Гранатомети Blindicide RL83 / RL100 (Бельгія)

До кінця восьмидесятих років усі піхотні роти бельгійських збройних сил оснащувалися ручними протитанковими гранатометами Blindicide RL83 і RL100 для боротьби з танками. Вже у кінці сімдесятих років з озброєння була знята модель калібру 83 мм, через десять років - і зброя калібру 100 мм. Сьогодні обидві версії відносяться до резервного фонду. Ручні протитанкові гранатомети Blindicide RL83 і RL100, що називаються також протитанковими знаряддями, були розроблені і випускалися бельгійською фірмою Mecar SA. Обидва типи зброї відносно довгі і незручні.

При транспортуванні або зміні позиції вони повинні були розбиратися на дві частини. Ці гранатомети не могли використовуватися в закритому просторі, оскільки при пострілі створювався дуже сильний зворотний потік вогню.

Гранатомети Blindicide RL83 і RL100 складаються з направляючого ствола, спускового пристрою для стрільби у формі пістолетного руків'я, прицілу, захисного щита і сошки. Гранатомет оснащується оптичним або стандартним металевим прицілами, які можуть бути налаштовані на дистанцію від 100 до 400 м відрізками по 100 м, а також додатковим прицілом для ураження цілей на відстані до 900 м. Для підвищення стійкості зброї при стрільбі є плечовий упор і додаткове пістолетне руків'я - сошка, регульована по висоті.

Для захисту очей стрільця від порохових газів і вилітаючого полум'я гранати, призначений сталевий щиток з прорізами, заскленими оргсклом. Конструктивно між собою гранатомети відрізняються тільки калібром вживаних гранат і габаритний - масовими показниками.

Обидві версії роблять стрільбу гранатами з електричним займанням. Гранати мають бронебійну або розривну дію. Також існують боєприпаси для освітлення поля бою і гранати, за допомогою яких створюється димова завіса для захисту власних позицій або для дезорієнтації супротивника. При пострілі включається двигун, розташований в гранаті. Двигун працює деякий час, надаючи гранаті прискорення і значно збільшуючи ефективну дальність стрільби.

Крім того, частина газів відводиться під деяким кутом з бічних отворів, що надає гранаті обертання і забезпечує точність попадання.

Для обслуговування гранатометів Blindicide RL83 і RL100 потрібний розрахунок з двох чоловік. Стрілець запускає гранати, тримаючи гранатомет на плечі або встановивши його на сошці. Гранатомети цього типу також можуть бути встановлені на техніці. Прагнучи забезпечити армію зручнішою зброєю, фірма Mecar SA розробила модифіковану версію протитанкового гранатомета калібру 83 мм. Маса цієї зброї - 6,2 кг, довжина - 1200 мм. Серійне виробництво налагоджене не було.

Характеристики: гранатомет Blindicide RL83

Калібр ствола, мм. 83

Калібр гранати, мм. 83

Початкова швидкість гранати(w0), м/с. 100

Довжина готової до стрільби зброї, мм. 1700

Темп стрільби, постр./хв. 6

Маса кг 8,40

Маса гранати, кг 2,40

Довжина ствола, м. 920

Довжина гранати, мм. 570

Прицільна дальність, м. 400

Дальність дії, м. 400

Товщина пробиваної броні, мм. 300

Характеристики: гранатомет Blindicide RL100

Калібр ствола, мм. 101

Калібр гранати, мм. 100

Початкова швидкість гранати(v0), м/с. 195

Довжина готовог про до стрільби зброї, мм. 1885

Темп стрільби, постр./хв. 6

Маса, кг 12,90

Маса гранати, кг 2,75

Довжина ствола, м. 1020

Прицільна дальність, м. 400

Дальність дії, м. 400

Товщина пробиваної броні, мм. 400

Безшумний стрілецько-гранатометний комплекс (СГК) "Канарка"

Окремі теоретичні викладення такої науки як протидія диверсійної діяльності і тероризму, свідчать, що, чим вище організованість диверсійно-терористичних груп, тим досконалішою має бути вживана проти них зброя, а удари у відповідь - сплоченіші і масируваніші.

До 70-х років XX століття, поки в СРСР не була створена мережа антирадянських організацій різного толку(зараз цей термін модно замінювати словом " антиконституційний"), питання про створення високоточних СГК для підрозділів спеціального призначення не стояло так гостро. Були окремі випадки захоплення літаків, втеч ув'язнених з-під конвою, але це не носило масового характеру. Якщо читач пам'ятає, в СРСР з бандитизмом до 1960 року було покінчено.

