Есе 14: «Розвиток тактики, поява нового способу застосування підрозділів
бригади у ході контрнаступального бою на прикладі вирішення проблем у ході
операції «Вівальді» (Vivaldi)»
1. ВСТУП.
2. РОЗДІЛ
1.
Загальний задум, етапи та просторовий розмах операції «Вівальді».
3. РОЗДІЛ
2.
Синергія та розподіл функціональних завдань між підрозділами і бригадами.
4. РОЗДІЛ
3.
Головні виклики, проблеми та способи їх подолання у ході операції.
5. РОЗДІЛ
4.
Тактико-спеціальні особливості та динаміка бойових дій.
6. РОЗДІЛ
5.
Контркритичний аналіз: фактори можливого зриву операції та оцінка результатів.
7. ВИСНОВКИ.
ВСТУП.
Актуальність
теми. Сучасне операційне середовище війни зразка 2026 року
характеризується явищем «прозорого поля бою», де масове застосування
безпілотних авіаційних комплексів (БпАК), систем радіоелектронної боротьби
(РЕБ) та високоточного ураження унеможливлює використання класичних радянських
і загальновійськових догм. Наступальні дії масованими колонними формаціями
бронетехніки чи накопиченням піхоти у першій траншеї призводять до виявлення та
знищення сил атакуючого ще на рубежах висунення.
За
таких умов критичної ваги набуває розвиток нових способів дій підрозділів
бригад, що базуються на децентралізації, мережево-центричному управлінні,
малогруповій інфільтрації та концепції «безпілотно-наземного синтезу». Аналіз
контрнаступальної операції «Вівальді» (Vivaldi), проведеної силами 3-го
армійського корпусу (3 АК) та приданих підрозділів Сил оборони України на
Лиманському напрямку у травні – жовтні 2026 року, слугує взірцем сучасного
оперативної та тактичної майстерності.
Мета
роботи: На основі досвіду операції «Вівальді» дослідити
еволюцію тактики наступального (контрнаступального) бою, виявити ключові
проблеми, з якими зіткнулися військові формування в умовах щільної оборони
противника, та систематизувати інноваційні способи їх розв'язання.
РОЗДІЛ 1. Загальний задум, етапи та просторовий розмах
операції «Вівальді».
Аналіз
наступальних та контрнаступальних дій під час операції «Вівальді» (Vivaldi),
яку проводив 3-й армійський корпус на Лиманському напрямку, є вкрай
цінним для обговорення. Ця операція стала яскравим прикладом сучасної
високотехнологічної, етапної та комбінованої наступальної концепції.
Загальний задум
операції «Вівальді» (Vivaldi)»:
Перехопити
оперативну ініціативу на Лиманському напрямку, зупинити та нівелювати загрозу
обходу ворогом Слов'янсько-Краматорської агломерації з північно-східного
флангу, а також захистити критично важливу логістичну артерію – трасу «ХАРКІВ
– СЛОВ'ЯНСЬК».
Основні складові
загального завдання:
1.
Глибока ізоляція району дій (Shaping Phase): знищення системи
управління, логістичних вузлів, складових РЕБ/РЛС та вогневих позицій
противника на оперативно-тактичну глибину (до 50–120 км) із використанням
двоетапного розвідувально-ударного контуру.
2.
Розгромити угруповання військ противника: завдати
системного ураження та вибити підрозділи ЗС РФ з добре підготовлених та
поспішно зайнятих оборонних рубежів на напрямку ШАНДРИГОЛОВЕ – СЕРЕДНЄ –
ЗЕЛЕНА ДОЛИНА – КОЛОДЯЗІ – НОВОСЕЛІВКА.
3.
Оволодіти панівними районами та населеними пунктами: витіснити
противника, повернути під контроль ключові висоти, зачистити та утримати понад 16
населених пунктів (включно із Середнім, Шандриголовим, Зеленою Долиною,
Липовим, Колодязями) та зв'язати лінію фронту на загальній площі близько 277
км².
4.
Вирівняти та стабілізувати лінію бойового зіткнення: ліквідувати
тактичні вклинення ворога, які створювали загрозу оточення підрозділів Сил
оборони України.
РОЗДІЛ 2. Синергія та розподіл функціональних завдань між
підрозділами і бригадами.
Покажемо, за якими
етапами здійснювалася операція «ВІВАЛЬДІ»:
ЕТАП 1.
Формування
операційного поля та ліквідація інфільтрації (Shaping Phase)
· Головне завдання: зачистка лісових
масивів та прилеглих секторів від ДРГ і малих піхотних груп противника, які
намагалися проникати вглиб українських позицій, а також забезпечення
логістичних проходів.
· Ключові райони
дій:
райони населених пунктів НОВОСЕЛІВКА, ОЛЕКСАНДРІВКА, ЯРОВА та навколишні
лісові масиви.
·
Особливості тактики:
o Масове
використання НРК (наземних роботизованих комплексів): інженерні
підрозділи та сапери 3 АК масово залучили НРК для дистанційного розмінування
переднім краєм, очистивши понад 30 км проходів у суцільних мінних полях без
ризику для саперів.
o Зачистка «сірих
зон» малогруповим методом за постійної підтримки з повітря БпЛА типу Mavic та
FPV.
·
Результат етапу: ліквідовано загрозу флангових
атак, розчищено підходи для важкої та броньованої техніки, створено безпечні
логістичні коридори.
ЕТАП 2.
Прорив першої
лінії оборони та збиття ворожого плацдарму
·
Головне завдання: вибити противника з ключових
фортифікаційних вузлів у низовинній частині Лиманського напрямку, які росіяни
вважали «неприступним рубежем».
·
Ключові райони дій: ШАНДРИГОЛОВЕ, ДЕРИЛОВЕ,
ДРОБИШЕВЕ.
·
Особливості тактики:
o Шандриголове як
«критична точка»:
противник стягував сюди резерви для утримання оборони. Замість лобового штурму
населеного пункту Сили оборони спочатку ізолювали його вогнем артилерії та
БпАК, припинивши підвезення БК.
o Комбіновані удари
механізованих підрозділів (60 омбр, 66 омбр) та штурмових груп за підтримки
систем РЕБ.
