АРТЕМ ЧЕХ: Нарешті я отримав зарплатню.

АРТЕМ ЧЕХ: Нарешті я отримав зарплатню. 4120 грн. 64 коп. Це за червень і липень. Щоправда, спеціальна ощадівська картка військового списала з мене 6 грн. за якісь послуги. Хоча тітонька у гайсинському відділенні обіцяла, що всі послуги безкоштовні (ну, для військових у нас все безкоштовне).
Два місяці служби, і я можу заплатити за квартиру.Щоправда, за місяць))))
Зрештою, для певних бійців це - гроші. Деякі солдати розповідали мені про, в принципі, нормальні зарплати у півтори тисячі. Мало, але на все необхідне вистачає (???). Інші бійці звикли отримувати 7-10 тисяч, і для них зарплати військового вистачає на тиждень: сигарети, кредит від приватбанку, якісь продукти...

Взагалі, за моїми спостереженнями, солдати не надто економні. Не всі, але більшість. Тобто я, знаючи, що маю 2000-2300 на місяць, намагався б якось економити і навіть відкладати (скажімо, на дорогу додому у разі відпустки або звільнення). Ну, там сигарети, кава, мило, станки для гоління, шкарпетки... харчування - на польовій кухні. Але ось ця неекономна більшість, особливо питуща, може спустити свою зарплату за вечір. Увійти в кураж, купити ящик якогось Рево, добре відпочити в кабаку, придбати якусь непотрібну хуйню, а потім цілий місяць клянчити цигарки. Саме ці спостереження трохи зменшили мій запал і бажання допомагати своїм хлопцям. Не всім, звичайно, але більшості. Ну, хочеш - пробухай увесь свій солдатський капітал, але потім, коли замерзнеш восени або коли розваляться берці і розповзеться форма - не ний.
В моєму відділенні якось так жартома склалося, що я став фінансистом. Виділяю на ті чи інші потреби спільні (волонтерські) кошти, намагаюся економити та постійно повторюю: економіка має бути економною.

І от тепер я нарешті отримав зарплату. З неї я виділю, 2100 грн. і спробую поставити експеримент: прожити на них місяць (зазвичай я витрачаю значно більше).
Шкода лише, що у мене все є. І навіть більше.

Особливості тилового і технічного забезпечення у спеціальній операції.

9.4. Особливості тилового і технічного забезпечення під час участі у стабілізаційних і специфічних діях військ та у спеціальній операції.

478. Особливості тилового забезпечення підрозділів.

Особливістю матеріального забезпечення під час дій підрозділів є підвищення автономності системи життєзабезпеченні екіпажів бойових машин і нечисленних груп, які діють у відриві від свого підрозділу. Досвід показує, що запаси матеріальних засобів повинні бути для екіпажу (розрахунку) групи (відділення) не менше чим на 5-6 діб.

На кожний екіпаж (нечисленну групу) мати спеціальну палатку типу “модуль”, матраци надувні та мішки спальні, малогабаритні засоби для приготування їжі, засоби для зберігання питної води, обігріву та інший необхідний інвентар.

У ротах необхідно мати санінструктора і двох санітарів або декількох підготовлених солдатів, які можуть надати першу медичну допомогу. Під час організації дій кожний командир взводу (відділення) повинен знати місце для виносу поранених і вбитих Для евакуації поранених і вбитих використовувати броньовану техніку, а евакуацію тяжкопоранених з батальйонного медичного пункту здійснювати на швидкохідній техніці або вертольоті з підготовленої для цього площадки.

479. Особливості технічного забезпечення підрозділів

Командирам підрозділів вважати найважливішим завданням: забезпечення взаємозаміни особового складу за основними спеціальностями в екіпажах і розрахунках; ведення постійної роботи з технічної підготовки зведених екіпажів для забезпечення надійної експлуатації та якісного використання озброєння і техніки.

Під час заміни підрозділів в місцях несення служби (зняття з охорони) і відправленні техніки необхідно:

- створити комплексні бригади для зняття техніки з охорони і перевірки її на функціонування усіх систем;

- особливу увагу звернути на встановлення комплексу динамічного захисту із закладкою ВР, встановлення фальшбортів, наявність кулеметних стрічок у коробках, які обслужені і справних, пальців кріплення ККТ, тросиків до НСВТ, КПВТ, працездатність радіостанцій і ТПУ, стан шоломофонів і гарнітур до них;

- при наявності часу передбачити проведення контрольних пробігів: для гусеничної техніки – 25 км, для колісної – 50 км.;

- система охолодження бойових машин повинна бути заправленою: взимку – НОР-40 (НОР-60), влітку – прісною водою з трикомпонентною присадкою.

У разі масового відвантаження техніки на місцях і іі вантаження організувуються пункти технічної допомоги, харчування і обігріву.

У ході дій виконання ремонтів військової техніки, технічного обслуговування ввиділяється відділення технічного обслуговування з машиною технічної допомоги (МТО, ТРМ).

Особовий склад ремонтних підрозділів повинен мати стальні шоломи і бронежилет. Техніку, яка вийшла з ладу, на маршрутах не залишається, її евакуацію проводиться ремонтними засобами, а у разі їх недостатності – використовуваються бойові і транспортні машини.

Для здійснення технічного забеспечення взводів у кожній роті мати пункт технічного спостереження і ремонтно-евакуаційну групу, яка діє за підрозділом з обсягом робіт по одній-дві години, щодо відновлення на місці, а машини з більшим обсягом робіт – евакуювати на збірні пункти пошкоджених машин. Відновлення тезніку в населенних пунктах проводити недоцільно.

Розділ 10. ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ

10.1. Бойове забезпечення

Розвідка

Розвідка організовується і ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою недопущення раптового нападу противника і добування даних про противника і місцевість у районі майбутніх дій, та результатів застосування своїх підрозділів.

480. Розвідка противника ведеться із завданнями: виявити його бойовий склад, приналежність, місце розташування, характер дій підрозділів і вогневих засобів.

Розвідка місцевості ведеться із завданнями встановити: ступінь і характер інженерного обладнання районів (позицій, об’єктів), загороджень; особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, доріг, стежок, джерел води, характер водних перешкод, наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування військ; райони руйнувань, пожеж і затоплень, зони (райони) радіоактивного і хімічного забруднення, можливі напрямки їх подолання та обходу.

481. Основними вимогами до розвідки є цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність, скритність, достовірність і точність визначення координат об’єктів (цілей), які розвідуються. Добуті відомості передаються всіма можливими способами командиру, який поставив завдання на ведення розвідки. Особливо важливі відомості доповідаються негайно.

482. У взводі ведеться військова, радіаційна і хімічна розвідка.

Військова розвідка у взводі ведеться спостерігачами, дозорними відділеннями, а розвідувальна інформація добувається спостереженням, підслуховуванням, опитуванням місцевих жителів й іншими способами.

Військова розвідка організовується і безупинно ведеться у всіх видах воєнних дій спостереженням за противником особисто командиром і спостерігачами.

Радіаційна і хімічна розвідка ведеться відділеннями (екіпажами танків) за допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР, танках).

483. Спостереження за повітряним і наземним противником організовується у всіх видах воєнних дій і ведеться безперервно командиром взводу і відділення (танка) особисто, спостерігачами, розрахунками чергових вогневих засобів, а в разі необхідності – усім особовим складом. Уночі та в інших умовах обмеженої видимості спостереження ведеться з використанням приладів і прицілів нічного бачення, засобів освітлення місцевості і доповнюється підслуховуванням.

Для ведення розвідки спостереженням у відділенні й у взводі, як правило, призначається по одному спостерігачеві, які знаходяться: у взводі – на командно-спостережному пункті взводу, у відділенні – на позиції, на БМП або в бойовому порядку.

Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить командир взводу (відділення, танку) безпосередньо з місця ведення спостереження. При цьому вказується:

орієнтири й умовне найменування місцевих предметів;

відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки очікується його поява);

розташування передових підрозділів своїх військ і противника;

місце для спостереження і його обладнання;

сектор спостереження, що, до якого часу встановити і на що звертати особливу увагу;

порядок доповіді про результати спостереження (що, яким способом і коли доповідати).

484. В обороні і при розташуванні на місці зі складу взводу за рішенням командира батальйону може виділятися спостережний пост для розвідки наземного і повітряного противника, а пост РХБ спостереження (спостерігач) – для радіаційної і хімічної розвідки. До складу поста РХБ спостереження призначається особовий склад спеціально підготовленого відділення (екіпажу танка).

Спостережний пост (спостерігач) розташовується в місці, що забезпечує найкращий перегляд місцевості перед фронтом на флангах і по можливості в тилу підрозділу, та повинен мати скриті підходи (відходи) до них, бути якісно замаскованим та не розташовуватись поблизу чітких орієнтирів.

Спостережний пост складається з двох-трьох спостерігачів, один з яких призначається старшим.

На спостережному посту мають бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку і подачі сигналів оповіщення, а в спостерігача – прилади спостереження.

На посту РХБ спостереження (у спостерігача), крім цього, мають бути прилади радіаційної і хімічної розвідки та засоби для подачі сигналів оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження.

Старший спостережного поста зобов’язаний: встановити порядок безперервного спостереження; влаштувати місця для спостережного поста і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і оповіщення; своєчасно доповідати командиру, що виставив пост, про результати спостереження. Старший поста РХБ спосотереження, крім цього, зобов’язаний встановити час увімкнення приладів радіаційної і хімічної розвідки, знати сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження та порядок їх передачі.

Для спостереження вночі та в інших умовах обмеженої видимості спостережний пост (спостерігач) забезпечується приладами нічного бачення (тепловізійними приладами для спостереження) і засобами освітлення місцевості.

485. Під час постановки завдання спостережному посту командир взводу (відділення, танка) вказує: склад, посади (спостерігачів); орієнтири та умовні найменування місцевих предметів; відомості про противника (де знаходиться, що робить, звідки очікується його поява; відомості про свої підрозділи; місце спостережного поста (спостерігача); сектор (смуга, район, об’єкт) спостереження; що установити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок ведення радіаційного, хімічного і біологічного спостереження); порядок доповідей результатів розвідки (що, яким способом і коли доповідати); час готовності.

Сектор ведення розвідки, як правило, розбивається на зони:

ближню – глибиною до 400 м; середню – до 800 м і далеку – на глибину бачення.

Завдання, яке поставлене спостережному посту, записується в журнал спостереження.

Під час організації роботи спостережного поста старший спостерігач зобов’язаний: вивчити розташування противника в зазначеній смузі спостереження; призначити чергового спостерігача для несення служби і визначити черговість їхньої зміни; установити порядок обладнання місця для спостережного поста; скласти схему орієнтирів; перевірити справність приладів спостереження і засобів зв’язку; доповісти про готовність до виконання завдання.

Під час постановки завдань черговому спостерігачу старший поста вказує: місце і сектор ведення спостереження; що встановити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок доповіді результатів спостереження.

Старший поста РХБ спостереження, крім цього, вказує час увімкнення бортових приладів радіаційної, хімічної і біологічної розвідки; довести сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; порядок їхньої передачі.

486. Перед початком розвідки наземного противника спостерігач зобов’язаний детально вивчити місцевість у секторі спостереження; визначити відстані до орієнтирів і характерних місцевих предметів і де, імовірніше всього, противник може розташувати вогневі засоби, інженерні споруди і загородження; бойову техніку і живу силу; запам’ятати кількість, форму, розміри і місця розташування місцевих предметів.

Спостереження починається, як правило, з ближньої зони і ведеться справа наліво, від себе в глибину послідовним оглядом місцевості і місцевих предметів по зонах спостереження.

Знайшовши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості щодо орієнтирів (характерних місцевих предметів) і доповідає про неї старшому спостережного пункту. Старший спостережного пункту встановленим порядком доповідає про ціль командиру, який виставив пост, і наносить її на карту або схему місцевості. Про результати спостереження здійснюється запис у журналі спостереження.

Розвідка повітряного противника ведеться спостережними постами (спостерігачами) для своєчасного виявлення засобів повітряного нападу противника, їх складу, безперервного спостереження за його діями та своєчасного оповіщення своїх підрозділів про дії засобів повітряного нападу, виявлення повітряних десантів противника.

Спостереження за повітряним противником ведеться за допомогою оптичних приладів. Для спостереження за повітряним противником можуть окремо призначатися спостерігачі та обладнуватися пост повітряного спостереження. Спостереження ведеться послідовним переглядом повітряного простору, починаючи від обрію. Виявивши повітряну ціль, у тому числі і місця розкриття касетних бойових частин ракет (бомб), спостерігач негайно подає сигнал оповіщення, визначає її характер, напрямок польоту і доповідає своєму командиру (старшому спостережного поста).

487. Пост РХБ спостереження (спостерігач) веде безперервне спостереження у визначеному районі та у встановлений час, і при кожному артилерійському та авіаційному нальоті противника вмикає бортові прилади радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і стежить за їхніми показниками.

У разі виявлення потужності дози випромінювання 0.5 рад/рентген і більше старший спостережного пункту (спостерігач) доповідає командиру, який його виставив, і за його вказівкою подає сигнал “Радіаційна небезпека”.

У разі виявлення зараження старший поста РХБ спосотереження (спостерігач) негайно подає сигнал “Хімічна тривога” і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про біологічне (бактеріологічне) зараження здійснювати за вказівкою командира, який виставив пост (спостерігача), аналогічним сигналом.

Результати радіаційного, хімічного і біологічного спостереження заносяться в журнал спостереження.

Охорона

Охорона у взводі (відділенні, екіпажі танка) організується з метою недопущення несподіваного нападу наземного противника, проникнення його розвідки і забезпечення часу і вигідних умов для розгортання і вступу в бій.