Тому донині підрозділами по проведенню таємних операції МВС СРСР і КДБ СРСР у своїй тактиці використовувалися, в основному, адаптовані під тактичні дії таких спецгруп зразки стрілецького озброєння.

Прикладом оперативного застосування є ті, що раніше стояли на озброєнні таких підрозділів СГК "Тиша" на базі АКМ і "Канарка" на базі АКС74У, а також пістолети ПБ і АПБ.

Але це не повною мірою відповідало вимогам, що пред'являються до озброєння таких спецпідрозділів. Приміром, габарити вживаної зброї створювали незручності при завершальних фазах спецоперацій по захопленню бандитів і звільнення заручників, наявність в комплекті автомата гранатометів знижувала прицільну дальність стрільби на поразку і лімітувала ресурси застосування. Тому керівництво КДБ СРСР і ГРУ ГШ СРСР отримали завдання від Політбюро ЦК КПРС по розробці нових систем, що надалі було успішно проведене.

На теперішній час озброєння спеціальних підрозділів ФСБ РФ і МВС РФ представлене сучасним виглядом спецозброєння, які відповідають поставленим завданням цим групам з протидії вірогідному супротивникові.
Мистецтво органічного переплетення, здавалося б, суперечливих ТТХ снайперської рушниці і автомата, тільки підкреслює талановитість російських зброярів, які зуміли вирішити це непросте завдання.

Одним з прототипів сучасних СГК був безшумний стрілецько-гранатометний комплекс( СГК) "Канарка", який мав наступні тактико-технічні дані:

АКСБ 74У(безшумний АКС - 74У) з гранатометом БС-1
Калібр ствола 5,45/30 мм
Постріл - 5,45x39
Маса без комплекту озброєння - 5,43 кг
Довжина з прикладом для стрільби з упором - 900 мм
Дальність стрільби(прицільна) - 400 м(як кулею, так і гранатою)
Швидкість польоту гранати - 105 м/с
Обойма автомата - 20 або 30 пострілів, гранатомета - 8 спецпострілів.

Комплект

У комплект безшумного стрілецько-гранатометного комплексу(СГК) "Канарка" входить

автомат АКСБ 74У з приладом ПБС-4, спеціальний патрон УС74У, гранатомет БС-1 з пострілом, метальний патрон і обойма - магазин
У цьому негабариті СГК, який конструктивно виконаний на платформі АКС 74У, поєднані не лише два види пострілів(граната і стрілецький патрон), але і два головні показники зменшення звукових характеристик пострілу - поширення газів пороху і їх локалізація.

Автомат з укороченим стволом(модифікація АКСБ 74У) адаптований під використання 30-мм безшумного "підствольника" БС-1, який застосовувався в СГК "Тиша" в комплекті з автоматом АКМ з ПБС-1, де показав непогані тестові результати.

Граната вставляється в гранатометний ствол, який працює за принципом локалізації порохових газів, з дульного зрізу ствола. Політ гранати здійснюється на рахунок виштовхування її поршнем під дією метального патрона, створеного на базі патрона 7,62x53R. Обойма на 8 таких боєприпасів сконструйована в ручці гранатомета, патрони подаються вручну і досилаються за допомогою затвора, що пересувається в подовжньому напрямі.

Штатна граната СГК "Канарка" має кумулятивну дію, забезпечуючи пробиття 1,5 см - сталевого листа з тим, що подальшим, що розпиляло розжарених газів, створюючи т.з. "кумулятивний ефект". Гранатомет важить 1,7 кг Складальна прицільна рамка виробу конструктивно закріплюється на кронштейні механічного прицільного пристосування автомата, який використовує для стрільби кулю ВУС з початковою швидкістю, що не перевершує звуковий поріг. Для зменшення віддачі при пострілі потиличник прикладної частини оснащений гумовим амортизатором.

На стовбурну частину автомата монтується на кронштейні прилад беззвучної і безполуменевої стрільби ПБС-4, який відрізняється малою вагою. Без обтюратора, виготовленого з гумотехнічних матеріалів, стрільба ведеться як штатними патронами, так і ВУС боєприпасами.