·
Результат етапу: ворог втратив ключовий позиційний
район у низині та був змушений відступати на заздалегідь підготовлені висоти.
ЕТАП 3.
Кульмінаційний
удар – Битва за панівні висоти
·
Головне завдання: взяти під контроль стратегічні
висоти та вузлові населені пункти, які визначали контроль над усім Лиманським
операційним районом.
·
Ключові райони дій: НОВЕ, РІДКОДУБ, КАТЕРИНІВКА,
КАРПІВКА, НОВОМИХАЙЛІВКА (повернено понад 51 км²).
·
Особливості тактики:
o Основний удар 3-ї
окремої штурмової бригади (3 ошбр): Швидкі, високоманеврені штурмові групи за
підтримки FPV-контуру проломили оборону у районі с. НОВЕ.
o Роль
прикордонників (3-й прикордонний загін ім. Євгенія Пікуса): Успішне
відновлення контролю та жорстке закріплення на висотах біля Рідкодубу.
o Масовий полон
противника:
Перерізання шляхів відходу та панівне становище українських сил на висотах
призвели до того, що окупанти здавалися в полон цілими підрозділами разом із
офіцерами (захоплено понад 250 полонених за етап).
·
Результат етапу: захоплено головний висотний кряж.
Противник втратив оперативну ініціативу, а його система управління на
Лиманському плацдармі остаточно розвалилася.
ЕТАП
4.
Завершальний
маневр – зрізання вклинення ворога та повна деокупація
·
Головне завдання: використати успіх на висотах для
оточення та зачистки залишків угруповання ворога, вирівнювання лінії фронту та
звільнення південно-східного сектора.
·
Ключові райони дій: ЗЕЛЕНА ДОЛИНА, ЛИПОВЕ, КОЛОДЯЗІ
(звільнено ще 101 км²).
·
Особливості тактики:
o Глибокий
охоплювальний маневр:
підрозділи корпусу завдали удару з боку контрольованих висот у напрямку
КОЛОДЯЗІВ, що поставило угруповання окупантів у ЗЕЛЕНІЙ ДОЛИНІ перед загрозою
повного оточення.
o Залучення
міжвідомчого безпілотного контуру: спільна робота спецпідрозділів (ГУР, СБУ
«А», НГУ «Лазар», К-2 СФО) по логістиці росіян, які намагалися відступати.
·
Результат етапу: повна зачистка плацдарму,
вирівнювання лінії фронту та повернення під контроль сукупно за 4 етапи 16
населених пунктів і
277 км² території.
В
операції «Вівальді» застосовувався принцип синергії та розподілу
функціональних ефектів між штурмовими, механізованими підрозділами та
засобами вогневого/безпілотного ураження:
Розподіл
завдань між бригадами в операції «Вівальді» (Vivaldi)»:
1)
3-тя окрема штурмова бригада (3 ошбр)
· Головне завдання: прорив першої
лінії оборони противника, виконання ролі «пробивної сили» та інфільтрація
малогруповим методом.
· Деталізація дій:
o завдання ударів
малогабаритними штурмовими групами за безпосередньої підтримки FPV-дронів та
НРК (наземних робото-технічних комплексів);
o захоплення та
зачистка панівних висот і фортифікаційних вузлів опору противника;
o скорочення часу
«виявлення – знищення» завдяки інтеграції у єдиний цифровий контур управління.
2)
60-та окрема механізована бригада (60 омбр)
· Головне завдання: наступ на
закріплені райони, прорив поспішно зайнятої оборони ворога, розширювання
флангових коридорів та ізоляція рубежів.
· Деталізація дій:
o вогневе придушення
оборонних позицій ворога із застосуванням штатного бронювання та ствольної
артилерії.
o використання
швидких інженерно-штурмових груп для пророблення проходів у мінно-вибухових
загородженнях.
o блокування та
зачистка населених пунктів (зокрема Шандриголового та прилеглих секторів) без
викриття бронетехніки під вогнем БпЛА ворога.
3)
125-та окрема важка механізована бригада (125 овмбр)
· Головне завдання: підтримання темпу
наступу, вогневе прикриття, закріплення на звільнених рубежах та відбиття
можливих контратак противника.
· Деталізація дій:
o створення щільної
оборони на перехідних рубежах одразу після їх звільнення штурмовими
підрозділами;
o нанесення
вогневого ураження важким озброєнням по оперативних резервах ворога, які
висувалися для контрвипадів;
o розгортання
засобів окопного та мобільного РЕБ для блокування ударних БпЛА противника під
час закріплення сил.
4)
Підрозділи безпілотних систем (БпАК), РЕБ та артилерії 3 АК
· Головне завдання: забезпечення
безперервного безпілотно-авіаційного купола та глибокого вогневого ураження.
· Деталізація дій:
o систематичне
знищення логістичних шляхів та автотранспорту ворога в тилу для припинення
постачання БК і поповнення.
o виявлення та
придушення засобів радіоелектронної боротьби та РЛС противника безпосередньо
перед атакою піхоти.
РОЗДІЛ 3. Головні виклики, проблеми та способи їх подолання у
ході операції.
На Лиманському
напрямку за підсумками операції були зачищені
населені пункти ЛИМАНСЬКОЇ громади:
Зелена Долина (Краматорський
район / Лиманська ТГ);
Колодязі (Краматорський
район / Лиманська ТГ);
Липове (Краматорський
район / Лиманська ТГ);
Шандриголове (Краматорський
район / Лиманська ТГ);
Дробишеве (селище
Лиманської ТГ – повністю відновлено контроль);
Дерилове (Краматорський
район / Лиманська ТГ);
Середнє (Краматорський
район / Лиманська ТГ);
Новоселівка (Краматорський
район / Лиманська ТГ – зачищено від піхоти);
Ярова (смт
Лиманської ТГ – зачищено від сил ворога)
Олександрівка (Краматорський
район / Лиманська ТГ)
Коровій Яр (Краматорський
район / Лиманська ТГ)
Рідкодуб (Краматорський
район / Лиманська ТГ)
Нове (Краматорський
район / Лиманська ТГ – панівні висоти)
Катеринівка (Краматорський
район / Лиманська ТГ)
Карпівка (Краматорський
район / Лиманська ТГ)
Новомихайлівка (Краматорський
район / Лиманська ТГ),
що являється чудовим підтвердженням
виконання зазначених вище бойових завдань.