Вона організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі отриманого завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а при діях у відриві від головних сил – самостійно. Охорона здійснюється спеціально призначеним спостерігачем, в обороні, крім того, – черговими вогневими засобами, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – і парними патрульними для обходу району розташування взводу.

За розпорядженням старших командирів взвод (відділення, танк) може виконувати завдання щодо охорони частини (підрозділів), ПУ, інших об’єктів.

488. На кожну добу для впізнавання своїх військовослужбовців установлюються пропуск і відгук.

Пропуск повідомляється усно всьому особовому складу сторожової застави (поста) і особам, які висилаються за межі свого підрозділу, а вночі і в межах свого підрозділу, а відгук – командирам підрозділів, призначених у розвідку, охорону, а також особам, які посилаються для передачі усних наказів.

Пропуском служить найменування озброєння або бойової техніки, наприклад “Кулемет”, а відгуком – назва населеного пункту, що починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад, “Ковель”.

Пропуск запитується у всіх осіб, які проходять через рубіж охорони і переміщуються по розташуванню підрозділу вночі, а відгук – у осіб, які передають наказ командира, і командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск і відгук вимовляються тихо. Усі особи, які не знають пропуску, а прибулі з наказом – відгуку, затримуються. Затриманих командир взводу (відділення, танка) опитує особисто, і залежно від обставин дозволяє їм прямувати далі або направляє під конвоєм до командира, який вислав охорону.

489. Під час організації охорони командир взводу (відділення, танка) призначає спостерігача, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира роти (взводу), указує його місце і завдання, а також встановлює порядок дій особового складу в разі раптового нападу противника. В обороні, крім цього, командир взводу визначає необхідну кількість чергових вогневих засобів, їхнє місце і завдання, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – склад патрульних, маршрути їх руху, завдання і пропуск.

Тактичне маскування

490. Тактичне маскування має за мету приховати дійсне положення своїх підрозділів від візуальної, оптичної, радіолокаційної і повітряної розвідки противника і ввести його в оману відносно побудови бойового порядку і дій підрозділів. Тактичне маскування організовується командиром взводу (відділення, танка) відповідно до отриманого бойового завдання, вказівок щодо маскування командира роти (взводу) і обстановки, яка склалася, для досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження їхньої боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, самостійно.

491. Тактичне маскування досягається: використанням маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженого бачення; використання табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів); фарбуванням ОВТ під фон навколишньої місцевості; дотриманням правил радіодисципліни і радіообміну; збереженням колишнього режиму діяльності при зміні підрозділів і підготовці до виконання нового бойового завдання; суворим виконанням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак.

З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються маскуючі властивості лісу, а також яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості тощо. Приховування БМП (БТР) і танків від керованих і самонавідних боєприпасів противника досягається шляхом зниження радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності техніки стосовно навколишнього середовища, для чого застосовуються деформуюче фарбування техніки, маскуючі покриття, над тепловипромінюючими поверхнями машин встановлюються теплопоглинальні (теплорозсіюючі) екрани (козирки). Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні і лазерні відбивачі.

492. Введення противника в оману здійснюється демонстративними діями (навмисним показом дій взводу, відділення, танка на хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням хибних позицій, окопів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності і функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться з дозволу командира роти (взводу).

Забороняється для введення противника в оману вдаватися до віроломства: використовувати відмітні знаки (позначки) червоного хреста (червоного півмісяця, прапора парламентера (білий прапор), знаків і емблем Організації Об’єднаних Націй, форменого одягу противника і пізнавальних знаків його ОВТ, симулювати поранення (хворобу і намір здатися в полон).

493. Організовуючи тактичне маскування командир взводу (відділення, танка) вказує: які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення; порядок дотримання заходів маскування; порядок проведення маскування під час виконання поставленого завдання.

До підручних засобів належить усе, що є довкола (гілки, трава, сіно, каміння тощо). Але необхідно пам’ятати, що гілки і трава придатні для маскування на короткий термін, тому що в’януть і змінюють колір, і з засобів маскування перетворюються у демаскуючі.

До табельних засобів маскування належать маскуючі комплекти (МКТ, МКС тощо), дими, гранати, шашки.

Для розміщення танків (БМП, БТР) і облаштування позицій вибираються ділянки, колір яких наближений до кольору об’єкта. На місцевості, що має один тон, для поліпшення маскування підбираються кольорові плями під тон об’єкта штучним шляхом.

Не рекомендується розміщувати вогневі засоби біля добре помітних місцевих предметів, які можуть служити для противника орієнтирами. У разі неможливості влаштування позиції в іншому місці вони повинні руйнуватися.

Для проведення інженерних робіт щодо влаштування вогневих позицій сповна використовується темний час доби та інші умови обмеженого бачення.

Узимку для маскування використовується сніг, вогневі засоби розфарбовуються у білий колір, використовують зимові маскуючі комплекти.

Залежно від характеру дій військ і умов обстановки може обмежуватися або заборонятися пересування людей і техніки у визначених місцях, використання фар і ліхтарів без світломаскувальних засобів, паління печей і розкладання вогнищ, робота радіозасобів на передачу. Встановлюється також режим ведення вогню, який унеможливлює розкриття його системи до початку бою, режим використання приладів нічного бачення, порядок пересування, підвозу матеріальних засобів й інженерного обладнання позицій.

Інженерне забезпечення

494. Інженерне забезпечення організовується і здійснюється з метою створення взводу (відділенню, танку) необхідних умов для успішного виконання бойового завдання, підвищення захисту особового складу, ОВТ від усіх засобів ураження, а також для ускладнення просування противника і завдання йому ураження за допомогою мінно-вибухових і невибухових загороджень.

495. Завданнями інженерного забезпечення взводу (відділення, танка) є: ведення інженерної розвідки місцевості, об’єктів і загороджень противника; фортифікаційне обладнання і маскування опорного пункту взводу (позиції відділення, вогневої позиції танка), місця розташування; встановлення інженерних (мінно-вибухових і невибухових) загороджень на займаній позиції; пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях.

З метою захисту від високоточної зброї противника під час фортифікаційного обладнання опорного пункту (позиції) над танками, БМП (БТР) встановлюються маски, влаштовуються екрани, козирки, поруч з ними створюються хибні теплові цілі (пастки).

496. Інженерне забезпечення організовується командиром взводу на основі отриманого завдання і вказівок командира роти. Організовуючи інженерне забезпечення, командир взводу вказує:

в обороні – черговість і терміни фортифікаційного обладнання позицій відділень, основних і запасних вогневих позицій БМП (БТР), танків, укриттів для автомобілів, перекритих щілин (бліндажів); глибину окопів на відділення, траншеї і ходу сполучення; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні; які переносні загородження для боротьби в траншеї і ходах сполучень виготовити і де їх розташувати; обсяг роботи щодо дообладнання траншей і ходу сполучення після відриву їх землерийною машиною; ділянки розчищення місцевості для поліпшення спостереження і ведення вогню; хто виділяється для обладнання командно-спостережного пункту взводу і час його готовності; місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів і як їх улаштовувати, порядок їх вогневого прикриття; заходи забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї;

у наступі – способи пророблення проходів у загородженнях противника; способи подолання інженерних загороджень противника і перешкод, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування до нього підрозділів і подолання загороджень;

при форсуванні водної перешкоди – маршрут виходу до річки для кожної БМП (БТР), танка; командир танкового взводу, крім того, вказує: місце завантаження на пором і номер порома;

при здійсненні маршу – порядок розвідки і подолання загороджень на маршруті руху та в районах привалів і районі зосередження; використання вбудованого (навісного) бульдозерного обладнання і мінних тралів, підготовки і використання шанцевого інструмента;

при розташуванні на місці – місця укриттів (окопів) для БМП (БТР, танків, автомобілів); де мати перекриті щілини (бліндажі), хто і до якого терміну їх обладнає; які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні; які і де влаштувати інженерні загородження, черговість і терміни фортифікаційного обладнання району розташування.

497. Взвод (відділення, танк) своїми силами проводить фортифікаційне обладнання опорного пункту (позиції відділення, основної і запасної вогневої позицій танка) і його маскування, у тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, встановлює інженерні загородження, проробляє проходи в загородженнях і руйнуваннях. Дистанційно встановлені мінні поля взвод (відділення, танк) обходить, а при неможливості обходу проробляє прохід або вихід до проходу роти.

У разі призначення взводу (відділення, танка) для посилення групи розгородження батальйону (дій як групи розмінування роти) його командир до початку виконання поставленого завдання зобов’язаний: уточнити місце загородження і ступінь його прикриття від вогню противника, порядок виконання робіт, поставити завдання відділенням (групам), уточнити порядок взаємодії з підрозділом інженерних військ і організувати підготовку необхідного обладнання та інструменту.

Для виконання завдань інженерного забезпечення взвод (відділення, танк) використовує навісне (вбудоване) обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування, комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві матеріали.

Радіаційний, хімічний, біологічний захист

498. Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується і здійснюється з метою недопущення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями).

Основними завданнями РХБ захисту є: виявлення та оцінювання РХБ обстановки; підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження; ліквідація РХБ зараження; маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням аерозолів.

Завдання радіаційного, хімічного, біологічного захисту виконуються силами і засобами взводу (відділення, екіпажу танка) з використанням табельних засобів у всіх видах воєнних дій, різних умовах обстановки, будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні та специфічні завдання, які потребують особливої підготовки особового складу і застосування спеціальної техніки, виконуються підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

499. До заходів радіаційного, хімічного, біологічного захисту, які проводяться взводом (відділенням, екіпажем танка), належать: виявлення та оцінювання РХБ обстановки (радіаційна, хімічна розвідка і контроль); підтримання живучості (оповіщення про РХБ обстановку, застосування засобів індивідуального і колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних заходів), ліквідація РХБ зараження (часткова спеціальна обробка ОВТ; часткова санітарна обробка особового складу; а також дегазація, дезактивація, дезінфекція фортифікаційних споруд та пилопридушення на них); маскування дій військ та об’єктів (застосування димів, аерозолів).

500. Виявлення та оцінювання РХБ обстановки проводиться з метою своєчасного забезпечення інформацією про РХБ обстановку на місцевості, у повітрі, морській акваторії та оповіщення про РХБ зараження і включає: ведення радіаційної, хімічної розвідки; радіаційний і хімічний контроль.

У результаті РХБ розвідки (спостереження) одержуються дані про факт, масштаби радіаційного і хімічного зараження та фактичної радіаційної і хімічної обстановки, визначається необхідність використання засобів індивідуального і колективного захисту. Вона ведеться безперервно спеціальними підготовленими відділеннями (екіпажами, розрахунками) з використанням бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки. Дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку наносяться командиром взводу на карту (схему) і передаються старшому командиру.

Радіаційний та хімічний контроль організується з метою отримання даних для оцінки боєздатності військ і визначення обсягу його спеціальної обробки, дезактивації та дегазації матеріальних засобів, ділянок місцевості, шляхів і споруд.

Радіаційний і хімічний контроль у взводі (відділенні, екіпажі танка) проводиться з використанням військових вимірювачів доз опромінювання (дозиметрів) і приладів радіаційної і хімічної розвідки.

501. Підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі) і включає: оповіщення військ (сил) про РХБ обстановку, застосування засобів індивідуального та колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території.

З одержанням попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ особовий склад продовжує виконувати поставлене завдання і переводить засоби захисту в положення “наготові”.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, надягає засоби індивідуального захисту, а особовий склад, який перебуває в закритих БТР, БМП і танках, – негайно надягає засоби захисту органів дихання, закриває люки, жалюзі, бійниці і вмикає систему захисту від ЗМУ.

За сигналом “Радіаційна небезпека” особовий склад надягає респіратори (протигази), а за сигналом “Хімічна тривога” – протигази.

У разі потреби спішування або залишення техніки особовий склад надягає індивідуальні засоби захисту шкіри.

Використання засобів індивідуального та колективного захисту організується та здійснюється з метою збереження боєздатності військ (сил) і надання можливості діяти в умовах РХБ зараження.

Своєчасне й уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту досягається: постійним контролем наявності та справності засобів індивідуального захисту особового складу, а також засобів колективного захисту в підрозділі; завчасною підготовкою та тренуванням особового складу у використанні засобів індивідуального та колективного захисту в різній обстановці; правильним визначенням місця та часу завчасного переведення засобів індивідуального та колективного захисту в бойове положення; визначення часу перебування особового складу в засобах індивідуального захисту, а також режиму експлуатації засобів колективного захисту; установленням часу зняття засобів індивідуального захисту та вимкнення систем фільтровентиляції для засобів колективного захисту.

Виконання режимно-обмежувальних заходів на зараженій території організується та здійснюється з метою зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження.

Для зменшення ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження командир повинен розглянути такі заходи: зонування території за ступенями небезпеки; застосування профілактичних засобів від впливу радіаційних, хімічних, біологічних факторів; виведення або заміна підрозділів, які розташовуються на зараженій місцевості; дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості; пилопридушення на ділянках місцевості.

Для запобігання зараженню особового складу під час дій на зараженій місцевості командир (начальник) повинен визначати зони, які небезпечні для здоров’я особового складу в разі тривалого перебування на місцевості.

Під час здійснення маршу через заражені зони у пішому порядку або на відкритих автомашинах особовий склад надягає засоби захисту органів дихання, очей і шкіри, а особовий склад, який перебуває у закритих бойових машинах (машинах), надягає засоби захисту органів дихання та очей, закриває люки, двері, бійниці і жалюзі та вмикає систему захисту від ЗМУ.

Зони з високими значеннями потужності дози випромінювання, великою концентрацією отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, як правило, обходять. У разі неможливості обходу ці зони долаються з максимальною швидкістю за напрямками, що забезпечують найменше зараження бойової техніки і ураження особового складу.