Диверсійно-розвідувальна група

Диверсійно-розвідувальна група
Диверсійно-розвідувальна група (ДРГ) — підрозділ спеціального призначення, що використовується для розвідки і диверсій у тилу противника у воєнний і передвоєнний час з метою дезорганізації тилових установ, знищення або тимчасового виведення з ладу найважливіших промислових підприємств, військових об'єктів, транспорту, зв'язку, а також збору інформації про супротивника. Відноситься до невеликих підрозділів.
ДРГ, як правило, є штатним підрозділом спеціального призначення армії і флоту. Бійці, що входять до складу ДРГ проходять спеціальне навчання з мінно-підривної підготовки, вогневої, фізичної, психологічної, парашутно-десантної, підводної, альпіністської підготовки, здатні діяти автономно на території противника тривалий час.
Під час виконання поставленого завдання, ДРГ діє приховано, здатна в гранично стислі терміни долати великі відстані. Невелика, як правило, чисельність групи підвищує її скритність, маневреність і мобільність, що ускладнює заходи по її пошуку та ліквідації.
В ході бойових дій диверсійна робота, в разі досягнення бажаного результату, здатна заподіяти шкоди супротивнику не менше, ніж бойові дії частин і з'єднань.
Задачі ДРГ Виведення з ладу тилових установ, військових об'єктів противника; Дезорганізація роботи транспорту та зв'язку супротивника; Поширення паніки серед військ противника і мирного населення; Збір розвідданих про пересування, дислокації, озброєнні і кількості військ противника, його військово-економічний потенціал, промислових об'єктах військового значення, транспортних комунікаціях і комунікаціях зв'язку. Правові аспекти діяльності ДРГ [ред | правити вікі-текст] Диверсійно-розвідувальна група діє в рамках загальноприйнятих норм міжнародного і військового права. Згідно з міжнародними угодами і законами ведення війни, диверсійні заходи допускаються лише у військовий час відносно об'єктів армії, флоту, військово-промислового комплексу, засобів зв'язку і транспортних комунікацій держави-противника, офіційно перебуває у стані війни. Порушення цих правил розцінюється як тероризм і тягне кримінальну відповідальність за військові злочини як членів таких груп, так і політичних лідерів, які віддали злочинний наказ.
Відповідно до норм Міжнародного Гуманітарного Права особовий склад ДРГ користується статусом комбатантів на загальних підставах і має право здійснювати диверсійні заходи щодо: особового складу противника, воюючого з зброєю в руках; військових споруд; військової техніки (кораблі, бронетехніка, літаки і т.д); засобів ведення війни (транспорт, який бере участь в перевезенні військ, постачання, мости, тунелі, засоби зв'язку тощо); підприємств військово-промислового комплексу. -знищення певних об'єктів і сил противника.
Забороняється здійснювати диверсійні заходи щодо: мирного населення; медичних установ і транспорту (у тому числі військової), установ Червоного Хреста; об'єктів цивільного та гуманітарного призначення. В ході виконання бойового завдання, особовий склад диверсійно-розвідувальних підрозділів зобов'язаний носити військову форму, або видимі відмітні знаки своєї країни. Збір розвідданих або здійснення диверсійних заходів у формі чужої держави або в цивільній формі одягу розцінюється як шпигунство або тероризм в разі захоплення в полон позбавляє членів ДРГ статусу військовополонених і тягне за собою кримінальну відповідальність на загальних підставах.
У зв'язку з цим диверсійно-розвідувальну групу слід відрізняти від терористичної групи. Перша діє в правовому полі, має відомчу приналежність до збройних сил або спецслужбам окремо взятої держави. Одним з найбільш ефективних тактичних засобів війни є створення та застосування спеціальних розвідувально-диверсійних груп, покликаних діяти у відриві від своїх військ на території охопленій партизанською війною з метою виконання різноманітних завдань по придушенню партизанського руху. Такі групи служать інструментом перехоплення ініціативи у партизан та втіленням активних наступальних заходів.
Вперше теорія та практика ведення контрпартизанської війни почала систематизуватися під час другої світової війни німцями та Радами. Зіткнувшись з завзятим опором поневолених народів, спецслужби тоталітарних держав вимушені були розробляти адекватні комплексні засоби протидії, одним з яких стало застосування контрпартизанських груп.
Німці на власному досвіді переконалися в тому, що часто крупні армійські підрозділи неспроможні самостійно відшукати й знищити рухливі партизанські загони. Іншою проблемою став брак точної інформації про партизан, яка б дозволяла активно протидіяти їхнім бойовим операціям. Виникла потреба у окремих невеликих високомобільних підрозділах, які могли самостійно вести активну розвідку та вистежувати й знищувати окремі партизанські загони. Така потреба призвела до утворення у 1941–1942 роках спеціалізованих контрпартизанських підрозділів — «винищувальних команд» (Jagdkommando). Ягдкоманди по чисельності дорівнювали взводу або роті, добре оснащувалися автоматичною зброєю. В склад ягдкоманд відбиралися найбільш фізично та психологічно підготовлені вояки. Перевага надавалася колишнім спортсменам та мисливцям. Ягдкоманди застосовувалися для здобуття розвідувальної інформації про партизанські загони, які діють на певному терені, та вистежування та знищення окремих загонів партизан шляхом застосування елементів партизанської тактики. Ягдкоманди виявилися напрочуд ефективним засобом контрпартизанської боротьби. Партизани втрачали ініціативу, і в умовах атак на їхніх теренах змушені були займатися постійним маневруванням на місцевості, замість здійснення активних наступальних дій. Завдяки розвідувальним даним, дії регулярних військ під час крупних облав ставали більш успішними.