Хочу акцентувати
увагу офіцерів на головних викликах, проблемних питаннях та способах їх
подолання, з якими зіткнулися військові формування:
1. Проблема суцільної щільності
ворожого протиповітряного та безпілотно-авіаційного купола
· Специфіка
проблеми:
в умовах прозорого поля бою противник тримав щільний
розвідувально-ударний контур та системи РЕБ, що ускладнювало скрите
зосередження підрозділів бригади та вихід на вихідні райони.
· Як
вирішували/досвід:
застосування двоетапної глибокої ізоляції району дій (Deep &
Shaping Operations). Ударні дрони 3 АК спочатку ізолювали смугу до 50 км від
лінії фронту, а згодом розширили зону вибивання ворожої логістики, засобів РЕБ
та РЛС до 120 км. Це позбавило ворожі підрозділи вчасної реакції та
оперативного підтягування резервів.
2.
Подолання щільно замінованих підходів та «сірих зон» без втрати темпу
· Специфіка
проблеми:
Наступальні дії на підготовлену та фортифікаційно укріплену оборону
ускладнювалися дистанційним мінуванням та високою щільністю ворожого
артилерійського вогню. Класична броньована техніка розгородження ставала
першочерговою ціллю для ворожих FPV-дронів.
· Як
вирішували/досвід:
Вперше у масштабній практиці застосували десантування та роботу наземних
роботизованих комплексів (НРК) у тил та на фланги ворога. Це дозволило
проводити розмінування, вогневе подавлення та доставку майна без
безпосереднього наражання особового складу на ризик на перших хвилинах штурму.
3.
Забезпечення тактичної раптовості в умовах "суцільного спостереження"
· Специфіка
проблеми:
Противник оцінював будь-яке масове перегрупування сил. Спроба атакувати
стандартними бронегрупами (на колонах) призводила б до значних втрат ще на
рубежу розгортання.
· Як
вирішували/досвід:
Перехід до малогрупової тактики штурмів за постійної підтримки з повітря
у режимі реального часу. Замість єдиного "залізного кулака"
використовувалася розосереджена інфільтрація штурмових груп, які зачищали та
займали панівні висоти та опорні пункти окупантів (Нове, Рідкодуб, Катеринівка,
Зелена Долина тощо).
4.
Управління міжвидовою та міжбригадною взаємодією
· Специфіка
проблеми:
В операції брали участь декілька різнорідних підрозділів та бригад (зокрема
3-тя окрема штурмова бригада, 60-та омбр, 125-та овмбр та інші). Неузгодженість
дій у смугах розмежування або розрив у часі між вогневим ураженням та заходом
піхоти загрожували провалом штурму.
· Як вирішували /
досвід:
Центри прийняття рішень застосовували єдину цифрову картину поля бою (COP) та
процедури штабного планування TLP/MDMP, що дозволило синхронізувати
вогонь артилерії, роботу БпАК, РЕБ та штурмових піхотних груп аж до
рівня окремого окопу/траншеї.
5.
Логістичне забезпечення штурмових груп під час просування вглиб
· Специфіка
проблеми:
По мірі звільнення нових квадратів (понад 270 км² у кілька етапів) плече
логістичного постачання розтягувалося, а логістичні шляхи перебували під
загрозою дистанційного мінування та обстрілів.
· Як
вирішували/досвід:
Широке залучення вантажних БпЛА та наземних платформ для постачання
боєприпасів та евакуації поранених без залучення автомобільного транспорту у
першій лінії.
Висновки:
1.
Етично-тактичний баланс: операція
"Вівальді" доводить, що збереження життя особового складу досягається
не відмовою від наступу, а зміною технологічного способу його ведення
(роботизація, FPV-контур, відсутність шаблонних таранних ударів).
2.
Концепція "безпілотно-наземного синтезу": НРК та БпЛА мають
плануватися не як допоміжні засоби, а як повноцінний окремий елемент бойового
порядку у системі прийняття рішень (TLP/MDMP).
Операція
«Вівальді» (Vivaldi), проведена підрозділами 3-го армійського корпусу
(3 АК) ЗСУ та приданими силами на Лиманському напрямку, за строками ведення
поділяється на підготовчо-формувальний період та безпосередній період активних
наступальних дій:
· Загальний термін
проведення операції:
травень – жовтень 2026 року.
· Публічний аналіз і
завершення активних фаз: офіційне повідомлення про успішне завершення ключових
чотирьох етапів («сезонів») операції було оприлюднено 14 жовтня 2026 року.
РОЗДІЛ 4.
Тактико-спеціальні особливості та динаміка
бойових дій.
Хронологія та
терміни етапів операції «Вівальді»
1.
Формувальний етап (Shaping Phase / Підготовка): (травень –
серпень 2026 року)
o систематичне
мінування/розмінування за допомогою НРК, вогневе придушення логістики ворога на
глибину до 50–120 км, зачистка «сірої зони» та підготовка вихідного району.
2.
Перший та другий етапи (прорив низини та зачистка
флангів):
(кінець серпня – середина вересня 2026 року)
o Успішна зачистка
понад 125 км² (із розгромом опорних пунктів ворога в районі ДРОБИШЕВОГО,
ШАНДРИГОЛОВОГО ТА СЕРЕДНЬОГО). Результати 2-го етапу підсумовано орієнтовно 15
– 20 вересня 2026 року.
3.
Третій етап (битва за панівні висоти): (20 –
28 вересня 2026 року)
o Взяття під
контроль ключового кряжу висот (райони С. НОВЕ, РІДКОДУБ, КАТЕРИНІВКА,
КАРПІВКА, НОВОМИХАЙЛІВКА), що звільнило ще близько 51 км² території.
4.
Четвертий етап (зрізання клину та повна деокупація): (перша
половина жовтня 2026 року, фінал – 14 жовтня 2026 року)
o Глибокий обхідний
маневр та підсумкове звільнення ще 101 км² території (ЗЕЛЕНА ДОЛИНА, КОЛОДЯЗІ,
ЛИПОВЕ тощо) з виходом на визначені оперативно-тактичні рубежі.
