.ОБОРОННИЙ БІЙ
4.1. Загальні положення
86. Оборона здійснюється з
метою відбиття наступу сил противника, які переважають, завдання йому
максимальних втрат, утримання важливих районів (об’єктів) місцевості та
створення сприятливих умов для переходу в наступ.
Підрозділи можуть переходити до
оборони навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності
зіткнення з противником або у безпосередньому зіткненні з ним.
87. Дії підрозділів у
обороні повинні бути стійкими й активними, здатними відбити удари усіх видів
зброї, атаку переважних груп танків і піхоти противника, які підтримуються потужним
вогнем артилерії та ударами авіації, активними діями його повітряних
аеромобільних десантів і диверсійно-розвідувальних груп.
Стійкість і активність
підрозділів, що обороняються, досягаються: безперервною розвідкою противника;
майстерно організованою обороною і системою вогню; ретельним маскуванням
опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов
місцевості, її інженерним обладнанням і створенням загороджень, застосуванням
несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром
підрозділами і вогневими засобами та вогнем; негайним знищенням противника,
який вклинився в оборону; витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що
обороняються, їх високим моральним духом; постійним виконанням заходів щодо
захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та
інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням
опорних пунктів (позицій, рубежів); усебічним забезпеченням і підготовкою
особового складу до тривалого ведення бойових дій, у тому числі і в умовах
повного оточення.
В обороні кожен солдат, уміло
використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, загородження і вигідні умови
місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника й успішно
вести боротьбу з його танками та іншими броньованими машинами.
Інженерні заходи, що виконуються
взводом (відділенням, екіпажем, обслугою) своїми силами, повинні значно
підсилити його живучість і стійкість. Кожна ділянка місцевості повинна бути
перетворена у міцний опорний пункт, бойову і вогневу позицію, справжню фортецю
з круговою обороною, яка забезпечує довготривале їх утримання навіть в оточенні
противником.
Взводу (відділенню, танку)
забороняється залишати опорний пункт (позицію), який займає, і відходити без
наказу командира роти (взводу).
88. Механізований
(танковий) взвод обороняється, як правило, у складі роти, може бути в резерві
батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і
вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи
батальйону (роти). Крім цього, при виході з бою (оточення) він може
призначатися до складу підрозділів прикриття (в заслоні), а танк (відділення)
– діяти у вогневій засідці.
Механізованому взводу можуть
додаватися гранатометне, протитанкове, вогнеметне, зенітне, а іноді інженерно-саперне
відділення і танк, а танковому взводу,
крім цього, – механізоване відділення.
89. Взвод першого ешелону
роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із
сусідами завдати противнику значних втрат у живій силі і техніці, відбити його
атаку та утримати опорний пункт, що займає.
Взвод другого ешелону роти має
завдання, що полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні
живої сили і бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті
атак противника та утриманні опорного пункту, який займає, і створення тим
самим необхідних умов для його знищення.
Механізований (танковий) взвод,
який складає резерв батальйону, займає опорний пункт у глибині його оборони в
готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення
повітряних і аеромобільних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, що
висадилися у глибині району оборони батальйону, підсилення (заміни) підрозділів
першого ешелону, які втратили боєздатність, і до вирішення інших завдань, що
раптово виникають.
90. Для виконання
поставлених завдань механізованому (танковому) взводу вказується опорний
пункт або бойова позиція, відділенню – траншея, екіпажам танків, БМП, БТР та іншим вогневим засобам – вогнева позиція.
Побудова оборонного бою
механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок взводу, бойові
тактичні групи, опорний пункт взводу і систему вогню.
Побудова оборонного бою повинна
забезпечити відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед
переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, утримання опорного пункту,
маневр відділенням (танком) і вогнем.
91. Бойовий порядок
механізованого взводу залежно від поставленого завдання та умов місцевості
будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків
механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів
посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу.
У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин (Гр.БМ).
Г р у п а у п р а в л і н н я і в о
г н е в о ї п і д т р и м к и призначена для управління підрозділами і вогнем
у ході бою, завдання ураження живій силі і броньованим машинам
противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникають.
До її складу можуть включатися
розрахунок кулемета, гранатометне відділення (обслуга), пара вогнеметників,
мінометна обслуга, а в деяких випадках – БМП (БТР) взводу.