Досвід німців активно застосовувався і Радами під час боротьби проти рухів опору народів східної Європи у 1945–1955 роках. Дії контрпартизанських груп вкупі з геноцидом поневолених народів призвів до повного знищення антирадянських партизанських формувань України, та Балтійських держав.
Враховуючи специфіку бойової роботи контрпартизанські розвідувально-диверсійні групи формуються з вояків-спецпризначенців, які вирізняються відмінною фізичною, психологічною та тактичною підготовкою, на теоретичному й практичному досвіді знайомі зі специфікою ведення партизанської війни. Нерідко такі загони формуються з партизан-зрадників чи місцевих жителів, які перейшли на бік окупантів. Добір у такі групи дуже суворий. Туди потрапляють тільки кращі з кращих. Відповідно контрпартизанські групи оснащуються найновішим й найкращими зброєю і спорядженням.
Контрпартизанські загони застосовуються як для ведення активної розвідки, так і для здійснення бойових операцій. У першому випадку розвідувальні групи проникають вглиб партизанських територій і не вступаючи у жодні контакти з партизанами ведуть активне відстеження основних маршрутів руху партизанських загонів, їхню чисельність, озброєння. Також розвідники виявляють основні партизанські бази та населені пункти у яких місцеві жителі підтримують партизан. Дана розвідувальна інформація служить для завдання точних авіаційних та артилерійських ударів по окремим чітко визначеним об'єктам партизанської інфраструктури, а також для сприяння проведенню контрпартизанських операцій крупними підрозділами регулярних військ.
У другому випадку контрпартизанські групи самі атакують малочисельні загони партизан, завдають удари по партизанській інфраструктурі, застосовуючи диверсійну та партизанську тактику. В інших випадках окремі контрпартизанські групи проникають вглиб партизанських країв та атакують чітко визначені пріоритетні цілі. Наприклад основною метою радянських спецпризначенців під час афганської війни були каравани зі зброєю, американські Тюлені полювали за прибережними базами і складами В'єтконгу в дельті річки Меконг.
Специфіка застосування КГ як правило полягає у наступному: місцевість охоплена партизанською боротьбою розподіляється на сектори приблизно однакової величини. У кожному секторі оперує малочисельна КГ. Вона безпосередньо відповідальна за виконання розвідувальних та бойових операцій на своєму терені.
Впродовж певного часу вояки детально обстежують та вивчають місцевість у своєму секторі. Знаючи деталі партизанської тактики вояки КГ самі визначають місця найбільш придатні для сприятливого та прихованого пересування. Відповідно у таких місцях КГ облаштовують засідки й мінні пастки.
Засідки є основним елементом тактики контрпартизанських груп. Таким способом супротивник знищує дрібні партизанські групи і завдає втрати крупним формуванням. Навіть якщо партизанське формування через засідку повністю не знищено, її бойова операція вже є зірваною, оскільки партизани втрачають головну свою перевагу — схованість. Поява поранених несприятливо впливає на мобільність підрозділу. Нарешті контрпартизанська група спроможна за допомогою засобів зв'язку викликати авіаційну чи артилерійську підтримку, що ставить партизан у велику небезпеку.
При здійсненні крупних контрпартизанських акцій (облав, депортації населення, тощо) розвідувальні групи виконують роль передових частин, які ведуть активну розвідку й інформують основну частину наступаючих військ про всі зміни у обстановці, служать передовими навідниками авіаційних та артилерійських ударів, блокують найбільш відповідальні терени наступу та ймовірні ділянки відступу партизан.
Також контрпартизанські групи застосовуються для індивідуального відлову партизанських агентів та зв'язківців за наводкою спецслужб, здійснюють ліквідації окремих осіб, причетних до руху опору.
Тактику застосування контр партизанських груп вдосконалили у 50-х роках британські спецпризначенці Спеціальної авіадесантної служби (SАS) під час тривалої боротьби з малайськими та індонезійськими комуністичними партизанами протягом 50-60-х років. Британським окупаційним військам бракувало точних розвідувальних даних про дислокацію та маршрути руху рухливих партизанських підрозділів. Британські спецпризначенці невеликими групами по чотири вояки не видаючи своєї присутності і стараючись без крайньої необхідності не вступати у вогневі зіткнення з партизанами знаходили та відстежували регулярні маршрути їх руху. Це дозволило організувати ефективну блокаду й ряд успішних засідок, в результаті чого активна діяльність партизан практично припинилася. Таку тактику успішно перейняли австралійська, новозеландська SAS та американські «Зелені Берети» під час війни з партизанами В'єтконгу. Спочатку американські спецпризначенці атакували транспортні та піші постачальні колони, які рухались на південь по «Стежці Хо Ши Міна». Часто розвідувальні групи приховано переходили в'єтнамо-камбоджийський кордон. Під час крупних наступів НАВ у 70-х роках розвідувальні групи дальньої дії армії США та Корпусу морської піхоти вели успішну розвідку, що суттєво поліпшувало ведення бойових дій авіацію США та Армією Республіки В'єтнам.