При передбаченні ведення бойових дій на зараженій місцевості профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів, антидотів, антибіотиків й інших засобів.

502. Спеціальна обробка організується командирами підрозділів та полягає в проведенні дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту та інших матеріальних засобів. Вона здійснюється силами та засобами самих підрозділів та підрозділами військ РХБ захисту. Залежно від обстановки, наявності часу та засобів спеціальної обробки вона виконується частково або в повному обсязі.

Часткова спеціальна обробка проводиться особовим складом без припинення виконання бойових завдань за вказівкою командирів військових частин (підрозділів) у разі зараження: отруйними речовинами – негайно; радіоактивними речовинами – за першої нагоди, але якнайшвидше після зараження.

Повна спеціальна обробка включає проведення у повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування та інших матеріальних засобів. Вона проводиться з дозволу старшого командира (начальника) силами та засобами самих підрозділів, а також підрозділами військ РХБ захисту, як правило, після виконання бойових завдань у районах, зайнятих військами (на маршрутах висування), або після виходу військ з бою у незаражені райони.

Дегазація, дезактивація та дезінфекція споруд здійснюється, як правило, силами підрозділами, які займають ці споруди.

503. Маскування дій підрозділів і об’єктів із застосуванням димів, аерозолів організується та здійснюється з метою зниження ефективності наземної і повітряно-космічної розвідки противника та його засобів ураження.

Основними завданнями є: маскування розташування (базування), висування та бойових дій військ (окремих елементів), відкритих найбільш важливих ділянок маршрутів і доріг, переправ через водні перешкоди та інших об’єктів від засобів розвідки та наведення (самонаведення) зброї противника; осліплення спостережних пунктів, ПУ та розрахунків (екіпажів) вогневих засобів противника; участь у протидії засобам наземної і повітряно-космічної розвідки та системам наведення високоточної зброї противника.

504. Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується командиром взводу (відділення, танка) на підставі отриманого завдання і вказівок командира роти.

Організовуючи радіаційний, хімічний, біологічний захист, командир взводу (відділення, танка) вказує: завдання і порядок щодо ведення радіаційної і хімічної розвідки (радіаційного, хімічного, біологічного спостереження) із застосуванням бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки (контролю); порядок застосування індивідуальних і колективних засобів захисту, захисних властивостей місцевості, техніки та інших об’єктів; порядок використання табельних радіопоглинальних матеріалів; порядок використання термодимової апаратури машин і аерозольних (димових) засобів; порядок забезпечення озброєнням хімічних військ і засобами захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

Крім того додатково може визначатися порядок проведення часткової спеціальної обробки.

Організовуючи взаємодію та управління, командир взводу відпрацьовує питання застосування димових шашок, ручних димових гранат, запалювальних димових патронів, термічної димової апаратури танків і БМП, доводить до особового складу сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними.

10.2. Морально-психологічне забезпечення

505. Морально-психологічне забезпечення у взводі (відділенні, екіпажі) організовується і здійснюється з метою безумовного виконання рішень командира на бойові дії, формування і підтримку високого бойового духу, стійкого морально-психологічного стану особового складу, досягнення переваги над противником, підтримку високої бойової готовності, дисципліни і бойової згуртованості особового складу, відновлення психічних втрат.

506. Основними завданнями морально-психологічного забезпечення під час підготовки і в ході бойових дій є: формування в особового складу високої морально-психологічної стійкості, готовності і здатності успішно виконати поставлені завдання; інформування особового складу, роз’яснення отриманих завдань, наказів командирів і мобілізація особового складу на їх виконання, підтримання військової дисципліни, зниження психогенних втрат; підтримка і своєчасне відновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців, створення умов для відпочинку і дозвілля; захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

507. Морально-психологічне забезпечення організовується в усіх видах бойових дій. Заходи морально-психологічного забезпечення командир взводу (відділення, екіпажу) здійснює особисто на основі рішення з морально-психологічного забезпечення командира роти і вказівок заступника командира роти з виховної роботи.

Командир взводу (відділення, екіпажу) особисто відповідає за ефективність проведення заходів морально-психологічного забезпечення; щоденно доповідає командирові роти та його заступнику з виховної роботи про виконання завдань морально-психологічного забезпечення та морально-психологічний стан особового складу, його готовність до бою.

508. Під час організації і ведення бою в обороні морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримку в особового складу стійкості, мужності, взаємної підтримки та виручки в бою, мобілізацію особового складу на відбиття атак противника та оборону зайнятих позицій, здатність вести бойові дії при повному оточенні.

Основними способами виконання завдань морально-психологічного забезпечення в обороні є: проведення бесід із пропаганди прикладів мужності і героїзму, передового досвіду ведення бойових дій, із дискредитації задумів і дій противника; щоденне бойове інформування, періодичне правове інформування, прослуховування інформаційних радіопередач, доведення до особового складу періодичного друку, інших інформаційних матеріалів; навчання особового складу простих прийомів психологічної саморегуляції.

Під час розташування взводу (відділення, екіпажу) у підрозділах другого ешелону оборони додатково можуть проводитися загальні збори військовослужбовців, заняття з нештатним інформаційним активом та інші заходи.

509. У наступі морально-психологічне забезпечення спрямовується на зміцнення бойового духу особового складу, підтримку високого наступального пориву, сміливості, героїзму та винахідливості в бойовій обстановці, ініціативи, самовідданості й рішучості в досягненні перемоги над противником; роз’яснення особовому складу бойових завдань, характеру й особливостей майбутнього бою, необхідності збереження в таємниці заходів, які проводяться щодо підготовки до наступу; формування ненависті до ворога й упевненості в його розгромі; мобілізацію особового складу на ефективне застосування в наступі техніки й озброєння для прориву оборони і знищення противника; уміле використання результатів вогневого ураження противника, підтримка в особового складу другого ешелону (резерву) постійної готовності до введення в бій і вирішення інших завдань, які раптово виникають.

Основними способами виконання завдань морально-психологічного забезпечення в наступі є: оперативне доведення до особового складу змін у тактичній обстановці, роз’яснення нових бойових завдань, популяризація успіхів підрозділів, які наступають, героїчних подвигів воїнів; організація прослуховування інформаційних передач; навчання, поповнення і підготовка новоприбулих військовослужбовців до ведення активних наступальних дій, правильна їх розстановка з урахуванням бойового досвіду, спеціальності і морально-психологічних якостей.

510. У зустрічному бою морально-психологічне забезпечення спрямовується на досягнення постійної готовності військовослужбовців до стрімких і маневрених дій з розгрому противника, випередження його в розгортанні, відкритті вогню, завданні йому раптових ударів у фланг і тил, розчленовування і знищення противника по частинах. Особлива увага приділяється роботі з особовим складом, що діє в розвідувальних дозорах.

Морально-психологічне забезпечення в зустрічному бою організовується відповідно до морально-психологічного забезпечення наступу. Головна увага звертається на оперативне доведення до особового складу бойових завдань і мобілізацію його на рішучі й ініціативні дії.

511. Під час бою в оточенні і виходу з оточення морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримку стійкості, організованості і дисципліни серед особового складу; припинення панічних настроїв; мобілізацію військовослужбовців на створення кругової оборони в короткі терміни; забезпечення здатності військовослужбовців вести бій у відриві від головних сил роти, готовності військовослужбовців до рішучого знищення противника, що вклинився, його повітряного десанту та організованого виходу з оточення.

Морально-психологічне забезпечення проводиться шляхом оперативного інформування особового складу про події в районі бойових дій, заходи, що вживаються командирами для деблокування оточених військ, пропаганди прикладів стійкості і завзятості в бою.

512. При бойових діях ТакПД морально-психологічне забезпечення спрямовується на роз’яснення особовому складу особливостей бойових завдань, досягнення високої психологічної стійкості особового складу під час захоплення та утримання важливих рубежів (об’єктів) до підходу своїх військ; на забезпечення рішучих дій під час завдання ударів у фланг і тил противника; на підготовку особового складу до тривалих дій в екстремальних ситуаціях у відриві від основних сил.

Морально-психологічне забезпечення здійснюється шляхом оперативного інформування військовослужбовців про зміни в тактичній обстановці в районі бойових дій, роз’яснення бойових завдань, пропаганди прикладів мужності і героїзму воїнів, виявлення та припинення панічних настроїв.

513. Під час пересування (на марші) морально-психологічне забезпечення зосереджується на підготовці особового складу до здійснення пересування різними способами, забезпеченні своєчасного прибуття взводу в призначений район у готовності до виконання поставлених завдань. Особлива увага приділяється підвищенню витривалості особового складу, дотриманню дисципліни маршу, правил маскування і заходів безпеки, готовності взводу до ведення бойових дій за будь-яких умов обстановки.

Морально-психологічне забезпечення на марші організовується, як правило, на привалах, у місцях нічного (денного) відпочинку шляхом проведення бесід, інформування особового складу про характер майбутніх бойових завдань, популяризації передового досвіду, прослуховування радіопередач, випуску інформаційних бюлетенів і бойових листків, виступів учасників художньої самодіяльності.

514. Первинна психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали психічні травми, здійснюється безпосередньо в підрозділі. Надання допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми, та їх евакуація здійснюється у тісній взаємодії з фахівцями медичної служби.

10.3. Матеріально-технічне забезпечення

Загальні положення

515. Матеріально-технічне забезпечення – це вид забезпечення взводу, що включає: комплекс організаційно-технічних заходів, які організуються і здійснюються з метою підтримання бойової готовності і боєздатності взводу шляхом накопичення до встановлених норм запасів матеріально-технічних засобів і своєчасного забезпечення ними; зберігання і підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за призначенням; освоєння особовим складом зразків ОВТ, а також своєчасного відновлення ОВТ при пошкодженнях (несправностях); поповнення запасів матеріально-технічних засобів взводу замість втрачених і витрачених.

Матеріально-технічне забезпечення взводу включає технічне і тилове забезпечення.

516. Технічне забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до встановлених норм запасів ОВТ, ракет, боєприпасів, військово-технічного майна та інших видів матеріально-технічних засобів і своєчасного забезпечення ними взводу, зберігання і підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за призначенням, освоєння особовим складом зразків ОВТ, а також своєчасного відновлення ОВТ при пошкодженнях (несправностях), поповнення запасів матеріально-технічних засобів взводу замість витрачених і втрачених.

517. Тилове забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до встановлених норм запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, речового майна та інших видів матеріальних засобів і своєчасного забезпечення ними взводу, зберігання і підтримання цих засобів у стані, що забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за призначенням, а також поповнення запасів матеріально-технічних засобів у взводі замість витрачених і втрачених, а також задоволення побутових і фінансових потреб взводу.

518. Матеріально-технічне забезпечення організується і здійснюється у всіх видах бойових дій, під час пересування і в повсякденній діяльності взводу в тісній взаємодії з бойовим, морально-психологічним, медичним забезпеченням на підставі централізованого взаємопогодженого вирішення питань щодо своєчасного надходження у взвод необхідної кількості матеріально-технічних засобів, своєчасного відновлення пошкоджених (несправних) зразків ОВТ.

Забезпечення взводу всіма необхідними видами матеріально-технічних засобів здійснюється централізовано, а також шляхом передачі матеріально-технічних засобів з одного підрозділу до іншого. Додатковими джерелами забезпечення матеріально-технічними засобами можуть бути придатні до використання агрегати, вузли, деталі зразків ОВТ, які за своїм технічним станом належать до безповоротних втрат, а також відремонтовані та виготовлені на підприємствах, в органах технічного забезпечення і ресурси місцевої промислово-економічної бази, і трофейні матеріально-технічні засоби.

Необхідні дані про подачу матеріально-технічних засобів певної номенклатури із зазначенням їх типу, кількості, строку подачі надаються командиру роти.

Безперебійне матеріально-технічне забезпечення є однією з основних умов успішного ведення бою (бойових дій) взводом.

Командир взводу відповідає за своєчасне матеріально-технічне забезпечення підпорядкованого взводу. Він зобов’язаний уживати заходів щодо підтримання ОВТ в постійній готовності до використання за призначенням і  швидкого відновлення в разі виходу з ладу, забезпечення взводу ракетами, боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, продовольством та іншими необхідними матеріально-технічними засобами; піклуватися про харчування особового складу.

Основою організації матеріально-технічного забезпечення є рішення командира взводу на бій, його вказівки, розпорядження старшого начальника з цих питань.

Під час підготовки та в ході бою (бойових дій) командир взводу здійснює контроль за готовністю до використання за призначенням і технічним станом ОВТ, наявністю, витратою ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства і своєчасною доставкою їх до відділень взводу; доповідає командиру роти про наявність і технічний стан озброєння і техніки, про забезпеченість ракетами, боєприпасами, пально-мастильними матеріалами й іншими необхідними матеріально-технічними засобами, про наявність поранених і хворих та подає заявки на поповнення взводу необхідними матеріально-технічними засобами.

519. У взводі створюються у встановлених розмірах запаси ракет, боєприпасів, продовольства та інших необхідних матеріально-технічних засобів, у бойових машинах, при озброєнні й особовому складі.

Запаси поділяться на витратну частину та непорушний запас, який витрачається з дозволу командира бригади, а у випадку, що не терпить зволікання, – з дозволу командира батальйону з наступною доповіддю про це старшому командиру.

У всіх випадках силами  і засобами старшого начальника організується забезпечення взводу водою, а в разі потреби – і пально-мастильними матеріалами.

520. Потреба взводу в матеріально-технічних засобах на бій (бойові дії) визначається з урахуванням встановленої витрати і зберігання запасів у необхідних розмірах до кінця бою (бойових дій).