Г р у п а б о й о в и х
м а ш и н призначена для
підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості й активності
оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах, закриття проривів, що утворилися
внаслідок вогневих ударів противника, дій як кочуючих вогневих засобів і інших
завдань. Їй призначається район розташування, кілька вогневих рубежів (позицій)
і маршрути виходу до них. Діями групи бойових машин керує командир взводу через
свого заступника.
При побудові взводу в одну лінію
бойові позиції відділення розміщують в одній траншеї з інтервалом 50 м між
ними.
У разі побудови бойового порядку
взводу у дві лінії в опорних пунктах взводів, розташованих на найбільш
імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з
метою посилення стійкості оборони, може облаштовуватися у глибині опорного
пункту (на другій лінії) на відстані 100-200 м за траншеєю. У разі
загрози нападу противника з флангу бойовий порядок може будуватися уступом уперед
або назад.
92. БМП (БТР) і танки в опорному
пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м і в глибину
не менше 100 м від першої траншеї. Вогневі позиції для них вибираються з
урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот із
таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення
вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і
протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість
вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а
також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Розташування
танків повинне забезпечувати під час стрільби безпеку механізованих
підрозділів, які діють попереду. Прямолінійне їх розміщення, як і інших
вогневих засобів, забороняється.
Бойова машина піхоти з екіпажем
без десанту (екіпаж танка) може виділятися для дій у вогневій засідці або в
складі бронегрупи батальйону (роти).
Додане механізованому взводу
протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих
відділень, а гранатометне відділення – у проміжках між ними або на фланзі
опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході
бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.
В опорному пункті взводу і на
його флангах можуть займати вогневі позиції вогневі засоби старшого начальника.
Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну
взаємодію. Для виконання поставлених завдань механізованому (танковому) взводу
вказується опорний пункт або бойова позиція, а відділенню (танку, БМП, БТР і
іншим вогневим засобам) – бойова (вогнева) позиція.
93. Опорний пункт взводу –
ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом
для виконання поставленого завдання.
Він складається з позицій
відділень, вогневих позицій БМП (БТР), позиції групи управління і вогневої
підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних,
тимчасових, хибних), які не увійшли до складу цієї групи, ксП взводу і ходів
сполучення до нього і в тил, місця розміщення групи бойових машин, а в глибині
опорного пункту механізованого взводу – місце розміщення запасу боєприпасів і
місце збору поранених, а опорний пункт танкового взводу – з вогневих
позицій танків і доданих засобів, іноді перед ними обладнуються позиції для
кочуючих вогневих засобів.
Позиція групи управління і
вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу,
вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів. Командно-спостережний пункт
командира механізованого взводу розташовується в ході сполучення (на позиції
відділення у другій лінії, що обладнана в глибині опорного пункту) або БМП
(БТР).
Взвод обороняє опорний пункт фронтом
до 400 м і до 300 м углибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть
бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони
повинні бути під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і
загородженнями. Залежно від умов ведення оборонного бою (степ, ліс, гори, вночі)
і завдань розміри опорного пункту взводу, проміжки між ними і позиціями
відділень можуть зменшуватися або збільшуватися.
На всьому фронті опорного пункту
механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з’єднує окопи
(позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід
сполучення до окопів для БМП (БТР, танків і інших вогневих засобів, ксП взводу)
і в глибину оборони до наступної траншеї. В опорному пункті обладнуються
укриття для особового складу.
Траншея, окопи і хід сполучення
повинні з’єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення
флангового та перехресного вогню, прихований маневр і розосередження вогневих
засобів, а хід сполучення, крім того, – ведення бою з противником, який
вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуацію поранених, подачу
боєприпасів і продовольства (доставку їжі). Прямолінійне прокладання траншеї і
ходу сполучення не допускається.
Перша траншея є переднім краєм
оборони та обороняється механізованими відділеннями взводів першого ешелону.
Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови
для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім
краєм, на флангах, у проміжках між взводами і ведення вогню з глибини оборони
роти.
Друга траншея обороняється
механізованими відділеннями взводів другого ешелону (резерву) роти. Вона
обладнується на відстані 400-600 м від першої траншеї з таким
розрахунком, щоб взвод, що її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи,
які займають першу траншею, а також вести вогонь по ділянках на підступах до
переднього краю оборони і прикривати вогнем інженерні загородження перед ним.