Окремою сферою діяльності розвідувальних контрпартизанських груп є «лжепартизанство». Ворожі групи переодягнувшись у партизанські однострої й видаючи себе за партизан мають змогу проникати на територію партизанських країв і діяти там відносно вільно. Наприклад під час афганської війни радянські спецпризначенці часто перевдягалися у традиційний афганський одяг для того щоб бути схожими на своїх супротивників і на деякий час убезпечити себе від знаходження.
Маскарад застосовується з потрійною метою. Під виглядом партизан супротивнику легше проводити розвідку теренів, виявляти симпатиків партизанського руху, насаджувати свою агентуру. Маскарад також допомагає у бойових операціях, коли контрпартизанська група партизан під виглядом партизан раптово неочікувано атакує партизанські підрозділи. Особливо небезпечним для партизан є дії «перевертнів» з дескридитації руху опору взагалі. Під виглядом партизан супротивник здійснює каральні акції проти виявлених партизанських агентів під приводом покарання зрадників, а також різноманітні безчинства по відношенню до місцевого населення від імені руху опору, як-от пограбування, убивства, катування. Подібні дії настроюють населення вороже проти самих партизан, підриває авторитет руху опору взагалі що завдає серйозної шкоди партизанам.
Прикладом успішного застосування лжепартизанських груп є досвід британських колоніальних військ під час конфлікту в Кенії (1952–1956 р.р.) проти збройних груп «мау-мау» племені кійкуйу. У 50-х роках чорна більшість Кенії почала вимагати незалежності від Британської імперії. Очолюваний Номо Кеньятта Кенійський африканський Союз заходився створювати свої збройне крило, назване мау-мау. Бойовики розпочали партизанську та диверсійно-терористичну боротьбу проти британських військ та білих поселенців. Паралельно з безпосереднім патрулюванням та знищенням мау-мау британські війська застосовували і лжепартизанські загони. З британських вояків та чорношкірих африканців, лояльних до британської імперії та завербованих бойовиків мау-мау формувалися окремі загони, які за своєю зовнішністю, одягом та озброєнням нагадували чорних повстанців. Лжеповстанці проникали на територію племені кійкуйу і здійснювали активну розвідку та напади на загони повстанців мау-мау. Дії контрпартизанських груп виявилися напрочуд ефективними. Мау-мау позбулися свободи маневру та ініціативи, і змушені були дбати більше про свою власну безпеку. Через напади псевдопартизан посилилася роздрібленість та недовіра між окремими повстанчими загонами мау-мау. Вкупі з активною розвідувальною, військовою та дипломатичною активністю британської колоніальної адміністрації підрозділи мау-мау були практично повністю знищені або розсіяні у 1956 році, а сепаратистський рух племені кійкуйу зійшов нанівець.
«Лжепартизанство» було надто популярне серед радянських каральних органів під час ліквідації руху опору в країнах Балтії та в Західній Україні. Надто чекісти прославилися на території України, де очевидці досі зі сльозами й жахом згадують каральні акції Совітів. Типовою є трагедія польсько-українського села Бариш. Село Бариш (Бучацький район Тернопільської області) було крупним польським селом. У 1946 році збройних загін з відзнаками УПА вчинив страшну різанину польського населення Бариша. Село було повністю спаленим а всі його жителі незалежно від віку й статі вбиті або замордовані. Тут же радянська пропаганда видала цей акт як злочин українських партизан УПА проти мирного польського населення. Ті з небагатьох поляків які вціліли геть-чисто спростовували будь яку причетність упівців до цієї акції, бо ніхто з бандерівців не розмовляв, а тим паче не лаявся російською. Не так давно відомо що дану каральну акцію здійснив спецпідрозділ НКВД, переодягнутий у партизан УПА з метою розпалення у поляків ворожнечі до українського населення. Баришівська різанина та серія аналогічних акцій призвела до того що поляки ставилися до УПА явно вороже що й спричинило звуження активності загонів УПА.
Протидіяти таким розвідувальним контрпартизанським групам надзвичайно складно. Такі підрозділи без потреби себе не виявляють, атакують лише на вигідних для себе ділянках місцевості і позиціях. Найновіше озброєння, високий професіоналізм, обізнаність у тактиці партизанської війни, вміння ювелірно маскуватися на місцевості та винахідливість часто допомагають навіть при низькій чисельності завдавати партизанам серйозної шкоди, а особлива жорстокість при здійсненні акцій по дискредитації партизан роблять їх подвійно небезпечними.