Потреба в ракетах, боєприпасах, пально-мастильних матеріалах та інших необхідних матеріально-технічних засобах, забезпеченість ними взводу і норми витрати обчислюються в розрахунково-постачальних одиницях (бойових комплектах, заправках пального, добової видачі, комплектах) та в інших одиницях виміру.

Бойовий комплект – це установлена кількість боєприпасів на одиницю озброєння (автомат, карабін, гвинтівку, пістолет, кулемет, міномет, гармату та ін.) або на бойову машину (танк, бойову машину, БТР тощо). Бойовий комплект взводу обчислюється на наявне озброєння.

Заправка пального – визначена маса пального, що вміщується у паливну систему машини (агрегату) або забезпечує установлений запас її ходу (час роботи). Заправка для гусеничних машин, колісної військово-інженерної техніки визначається місткістю основних баків і додаткових ємностей, які конструктивно входять у паливні системи; для колісних машин (крім військово-інженерних) – визначена маса пального, яке забезпечує запас ходу на відстані 500 км, а для агрегатів – установленою кількістю часу їх роботи (50 годин). Заправка пальним взводу нараховується на всю облікову техніку взводу.

Добова видача – кількість продуктів, установлена нормами для харчування однієї людини на добу. Добова видача взводу нараховується на його облікову чисельність.

Комплект – набір приладів (інструментів, запасних частин, предметів речового й іншого майна), складений за визначеним переліком і в установленій кількості.

Зарядка – визначена маса спеціальних речовин (твердих, рідких, розчинів тощо), які вміщуються в основні ємності спеціальних машин і приладів.

Технічне забезпечення

521. Технічне забезпечення організовується та здійснюється з метою підтримання бойової готовності та боєздатності підрозділів шляхом своєчасного укомплектування їх ОВТ; забезпечення ракетами, боєприпасами та військово-технічним майном; підтримання їх у справному стані та постійній готовності до використання за призначенням; відновлення пошкодженого (несправного) ОВТ та своєчасного повернення їх до ладу.

522. Безпосереднім організатором технічного забезпечення у взводі є командир взводу. Він відповідаєь за: підтримання ОВТ у справному стані та постійній готовності до використання за призначенням; правильну експлуатацію і своєчасне відновлення пошкодженого (несправного) ОВТ, забезпечення підрозділів ракетами, боєприпасами і військово-технічним майном.

523. Командир взводу повинен: знати завдання взводу, його укомплектованість озброєнням, технікою та їх технічний стан, забезпеченість ракетами, боєприпасами і військово-технічним майном; керувати підготовкою ОВТ до бою (бойових дій) і їх технічним обслуговуванням; організовувати та здійснювати контроль за технічним станом бойових машин у бою, встановлювати причини виходу їх з ладу; організовувати евакуацію, ремонт і своєчасне повернення до ладу та передачу техніки, що вийшла з ладу, засобам старшого командира (начальника); підтримувати зв’язок з командирами підрозділів, старшим командиром (начальником) і пунктом технічного спостереження, ремонтно-евакуаційною (ремонтною, евакуаційною) групою батальйону (роти); доповідати командиру роти про кількість, місцезнаходження і технічний стан ОВТ, що вийшли з ладу, та вжиті заходи для їх евакуації і ремонту.

524. Забезпечення підрозділів взводу боєприпасами для стрільби зі стрілецької зброї та гранатами під час бою здійснюється підношувачами боєприпасів.

У наступальному бою поповнення підрозділів взводу боєприпасами може здійснюватися двома способами: перший – боєприпаси підвозяться до бойових машин (танків), які розташовані в першому ешелоні бойового порядку під час бою; другий – відновлення запасу витрачених ракет і боєприпасів відбувається у заздалегідь встановлених місцях за етапами бою (з виконанням підрозділами бойових завдань або з виводом їх у другий ешелон або резерв).

Під час ведення оборонного бою заправлення техніки і поповнення боєприпасами бойових машин може проводитися безпосередньо на позиціях, як правило, у темний час доби або під час бою в місцях, укритих від спостереження і вогню противника позаду позицій у порядку, встановленому командиром взводу.

525. Комплексне технічне обслуговування ОВТ проводиться згідно з вказівками командира роти у встановлений командиром взводу час перед боєм (бойовими діями) та після виконання бойового завдання і здійснюється безпосередньо в бойових порядках, як правило, без виводу їх у тил, зі збереженням боєздатності не менше ніж 70% ОВТ. Роботи виконуються екіпажами (обслугами), механіками-водіями (водіями) з використанням запасних частин, майна і приладдя машин із залученням особового складу взводу, а також засобів технічного забезпечення батальйону під безпосереднім керівництвом командира взводу. Першими обслуговуються взводи, які вирішують головне завдання та приступають до дій першими. Комплексне технічне обслуговування включає: заправлення машин пально-мастильними матеріалами; перевірку справності та готовності до використання озброєння, приладів стрільби і спостереження, агрегатів, вузлів, механізмів і систем, їх очищення, промивання, змащування, вивірку та регулювання, усунення дрібних несправностей і виконання кріпильних робіт; зарядку (підзарядку) акумуляторних батарей (за потреби); перевірку укомплектованості та поповнення ОВТ запасними частинами, інструментом і приладдям, засобами підвищення прохідності та іншими табельними засобами; перевірку наявності та справності обладнання на автомобілях, які призначені для перевезення особового складу, озброєння, військової техніки і військово-технічного майна. У разі потреби під час комплексного технічного обслуговування може здійснюватися поповнення боєкомплекту озброєння ракетами і боєприпасами.

526. Евакуація несправних ОВТ взводу здійснюється евакуаційними засобами батальйону (штатними і доданими), а іноді для цього використовуються бойові машини взводу. У першу чергу евакуюються ті бойові машини, яким загрожує небезпека захоплення або знищення противником, а також озброєння і військова техніка, які найбільш важливі для забезпечення боєздатності підрозділів і потребують найменшого обсягу робіт. Озброєння і техніка, які не можуть бути евакуйовані або відремонтовані власними силами, передаються на місці виходу з ладу, в найближчих укриттях або на шляху евакуації засобам старшого командира. Пошкоджене озброєння, стріляні гільзи та укупорка (тара) вивозяться з підрозділів взводу попутним транспортом.

527. Поточний ремонт пошкодженого ОВТ проводиться, зазвичай, у місцях виходу з ладу або в найближчих укриттях силами екіпажів (обслуги), механіків-водіїв (водіїв) і ремонтно-евакуаційних (ремонтних) груп старшого командира (начальника). У першу чергу ремонтуються озброєння і військова техніка, які мають найменший обсяг робіт. Якщо пошкоджені машини відремонтувати на місці виходу з ладу або в найближчому укритті неможливо, засобами старшого командира (начальника) вони евакуюються на збірний пункт пошкоджених ОВТ.

Ремонт ОВТ залежно від характеру несправності може проводитися безпосередньо в ремонтному підрозділі батальйону (дивізіону) або ремонтно-відновлювальному батальйоні бригади. Несправні протитанкові ракети повертаються на пункт боєпостачання роти, з подальшим їх поверненням на склад бригади.

Відремонтовані озброєння і військова техніка приводяться у готовність до застосування за призначенням і негайно повертаються у взвод.

528. Управління технічним забезпеченням здійснюється з пункту технічного спостереження заступником командира батальйону з озброєння.

Пункт технічного спостереження батальйону призначений для своєчасного виявлення ОВТ, що вийшли з ладу; визначення причин, характеру та ступеня їх пошкодження; обсягу евакуаційних (ремонтних) робіт і необхідних сил і засобів для їх виконання, а також визначення стану екіпажів (обслуг), механіків-водіїв (водіїв).

Пункт технічного спостереження батальйону очолює заступник командира батальйону з озброєння. У деяких випадках, зазвичай, знаходиться заступник командира роти з озброєння (старший технік роти), хімік-дозиметрист, сапер, санітарний інструктор (санітар), а також резервні члени екіпажів (обслуг) і спеціалісти-ремонтники.

На пункті технічного спостереження організовується зв’язок із командно-спостережним пунктом батальйону (рот), ремонтно-евакуаційною (ремонтною, евакуаційною) групою батальйону, командирами бойових машин, що вийшли з ладу.

Ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група батальйону призначена для евакуації ОВТ, що вийшли з ладу, з-під вогню противника в найближчі укриття, проведення поточного ремонту в місцях виходу їх з ладу або в найближчих укриттях.

Під час виконання завдань ротою самостійно їй можуть додаватися засоби технічного обслуговування, ремонту та евакуації. У цьому випадку технічне забезпечення здійснюється ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою роти, яку очолює заступник командира роти з озброєння (старший технік роти).

529. Під час зайняття і організації оборони в першу чергу здійснюється дозаправлення машин і поповнення боєприпасами, проведення контрольного огляду й усунення виявлених несправностей. Інші роботи з комплексного технічного обслуговування ОВТ проводяться в перервах або коли немає бойових дій.

Порядок використання засобів технічного обслуговування батальйону, що надані згідно зі заявками, для надання допомоги екіпажам (обслугам), механікам-водіям (водіям) у роті визначає командир (заступник командира з озброєння, старший технік) роти.

Під час оборони евакуація ОВТ, що вийшли з ладу, здійснюється в межах опорного пункту взводу (роти) своїми силами та засобами, а на збірний пункт пошкодженого ОВТ – засобами евакуації старшого командира. Евакуація ОВТ з-під вогню, а також у разі загрози захоплення противником може здійснюватися з використанням бойових машин, а якщо неможливо евакуювати – уживають заходів щодо їх знищення (виведення з ладу).

Ремонт ОВТ, що вийшли з ладу, здійснюється в місцях виходу їх з ладу або в укриттях силами екіпажу, ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою батальйону (роти), а також силами і засобами старшого командира (начальника). Роботи, пов’язані з частковим розбиранням машин і втратою ними рухомості, а також виведенням їх у найближчі укриття проводяться тільки з дозволу командира роти. Пошкоджена бойова техніка, яка має справне озброєння і спроможна вести бій, евакуюється тільки з дозволу командира батальйону (роти).

На вогневих позиціях танків, БМП (БТР) та інших вогневих засобів, а також у взводі можуть створюватися додаткові запаси боєприпасів, поповнення яких проводиться залежно від їх витрати. Після відбиття атаки противника запаси боєприпасів у взводі (відділенні, екіпажі) негайно поповнюються.

530. Під час підготовки до наступу підготовка ОВТ проводиться в обсязі, який забезпечує їх надійне використання (бойове застосування) під час виконання поставлених завдань. Для цього, як правило, проводиться необхідний (черговий) вид технічного обслуговування і додаткові роботи, що забезпечують використання за призначенням ОВТ в конкретних умовах обстановки, місцевості, пори року, погоди і доби. У разі потреби створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Несправні ОВТ, які не можуть бути відремонтовані до початку наступу силами підрозділу, передаються ремонтно-відновлювальним органам старшого командира (начальника).

Під час висування до рубежу переходу в атаку в ар’єргарді батальйону (однієї з рот) прямує замикання похідної колони, яке встановлює причини зупинки машин, допомагає екіпажам (обслузі), механікам-водіям (водіям) в усуненні несправностей, евакуює в укриття несправні машини та витягує машини, які застрягли і заважають руху колони.

Після виконання взводом бойового завдання проводиться комплексне технічне обслуговування ОВТ. При цьому щонайперше здійснюється поповнення боєкомплекту і заправлення пально-мастильними матеріалами.

531. Під час підготовки до маршу проводиться чергове номерне технічне обслуговування ОВТ, додаткові роботи, які визначаються умовами здійснення маршу, і здійснюються заходи щодо створення необхідного запасу ходу; запаси ракет, боєприпасів і військово-технічного майна поповнюються до встановлених норм; при машинах створюються додаткові запаси пального та охолоджувальної рідини. ОВТ, які неможливо відремонтувати до початку маршу, передаються ремонтно-відновлювальним органам старшого командира (начальника).

Комплексне технічне обслуговування ОВТ під час маршу проводиться на привалах і в районах зосередження (відпочинку). На привалах, як правило, проводиться контрольний огляд, усунення виявлених несправностей і дозаправлення пальним з додаткових ємностей і пересувних засобів заправки, а в районі відпочинку – щоденне технічне обслуговування ОВТ із заправленням машин засобами старшого командира і тилу батальйону.

Технічне замикання похідної колони батальйону (роти) здійснює евакуацію машин взводу, які зійшли з маршруту руху внаслідок несправностей; разом з екіпажем (обслугою), механіком-водієм (водієм) визначає їх причину, характер та обсяг ремонтних робіт; надає допомогу в їх усуненні (видаються необхідні запасні частини й інструмент, проводиться інструктаж, у разі потреби виділяються один або декілька спеціалістів-ремонтників).

Тилове забезпечення

532. Тилове забезпечення взводу організовується і здійснюється у всіх видах бою (бойових дій) з метою підтримання його у боєздатному стані та створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Командир взводу відповідає за своєчасне тилове забезпечення взводу. Він повинен уживати заходів щодо забезпечення пально-мастильними матеріалами, продовольством, водою та іншими матеріально-технічними засобами; проявляти постійну турботу про харчування особового складу, його лазне-пральне обслуговування і своєчасну заміну раніше отриманих предметів речового майна, які стали непридатні.

Основою організації тилового забезпечення є рішення командира взводу на бій (дії) і вказівки та розпорядження командира роти (батальйону) щодо тилового забезпечення.

Під час організації бою командир взводу в питаннях тилового забезпечення повинен вказати: розміри і терміни створення запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, медичного майна, води та інших матеріально-технічних засобів, норми їх витрат і порядок підвозу; місця розгортання підрозділів тилового забезпечення батальйону: місце, час і порядок поповнення взводу матеріально-технічними засобами, заправку ОВТ пально-мастильними матеріалами; організацію харчування особового складу взводу; режим споживання води і порядок її підвозу; порядок лазне-прального обслуговування особового складу; порядок підтримання зв’язку з підрозділами тилового забезпечення, шляхи підвозу та евакуації, а також довести райони розміщення підрозділів тилу батальйону.

