Українські Збройні Сили виникли за рік

Українські Збройні сили за рік вдалося створити практично з нуля, тепер це одна з найпотужніших армій на континенті. Що важливо, це справді народна армія, вся країна купувала їй зброю й амуніцію. Армія з бойовим досвідом, який навряд чи замінить теоретичний вишкіл навіть у West Point. Але по той бік «зелені чоловічки» теж не спали. Кажуть, із різномастого натовпу нудьгуючих шукачів пригод, які злетілися сюди на запах крові й грошей від Калінінграда до Владивостока, місцевих лузерів-відморозків і «відпускників» таки вдалося зліпити цілком керовану, чудово озброєну орду. А там, за тепер уже умовним кордоном, стоять на низькому старті 1 млн 200 тис. вояків і понад 2 млн резервістів, на утримання яких із нафтового бюджету відпущено $80 млрд. Чи можуть їм протистояти бодай теоретично 184 тис. ЗСУ (щой­­но Верховна Рада схвали­­ла збільшення до 250 тис.) із $2 млрд на все про все? Хіба невідомо, що від часів Наполеона війна – це передусім змагання ресурсів, а гарматного м’яса в Росії ніколи не шкодували?

Важливо тверезо усвідомлювати, що ніякої істотної допомоги Україна в цьому протистоянні не отримає ні від Європи, ні від Америки. Промайнуло свіже повідомлення, що пані Меркель особисто відмовила пана Обаму надавати нам зброю. Так, ніби він довго пручався! Невдячні в нас сусіди: Обама за фактом поводиться як найкращий друг Росії, а вони анекдоти про мавпочку розповідають!

Проте є й інша правда. Великої війни Україна ще не відчула. У нас що, введено карткову систему? Переведено підприємства на тризмінну роботу? Забирають транспорт на потреби фронту? Українці мають морально підготуватися до всіх принад воєнного стану – байдуже, буде його оголошено офіційно чи ні. Забути про депресію, весняний авітаміноз і втому від того, що ніби нічого не змінюється під куполом. І не боятися дражнити мавпу з «Іскандерами», бо її нахабство живиться нашою обережністю. Вона неминуче сконає, інтоксикована власною ненавистю, попри будь-яку арифметику. Тільки не треба розслаблятися. Треба вірити, що ми можемо пришвидшити її кінець. Саме ми, бо, виявляється, більше нема кому в цьому політкоректному світі.

Юрій Макаров