Маскуються такі групи на місцевості просто бездоганно що ускладнює їх знаходження. Терпіння, напрацьоване під час виснажливих тренувань дозволяє їм нерухомо впродовж кількох днів сидіти у засідці не видаючи своєї присутності, інстинктивне вміння відчувати природу та мисливські навички дозволяло їм миттєво знаходити сліди чужої присутності, а прекрасна вогнева підготовка дозволяє швидко і безпомилково діяти під час ближнього вогневого контакту.
Надзвичайно важко описати тактику протидії таким контрпартизанським підрозділам. Все залежить від багатьох різноманітних факторів. Тому у даному випадку варто обмежитись лише загальними рекомендаціями.
При посиленні активності контрпартизанських груп слід в першу чергу убезпечити території розташування партизанських країв та місцевості розташування основних партизанських баз. Для цього здійснюється активне патрулювання окремими групами партизан прилеглої місцевості для превентивного виявлення будь якої ворожої присутності. Паралельно має відбуватися активна розвідка при наявності спеціальних технічних засобів. Для попередження будь якого вторгнення має залучатися й прихильне до партизан місцеве населення, яке мусить негайно інформувати партизан чи їхніх агентів про появу супротивника. У випадку виявлення ворожої групи на території партизанського краю всі партизанські загони, які можуть швидко досягнути місця контакту мають згрупуватися і знищити ворожу контрпартизанську групу максимально використавши чисельну перевагу. Причому знищити супротивника слід якомога швидше, щоб контрпартизанська група не встигла викликати гелікоптери чи артилерійський вогонь.
Поява контрпартизанського підрозділу може служити явною ознакою близької облави. Якщо близькість облави підтверджує розвідка партизани мусять негайно евакуюватися з місцевості. В окремих випадках може виділятися кілька спеціально натренованих партизанських загонів які мають самі вести активне полювання на контрпартизанські загони на території партизанських країв. Наприклад афганські моджахеди під час війни з радянськими окупаційними військами приділяли дуже пильну увагу охороні місцевості біля своїх основних баз а також маршрутів проходу караванів зі зброєю і спорядженням з Пакистану й Ірану. Спостереження з панівних висот здійснювали окремі стежі, місцеві жителі та партизанські розвідники під виглядом кочівників чи бродячих крамарів. Будь яка поява «шураві» на території помічалася досить швидко, що ставало сигналом до бою для всіх навколишніх партизанських підрозділів, які використовуючи чисельну перевагу намагалися за будь яку ціну знищити радянських спецпризначенців. Здійснення таких заходів оберігало основні бази відпочинку і дозволяло оновлювати сили партизанам у відносній безпеці, а також різко обмежувало активність груп радянського Спецназу.
Ще складнішою є протидія контрпартизанським групам на «нічийній території». Найголовніше, зберегти свою прихованість. Нажаль контрпартизанські групи часто облаштовують засідки саме у таких місцях. По можливості командант партизанського підрозділу має передбачити декілька маршрутів пересування. При найменшій підозрі на засідку маршрут слід змінити. Партизанський підрозділ ніколи не має залишатися довгий час на одному місці. Рухливість є одним з способів уникнення контакту з контрпартизанськими групами. Також велику роль у боротьбі з має відігравати партизанська агентурна розвідка, яка по можливості має здобувати точні дані про заплановані контрпартизанські операції, місця підготовки та дислокації контрпартизанських груп. На основі цих даних партизани уникатимуть ворожих засідок, зриватимуть активні розвідувальні заходи окупантів та самі атакуватимуть контрпартизанські групи у місця їхньої дислокації.
Проте мабуть найбільш головною запорукою ефективної протидії є індивідуальна і групова майстерність партизан. Партизанам протистоять справжні професіонали, тож кожен польовий командир мусить постійно дбати про підвищення майстерності та професіоналізму кожного партизана. При проведенні навчань в учбово-тренувальних центрах польові командири мусять ознайомлювати партизан з тактикою контрпартизанських груп, детально аналізувати досвід боїв з такими групами, виробляти відповідні тактичні настанови по протидії та практичні тренування. Кожен партизан мусить навчитися пересуватися по місцевості не залишаючи жодних слідів та досконало володіти всіма прийомами маскування. Крім того командант і партизани мусять самі ефективно «думати за супротивника», визначати найбільш ймовірні місця появи контрпартизанських груп і відповідно самим втілювати нестандартні тактичні прийоми при здійсненні бойових операцій. Хоча навіть тоді результат бою не є гарантовано позитивним, але принаймні це дозволить протидіяти на належному рівні.
Паралельно для протидії акціям лжепартизан партизани мусять не тільки активно вишукувати й знищувати перевертнів а також вести активну пропагандистську роботу серед дружнього населення. Партизани мусять роз'яснювати жителям способи діяльності ворожих груп і закликати не піддаватись на ворожі провокації. Якщо партизанам вдалося схопити живцем «лжепартизана» або зрадника, винного у провокаційних акціях і злочинах проти цивільного населення, він має по можливості обов'язково доставлений на місце злочину і скараний смертю на виду в потерпілих. Це продемонструє міць партизанського руху і сприятиме підйому авторитету партизан серед цивільного населення.