Тилове забезпечення взводу командир взводу організовує через головного сержанта взводу і командирів відділень.

533. Під час бою командир взводу здійснює контроль за витратами пально-мастильних матеріалів, продовольства та своєчасною доставкою їх до підрозділів; доповідає командиру роти про забезпеченість взводу пально-мастильними матеріалами та іншими матеріально-технічними засобами.

534. Безпосереднім організатором тилового забезпечення взводу є командир взводу. Він відповідає за своєчасне забезпечення підрозділів взводу матеріально-технічними засобами. Командир взводу повинен: знати завдання взводу; організовувати отримання та зберігання запасів матеріально-технічних засобів; уживати заходів щодо своєчасної подачі (розподілу) до підрозділів матеріально-технічних засобів; організовувати доставку і видачу гарячої їжі, а також підвезення, зберігання питної води і забезпечення нею особового складу; разом із командирами відділень забезпечувати заправлення техніки пально-мастильними матеріалами; підтримувати постійний зв’язок із командирами відділень і старшиною роти у питаннях тилового забезпечення і доповідати командиру роти про забезпеченість підрозділів взводу.

Під час ведення оборони у взводі визначаються місця зберігання боєприпасів (у разі збільшення їх кількості) і місце збору поранених (хворих); місце зберігання боєприпасів, виділених більше норми для ведення бою, призначеного для приймання, зберігання і видачі ракет, боєприпасів у підрозділи взводу, обліку їх витрат, а також зосередження і здавання стріляних гільз і укупорки (тари).

Приймання і видачу боєприпасів за наказом командира взводу здійснює один із підношувачів боєприпасів. Безпосередня охорона та оборона визначеного місця здійснюється, зазвичай, відділеннями, у яких воно розміщується, їх силами і засобами.

Місце збору поранених призначено для збирання і винесення (вивезення) поранених і хворих із підрозділів взводу та тимчасового їх укриття і надання їм першої медичної допомоги, підготовки до подальшої евакуації за першої нагоди.

535. У період підготовки до бою (бойових дій) запаси матеріальних засобів у підрозділах накопичуються до встановлених норм. Взвод звільняють від поранених і хворих.

В обороні харчування особового складу організовується так, щоб основний прийом їжі припадав на час спаду бойової напруги. Доставка їжі до взводу здійснюється висуванням польової автомобільної кухні зі взводу забезпечення якомога ближче до підрозділів роти в найближче укриття виділеним для цього транспортом або підношувачами їжі від підрозділів. Харчування особового складу організовується в спеціально обладнаних місцях, роздавання гарячої їжі проводиться безпосередньо у казанок кожному військовослужбовцю. Подача води здійснюється, зазвичай, разом із доставкою гарячої їжі.

У наступі з ходу під час висування до рубежу розгортання в ротні колони підрозділи тилового забезпечення батальйону висуваються за бойовими підрозділами, там само розміщуються автомобілі з майном роти і старшина роти. Після розгортання в ротні колони за підрозділами другого ешелону висуваються пункт бойового постачання, продовольчі і пункти заправлення батальйону.

Переміщення підрозділів тилу батальйону під час наступу здійснюється відповідно до просування бойових підрозділів таким чином, щоб не порушувалася безперервність їх матеріального забезпечення.

З початком переслідування противника, що відходить, тил батальйону наближається до бойових підрозділів першого ешелону. Під час переслідування він переміщується в повному складі однією колоною безпосередньо за бойовими підрозділами.

Під час підготовки до маршу створюються додаткові запаси пально-мастильних матеріалів і вживаються заходи щодо підвищення прохідності транспорту.

Харчування особового складу здійснюється в районах відпочинку, зосередження, а також під час двогодинних привалів. Додані взводу підрозділи забезпечуються харчуванням через польовий продовольчий пункт батальйону, а дрібніші – разом із підрозділами взводу.

536. Потреба взводу в матеріальних засобах на бій (бойові дії) визначається з урахуванням їх витрат і наявності запасів у встановлених розмірах на кінець бою (дій).

Потреба визначається командиром взводу і вимагається згідно з наданими доповідями. Підвезення ракет і боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших необхідних матеріально-технічних засобів, заправлення техніки взводу організовуються заступником командира роти з озброєння (старшим техніком роти) разом із командиром взводу. Підвезення і забезпечення продовольством організовуються старшиною роти. У всіх випадках організовується забезпечення взводу водою, а за потреби – і пально-мастильними матеріалами.

Потреба взводу в матеріально-технічними засобах забезпечується за рахунок возимих запасів та підвезенням транспортом старших командирів. У разі необхідності рішенням старшого командира у взводі можуть створюватися додаткові запаси ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших матеріально-технічних засобів. Вони створюються шляхом розміщення на техніці, в місцях, можливих для кріплення і транспортування. Під час бою (бойових дій) розхід матеріально-технічних засобів суворо лімітується встановленням старшим командиром норм їх витрат на день бою (виконання бойових завдань), особливо пального і боєприпасів.

537. Витрачені запаси ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства та інших матеріально-технічних засобів поповнюються до кінця дня бою (бойових дій) до встановлених норм. Підвезення ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства й інших необхідні матеріально-технічних засобів у взвод здійснюється за усними заявками командира взводу.

Поповнення танків, БМП (БТР) боєприпасами і заправлення їх пально-мастильними матеріалами під часі бою проводиться безпосередньо в бойових порядках, а під час здійснення маршу – в районах привалів, денного (нічного) відпочинку і після прибуття в зазначений район. У разі неможливості підвезення боєприпасів і пально-мастильних матеріалів до танків, БМП (БТР) безпосередньо в бойові порядки транспортні засоби з боєприпасами і пально-мастильними матеріалами підходять якнайближче до них. Танки, БМП (БТР) почергово приховано підходять до місця розташування транспортних засобів для поповнення боєприпасів і заправлення пально-мастильними матеріалами. Відповідає за підвіз боєприпасів і пально-мастильних матеріалів до взводу командир взводу забезпечення батальйону, а за своєчасне поповнення боєприпасами і заправлення техніки пально-мастильними матеріалами – командир взводу.

Доставка боєприпасів механізованим підрозділам, під час дій у пішому порядку, здійснюється підношувачами боєприпасів з ротного пункту боєпостачання. Поповнення боєприпасами танків, БМП (БТР) здійснюється під час бою (бойових дій) після відведення їх у найближче укриття помашинно, а якщо дозволяє обстановка – безпосередньо в бойових порядках взводу.

538. Запаси продовольства утримуються в транспортних засобах взводу забезпечення батальйону, а недоторканний запас продовольства (сухий пайок) – у речових мішках, танках, БМП (БТР).

Забезпечення особового складу взводу гарячою їжею організовується через продовольчий пункт батальйону, зазвичай, тричі на добу. У разі неможливості організувати триразове приготування їжі з дозволу командира батальйону особовий склад забезпечується гарячою їжею двічі на добу, при цьому частина продовольчого пайка, яка залишилася, видається продуктами в сухому вигляді.

Приготування, доставка і видача підрозділам гарячої їжі організовується начальником продовольчого пункту батальйону згідно з вказівками командира батальйону, який визначає: на яку кількість особового складу, для яких підрозділів і до якого часу повинна бути готова їжа, порядок доставки (видачі) її підрозділам. Отримання і видачу їжі особовому складу взводів здійснює старшина роти відповідно до вказівок командира роти. Для доставки їжі підрозділам взводу від них у разі потреби виділяються підношувачі. У деяких випадках із дозволу командира батальйону приготування їжі може здійснюватися безпосередньо в підрозділах на доданих засобах приготування їжі.

Харчування організовується, як правило, за межами зони зараження. У разі вимушеної організації харчування у зонах радіоактивного зараження видача і прийом їжі здійснюється при рівні радіації до 1 рад/год – у звичайному режимі; від 1 до 5 рад/год – у дезактивованих спорудах; більше 5 рад/год – у дезактивованих спорудах захищеного типу.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного забруднення використовують тільки консервовані та концентровані продукти харчування, а також раціони харчування в герметичній тарі й упаковці.

У районах, заражених отруйними речовинами, дозволяється харчування тільки у спеціальних спорудах, які обладнані фільтровентиляційним устаткуванням. Харчі і воду, які забруднені радіоактивними речовинами і біологічними засобами, уживати в їжу заборонено.

539. Забезпечення підрозділів водою для пиття і господарських потреб здійснюється з пункту забезпечення водою (водозбірного) пункту батальйону. Використання води з інших джерел забороняється. Вода для пиття у зонах зараження доставляється в герметичних ємностях.

540. Відпуск речового майна і мийних засобів особовому складу взводу здійснюється виходячи з чисельності взводу і чинних норм. Миття особового складу здійснюється один раз на тиждень з обов’язковою заміною натільного комплекту білизни в порядку, встановленому старшим командиром. У разі необхідності проводиться санітарна обробка особового складу на підставі епідемічних показників, а також заміна та спеціальна обробка зараженого речового майна.

10.4. Медичне забезпечення

541. Медичне забезпечення у взводі в бойовій обстановці організовується з метою розшуку поранених і хворих на полі бою (у районах ураження) і своєчасного надання їм першої медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) з поля бою і підготовки до евакуації, а також із метою попередження виникнення і розповсюдження в підрозділах взводу захворювань.

Перша медична допомога надається на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті особисто військовослужбовцем або його товаришем (особиста і взаємодопомога), стрілками-санітарами, санітарами і санітарним інструктором роти, а також особовим складом, який виділений для виконання рятувальних робіт і проведення лікувально-евакуаційних заходів у районах масового ураження.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається в медичних пунктах батальйонів, які очолюють фельдшери, перша лікарська допомога – в медичній роті бригади, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюються лікарями.

Усі медичні підрозділи і частини повинні приймати поранених і хворих, надавати їм необхідну медичну допомогу незалежно від їх належності до частини, виду, роду військ (сил).

Збір, вивезення (винесення) поранених з поля бою (з районів ураження) на медичний пост роти здійснюється з особовою зброєю і протигазами силами і засобами взводу, а за потреби особовим складом і засобами евакуації, які додатково виділені командиром роти, на медичний пункт батальйону також зі зброєю і протигазами – засобами медичного пункту батальйону та іншими засобами, які додатково виділені командиром батальйону (роти).

Для евакуації поранених можуть використовуватися транспортні засоби, якими здійснювався підвіз боєприпасів й інших матеріально-технічних засобів, та інша техніка.

Коли у взводі є значна кількість поранених і хворих, у першу чергу евакуації підлягають важкопоранені і важкохворі, а також військовослужбовці, які отримали психологічні травми. Легкопоранені, які не потребують госпіталізації, після надання їм медичної допомоги направляються у свої підрозділи.

542. В обороні місце збору поранених взводу обладнується в укритому місці з урахуванням можливості прихованого виносу поранених і хворих із підрозділів взводу, евакуації їх до медичних постів роти. Місце для збору поранених розгортається, як правило, з тильного кордону взводного опорного пункту в бліндажі відділення другої лінії або ході сполучення.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником евакуація поранених і хворих організовується у першу чергу з підрозділів, які ведуть бій, для евакуації використовуються траншеї і ходи сполучення.

Під час бою командир взводу, командири відділень, стрілець-санітар уточнюють втрати і організовують надання першої медичної допомоги пораненим і хворим, вивезення (винесення) їх з поля бою і евакуацію. При цьому особиста і взаємодопомога надається військовослужбовцям на місці поранення. Потім стрілець-санітар укриває поранених і хворих від повторних поранень і за першої нагоди їх евакуюють.

543. У наступі з ходу до початку атаки медичний пункт батальйону розміщується безпосередньо за бойовими порядками рот першого ешелону на напрямку можливого найбільшого виходу зі строю особового складу підрозділів, що атакують, на відстані, яка забезпечує захист від вогню стрілецької зброї.

Під час здійснення медичного забезпечення у взводі в ході наступі основна увага приділяється наданню медичної допомоги пораненим і хворим, винесенню (вивезенню) і евакуації з поля бою на рубежі спішування, під час бою за оволодіння опорним пунктом на передньому краї і в глибині оборони противника.

Під час дій у пішому порядку стрілки-санітари взводів, просуваючись за своїми підрозділами, спостерігають за полем бою, помічають місця виходу із строю особового складу, розшукують поранених, надають їм першу медичну допомогу та зосереджують у найближчому укритті для дальшої евакуації, позначаючи ці місця відповідними покажчиками.

З початком переслідування противника, який відходить, медичний пункт батальйону наближається до підрозділів першого ешелону і вживаються заходи щодо евакуації поранених і хворих.

544. Під час маршу перша медична допомога пораненим і хворим надається безпосередньо на техніці. Поранені і хворі, які потребують першої лікарської допомоги і подальшої евакуації, передаються санітарному інструктору роти і далі до медичного пункту батальйону, тимчасових медичних пунктів, які розгорнуті на маршруті руху старшими начальниками, або до місцевих лікувальних закладів.

Медичний пункт батальйону просувається в колоні в готовності надати допомогу особовому складу у разі завдання противником ударів авіації, артилерії і застосування ним засобів масового ураження.

Розділ 11. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО ПРО ВЕДЕННЯ ВІЙНИ. ОБМЕЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ЩОДО ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ

11.1. Загальні положення

545. Право війни – спроба держав установити певний мінімум норм і правил поведінки сторін, які беруть участь у збройному конфлікті, з метою полегшити страждання жертв воєнних дій. Ці норми викладені у двох групах міждержавних угод у рамках права війни.

