изготовителей оружия.
Швеция
В марте 1979 Стиг Берглинг, шведский полицейский инспектор и офицер запаса был арестован в Израиле. Он был агентом ГРУ несколько десятков лет. В январе 1969 начал службу в полицейском управлении, а в 1971-75 уволился, чтобы служить в Министерстве обороны на должностях, связанных с ООН. Берглинг имел доступ к информации о сотрудниках полицейской безопасности и организации контрразведки, о защите государственных учреждений и шведских планов безопасности. Он имел радио для получения сообщений от ГРУ, а также использовал микроточки. Он поддерживал контакты со своим офицером в ряде стран, особенно Ближнего Востока, пройдя подготовку в Восточном Берлине.

неділя, 11 жовтня 2015 р.

Бої за Савур-Могилу влітку 2014 року



Бої за Савур-Могилу влітку 2014 року — бої між українською армією і проросійськими терористичними угруповуваннями самопроголошених ДНР та ЛНР в ході війни на сході України за розташований в Шахтарському районіДонецької області курган Савур-Могила (278 м), в ході яких висота була звільнена від терористів. Стратегічна важливість висоти пов'язана з тим, що вона підноситься над прилеглими степовими просторами, дозволяючи контролювати велику ділянку кордону України з Росією. З вершини кургану проглядається територія радіусом в 30-40 кілометрів.
За час, протягом якого висота контролювалась терористами, вона була перетворена на укріплений пункт, який дозволяв терористам контролювати постачання південного угруповання Збройних сил України[1] та коригувати обстріли цього угрупування з території Росії.
Упродовж боїв у червні-серпні 2014 меморіальний комплекс отримав значні пошкодження. Повалилася фігура солдата, її уламки розсіяні. Сильно постраждали пілони, барельєфи і сам обеліск, який отримав ряд наскрізних пробоїн.[2]

Хронологія подій

Червень-липень

5 червня 2014 на південь від висоти українські війська за підтримки авіації вели бої з терористичними угрупуваннями, які намагалися прорватись в Україну з території Росії в районі митного пункту Маринівка, напад був відбитий[3]8 червняозброєні формування терористів зміцнилися в місті Сніжне[4], на північ від висоти.
12 червня, зважаючи на необхідність повернення контролю над кордоном з РФ з метою унеможливлення потрапляння на територію України терористичних угруповувань, військової техніки та забезпечення українські війська на півдні Донецької області перейшли в наступ вздовж кордону з Росією. В районі висоти відбувся бій, коли збройні формування терористів атакували колону українських військ 79-й бригади2 липня українські війська розпочали штурм висоти[5]3 липня секретар РНБО Андрій Парубій повідомив, що за результатами масованих артилерійських ударів сил АТО на стратегічній висоті Савур-Могила знищений опорний пункт бойовиків, знищено зенітну установку терористів і крупнокаліберний кулемет[6].
Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014 р. – перший бій між українськими військами та сепаратистами так званої ДНР та ЛНР, за стратегічно важливий об’єкт в Донецькій області, в рамках літньої кампаніїАнтитерористичної операції на Сході України. Для оволодіння висотою українське командуванняЗбройних сил України стягнуло підрозділи 79-ї окремої аеромобільної бригади та 3 полку спецпризначення. Протистояв їм, за даними керівників сепаратистів, звідний підрозділ батальйону «Восток». Близько 7 ранку українські військові вийшли на позиції для атаки. О 8 годині почалась артилерійська підготовка. Про присутність сепаратистів безпосередньо в районі обеліска інформації не було, так як розвідка була проведена незадовільно. Колона техніки 79-ї окремої аеромобільної бригади (1-ша гаубична батарея і військовослужбовці з 1-го і 2-го батальйонів) та 3-го полку спецпризначення висунулася до висоти, щоб закріпитися на ній. Об 11-00 колона була раптово атакована у чистому полі на підступах до монументу. За чотири години запеклого збройного протистояння підрозділам ЗСУ не вдалось оволодіти висотою. В ході бою українською стороною було також використано два гелікоптера, які завдали кілька потужних ударів по сепаратистам. Послідовні атаки на позиції сепаратистів не дали результату, внаслідок чого українські десантники змушенні були відійти в район КПП "Маринівка". У бою були поранені 12 військовослужбовців, 2 загинули. Також, випадково опинилися в районі бою та загинули троє цивільних та був поранений підліток. Втрати сепаратистів невідомі. Надалі командуванням Збройних сил України було вирішено обійти цей об’єкт з півночі, аби вивести сили на лінію Дяково-Зеленопілля-Должанський. Мета – перекрити кордон з Росією і припинити неконтрольований рух людей та військової техніки через нього. В подальшому, протягом липня-серпня, ЗСУ робили ще декілька спроб оволодіти Савур-Могилою.
28 липня начальник Генштабу ЗС України Віктор Муженко повідомив про взяття Савур-Могили під контроль Збройних сил України[7]28 липня 2014 року сили АТО взяли під контроль Савур-Могилу[8][9] та розблокували війська АТО. Бої за висоту тривали і в наступні дні, при цьому відомостей про ситуацію надходило вкрай мало. 9 серпня сепаратисти остаточно залишили Савур-Могилу. Звідси терористи, довгий час до взяття висоти, обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів.