тактико-спеціальна підготовка розвідника

Запрошуємо на новий учбовий військовий курс для цивільних осіб - Курс підготовки Резервіста-Рейдовика (базується на військовому курсі МАЛІ РЕЙДОВІ ГРУПИ - тактико-спеціальна підготовка розвідника).
Програма занять розрахована на надання основних базових знань та навичок для ведення бойових дій у автономних умовах (рейд, похід, партизанські дії).
Курс включає 8 занять в класі в Києві (по вечорам, 2 рази на тиждень, усоьго 24 уч. години) і польових практичних занять під Києвом (усоьго 24 уч. години).
На заняттях можна придбати необхідні учбові посібники з розвідувальної, партизанської та мінно-вибухової справи.
Перший (вводний) урок - безкоштовно.
Вартість одного заняття курсу - 200 грн.
Запис на заняття - через особисті повідомлення чи через онлайн-форму https://docs.google.com/…/14oyQastLmpkXW7F4ypXZuGu…/viewform
Дата і час першого заняття і адреса навчального класу повідомляються після реєстрації.
Програма курсу:
Курс підготовки Резервіста-Рейдовика
Тема № 1
Основні прийоми виживання в автономних умовах (2 заняття, 6 уч. годин)
-Спорядження та екіпірування для дій в автономних умовах
-Орієнтування на місцевості та робота з картами
-Маскування та рух по місцевості
-Розгортання табору, обігрів, вода та їжа
-Надання першої допомоги та дії з пораненим
Тема № 2
Основне озброєння і дії з ним (2 заняття, 6 уч. годин)
-Основне стрілецьке та гранатометне озброєння і боєприпаси
-Нове стрілецьке та гранатометне озброєння РФ
-Розміщення спорядження, зброї та боєприпасів
-Дії та приїоми з стрілецьким та гранатометним озброєнням
-Основні бойові прийоми з холодною зброєю
Тема № 3
Основні інженерні боєприпаси і дії з ними (2 заняття, 6 уч. годин)
-Вибухові речовини та засоби підривання
-Розрахунок та підготовка фугасів та зарядів
-Міни та мінні детонатори
-Нові міни та мінні детонатори РФ
-Основні прийоми пошуку та подолання вибухових загороджень
Тема № 4
Рейдова пошуково-розвідувальна та розвідувально-диверсійна тактика (2 заняття, 6 уч. годин)
-Пошуково-розвідувальна та розвідувально-диверсійна операція
-Підготовка розвідувальної групи та вихід групи у район дій
-Тактика пошуку, спостереження і прослуховування
-Тактика нальоту, диверсії, засідки, захоплення полоненого
-Дії на небезпечних ділянках, при облозі і відрив від переслідування
-Поведінка у полоні та при допиті