П е р ш а  г р у п а  у г о д  стосується встановлення прав і обов’язків воюючих сторін та обмежень вибору засобів ведення війни, що відображено у Гаазьких конвенціях (ГК) 1899,1907 років (Гаазьке право), які регулюють бойові дії в цілому і порядок проведення бойових дій; настають поняття окупації, нейтралітету.

Д р у г а  г р у п а  у г о д  стосується визначення заходів щодо захисту осіб, які можуть зазнати страждань під час конфлікту та цивільного населення, що відображено у чотирьох Женевських конвенціях (ЖК) 1949 р. про захист жертв війни (про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (1-ша Конвенція), про покращення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельну аварію, із складу збройних сил на морі (2-га Конвенція), про поводження з військовополоненими (3-тя Конвенція), про захист цивільного населення під час війни (4-та Конвенція) та у двох додаткових протоколах до Конвенцій від 1977 р., які в сукупності становлять Женевське право (ЖП), що у цілому містить тези про захист: жертв збройних конфліктів (військовополонених, поранених, хворих, тих, що постраждали від корабельних катастроф, загиблих); цивільного населення; осіб, які надають допомогу жертвам збройних конфліктів (зокрема медичного персоналу).

Ці різні за своїм призначенням домовленості, що належать до галузі права війни, являють собою міжнародно-правову основу ведення бойових дій під час війн у збройних конфліктах.

Право війни вимагає виконання поставлених завдань шляхом співставлення військових і гуманітарних факторів, які є визначальними у моменті прийняття командиром рішення. Вимоги, що диктуються військовою необхідністю, слід виконувати, не виходячи за рамки принципу достатності з точки зору досягнення  поставленої мети дій.

546. МГП – це система міжнародно визнаних правових норм, які спрямовані на: захист жертв збройних конфліктів (визначається Женевським правом); заборону або обмеження методів і способів ведення війни (визначається Гаазьким правом); встановлення відповідальності за порушення вимог права збройних конфліктів.

МГП знаходить своє відображення у міжнародних звичаях, які є підґрунтям міжнародних договорів; у внутрідержавних законах, які є допоміжними джерелами міжнародного гуманітарного права, а також у відповідних судових рішеннях (принципи міжнародного права, що закріплені у вироку Нюрнберзького трибуналу) та рішеннях відповідних міжнародних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста).

547. Мета МГП – полегшити страждання людей, що спричинені лихом війни чи збройного конфлікту. Воно покликане забезпечити гуманне поводження та захист особам, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, у тому числі тих осіб, які припинили брати в них участь у результаті хвороби, поранення або з будь-якої іншої причини, незалежно від їх раси, кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового становища тощо. МГП встановлює також захист об’єктів, які не мають військового значення, проводить межу між тим, що дозволено під час війни (збройного конфлікту), і тим, що заборонено.

МГП для досягнення своєї мети: визначає правовий статус осіб і об’єктів, які знаходяться у зоні ведення воєнних дій; встановлює ряд заборон та обмежень на права тих, хто воює, що стосується вибору методів і засобів ведення воєнних дій; регламентує права та обов’язки осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права; встановлює відповідальність держави та окремих осіб за порушення його норм.

У випадках, що не передбачені міжнародними угодами, цивільні особи та комбатанти залишаються під захистом і дією загальних принципів міжнародного права, які базуються на сталих звичаях, принципах гуманності та вимогах суспільної свідомості.

Визначення “міжнародне гуманітарне право”, “право збройних конфліктів” та “право війни” вживаються у міжнародному праві як синоніми.

548. Головні принципи МГП, яких повинні дотримуватися учасники війни (збройного конфлікту): принцип законності (суворе і точне дотримання усіма військовослужбовцями норм міжнародного гуманітарного права); принцип обмеження (право сторін, що перебувають у конфлікті, вибирати засоби для завдання шкоди противнику, які є обмеженими); принцип розрізнення (чітке розмежування цивільних осіб і комбатантів, цивільних та воєнних об’єктів та зосередження дій військових підрозділів лише проти воєнних об’єктів противника); принцип сумірності (забезпечення обмеження страждань цивільного населення та намірів не завдати шкоди цивільним об’єктам); принцип гуманності (виявлення поваги та забезпечення захисту людей, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях); принцип воєнної необхідності (полягає у встановленні особливих випадків, де допускається відступ від принципів захисту певних категорій осіб і об’єктів для забезпечення виконання поставленого завдання).

Під час підготовки та ведення воєнних дій, при застосуванні принципу воєнної необхідності, необхідно чітко розрізняти такі поняття, як віроломство і воєнні хитрощі. МГП не забороняє використання воєнних хитрощів з метою введення противника в оману (маскування, демонстративні дії, дезінформація, імітація тощо).

549. До осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, належать: жертви збройних конфліктів; медичний і духовний персонал; парламентері та особи, що їх супроводжують; персонал цивільної оборони; персонал, який відповідає за захист і охорону культурних цінностей; персонал, який бере участь у гуманітарних акціях. Напад на них забороняється.

Д о  ж е р т в  з б р о й н о г о  к о н ф л і к т у  відносяться: поранені та хворі; особи, що зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата; особи, що пропали безвісти; загиблі (померлі); військовополонені; цивільні особи, які знаходяться в районі воєнних дій.

550. До об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, відносяться: медичні формування; санітарно-транспортні засоби; цивільні об’єкти; культурні цінності; особливо небезпечні об’єкти; об’єкти цивільної оборони; санітарні зони (місцевості); місцевості, що не обороняються; демілітаризовані зони. Напад на такі об’єкти заборонено.

До особливо небезпечних об’єктів (установ чи споруд, що містять небезпечні сили) відносяться: атомні електростанції, греблі, дамби тощо, руйнування яких може викликати вивільнення з-під контролю небезпечних руйнівних факторів і спричинити великі втрати серед цивільного населення.

Розпізнавання об’єктів і персоналу медичної і духовної служб, цивільної оборони, культурних цінностей та особливо небезпечних об’єктів здійснюється шляхом використання розпізнавальних емблем (знаків), а медичних формувань та санітарно-транспортних засобів – і розпізнавальних сигналів відповідно до встановлених правил. Персонал медичної і духовної служб, цивільної оборони та персонал, який призначений для охорони культурних цінностей, повинен мати посвідчення особи, що засвідчує їхній статус.

Особливо небезпечний об’єкт втрачає свій імунітет (статус), якщо: за рахунок зміни режиму його звичайного функціонування забезпечується регулярна, істотна та безпосередня підтримка дій противника; напад на даний об’єкт є єдиним засобом припинити таку підтримку. Зняття захисту з особливо небезпечних об’єктів є надзвичайним заходом.

11.2. Обмеження загального характеру щодо ведення бойових дій

До обмежень загального характеру щодо ведення війни відносяться: заборонені методи і засоби ведення воєнних дій; обмеження дій підрозділів на окупованій території; обмеження, які пов’язані з правилами поводження із жертвами збройних конфліктів; обмеження, які пов’язані з правилами поводження з особами та об’єктами, які знаходяться під захистом МГП; обмеження, які пов’язані із підписанням перемир’я, закінченням воєнних дій і використанням парламентерів.

551. Методи, які заборонено застосовувати: убивати або завдавати поранення цивільним особам; убивати або завдавати поранення особам, які здались у полон; убивати парламентера та осіб, які його супроводжують; нападати на осіб, які зазнають корабельну аварію або покидають на парашуті літальний апарат, що терпить лихо, і які не чинять ворожих дій (за винятком осіб, які здійснюють десантування у складі повітряних десантів); примушувати осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, брати участь у воєнних діях; віддавати наказ нікого не залишати в живих або загрожувати ним; брати заручників; вводити противника в оману шляхом віроломства; використовувати не за призначенням розпізнавальні емблеми (Червоного Хреста чи Червоного Півмісяця, міжнародні розпізнавальні знаки цивільної оборони та розпізнавальні знаки культурних цінностей, міжнародний спеціальний знак особливо небезпечних об’єктів, білий прапор парламентера, інші міжнародно визнані знаки і сигнали); незаконно використовувати розпізнавальну емблему ООН; здійснювати напад невибіркового характеру (який може спричинити такі втрати серед цивільного населення та такий збиток цивільним об’єктам, що будуть несумірними з досягненням необхідної воєнної переваги над противником); здійснювати терор щодо цивільного населення; використовувати голод серед цивільного населення з метою досягнення воєнних цілей; знищувати, вивозити або приводити в несправність об’єкти, які необхідні для виживання цивільного населення; нападати на медичні формування та санітарно-транспортні засоби, які мають належні розпізнавальні емблеми (знаки) і сигнали; здійснювати вогневе ураження населених пунктів, портів, осель, храмів і госпіталів (за умови, якщо вони не використовуються у воєнних цілях); знищувати культурні цінності, історичні пам’ятники, місця відправлення культу та об’єкти, які складають культурну чи духовну спадщину народів, а також використовувати їх з метою досягнення успіху в бойових діях; знищувати або захоплювати власність противника (крім випадків, коли такі дії викликані воєнною необхідністю); віддавати на розграбування населені пункти або місцевості.

Засоби, які заборонено застосовувати: розривні кулі та кулі, що легко розвертаються або сплющуються в тілі людини (кулі з твердою оболонкою, яка не повністю покриває осердя або має надрізи); снаряди вагою менше 400 грамів, які є розривними або споряджені вибуховою чи запалювальною речовиною; отрути, отруйні речовини та сильнодіючі отруйні речовини; бактеріологічну (біологічну) і токсичну зброю; будь-яку зброю, дія якої полягає в нанесенні ураження осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів; міни, що спроектовані для спрацьовування від випромінювання міношукача або іншого неконтактного впливу під час їх розвідки (пошуку); будь-які міни, що самодеактивуються, оснащені елементом не вилучення, який може функціонувати після того, як міна втратила спроможність до спрацювання; міни-пастки, що якимось чином сполучені або асоціюються з: міжнародно визнаними захисними емблемами, знаками чи сигналами, а також з іншими предметами (об’єктами), які, на перший погляд, не становлять небезпеки для людини (пораненими або померлими, медичним обладнанням, дитячими іграшками тощо); дистанційно встановлювані міни, встановлення яких не відповідає визначеним технічним вимогам; лазерну зброю, що призначена для заподіяння постійної сліпоти органам зору людини, яка не використовує оптичні прилади; засоби впливу на природне середовище, що мають тривалі серйозні наслідки руйнації; запалювальні засоби проти цивільного населення і цивільних об’єктів, а також для знищення лісів та іншого виду рослинного покриву.

552. Правила та обмеження дій на окупованій території. Під час окупації командирам і підрозділам держави-окупанта забороняється: змінювати статус службових осіб або суддів; вимагати від правоохоронних органів окупованої території сприяти виконанню наказів про використання населення у воєнних цілях та безпосередньо брати участь у воєнних діях; примушувати населення окупованої території у збройних силах окупаційних військ, захоплювати його як заручників та застосовувати заходи фізичного і психологічного насильства для одержання відомостей воєнного характеру; здійснювати депортацію цивільного населення з окупованої території на територію іншої держави; навмисно знищувати майно, що має статус приватної, колективної або державної власності; встановлювати обмеження щодо діяльності місцевої цивільної оборони, які ускладнюють виконання нею функціональних обов’язків.

Повноваження командирів і підрозділів держави-окупанта на окупованій території передбачають заходи щодо забезпечення захисту цивільного населення; стабільного управління окупованою територією (у тому числі знятті певних посадових осіб зі службових посад); здійснення безпеки громадян; залучення населення окупованої території до примусової праці у межах окупованої території в інтересах життєзабезпечення окупаційних військ або самого цивільного населення (крім притягнення до роботи на воєнних об’єктах і оборонних спорудах); проведення евакуації цивільного населення в глибину окупованої території; роззброєння персоналу місцевої цивільної оборони; використання цивільних лікарень для догляду за військовими пораненими та хворими.

Командир підрозділу, який розташовується на окупованій території, зобов’язаний: шанувати чинні в державі закони; вживати всіх можливих заходів щодо забезпечення суспільного порядку і безпеки, запобігання грабіжництва та незаконної конфіскації майна; вживати додаткових заходів безпеки та контролю у зв’язку із воєнним станом щодо цивільного населення; сприяти забезпеченню постачання цивільного населення продовольством і медикаментами, а також організовувати взаємодію із гуманітарними організаціями з питань постачання гуманітарних вантажів.

553. Обмеження, які пов’язані з правилами поводження із жертвами збройних конфліктів. Командир підрозділу повинен організовувати усім пораненим у максимально можливій формі та у найкоротші терміни надання медичної допомоги; хворим і особам, які зазнали корабельну аварію (аварію літального апарата), незалежно від того, до якої сторони вони належать, здійснити реєстрацію даних, які сприяють встановленню їх особистості (дані посвідчення особи, особливості поранення або захворювання тощо). Командир підрозділу, який змушений залишити противнику поранених або хворих, повинен залишити разом з ними для догляду, наскільки дозволяє обстановка, частину свого санітарного персоналу і необхідного спорядження та може звертатись із закликом до місцевих жителів і гуманітарних організацій добровільно збирати поранених і хворих та доглядати за ними, за умови, що такі дії будуть здійснюватись під контролем військового командування.

Збір загиблих (померлих), їхнє розпізнавання і поховання, а також влаштування могил і цвинтарів проводяться з метою: попередження виникнення та поширення осередків епідемій захворювань (інфекцій); недопущення випадків мародерства;  встановлення особистості загиблих (померлих) та їхнього гідного поховання відповідно до загальнолюдських принципів, які призначаються наказом командира військової частини (з’єднання). Для здійснення збору загиблих (померлих), їх розпізнавання і поховання призначається підрозділ (команда) на чолі з офіцером. Поховання тіл загиблих (померлих) із числа військовослужбовців противника, а також інших жертв збройних конфліктів організовує заступник командира частини (з’єднання) з тилу. У розпорядження командирів підрозділів (команд) виділяються необхідні транспортні засоби, інстру­менти, матеріали та дезінфікуючі засоби.