Третя (четверта) траншея
обороняється механізованими відділеннями взводів роти другого ешелону
батальйону. Вона обладнується на відстані 600 – 1000 м
(400 – 600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках – і перед переднім краєм оборони батальйону.
(400 – 600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках – і перед переднім краєм оборони батальйону.
Машини механізованого взводу на
автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом із
підрозділом забезпечення.
94. В опорному пункті танкового
взводу обладнуються основні, запасні (тимчасові) і фальшиві вогневі позиції для
танків і доданих вогневих засобів, вогневі позиції для кочуючого танка і
бліндаж на взвод, а при посиленні механізованим відділенням – і його позиція.
Танк в обороні займає вогневу
позицію. Вона вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися:
спостереження за противником і стрільба на дальність ефективного вогню з
гармати і кулемета; ефективне застосування комплексу керованого озброєння;
вогнева взаємодія із сусідніми танками і можливість спільного зосередження
вогню перед переднім краєм оборони і на флангах опорного пункту; безпека
механізованих підрозділів, які займають оборону попереду.
Командир танкового взводу керує
діями підлеглих із танка.
95. Кочуючі вогневі засоби
призначаються для введення противника в оману щодо розташування і кількості
бронеоб’єктів і вогневих засобів взводу. Позиції для кочуючої БМП(танка)
вибираються з урахуванням отриманого завдання, особливостей місцевості і
повинні забезпечити їх швидку зміну.
96. Місце розміщення запасу
боєприпасів взводу обладнується на відстані до 50 м від
командно-спостережного пункту взводу. Місце збору поранених у ході сполучення в
глибині опорного пункту (на позиції відділення, другій лінії, в ході
сполучення) або в бліндажі. Збір поранених, їх облік і відправлення на медичний
пост роти, а за потреби охорону й оборону здійснює стрілець-санітар.
97. Механізоване відділення
обороняє бойову позицію фронтом до 100 м, на якій обладнуються
основні і запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, що дають змогу
разом із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на
флангах опорного пункту взводу.
Бойова позиція складається з
ділянки оборони, в межах якої обладнуються основні і запасні окопчики для
стрільців (бойових груп), гранатометника, командира відділення, площадка
(окопчик) для ручного кулемета, укриття для особового складу (щілина, бліндаж,
перекрита ділянки траншеї), ніші для бойових і господарчих запасів, тупіки і
розширення для забезпечення зустрічного руху, відхоже місце, водозбірна яма і
хід сполучення до БМП (БТР).
На бойовій позиції відділення
стрільці, кулеметники і гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до
неї перед фронтом і на флангах були під дійсним, особливо фланговим і
перехресним, вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і
прострілювалися.
Залежно від обстановки і рішення
командира вони можуть розміщуватися розосереджено (рівномірно), бойовими групами.
Відстань між ними при рівномірному розміщенні особового складу може бути 14 –
16 м, між бойовими групами (“двійками”, “трійками”) – 20 – 30 м,
а між собою в середині – до 5 м. Бойова позиція відділення, що розміщується в
другій лінії (запасна), повинна мати добрий обстріл перед своїм фронтом, в
проміжках між відділеннями, що знаходяться попереду, а також у тилу.
На позиції відділення можуть
розташовуватися вогневі засоби старших командирів.
Командир відділення керує
підлеглими, розташовуючись у такому місці, звідки зручніше керувати
відділенням, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу.
98. Гранатометний взвод
діє, як правило, у повному складі або відділеннями і готує основні і запасні
вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів)
або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу – до 100 м,
інтервали між відділеннями – 10 – 20 м.
Протитанковий взвод діє, як
правило, у повному складі, займаючи позиції в опорних пунктах механізованих рот
або в проміжках між ними на танконебезпечних напрямках,
розгортаючись на рубежі 500 – 1000 м, відстань між протитанковими відділеннями
– 100 – 200 м, між протитанковими керованими ракетними комплексами – не менше
15 м. Крім того, протитанковий взвод готує один-два рубежі розгортання
для прикриття флангів і забезпечення кругової оборони батальйону.
Гранатометне відділення займає
вогневу позицію фронтом до 20 м, а протитанкове – до 50 м. Позиція
гранатометного (протитанкового) відділення включає основні та запасні позиції
вогневих засобів і БМП (БТР). На основних позиціях вогневих засобів
обладнуються окопи з протиосколковими козирками, а для ведення вогню в
додаткових секторах (на рубежах розгортання) – окопи без козирків. Для ПТРК на
кожній вогневій позиції облаштовуються місця для виносного пульту. Розташування
вогневих позицій повинне забезпечувати взаємний вогневий зв’язок із сусідніми
вогневими (протитанковими) засобами.