На третьому етапі противник активно
розгортав та перегруповував свої оперативні й тактичні резерви під час операції
«Вівальді», однак це не допомогло йому утримати оборону.
Динаміка залучення резервів противника є
важливим елементом для аналізу з точки зору оперативного мистецтва та
маневру:
1. Перекидання оперативних резервів
з інших напрямків
·
Введення підрозділів 1-ї танкової армії РФ: Щоб зупинити
просування 3-го армійського корпусу ЗСУ, командування російських військ змушене
було зняти частину сил і засобів 1-ї гвардійської танкової армії з
Куп'янського напрямку та терміново перекинути їх на Лиманський напрямок.
·
Оперативний ефект для Сил оборони: Це вимушене
перегрупування противника суттєво послабило його наступальний тиск на напрямку
Куп'янськ-Вузловий, що стало важливим супутнім успіхом операції.
2. Спроби стабілізації оборони в
критичних точках (Шандриголове та Власівка)
·
На
другому та третьому етапах операції ворог намагався утримати ключові опорні
пункти в низині (зокрема с. Шандриголове) за рахунок безперервного
заведення тактичних резервів піхоти.
·
Результат для ворога: Через глибокий
вогневий контроль і роботу безпілотно-авіаційного контуру Сил оборони
перекидання цих резервів здійснювалося в умовах вогневого блокування.
Підрозділи РФ вводилися у бій «з коліс» без належної координації, зазнавали
важких втрат і не змогли зупинити прорив українських штурмових груп.
3.
Залучення спеціалізованих підрозділів та авіації
·
До
боїв у районі панівних висот (НОВЕ – РІДКОДУБ) командування РФ залучало
резервні підрозділи зі складу 20-ї та 25-ї загальновійськових армій, а також
спеціалізовані групи авіації та артилерійських розрахунків.
·
Попри
розгортання цих сил, швидкий маневр українських підрозділів призвів до оточення
кількох рубежів, у результаті чого значна частина розгорнутих резервів (понад
250 осіб, включно з офіцерами та льотним складом) потрапила в полон.
·
У
ході операції «ВІВАЛЬДІ» класичні та високодинамічні зустрічні бої
розгорталися на кількох ділянках Лиманського напрямку. Сутність цих боїв
полягала в тому, що обидві сторони одночасно намагалися вирішити наступальні
(або контрнаступальні) завдання: підрозділи 3-го армійського корпусу
просувалися вперед, а противник (угруповання ЗС РФ) терміново вводив у бій
розгорнуті з маршу оперативні та тактичні резерви, аби зупинити прорив та
відновити втрачені рубежі.
Основними
районами, де відбулися найбільш жорсткі зустрічні зіткнення, були:
1.
Район с. ШАНДРИГОЛОВЕ – с. ДЕРИЛОВЕ (Другий етап)
Характер
бою:
Під час вибивання противника з низовини росіяни намагалися стабілізувати фронт
та кинули в зустрічний контратакуючий бій підрозділи тактичного резерву.
Перебіг
зіткнення:
Наступаючі українські механізовані й штурмові групи зіштовхнулися з
контратакуючими бронегрупами окупантів. Завдяки випередженню у розвідці
(FPV-контур та БпАК) сили 3 АК перехопили ініціативу в зустрічному бою, знищили
бронетехніку противника на підходах та примусили окупантів до відходу.
2.
Панівні висоти в районі с. НОВЕ – с. РІДКОДУБ (Третій етап)
Характер
бою:
Одне з найзапекліших зустрічних зіткнень операції. Захоплення висот біля Нового
позбавляло противника контролю над усім Лиманським плацдармом.
Перебіг
зіткнення:
Російське командування кинуло в зустрічний бій підрозділи зі складу 20-ї
загальновійськової армії РФ. Бій розгортався безпосередньо за висоти та
фортифікації. Завдяки швидкому та незашопленому маневру штурмових груп (3 ОШБр
та прикордонників) вдалося зайти у тил контратакуючим підрозділам ворога.
Зстрічний бій завершився деорганізацією противника та масовою здачею в полон
(понад 250 осіб).
3.
Рубіж ЗЕЛЕНА ДОЛИНА – КОЛОДЯЗІ – річка ЧОРНИЙ ЖЕРЕБЕЦЬ (Четвертий етап)
Характер
бою:
Зустрічні бої з перекинутими оперативними резервами 1-ї гвардійської
танкової армії РФ, які перекидалися з-під Куп'янська.
Перебіг
зіткнення:
Ворог намагався з ходу зустріти та заблокувати український фланговий обхід,
який виходив на КОЛОДЯЗІ й загрожував оточенням. Проте внаслідок ізоляції
району бою артилерією та важкими БпЛА резерви противника вступали у зустрічний
бій без узгодженої вогневої підтримки та логістики, що призвело до їх розгрому
і відкинуло за річку Чорний Жеребець.
Методичний
висновок для подальшого аналізу:
·
Усі
зустрічні бої під час операції «Вівальді» завершилися на користь Сил оборони
України завдяки інформаційно-вогневій перевазі (завдяки БпАК/РЕБ) та більшій
тактичній гнучкості підрозділів 3 АК. Українські війська не вступали в
лобове виснаження, а завдавали випереджувальних ударів по резервах ворога ще до
того, як той встигав розгорнутися у бойовий порядок для контратаки.
Звертаю вашу
увагу, що у ході операції «ВІВАЛЬДІ» окремим підрозділам противника вдалося
вийти з оточення (або уникнути його в останній момент), що є поширеним
явищем під час високодинамічних наступальних операцій проти переважаючого
числом ворога.
Це важливе питання
для аналізу з точки зору тактики та оперативного мистецтва (закриття
"кілець", ізоляція районів та управління вогнем):
1. Де і як
противник виходив з оточення або уникав його?
·
Сектор Зелена Долина – Колодязі – Липове (4-й етап):
Під час 4-го етапу
операції штурмові та механізовані підрозділи 3-го армійського корпусу здійснили
стрімкий охоплювальний маневр з боку контрольованих висот біля с. Нове. Ворог у
районі Зеленої Долини опинився під загрозою повного тактичного оточення
(«мішка»). Розуміючи це, частина підрозділів ЗС РФ розпочала поспішний
відхід у напрямку річки ЧОРНИЙ ЖЕРЕБЕЦЬ. Незважаючи на вогневий контроль
українських БпАК та артилерії, окремим розосередженим піхотним групам росіян
вдалося покинути свої позиції та відступити під прикриттям щільного диму та
засобів РЕБ.