Серпень

5 серпня загинув в ході штурмових дій підрозділами 25-ї бригади у боях за Савур-могилу радіотелефоніст старший солдат Юрій Пріменко.
7 серпня миколаївські десантники встановили на Савур-могилі пам'ятний знак на честь загиблих в боях за Україну[10].
8 серпня при зачистці після зайняння приміщень терорист у засідці вистрелив з близької відстані старшому солдату 51-ї бригади Артему Карабану в груди, куля пройшла над захисною пластиною бронежилета. Мі-8 намагався забрати поранених, його підбили терористи. Врешті вдалося вивезти військовим автомобілем, серце Артема зупинилося на під'їзді до Амвросіївки.
12 серпня розвідники полковника Ігоря Гордійчука із групи спеціального призначення «Крим» прорвалися на Савур-могилу, перебрали контроль над спостережним пунктом на її вершині та розпочали коректування артилерійського вогню. Для знищення українського загону використовуються російська артилерія та загони найманців з бронетехнікою. Постійними артнальотами виведена з ладу система зв'язку, Гордійчук продовжував коректувати вогонь по телефону; майже щоденно відбувалися штурми терористами Савур-могили. Гордійчук був неодноразово контужений, позицій не покинув, тільки в бліндажі «відключався», потім знову приступав до виконання обов'язків. Було відбито 6 нічних штурмів. 18 серпня запланована ротація захисників Савур-могили, операцією керував полковник Петро Потєхін, на той час український загін від ближніх підрозділів відділяло понад 30 кілометрів. Потєхін повів на Савур-могилу 8 вояків 25-ї повітряно-десантної бригади (в тому числі рядовий Денис Міщенко) та 17 добровольців-розвідників 4-ї роти 42-го батальйону тероборони підполковника Олександра Мельниченка, до них приєдналася група артилерійських коректувальників, з ними рухався БМП 28-ї механізованої бригади та БТР 3-го полку спецназу.
Після ротації групи «Крим» Гордійчук лишився на Савур-могилі та продовжував коректування вогню. Сержант Центру розмінувань Сергій Бруска при виконанні завдань по розмінуванню Савур-Могили під обстрілами противником — незаконні збройні формування і військові підрозділи Російської Федерації — з РСЗВ БМ-21 «Град» та мінометів, зазнав осколкового поранення правої руки, однак продовжував виконувати завдання на протязі двох діб, доки не виконав роботу в повному обсязі. На Савур-Могилі кам'янецькі сапери перебували з 18 по 24 серпня, відходили по російських тилах 60 кілометрів та наприкінці потрапили в «гуманітарний коридор» під Іловайськом.
19 серпня під час масованого нальоту полковник Потєхін важко поранений, загинув десантник Володимир Кандела, поранених евакуювали. 20 серпня під час артнальоту й атаки знекровлений підрозділ 51-ї бригади відходить з Петровського, коректування велося по мобільних телефонах, з цього дня прикордонний район практично був зайнятий російськими військами. Захисники Савур-могили знаходилися в повній ізоляції — до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів.
21 серпня 2014 року стела зазнала руйнівного впливу артилерії та остаточно впала.[11]
Вдень 23 серпня російські війська починають наступ на південному відтинку фронту сектора «Д», 24-го вранеці «Сумрак» продовжував передавати дані про просування ворожих сил, однак українська артилерія вже не могла ними скористатися — їй прийшлося відійти від Савур-могили під російськими ударами. 24 серпня відбувається черговий штурм висоти, танки стріляли прямим наведенням, кавказькі найманці атакували оборонців Савур-могили, атака відбита із чисельними втратами противника.
Бійці говорили Гордійчуку про недоцільність утримання висоти в аж такому глибокому тилу противника, однак він не збирався відходити без наказу. Наказ про відхід надійшов пізно ввечері 24 серпня, на той час Савур-могила була в щільному кільці — машина 3-го полку спецназу, котра прорвалася для порятунку поранених, була розстріляна російськими найманцями в Петровському. Пораненого Івана Журавльова полонили, решту ранених найманці добили; загинув Темур Юлдашев («Тренер»).
Гордійчук віддає наказ про відступ вночі 25 серпня після 12 діб оборони Савур-могили; група з оточення виходила ночами, рухалися до найближчих українських підрозділів. На той час це було вже оточене російськими військами угрупування сектору «Б» генерала Хомчака під Іловайськом. Група пройшла по ворожих тилах близько 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.
Розвідувально-штурмове відділення 40-го батальйону територіальної оборони капітана Андрія Вовкуновича виходило у боях з оточення бойовиків з-під Савур-Могили, де вели бої 2 тижні. Група потрапила в оточення, коли терористично-російські сили зайняли Амвросіївку. Відходили без важкої техніки — пішки, у формі, зі зброєю, використовували тактику заплутування — робили вигляд, що йдуть в один бік, рухалися у інший. Група з 21 вояка пробиралася 16 діб — по ночах, вийшла без поранень та вбитих.