1991 рік: 81 мільярд доларів ВВП Україні

З якими країнами можна порівняти економіку України в різні роки за загальним ВВП.
1991 рік: 81 мільярд доларів ВВП України - у Польщі 64,5 мільярди, зараз - 525,9.
2000 рік: 30 мільярдів доларів (це абсолютний мінімум) - 29,7 у крихітної Словаччини, зараз - 100.
2008 рік: 180 мільярдів доларів - 205 у вдвічі меншої сусідньої Румунії.
2013 рік: 177 мільярдів доларів (дані WB) - менше, ніж у 2008-му. Це рівень економіки крихітної Нової Зеландії (180) чи бідного Бангладешу (150).
2014 рік: 130 мільярдів доларів (дані IMF).

Нас обійшла маленька Угорщина (137), голодний Бангладеш (185), до нас наблизилась Ангола (127) і знову Словаччина (100).

Уявіть, країна з такою кількістю родючих земель, людського потенціалу, природних ресурсів, транзитно-транспортного потенціалу знаходиться знову на нулі. Економіка України зараз - це два Ліхтенштейна, це пів-економіки Іраку, це третина економіки міста Сінгапур, це п'ята частина економіки Польщі.
І є тільки два питання, вирішення яких достатньо, аби цей потенціал використати:

1. Хтось має відповідати у тюрмі, а не "в ростові" за черговий нуль, не залежно від зв'язків і можливості заплатити за "відкуп". Для виховання інших.
2. Бізнес має бути просто зробити усім, а не обраним, за три хвилини, інвестору з будь-якої країни світу, без віз за 200$ в Україну, з пільговими умовами на кілька років, з легкими дозволами на будівництво, переоформлення земель і приміщень, з захистом в судах, прозорій митниці і чесній поліції.

по воводу ВВВ

• Дмитрий Северюхин Женя, Ты же умный! Почему ведешься на чепуху этого шулера от истории?! По-Твоему, победа на войсками Вермахта под Москвой ковалась в Детройте? А цифирки и даты способен сопоставить? А про погоду - это затрепанный джокер, известный со времен Наполеона.

  13 год · Подобається
• 

  Boris Ozernov У меня всегда был этот вопрос СССР начал войну голыми и босыми, с одной винтовкой на несколько солдат, а закончили на автомобилях вместо лошадей, в новенькой форме и шоколадом в сухом пайке. Вообще что ели все эти 4 года, когда большая часть пахотныхземель была захвачена а мужики в на фронте? Конечно мое впечатление в основном из фильмов, книг, что смог запомнить с уроков истории. Я твердо убежден что современные войны выигрываются в большей степени экономически, чем сноровкой и героизмом солдат. Тонны металла и взрывчатки решают кто победит. В этом смысле статья - единственная из тех что я видел поднимает этот вопрос. А вот про героизм мне на самом деле давно надоело слушать. Что касается фактов, может другие историки присоединятся, помогут.

  11 год · Подобається
• 

  Evgeny Linov Дима, я не такой умный, как кажется тебе вместе с СОВИНФОРМБЮРО!) А вот, Марку Солонину доверяю, тем более, что мой покойный дядя - некто Д.А. Драгунский генерал- полковник -дважды герой СОВ. СОЮЗА в последнюю свиданку пытался сказать тоже самое, видимо, в знак покаяния за руководство антисионистским комитетом вместе с красавицей Быстрицкой... И Солонин не говорит, что победа ковалась в Детройте, просто дает цифры, над которыми надо подумать, чтобы помнить, кто когда-то в тяжелое время не хило помогал.) Спасибо за внимание!))

  6 год · Відредагований · Подобається

247$ за 1 тонну газу пропонує Росія

http://biz.liga.net/all/tek/stati/3050608-opyat-bez-gaza-pochemu-naftogaz-otkazalsya-ot-rossiyskogo-topliva.htm?utm_source=chromerashirenie