·
Ар'єргардні бої біля Шандриголового (2-й етап):
Після того як
українські сили взяли під вогневий контроль ключові шляхи сполучення та
ізолювали Шандриголове, залишки гарнізону окупантів залишили важку техніку та
намагалися виходити малогруповим методом (пішки через лісосмуги та сіру зону).
2. Чому противнику
вдавалося частково прориватися/виходити?
Варто виділити 4
ключові чинники, які завадили 100% закриттю «котлів»:
1.
Щільність ворожих засобів РЕБ та дрони-перехоплювачі: під час відходу
росіяни концентрували мобільні засоби РЕБ і застосовували власні БпЛА для
придушення українського повітряного спостереження, що тимчасово послаблювало
точність ураження відступаючих груп.
2.
Складний рельєф та лісові масиви: Лиманський
операційний район має значні лісові масиви, яри та складнопрохідну місцевість,
що дозволяє дрібним піхотним групам ворога пересуватися непоміченими для важкої
бронетехніки.
3.
Пріоритет на збереження життя українських бійців: Командування 3 АК
свідомо уникало лобових заслонів «стіна на стіну» на шляхах відходу ворога.
Замість ризикованого прямого контакту піхоти відступаючого ворога знищували
дистанційно – артилерією, важкими БпЛА («Баба Яга») та FPV-дронами.
4.
Спроби контратак оперативних резервів ворога: Перекидання 1-ї
танкової армії РФ з під Куп'янська та їхні зустрічні контратаки створювали
коридори тиску, через які залишки оточених груп намагалися пробитися до своїх.
3. Результати для
тих, хто не зміг вийти
Ті підрозділи
противника, які забарилися з наказом про відхід або були повністю відрізані на
панівних висотах біля Нового та Рідкодубу (де перерізання логістики було
повним завдяки НРК та БпЛА), склали зброю. Саме це забезпечило взяття в
полон понад 250 російських військовослужбовців, включно з офіцерами.
Наголошуємо на
тому, що у фінальній стадії операції «ВІВАЛЬДІ» (особливо під час 3-го та 4-го
етапів) здійснювалося інтенсивне переслідування противника, який був
змушений хаотично відступати під тиском наступу 3-го армійського корпусу та
приданих підрозділів.
В умовах сучасного
поля бою класичне «піхотне або кінне» переслідування було трансформовано у дистанційне
вогнево-безпілотне переслідування (Fire & Drone Pursuit).
Основні ділянки,
де воно проводилося та мало ключове значення:
1. Ділянка «НОВЕ – РІДКОДУБ»
(Третій етап)
·
Характер переслідування: Після того як
штурмові групи пробили оборону та оволоділи панівними висотами в районі с.
Нове, російські підрозділи втратили стійкість управління і почали відступ у
напрямку низин та східних рубежів.
·
Як здійснювалося: Оскільки пряме введення великих
колон техніки наздоганяло б загрозу від ворожих мін і дронів, переслідування
здійснювалося системою безпілотно-авіаційного контуру та далекобійної
артилерії. FPV-дрони та важкі ударні БпЛА буквально «супроводжували» кожну
спробу відходу груп ворога, знищуючи техніку, що відступала, та не даючи їм
змоги закріпитися на проміжних рубежах. Саме це переслідування призвело до
паніки та масової здачі в полон (понад 250 військовослужбовців РФ).
2. Рубіж «ЗЕЛЕНА
ДОЛИНА - КОЛОДЯЗІ - ЛИПОВЕ» (Четвертий етап)
·
Характер переслідування: Під час
фінального виходу на рубежі річки ЧОРНИЙ ЖЕРЕБЕЦЬ після звільнення 101 км²
території.
·
Як здійснювалося: Після проведення охоплювального
маневру та створення загрози оточення, підрозділи противника (частки 20-ї, 25-ї
армій та перекинуті резерви 1-ї танкової армії РФ) почали відходити за водний
рубіж. Українські сили здійснювали вогневе переслідування відступаючих колон,
зриваючи спроби організованого переправлення та закріплення окупантів на
східному березі.
У досвіді операції
«Вівальді» класичний термін «переслідування» набув нового змісту. Через
насиченість поля бою дронами фізичне переслідування силами піхоти замінено на «безперервне
вогневе переслідування в режимі реального часу». Воно базується на синергії
розвідки з повітря (БпАК), цифрового управління (COP) та високоточних засобів
ураження, що дозволяє знищувати ворога, який відступає, ще на етапі
перегрупування, зводячи до мінімуму власні втрати.
За досвідом
операції «ВІВАЛЬДІ», атака противника безпосередньо з положення
безпосереднього зіткнення (з «контакту») застосовувалася не постійно, а
лише у визначених, специфічних ситуаціях.
У більшості
випадків наступальні дії здійснювалися висуненням із глибини або шляхом інфільтрації.
За оцінками командування та аналізом операції, співвідношення способів переходу
в атаку виглядає наступним чином:
1. Частота
застосування атаки з положення безпосереднього зіткнення (~20–30% випадків)
Атака
безпосередньо з лінії фронту (з траншей, з першої лінії ОП) застосовувалася обмежено,
переважно під час реалізації конкретних тактичних завдань:
·
Зачистка інфільтрованої «сірої зони» (1-й етап): Коли підрозділи
ворога проникли в тилові масиви чи суміжні посадки. Тут штурмові групи 3-ї ошбр
та прикордонників заходили на вихідні позиції у безпосередньому контакті для
моментального кидка у траншею.
·
Бої за перехоплення висот у районі с. НОВЕ та РІДКОДУБ
(3-й етап):
Захоплення окремих опорних пунктів, де лінія зіткнення проходила суцільно по
передньому краю. Атака починалася безпосередньо зі зближених позицій після
того, як FPV-дрони придушували вогневі точки ворога у траншеї.
Чому цей спосіб
обмежували?
В умовах
«прозорого поля бою» тривале накопичення сил у першій лінії зіткнення
призводило до їх швидкого виявлення аеророзвідкою противника та завдавання
випереджувальних артилерійських чи FPV-ударів.