Після боїв за Савур-Могилу

1 вересня Міністерство внутрішніх справ України визнало розбиття українських військових на Савур-Могилі. Інформації про захоплення Савур-Могили та Амвросіївки бойовиками і підрозділами регулярної російської армії з'явилася в ряді засобів масової інформації майже за тиждень до того, проте в РНБО це заперечували[12].
8-9 вересня з ознаками тортур надійшли тіла українських військових, які загинули під час боїв проти терористів. Волонтери, повідомляють, що випадків, коли над військовими знущалися терористи, достатньо. Останки бійців, котрі  знайшли на місці польового табору біля Савур-Могили: тіла  спотворені до невпізнання. Офіцер сил військово-цивільної співпраці Юрій Стоянський: «Там були сліди катувань — відрубані фаланги пальців, руки викручені, куски тіл, сліди удушшя були»[13]. Терористи жорстоко катували українських полонених захисників Савур-Могили. За перший тиждень вересня знайдено тіла 18 загиблих українських воїнів біля Савур-Могили, повідомив керівник волонтерів, голова ВГО «Союз „Народна пам'ять“» Ярослав Жилкін. Також виявлено братську могилу, в якій поховано не менше п'яти осіб[14].
За 13-14 вересня пошукова група ВГО «Союз „Народна пам'ять“» виявила під Іловайськом 26 тіл загиблих українських військових: «За останній час співробітники організації знайшли останки 39 тіл військовослужбовців України: 18 в районі Савур-Могили, 21 — в районі Іловайська, де робота триває. Останні вісім останків воїнів були виявлені в Іловайську прямо на полі, поряд з розбитою бронетехнікою»[15].
6 жовтня 2014-го пошуковці ВГО «Союз „Народна Пам'ять“» виявили тіла шістьох українських військових поблизу Саур-Могили, всі тіла знаходилися в окопі посеред поля, присипані землею[16].
9 жовтня радник міністра оборони Олександр Данилюк повідомляє, що має підтвердження щодо складання іспитів курсантами Коломенського вищого артилерійського командного училища — здійснювали артилерійські обстріли українських позицій на Савур-Могилі: «Отримано підтвердження, що в артилерійських обстрілах українських позицій на Савур-Могилі з території РФ, брали участь в тому числі курсанти Коломенського вищого артилерійського командного училища, які в такий спосіб здавали державні іспити»[17].