Вогнева позиція БМП (БТР),
гранатометного (протитанкового) відділення обладнується за позиціями вогневих
засобів відділення на відстані до 50 м із таким розрахунком, щоб їх вогнем
забезпечувалося виконання вогневих задач і прикриття відділення на позиції.
Командир гранатометного
(протитанкового) взводу управляє взводом, розташовуючись на
командно-спостережному пункті взводу, який розгортається позаду
рубежу свого підрозділу, а під час дій взводу відділеннями – при одному з
відділень. Управління відділеннями,які діють окремо, здійснюють
командири механізованих рот (взводів), до яких вони додані.
99. Система вогню взводу
являє собою вміле розміщення вогневих засобів на місцевості із урахуванням їх
можливостей відповідно до рішення командира і побудови взводу для ураження
противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході
в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм
оборони, на флангах і під час уклинення його в опорний пункт.
Система вогню механізованого
(танкового) взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, зони
протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед
переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений
маневр вогнем у загрозливому напрямку.
Її основу складає вогонь танків, БМП,
протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням
вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і доданих йому вогневих засобів, у
тісній їхній взаємодії, у поєднанні з інженерними загородженнями і природними
перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його
танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім
краєм, між сусідніми опорними пунктами й у глибині оборони, можливість ведення
дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону
опорного пункту.
Безпосередньо перед переднім
краєм підготовлюється зона суцільного багатошарового вогню. Сутність його
полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм
повинна бути під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори уражатися
вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій.
Інженерні загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і
прострілюватися вогнем усіх видів.
Ефективність вогню в обороні
досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також
умілим управлінням ним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові
до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої
видимості.
Під час організації системи вогню
механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню,
додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, – одна-дві ділянки
зосередженого вогню.
Гранатометному і протитанковому
взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки
зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, – основний напрямок
стрільби і рубежі загороджувального вогню.
БМП (БТР), танкам, протитанковим
ракетним комплексам, ручним протитанковим гранатометам, вогнеметам і кулеметам
призначаються основні та одна-дві запасні (для чергових вогневих засобів і
тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу
(вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних
протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню
визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками
(орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих
засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.
Готовність системи вогню
визначається зайняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими
засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю
боєприпасів.
100. Залежно від умов місцевості,
часу доби, стану погоди і характеру дій противника для безпосередньої охорони в
механізованому взводі призначаються спостерігачі або секрет у складі 2 – 3
військовослужбовців, чатові для охорони місць розміщення особового складу
(бліндажів) і бронеоб’єктів (вогневих засобів). Кількість органів
безпосередньої охорони визначає командир взводу на основі вказівок командира
роти. Крім того, завдання безпосередньої охорони виконують: у механізованому
взводі – черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, БТР), а в
танковому взводі – черговий танк. Крім виконання завдання безпосередньої
охорони вони призначені для знищення окремих груп противника. Особовий склад
чергових засобів перебуває в постійній готовності до негайного відкриття вогню
із запасної або тимчасової вогневої позиції.
4.2. Оборонний бій механізованого
(танкового) взводу
101. Підготовка оборони
починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає:
організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань
відділенням (екіпажам танків), організацію взаємодії, управління і бойового
забезпечення); підготовку взводу до виконання бойового завдання; зайняття
оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання
опорного пункту; практичну роботу в підлеглих підрозділах.
102. В умовах відсутності
зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання,
усвідомлює його, дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання, оцінює
обстановку, приймає рішення по карті, оголошує його командирам відділень
(танків) і доданих підрозділів, виводить взвод у зазначений опорний пункт або в
укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує
безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків)
і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ (бойове
розпорядження), організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими
підрозділами, забезпечення дій та управління. Потім командир взводу відповідно
до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему
вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту
і складає схему опорного пункту.
Одержавши наказ на перехід до
оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після
захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу
повинен усвідомити завдання, оцінити обстановку і прийняти рішення, поставити
завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному
пункті, організувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове
забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі
він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок
взаємодії, складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші
питання.