2. Основний спосіб
– атака з висуненням із глибини та інфільтрація (~70–80% випадків)
Переважна
більшість штурмових та наступальних дій під час «Вівальді» здійснювалася за
новими тактичними принципами:
1.
Малогрупова інфільтрація з глибини:
Штурмові групи (по
4–8 осіб) висувалися не з переднього краю, а заводилися з тилових/проміжних
районів зосередження у нічний час або під покриттям засобів РЕБ, минаючи
спостереження ворога.
2.
Атака з ходу за допомогою бронетехніки («броньоване
таксі»):
Для подолання
прострілюваних відкритих ділянок бронемашини (MaxxPro, M1117 тощо) на
максимальній швидкості висувалися з глибини, швидко спішували штурмову групу
біля посадки/траншеї та миттєво відходили у тил, не залишаючись під вогнем.
3.
Використання НРК (робото-технічних платформ):
Роботизовані
комплекси заздалегідь пробивали проходи в мінних полях із тилових рубежів, що
дозволяло піхоті висуватися з глибини безпосередньо у пророблені коридори.
Резюме після
аналізу:
Досвід операції
«Вівальді» демонструє відхід від класичної радянської доктрини накопичення
військ у першій траншеї перед атакою.
Атака із
положення безпосереднього зіткнення застосовувалася лише для локальних
штурмів ущільнених опорних пунктів. Загалом операційний успіх досягався за
рахунок висунення з глибини, високої мобільності, безпілотного супроводу та
маневру, що дозволяло атакувати ворога раптово.
РОЗДІЛ
5.
Контркритичний аналіз: фактори можливого зриву операції та оцінка
результатів.
Для
контркритичного аналізу поставимо питання про те, що саме могло б провалити
операцію «ВІВАЛЬДІ» з боку противника, є ключовим з точки зору оперативного
мистецтва.
В умовах війни
2026 року традиційні концепції (наприклад, масований тактичний повітряний
десант чи штурмова авіація) вже не є «панацеєю» і безпосередньо не
гарантували б ворогу успіху. Натомість провал наступу 3-го армійського
корпусу міг би відбутися, якби противник реалізував заходи у трьох ключових
доменах: радіоелектронно-безпілотному, оперативному та логістичному.
1. Чому тактичний
десант та штурмова авіація НЕ спрацювали б?
·
Тактичний повітряний десант (вертолітний/тактичний):
У сучасному
суцільно прозорому операційному середовищі спроба висадки росіян у тил або на
фланги 3 АК призвела б до швидкої катастрофи. Радіолокаційний та оптичний
контроль Сил оборони, а також масоване насичення ПЗРК та FPV-дронами
перехоплювачами знищили б гелікоптери ще на підльоті (за аналогією з Гостомелем
2022 року, але у значно щільнішому безпілотному контурі).
·
Штурмова авіація (Су-25, Су-34 з КАБами):
Штурмова авіація
на малій висоті стає вкрай уразливою. Використання КАБів з відстані 40–50 км
ворог здійснював, проте це статичне ураження, яке не здатне зупинити
розосереджену, високоманеврену піхоту в малих штурмових групах (по 4–8 осіб)
або роботизовані комплекси (НРК), які не утворюють великих скупчень сил.
2. Що ДІЙСНО могло
б зірвати або провалити операцію «ВІВАЛЬДІ»?
Щоб протидіяти
асиметричній тактиці 3 АК, командування ЗС РФ повинно було застосувати наступні
сили та способи:
А.
Ударно-радіоелектронне придушення безпілотного контуру (Anti-Drone Dominance)
Головною рушійною
силою «Вівальді» був безпілотно-авіаційний контур (понад 300 000 вильотів,
супровід кожного штурму в режимі реального часу).
·
Що мав зробити ворог: Розгорнути
ешелоновану, щільну систему купольного та спрямованого РЕБ на нестандартних
частотах управління та супутникової навігації безпосередньо над панівними
висотами (НОВЕ – РІДКОДУБ).
·
Ефект для ЗСУ: «Сліпота» українських штурмових груп та
втрата FPV-підтримки змусила б піхоту атакувати без повітряного супроводу, що
призвело б до зупинки темпу та значних втрат від артилерії ворога.
Б. Випереджувальне
дистанційне мінування та ізоляція рубежів висунення
·
Що мав зробити ворог: Замість спроб
втримати руїни знищених сіл у низинах (ШАНДРИГОЛОВЕ, СЕРЕДНЄ), ворог мав масово
використовувати системи дистанційного мінування (типу «Земледелие») по
логістичних шляхах висунення 3 АК з глибини.
·
Ефект для ЗСУ: Ускладнення або блокування просування НРК
та бронетехніки, затримка ротацій та унеможливлення швидкого підвозу БК для
закріплення на панівних висотах.
В. Своєчасний
маневр резервами ЗАЗДАЛЕГІДЬ, а не «з коліс»
·
Що мав зробити ворог: Виявити
підготовку 3 АК на ранніх етапах і завчасно зайняти та фортифікаційно укріпити
висоти (рубіж НОВЕ – РІДКОДУБ), а не кидати резерви 1-ї танкової армії в
зустрічний бій уже після того, як українські сили зманеврували і захопили ці
висоти.
·
Ефект для ЗСУ: Наступ на завчасно підготовлені та
ущільнені резервами фортифікації на панівних висотах вимагає значно більше
ресурсів і міг би призвести до виснаження наступального потенціалу 3 АК ще на
початку 3-го етапу.
Г. Дистанційне
протидіяння НРК (роботизованим платформам)
·
Що мав зробити ворог: Створення
спеціалізованих груп «полювання на НРК» за допомогою мікромінів,
протигусеничних загороджень та використання протитанкових FPV-дронів із
кумулятивними частинами саме по наземних дронах.
·
Ефект для ЗСУ: Зупинка роботизованого розмінування та
постачання майна, що змусило б повернутися до застосування живих саперів та
піхоти і знизило б темп наступу.