При організації виконання поставленого завдання командир підрозділу (команди) враховує наступні загальні вимоги та правила:

1. Для цвинтарів і окремих могил вибираються кращі ділянки відкритої і сухої місцевості (сквери, площі, узлісся лісів або гаїв, перехрестя доріг тощо).

2. При організації поховання дотримуються санітарно-гігієнічних правил і дезінфекційних заходів під контролем з боку начальника медичної служби частини (з’єднання).

3. Поховання, по можливості, повинно проводитися індивідуально, відповідно до звичаїв і обрядів релігії, до якої належали загиблі (померлі).

4. Особисто складає акти про поховання з описанням його місця (із вказанням точних географічних координат) та в якості додатків – поіменний список розпізнаних тіл, відомості щодо кількості нерозпізнаних тіл і їхнього опису та пакетів із речами загиблих (померлих), все це здає в штаб частини (з’єднання);

з а  н а я в н о с т і  і д е н т и ф і к а ц і й н о ї  і н ф о р м а ц і ї  (документи, особистий знак чи розрозпізнавальний медальйон), поіменні списки загиблих (померлих) із вказанням: державної належності (громадянства) військовослужбовця; військового або особистого номера; прізвища, імені та по батькові; дати народження; інших відомостей, які знаходяться в посвідченні особи чи розпізнавальному медальйоні; дати і місця смерті; відомостей, які стосуються характеру поранення (каліцтва), хвороби і причини смерті;

у  р а з і  н е м о ж л и в о с т і  р о з п і з н а в а н н я,  якщо дозволяє обстановка, складає опис зовнішності (образ) загиблого (померлого), дактилоскопірування пальців рук і долонь, його картка або здійснюється фотографування в анфас і в профіль для спроможності встановлення його особистості в майбутньому. Для розпізнавання загиблих (померлих) у цьому випадку наказом командира військової частини призначається комісія у складі командира роти (батареї) або взводу, представника медичної служби та командира підрозділу (команди) з організації поховання;

дублюючий елемент розпізнавального медальйону або сам медальйон, якщо він не містить дублюючого елемента, залишається на тілі загиблого (померлого) під час, як поховання, так і спалювання. (здійснюється лише в тому випадку, якщо це продиктовано нагальними міркуваннями санітарного порядку або мотивами, пов’язаними з релігією загиблих (померлих). Половина подвійного розпізнавального медальйону, заповіт та інші документи, гроші, предмети, що знайдені на тілі і мають об’єктивну або суб’єктивну цінність, після складання опису у двох примірниках запечатуються в конверт, із вкладенням другого примірника опису;

предмети військового обмундирування (за винятком інвентарних речей) здаються на склади військових частин;

тіла загиблих (померлих) із числа військовослужбовців противника, а також інших жертв збройних конфліктів зосереджуються у призначених районах поховання, факт смерті, по можливості, повинен засвідчуватися представником медичної служби;

акти про поховання та поіменні списки загиблих (померлих) підписуються командиром підрозділу (команди), що здійснює поховання, завіряються підписом особи, яка є відповідальною за поховання, із прикладанням гербової печатки частини (з’єднання) і затверджуються старшим командиром (начальником);

здійснює передачу місць поховання по актах представникам місцевих органів виконавчої влади або військових комісаріатів, після відповідного оформлення цвинтарів (могил), які в подальшому відповідають за їхній стан.

При поводженні з військовополоненими командир взводу виконує вказівки командира роти щодо порядку їх конвоювання на ПУ старшого командира (бригадний пункт прийому військовополонених) та користується наступними положеннями та вимогами МГП:

військовополонених слід обшукати, роззброїти, допитати, забезпечити їх захист, надати медичну допомогу;

з військовополоненими слід поводитись гуманно, не допускати актів насильства, залякування та образ;

військовополонені підпорядковуються законам, військовим статутам і наказам тієї держави, збройні сили якої їх захопили;

військовополонений зобов’язаний пред’явити своє посвідчення особи за будь-якої вимоги, посвідчення особи у військовополоненого не вилучається;

допит військовополонених повинен проводитись зрозумілою для них мовою, без застосування катувань та інших примусових заходів; під час допиту кожний військовополонений зобов’язаний повідомити лише своє прізвище, ім’я та по батькові, військове звання, дату народження і особистий номер або, через брак такого, іншу рівноцінну інформацію;

усі речі та предмети особистого користування (крім зброї, військового спорядження і бойових документів), засоби індивідуального захисту, знаки розпізнавання та державної належності, нагороди (відзнаки), предмети обмундирування і харчування, грошові суми та предмети, що мають суб’єктивну цінність, залишаються у власності військовополонених (за винятком випадків, що диктуються необхідністю забезпечення безпеки військовополонених).

При поводженні з цивільним населенням командир взводу виконує вказівки командира роти щодо поводження з цивільним населенням та враховує наступні загальні правила, які забороняють: перетворювати його в об’єкти нападу; використовувати для захисту військових об’єктів; здійснювати напади невибіркового характеру; знищення, вивіз або приведення в несправність об’єктів, що необхідні для виживання цивільного населення (запасів продуктів харчування, споруд, призначених для постачання питною водою, і збереження її запасів, іригаційних споруд тощо), якщо вони не використовуються в інтересах військових підрозділів противника або для прямої підтримки їх бойових дій.

Жінки і діти підлягають захисту від зґвалтування, примусу до проституції та будь-яких інших непристойних зазіхань. Цивільні особи, які підозрюються в участі у збройному конфлікті, затримуються і передаються правоохоронним органам.

Разом з тим припускається знищення, вивезення або приведення в несправність об’єктів, які необхідні для виживання цивільного населення, в інтересах оборони своєї національної території від вторгнення противника у разі воєнної необхідності.

554. Обмеження, які пов’язані з правилами поводження з особами та об’єктами, які знаходяться під захистом МГП.

При поводженні з особами та об’єктами, які знаходяться під захистом МГП, командир взводу виконує вказівки командира роти та враховує наступні вимоги:

медичний і духовний персонал противника користується повагою та захистом і не може бути об’єктом нападу (якщо не чинить дій, які виходять за рамки його фахових обов’язків, та утримується від будь-яких ворожих дій, дотримується встановлених правил розпізнавання);

медичний і духовний персонал не може бути взятий у полон (може бути затриманий у разі, коли цього потребують медичний стан чи духовні потреби військовополонених та необхідність надання допомоги військовослужбовцям протилежної сторони);

для забезпечення охорони вказаного персоналу під час виконання ним медичних (духовних) обов’язків здійснюється його конвоювання;

за необхідності медичному і духовному персоналу надається можливість ведення кореспонденції з питань медичної (духовної) діяльності;

забороняється притягувати затриманий медичний і духовний персонал до виконання робіт, які не пов’язані з його функціональними обов’язками;

під медичними (санітарними) перевезеннями мають на увазі перевезення поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельну аварію (аварію літального апарата), а також медичного, духовного персоналу, медичного обладнання і майна;

на санітарних транспортних засобах припускається перевезення лише стрілецької зброї і боєприпасів, які: зняті із поранених (хворих і осіб, які зазнали корабельну аварію (аварію літального апарата) та тих, хто знаходиться на борту і ще не передані відповідній службі); належать медичному персоналу (особиста стрілецька зброя);

у разі евакуації поранених і хворих із районів воєнних дій санітарним транспортом, а також транспортними засобами загального призначення використовуються розпізнавальні емблеми і сигнали;

організація медичних (санітарних) перевезень не повинна давати сторонам, які перебувають у збройному конфлікті, підстав для взаємних підозр у зловживанні міжнародними розпізнавальними емблемами, знаками і сигналами санітарного транспорту у віроломних цілях (наприклад, для перевезення боєздатних військовослужбовців або інших озброєних осіб, боєприпасів чи майна немедичного характеру).

555. Обмеження, які пов’язані з правилами укладання перемир’я, закінчення воєнних дій та використання парламентерів

При виконанні цих заходів командир взводу виконує вказівки командира роти та враховує наступні загальні правила:

вступ у контакт із командиром військового формування противника здійснюється лише з дозволу (або за розпорядженням) старшого начальника;

для встановлення контактів із противником можуть використовуватись технічні засоби (звукосповіщувальні станції, засоби радіозв’язку, гучномовці), висилатись парламентери або застосовуватись інші способи і засоби, відповідно до умов конкретної обстановки, при цьому командиру підрозділу надається право звернутись за допомогою до посередників із числа представників гуманітарних організацій;

парламентер, як правило, призначається  із числа найбільш підготовлених офіцерів;

парламентер, а також особи, які його супроводжують (сигналіст-барабанщик, перекладач та особа, яка несе білий прапор), користуються правом недоторканності (можуть бути тимчасово затриманими у разі зловживання ними своїм статусом – ведуть розвідку або принижують честь і гідність сторони, що їх приймає);

білий прапор свідчить про намір осіб, які його підняли, розпочати переговори з протилежною стороною, він не означає капітуляцію;

приймаючи парламентера противника та осіб, які його супроводжують, командир підрозділу зобов’язаний вжити всіх заходів, необхідних для збереження в таємниці змісту підготовки (ведення) воєнних дій;

місцеве перемир’я передбачає призупинення воєнних дій між окремими військовими угрупованнями в обмеженому районі з метою: пошуку, збору та евакуації поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, та мертвих, а також їхнього обміну; попередження противника про порушення ним норм міжнародного гуманітарного права; виведення з оточення (із блокованих районів) поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, та переміщення через ці райони військово-медичного, військово-духовного персоналу та їхнього майна;

місцеве перемир’я визначається угодою, про її досягнення доповідається старшому командиру (начальнику), а також інформуються командири підрозділів, які взаємодіють, і сусіди;

в угоді про місцеве перемир’я визначаються: час дії перемир’я; межа району пошуку (збору, обміну, евакуації) поранених, хворих, осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, та загиблих (мертвих); інші питання, виконання яких необхідно для дотримання угоди;

використання угоди про перемир’я для нанесення ураження (розгрому) противнику є віроломством.

11.3. Особливості роботи командира підрозділу з урахуванням норм МГП і прав людини у збройних конфліктах

556. У підрозділах Збройних Сил України неухильне дотримання вимог міжнародного гуманітарного права повинно забезпечуватись кожним командиром всіх ступенів у межах їх відповідальності.

Кожен командир в плані забезпечення поваги до права війни в межах своєї компетенції несе особисту відповідальність за організацію вивчення права війни, повинен розробляти організаційні заходи та бути готовим вирішувати завдання, які витікають зі специфіки отриманих завдань.

Відповідальність за виконання права війни в цілому несе командир підрозділу, що бере участь у бойових діях.

Загальна відповідальність командира поширюється на весь наземний, морський та повітряний простір, де проводяться бойові дії і пересування та розміщення на місцях дислокації підрозділів, а також на цивільну сферу настільки, наскільки того вимагає право війни, особливо в плані співробітництва з цивільною владою.

На кожному командирові лежить відповідальність за забезпечення поінформованості його підлеглих щодо їх обов’язків, які покладаються на них правом війни, та за вживання заходів щодо попередження порушень.

У разі порушення норм міжнародного гуманітарного права командир повинен зупинити його та вжити дисциплінарних заходів або порушити кримінальне переслідування проти осіб, які допустили зазначене порушення.

Відповідальність командира розповсюджується також на порушення права, яке стало наслідком невжиття заходів, що мали бути застосовані.

Загальні обов’язки командирів підрозділів щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права

Командири підрозділів під час збройного конфлікту, повинні спиратись на норми міжнародного гуманітарного права, які зобов’язують подавати особистий приклад у дотриманні норм права війни; вимагати від підлеглих знання і неухильного виконання норм права збройних конфліктів; припиняти порушення норм міжнародного гуманітарного права особовим складом і, у разі потреби, притягати до відповідальності осіб, які вчинили ці порушення; проявляти повагу до національних товариств Червоного Хреста (Червоного Півмісяця та інших гуманітарних товариств, які визнані та уповноважені урядом) за умови підпорядкування особового складу цих товариств законам воєнного часу та наказам і розпорядженням військового командування; сприяти, у межах можливостей, Міжнародному комітету Червоного Хреста у виконанні ним гуманітарних функцій щодо забезпечення захисту і надання допомоги жертвам збройних конфліктів; не допускати акти варварства й вандалізму, узгоджувати заходи воєнної необхідності з вимогами гуманності щодо неминучих жертв.

557. Підготовка до бойових дій розпочинається з моменту отримання бойового наказу (бойового розпорядження), вимоги якого не повинні входити у протиріччя положенням права війни.

Під час з’ясування отриманого завдання, крім звичайних питань, командир підрозділу повинен зрозуміти зміст і порядок виконання заходів щодо дотримання підпорядкованим підрозділом норм МГП, які передбачені старшим начальником.

Під час оцінки обстановки, командир підрозділу, крім звичайних питань, повинен оцінити: місця розташування осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, та їх можливий вплив на виконання отриманого завдання; можливість використання цих осіб і об’єктів противником; ймовірні екологічні наслідки від дій своїх підрозділів і підрозділів противника.

Приймаючи рішення на воєнні (бойові) дії, крім звичайних питань, командир взводу зобов’язаний:  у  з а м и с л і, під час визначення району, від утримання якого залежить стійкість оборони (напрямку зосередження основних зусиль), врахувати наявність у районі воєнних дій осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом МГП, та ступінь їхньої захищеності; визначати підрозділам (вогневим засобам) лише такі завдання, які вони спроможні виконати і які відповідають нормам МГП (виходячи із бойових можливостей); призначати маршрути, смуги вогню, ділянки, райони, позиції і рубежі з таким розрахунком, щоб вони не створювали загрози особам та об’єктам, які знаходяться під захистом права війни.

У виняткових випадках (за умов воєнної необхідності) командир підрозділу може визначити: напрямок зосередження основних зусиль, який включає об’єкти, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права у відповідності до рішення старшого командира (не нижче командира бригади або йому рівного) щодо зняття імунітету з культурних цінностей у разі їх використання противником.

“Воєнна необхідність” – це поняття, яке є виправданням для здійснення таких заходів, які:

не заборонені правом війни;

необхідні для забезпечення переваги над противником.

Поняття воєнної необхідності не підлягає широкому тлумаченню, що дозволяє порушувати право війни. Сумісне право міжнародних угод створюється з певним урахуванням концепції воєнної необхідності. Таким чином, посилання на воєнну необхідність можуть мати місце лише з урахуванням обмежень, які поставлені правом війни.

Право війни у чітко вираженій формі допускає особливі випадки відходу від положень, які надають захист, у випадку “нагальної” чи схожої необхідності.

Відступи означають, що захисний статус може бути обмежений, призупинений чи знятий, якщо це необхідно для виконання поставленого завдання. Воєнна необхідність виправдовує тільки ті заходи, які являють собою єдину можливість виконати завдання.

Під час проведення рекогносцировки, крім звичайних питань, командир підрозділу на місцевості повинен вивчити: розташування об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права; визначити місця укриття або маршрути евакуації з району воєнних дій осіб, які знаходяться під захистом права війни.

Під час постановки завдань, крім звичайних питань, командир підрозділу зобов’язаний: довести відомості про місця розташування осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом права війни, та ступінь їх захищеності; визначити порядок обмеження, призупинення або зняття захисту з об’єктів, що знаходяться під захистом МГП (за умов воєнної необхідності); встановити порядок дій підлеглих щодо цивільної влади та цивільного населення (які військовослужбовці мають право надавати інформацію цивільній владі); обмеження на контакти в інтересах розвідувальної діяльності або діяльності щодо введення противника в оману, за необхідності доводяться й інші відомості.

При постановці завдань щодо вогневого ураження противника командир повинен:

вибрати засоби ураження противника так, щоб уникнути втрат серед цивільного населення і не завдати шкоди цивільним об’єктам;

звести в усіх випадках до мінімуму неминучі втрати серед цивільного населення і шкоду цивільним об’єктам.

Заборонити використання зброї, яка за своєю природою може спричинити:

надмірні пошкодження або надмірні страждання;

обширну, довгочасну і серйозну шкоду природному середовищу – нагальної потреби у військовому захисті національної території від вторгнення.

Зробити все можливе, щоб ствердитись у тому, що об’єкти ураження не є цивільними об’єктами і не підлягають особистому захисту, а є воєнними об’єктами (збройні сили, крім військово-медичних служб і військового духовного персоналу та їхнього майна, установи, будівлі і позиції, де дислокуються збройні формування та їх майно (позиції, казарми, склади), інші об’єкти, що через свої значення, розміщення, призначення чи використання здійснюють ефективний внесок у воєнні дії).

Під час організації взаємодії, крім звичайних питань, командир підрозділу повинен узгодити: питання вогневого ураження противника та дій підрозділів у районі проживання (скупчення) цивільного населення та розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП; дії штатних та доданих сил і засобів щодо захисту (евакуації) осіб та об’єктів, які знаходяться під захистом права війни; сигнали оповіщення цивільного населення, порядок позначення об’єктів, що знаходяться під захистом права війни.

Крім того, командир підрозділу, на підставі рішення старшого командира, повинен організувати взаємодію з органами місцевої адміністрації і цивільної оборони з питань оповіщення, евакуації цивільного населення, позначення об’єктів (зон, місцевостей), які знаходяться під захистом права збройних конфліктів, та евакуації (переміщення) культурних цінностей.

На робочих картах, посадових осіб, крім звичайних питань, відображаються: місця розташування об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права та райони компактного проживання (скупчення) цивільного населення.

Під час здійснення контролю готовності підрозділу до виконання завдань, крім звичайних питань, перевіряються: знання особовим складом норм МГП і точність виконання наказів і розпоряджень старшого начальника у частині, що стосується дотримання норм МГП.

558. Діяльність командира під час ведення бойових дій – це система заходів, які забезпечують раціональне сполучення у часі і просторі всіх елементів збройної боротьби з врахуванням вимог права війни.

Під час ведення бойових дій: командир підрозділу зобов’язаний постійно уточнювати, які об’єкти в районі дій підпорядкованих підрозділів знаходяться під захистом МГП; вжити всіх можливих запобіжних заходів з тим, щоб уникнути випадкових втрат серед цивільного населення, а також збитку цивільним об’єктам та, у крайньому разі, звести їх до мінімуму; у разі воєнної необхідності зняття імунітету з культурних цінностей повинно бути обмеженим у часі та торкатись найменш важливих їх частин; особовий склад підрозділів повинен точно дотримуватися норм права війни.

559. При організації та веденні бойових дій в обороні командир підрозділу враховує наступні особливості МГП: оборону доцільно організовувати, головним чином, поза густозаселеними районами; необхідність вжити всіх заходів щодо організації взаємодії із цивільною владою; цивільних осіб та цивільні об’єкти по можливості необхідно вивести із розташування воєнних об’єктів; якщо дозволяє обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про оборонні заходи, які можуть зачіпати цивільне населення (наприклад, для евакуації людей із певних будівель); необхідно перевірити, чи позначені об’єкти, які користуються особливим захистом, розпізнавальними емблемами (знаками); якщо можливий вибір між позиціями для отримання рівноцінної переваги, вибирається та із них, оборона якої створює найменшу небезпеку для цивільних осіб і цивільних об’єктів; постійно уточнювати місця розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП на маршрутах висування і рубежах розгортання противника, перед фронтом оборони, а також характер (статус) об’єктів (цілей), що заплановані до вогневого ураження; за необхідності завдання підлеглим уточнюються.

Командир підрозділу другого ешелону (резерву) повинен знати розташування в районі майбутніх воєнних дій об’єктів, які знаходяться під захистом МГП, мати інформацію щодо зміни характеру (статусу) об’єктів (цілей), запланованих до вогневого ураження, а з початком дій – уточнити завдання підлеглим відповідно до останніх даних обстановки.

560. При організації та веденні бойових дій під час наступу командир підрозділу враховує наступні особливості МГП: наступ може здійснюватися лише на конкретні воєнні об’єкти; воєнний об’єкт має бути розпізнаним, для його ураження слід мати чіткі дані цілевказання; слід вибирати такий напрямок і час наступу, за яких людські втрати та зруйнування цивільних об’єктів будуть найменшими; якщо дозволяє бойова обстановка, необхідно зробити завчасне ефективне повідомлення про наступальні воєнні дії, які можуть торкнутися цивільного населення (наприклад, відкрити попереджувальний вогонь зі стрілецької зброї, щоб спонукати цивільних осіб зайняти сховища); постійно уточнювати характер (статус) об’єктів (цілей), які заплановані до вогневого ураження та місця розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП; у разі, коли стало очевидним те, що обрана ціль не є воєнним об’єктом, її ураження відміняється, а завдання підлеглим уточнюються; під час вогневого ураження противника необхідно: постійно вести розвідку цілей та уточнювати їх статус із метою недопущення невиправданих руйнувань, які не впливають на результати виконання поставленого завдання та дотримуватись запобіжних заходів щодо осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.

Переміщення підрозділів других ешелонів (резервів) за бойовими порядками першого ешелону, по можливості, здійснюється в обхід населених пунктів та об’єктів (зон), що знаходяться під захистом МГП.

561. Особливості організації та ведення бойових дій під час зміни підрозділів. Під час зміни підрозділів райони зосередження, вихідні райони для тих, яких змінюють, і райони збору для змінюваних підрозділів призначаються, як правило, осторонь від районів (місць) проживання цивільного населення і розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.

562. Під час  ведення бойових дій в особливих умовах. Під час організації бойових дій у місті (населеному пункті) командир підрозділу повинен враховувати: перебування в місті (населеному пункті) цивільного населення та наявність і розташування об’єктів, що необхідні для виживання цивільного населення, та інших об’єктів (зон), що знаходяться під захистом МГП. Особливу увагу слід приділяти недопущенню перетворення цивільного населення в об’єкти нападу та здійснення нападів невибіркового характеру.

У разі ведення бойових дій на водних перешкодах (морському узбережжі, островах тощо) не допускається знищення (руйнування) гребель, дамб, а також об’єктів, які необхідні для виживання цивільного населення.

Під час виконання бойових задач у горах необхідно враховувати можливість каменепадів, сходів сніжних лавин, селевих потоків, що може створити загрозу для осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом МГП.

Під час організації бойових дій у лісі необхідно враховувати можливість виникнення лісових пожеж, які можуть становити загрозу для осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.

563. Особливості врахування МГП при організації та здійснення пересування військових підрозділів: під час здійснення маршу військових частин і підрозділів маршрут руху колон (за винятком колон медичних формувань) слід вибирати, по можливості, поза населеними пунктами; у разі проходження маршруту руху через населені пункти колони повинні рухатись із максимально можливою швидкістю; якщо дозволяє обстановка, про проходження колон необхідно завчасно сповіщати цивільне населення; місця для привалів і зупинок колон військових частин і підрозділів повинні, по можливості, вибиратися осторонь від населених пунктів, районів (зон) і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП; сили і засоби комендантської служби не повинні допускати скупчення цивільного населення поблизу переправ, мостів, залізничних переїздів, тіснин тощо під час проходження через них колон та одночасного пересування по дорогах і колонних шляхах цивільних колон і військових колон; під час перевезень військ (сил) райони зосередження військових підрозділів, тимчасові перевантажувальні райони призначаються поза розташуванням населених пунктів та об’єктів (зон), що знаходяться під захистом МГП.

564. Особливості розташування військових частин і підрозділів на місці. У разі тривалого розташування підрозділу на місці командир підрозділу, крім вирішення звичайних питань, повинен організувати взаємодію з представниками місцевої влади з питань дотримання порядку, поведінки і пересування цивільного населення в районах розташування та провести інші заходи, що знижують рівень небезпеки для цивільного населення; по можливості уникає розташування підрозділу поблизу населених пунктів і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.

565. У внутрішньому збройному конфлікті військовослужбовці, виконуючи поставлені завдання, зобов’язані дотримуватись вимог як міжнародного гуманітарного права, так і прав людини.

Права людини – це міжнародні норми, які визначають відповідальність держави щодо дотримання прав та свобод окремих громадян і народів.

Основними принципами прав людини є: право на життя, свободу і безпеку всіх людей; заборона катувань і жорстокого поводження; заборона несанкціонованого арешту та утримання під вартою; право на справедливий суд; право гуманного поводження з особами, які позбавлені волі; право захисту від незаконного втручання в особисте і сімейне життя, посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції; право на свободу думки і її вираження, свободу зборів та асоціацій. Командир підрозділу в ситуаціях внутрішніх безпорядків та напруженості повинен вимагати від підлеглих дотримування таких основних принципів: заборони активних дій відносно осіб, які не беруть участі в актах насильства; заборони страти заручників, мародерства, колективних покарань та актів терору; здійсненні догляду за пораненими та хворими і увазі до них; організації захисту дітей, у тому числі, недопущення їх набору до збройних сил та участі в актах насильства; поважати і захищати медичний та духовний персонал, надавати їм допомогу у виконанні покладених на них обов’язків; розшуку покараних і хворих.

566. Командир підрозділу у внутрішньому збройному конфлікті зобов’язаний організувати захист: тих, хто не бере безпосередньої участі у воєнних діях; осіб зі складу АОФ (НЗФ), які склали зброю; тих, хто припинив брати участь у воєнних діях внаслідок хвороби, поранення, затримання або з іншої причини.

До цих осіб забороняється чинити такі дії: посягати на життя та фізичну недоторканність (будь-які види вбивств, каліцтв, жорстокого поводження, тілесних покарань чи катувань); посягати на людську гідність (образливе і принизливе поводження, зґвалтування, примушування до проституції тощо); здійснювати колективні покарання; брати у заручники; не допускати акти тероризму; грабіжки; рабства та работоргівлю.

Забороняється віддавати накази і розпорядження щодо примусового переміщення цивільних осіб у зв’язку зі збройним конфліктом, якщо це не викликано вимогами їхньої безпеки.

Застосування норм МГП у внутрішніх збройних конфліктах має специфічний характер. Кримінальне переслідування осіб, які вчинили воєнні та інші злочини в період внутрішнього збройного конфлікту, здійснюється на підставі чинного законодавства України шляхом проведення досудового слідства і винесення судового вироку.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТЦ		антитерористичний центр
АФО		антидержавні озброєнні формування
БМС		база миротворчих сил
БР		базовий район
ВСП		військова служба правопорядку
ГрБМ		група бойових машин
ГУВВ		Головне управління Внутрішніх військ
ДАІ		Державна автомобільна інспекція
ДПС		Державна прикордонна служба
ДРГ		диверсійно-розвідувальна група
КПП		контрольно-перепускний пункт
КСП		командно-спостережний пункт
МВЗ		мінно-взривні загородження
МВС		Міністерство внутрішніх справ
МГП		міжнародне гуманітарне право
МКС		маскуючий комплект тканєвий
МКТ		маскуючий комплект синтетичний
ММО		міжнародна миротворча операція
НЗФ		незаконні збройні формування
НС		надзвичайна ситуація
ПТРК		протитанковий ракетний комплекс
СБУ		Служба безпеки України
СВ		Сухопутні війська
СП		спостережний пост
ССО		Сили спеціальних операцій
ТО		технічне обслуговування
ЩО		щоденне обслуговування