В умовах війни
2026 року класичні «важкі» компоненти (авіація чи аеромобільні десанти) вже не
гарантують поразки противника. Операцію «ВІВАЛЬДІ» міг би провалити лише
аналогічний або вищий за технологічністю радіоелектронний та безпілотний контур
противника, поєднаний із вчасним системним маневром військ до того, як
українські підрозділи захопили панівні висоти та позбавили ворога логістики.
Успіх операції
«Вівальді» демонструє, що висока швидкість виконання завдань, вогнева
ізоляція та контроль панівних висот здатні нівелювати перевагу противника в
оперативних резервах. Ворог не встигав ефективно вводити резерви у бій, що
призвело до розпаду його цілісної оборони та вимушеного відступу.
Ціль розгрому
противника в операції «ВІВАЛЬДІ» була досягнута повній мірі.
Водночас важливо розуміти,
що в сучасній оперативній та доктринальній термінології ЗСУ/НАТО (згідно з СДП
1-0 та ОП 3-0) категорія «розгром противника» (Defeat)
вимірюється не повним фізичним знищенням 100% особового складу ворога, а позбавленням
його здатності та волі до продовження виконання поставлених занять, розпадом
його системи оборони та втратою ним оперативної цілісності.
Ось ключові
критерії, за якими розгром підрозділів РФ під час операції «Вівальді» є
підтвердженим фактом:
1.
Повне руйнування оперативно-тактичного задуму ворога
· Перед операцією: противник
формував перешийки та виклини для охоплення Слов'янсько-Краматорської
агломерації з північного сходу і планів перерізати стратегічну трасу ХАРКІВ –
СЛОВ'ЯНСЬК.
· Результат
розгрому:
Ворог повністю втратив цей плацдарм, його виклин розгромлено, а наступальне
угруповання змушене було перейти до неорганізованого відступу та втрати
контролю над 277 км² території та 16 населеними пунктами.
2.
Завдання безповоротних втрат у живій силі та техніці
· Втрати особового
складу:
За сукупними показниками чотирьох етапів втрати угруповання військ РФ
(підрозділи 20-ї та 25-ї загальновійськових армій) становили близько 8 000
військовослужбовців.
· Деорганізація та
здача в полон:
Одним із найяскравіших показників втрати боєздатності є те, що понад 250
російських військовослужбовців (включно із старшими офіцерами) опинилися в
полоні, оскільки були відрізані на панівних висотах біля НОВОГО та Рідкодубу і
позбавлені можливості чинити опір чи відступити.
3.
Порушення логістичної та технічної систем управління (Shaping effect)
· У ході ізоляції
району бою були знищені польові склади БК, перекачувальні трубопроводи (що
забезпечували до 50% дизеля окупантів у секторі), засоби РЕБ і РЛС.
· Ворог втратив
понад 12 000 БпЛА та сотні одиниць бронетехніки, що позбавило його вогневого
контуру під час наступу українських сил.
4.
Втрата оперативного маневру та залучення стратегічних залишків
· Противник змушений
був терміново знімати з інших напрямків (зокрема з під Куп'янська) резерви 1-ї
танкової армії, які вводилися у бій частками, позбавлені логістики, і також
зазнали ураження.
Операція
«Вівальді» - це класичний приклад розгрому противника за критеріями
випередження (Preemption) та безпілотно-наземного синтезу.
Командування 3-го
армійського корпусу досягло розгрому угруповання ворога не за рахунок лобового
зношування власних сил, а завдяки позбавленню ворога систем управління,
логістики та панівних висот, після чого російська оборона просто перестала
існувати як єдиний організм.
У сучасній
«прозорій» війні класичне фізичне оточення (повторення «ізмаїльських» чи
«паулюсівських» котлів) є вкрай важким завданням через загрозу FPV-дронів для
самого оточуючого угруповання.
Досвід операції
«Вівальді» показує, що примушення ворога до втечі з позбавленням його важкого
озброєння, логістики та панівних висот під вогнем БпАК/артилерії часто є
оперативнішим та менш кровопролитним способом розгрому, ніж намагання щільно
замкнути фізичне кільце піхотою.
Проаналізуємо
статистичне співвідношення сил і засобів перед початком та впродовж операції «ВІВАЛЬДІ»
на Лиманському напрямку є одним із найцікавіших аспектів цієї операції для
аналізу з офіцерами.
Головна виражена
особливість полягає в тому, що Українські Сили оборони (3-й армійський
корпус та придані сили) проводили наступальні дії в умовах суттєвої чисельної
та матеріальної переваги противника, зламавши класичні радянські та
загальновійськові догми про необхідність «потрійної переваги (3:1) на напрямку
головного удару».
1. Співвідношення
сил у живій силі та техніці
Перед початком
активних фаз наступальних дій на Лиманському напрямку загальне співвідношення
сил складалося на користь російських окупаційних військ (підрозділів 20-ї, 25-ї
загальновійськових армій РФ та надалі залучених частин 1-ї танкової армії):
· За живого складом
(піхота):
Противник мав перевагу приблизно від 2:1 до 3:1. Угруповання росіян
суттєво переважало за загальною чисельністю батальйонно-тактичних та ротних
груп на ділянці.
· За класичною
важкою бронетехнікою (танки, БМП): Перевага противника становила від 2,5:1
до 4:1.
· За ствольною та
реактивною артилерією (у снарядному еквіваленті): Перевага ворога
за витратою боєприпасів на початковому етапі становила близько 3:1-5:1.
2.
Як було компенсовано чисельну перевагу ворога?
Оскільки
3-й армійський корпус не мав кількісної переваги в живій силі чи танках,
командування досягло дзеркального перелому та переваги за рахунок
технологічного та асиметричного розподілу засобів:
А.
Перевага у безпілотно-авіаційному контурі (БпАК) – від 3:1 до 5:1 на користь
ЗСУ
· Якщо за кількістю
піхоти переважав ворог, то за кількістю ефективних застосувань FPV-дронів,
важких нічних бомбардувальників та розвідувальних крил (Mavic, Shark, Leleka)
перевагу мали Сили оборони.
· Понад 300 000
вильотів БпАК у ході операції створили ефект «безперервного повітряного
вогневого валу», що компенсувало брак класичних артилерійських снарядів.
Б.
Перевага у робототехніці (НРК) – кратна перевага ЗСУ
· Застосування
наземних роботизованих комплексів для мінування, розмінування (пробиття понад
30 км проходів), доставки БК та евакуації зняло необхідність тримати щільні
людські бойові порядки у першій лінії.
В.
Локальне створення переваги за процедурами TLP/MDMP
· Замість спроб
створити перевагу вздовж усієї лінії фронту, 3 АК концентрував вогневі ефекти
(БпАК + високоточна артилерія + РЕБ) на вузьких точках прориву (наприклад, у
районі с. НОВЕ – РІДКОДУБ). У момент атаки конкретної точкової
позиції співвідношення вогневої ефективності на користь українських штурмовиків
сягало 5:1, після чого штурмова група (4–8 осіб) заходила у вже випалену
траншею.
3. Співвідношення
втрат (Key Metric)
Ключовим
показником успішності проведення наступу за відсутності чисельної переваги
стало співвідношення втрат.
Зазавичай під час
наступу на підготовлену оборону атакуюча сторона зазнає у 3 рази більших втрат
(3:1). В операції «Вівальді» це правило було перевернуто:
· Втрати у живій
силі:
Втрати противника (близько 8 000 осіб знешкодженими та понад 250 полонених)
співвідносилися з втратами Сил оборони України як орієнтовно від 5:1 до 8:1
на користь ЗСУ.
· Втрати БпЛА та
засобів РЕБ:
Завдяки глибокій ізоляції тилу (Shaping Phase) було знищено понад 12 000
ворожих БпЛА та розгромлено ключові склади ПММ/БК ворога.
Операція
«ВІВАЛЬДІ» є зразком «мережево-центричної та технологічної війни 2026 року». Вона доводить,
що за умови якісної штабної підготовки, використання безпілотно-наземного
синтезу (БпАК + НРК) та контролю панівних висот можна проводити успішні
контрнаступальні операції зі звільненням сотень квадратних кілометрів (277 км²)
проти противника, який переважає у живій силі та важкому озброєнні.
Під час підготовки
та проведення контрнаступальної операції «ВІВАЛЬДІ» (травень – жовтень
2026 року) на Лиманському напрямку командування 3-го армійського корпусу (3 АК)
та залучені підрозділи Сил оборони України застосували асиметричний підхід.
Замість накопичення масових живих лав і стандартних бронеколон було реалізовано
концепцію мережево-центричного, безпілотно-наземного синтезу.
Нижче наведено
кількісні показники залучених сил і засобів (за узагальненими даними аналізу
оперативно-тактичного угруповання та підсумкових звітів):
1.
Кількість живої сили (Особовий склад)
·
З боку Сил оборони України (3 АК та придані сили):
o Загальна
чисельність угруповання: близько 12 000 – 15 000 осіб (включаючи
підрозділи 3-ї ошбр, 60-ї омбр, 125-ї овмбр, 3-го прикордонного загону, а також
спецпідрозділи ГУР, СБУ, НГУ та сили тилового/медичного забезпечення).
o Безпосередньо у
штурмових та наступальних діях першої лінії: одночасно залучалося до 1 500 –
2 500 осіб, оскільки зачистка та прорив здійснювалися роззосередженими
малогруповими штурмовими загонами (по 4–8 осіб у групі) з метою уникнення
виявлення та ураження ворожими FPV.
·
З боку противника (ЗС РФ):
o Загальна
чисельність угруповання військ РФ (підрозділи 20-ї, 25-ї загальновійськових
армій та перекинуті резерви 1-ї танкової армії) становила понад 30 000 – 35
000 осіб (тобто ворог мав суттєву перевагу в живій силі – понад 2:1 на
користь окупантів).
2.
Кількість без екіпажних засобів (БпАК та НРК)
Безекіпажні
системи стали основним «вогневим та логістичним куполом» операції «Вівальді»:
·
Безпілотні авіаційні комплекси (БпАК – повітряні
дрони):
o Загалом протягом
усіх чотирьох етапів операції здійснено понад 300 000 вильотів БпАК усіх
типів (розвідувальні Mavic/Autel, крила розвідки Shark/Leleka/PD-2, FPV-дрони
камікадзе, дрони-перехоплювачі та важкі нічні бомбардувальники «Vampire/Баба
Яга»).
o Одночасно в
операційній зоні щоденно працювало від 1 500 до 2 500 повітряних безпілотних
засобів різного призначення.
·
Наземні роботизовані комплекси (НРК – наземні
дрони):
o У ході операції
залучено понад 350–400 одиниць наземних роботизованих платформ
(мінуючі/розмінувальні комплекси, мобільні турелі вогневої підтримки, вантажні
платформи для доставки БК та евакуації поранених).
o За час операції
НРК виконали понад 16 000 логістичних та спеціальних місій, пробивши
понад 30 км суцільних проходів у мінних полях та перевівши понад 3 000 тонн
вантажів без ризику для особового складу.
3.
Кількість екіпажних (класичних) засобів
У
зв'язку з високою щільністю ворожих FPV-дронів класична екіпажна техніка
застосовувалася обмежено, переважно як «броньоване таксі» для швидкого
висунення з глибини та вогневої підтримки з закритих позицій:
·
Броньована техніка (танки, БМП, БТР, бронеавтомобілі):
o Загалом від усіх
залучених бригад було задіяно близько 250 – 320 одиниць екіпажної
бронетехніки.
o Основне
навантаження припадало на високоманеврені колісні та гусеничні бронемашини
(MaxxPro, Bushmaster, M1117, M113, БМП-2/3), які використовувалися для доставки
штурмових груп на максимальній швидкості без тривалого застою на передньому
краї.
·
Ствольна та реактивна артилерія / РСЗВ:
o Залучено близько 120
– 150 екіпажних артсистем та самохідних гаубиць (CAESAR, M109, Krab,
M777, Град/Вільха, HIMARS), які працювали в єдиному цифровому контурі з БпАК у
режимі реального часу.
ВИСНОВКИ.
Співвідношення без
екіпажних засобів до екіпажної техніки в операції «Вівальді» становило
приблизно 10:1 на користь роботизованих та безпілотних систем. Саме це
дозволило угрупованню чисельністю ~13 000 бійців розгромити 30-тисячне
угруповання ворога, звільнити 277 км² території та мінімізувати власні втрати у
живій силі.
Немає коментарів:
Дописати коментар