Під час переходу до оборони в
умовах безпосереднього зіткнення з противником командир взводу оцінює в першу
чергу противника, свої підрозділи і сусідів.
103. Під час з’ясування
отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу,
які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються засобами старших командирів,
завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час зайняття оборони,
готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного
пункту.
Оцінка обстановки включає: оцінку
противника, своїх підрозділів, сусідів, місцевості, врахування стану погоди,
пори року і доби та їх вплив на підготовку оборони.
Під час оцінки обстановки
командир взводу вивчає:
противника – склад, положення,
можливий характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах
безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його
вогневих засобів;
свої підрозділи – стан,
забезпеченість, можливості взводу, доданих підрозділів і вогневих засобів;
сусідів – склад, положення,
завдання та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого
командира, розташованими в опорному пункті взводу;
місцевість – характер, захисні і
маскувальні властивості місцевості, її прохідність перед переднім краєм, умови
спостереження і ведення вогню; місце встановлення мінно-вибухових і
невибухових загороджень перед фронтом і на флангах опорного пункту противника;
стан погоди, пори року, доби і їх вплив на підготовку оборони.
У рішенні командир взводу
визначає порядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил
противника перед переднім краєм; відбиття його атаки; знищення противника, який
уклинився (у тому числі знищення противника в траншеях і ходах сполучення) і
при відновленні оборони; визначає завдання підлеглим, доданим підрозділам і
вогневим засобам (місця позицій, якого противника, де, коли, у взаємодії з ким
і як знищити). Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.
Під час проведення
рекогносцировки командир взводу додатково вивчає місцевість, вказує командирам
відділень (танків) орієнтири та уточнює: положення, склад і найбільш імовірний
напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку
та напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони
роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів; позиції відділень і
доданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу
(відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції,
основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих
засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків; рубежі,
ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок
його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та
позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень,
які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок
прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.
У бойовому наказі на оборону
командир взводу вказує:
у першому пункті – орієнтири,
склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах
безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих
засобів;
у другому пункті – завдання роти
і взводу, сусідів;
у третьому пункті – після слова “наказую”
ставить бойові завдання відділенням (танкам), вогневим засобам, безпосередньо
підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і
вогневим засобам;
у четвертому пункті – час
зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни
інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і
порядок дій за ними;
у п’ятому пункті – своє місце і
заступника.
Під час постановки завдань
командир взводу вказує:
командир механізованого взводу – завдання відділенням, їх бойові
позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні
(тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу
з кожної позиції, ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення
вогню відділеннями; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні
вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;
завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок
спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару, місце його
знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення,
вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного
транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку; заступнику
командира взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП
(БТР); якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги;
район розташування автомобілів взводу;
командир танкового
взводу – завдання танкам, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі
позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки
зосередженого вогню взводу;
командири гранатометного і протитанкового взводів – завдання відділенням, їх
основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори
обстрілу з кожної позиції, а гранатометному взводу, крім того, – ділянки
зосередженого і рубежі загороджувального вогню; завдання щодо забезпечення
проміжків і флангів.
Під час організації взаємодії і
управління командир взводу повинен:
погодити зусилля штатних і
доданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових
підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю
оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході
відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у разі виходу їх на
фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових і інших
вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, щодо
введення противника в оману відносно бойового порядку взводу;
визначити порядок ведення взводом
зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних
цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок), танків,
озброєння БМП; знищення противника під час висування його до переднього краю
оборони і розгортання;
вказати рубежі відкриття вогню з
танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів;
визначити заходи щодо захисту від
зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також щодо маскування;
призначити чергові вогневі засоби
і визначити порядок знищення розвідки противника;
довести
сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.
Командир
танкового (гранатометного) взводу, доданого механізованій роті, повинен знати
розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок
взаємодії з ними, місця загороджень, порядок організації зв’язку, сигнали
оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.
104. Із зайняттям опорного
пункту (вогневої позиції) командир взводу організує безпосередню
охорону.
Безпосередня
охорона у взводі (відділенні) здійснюється призначеними спостерігачами
(патрулем), секретом, черговими вогневими засобами і чатовими, які виставлені в
місцях відпочинку особового складу і біля бойових машин, а вночі, крім того,
підслуховуванням.
Під час організації охорони
командир взводу вказує: завдання охорони, скільки і де мати спостерігачів,
чергових вогневих засобів, чатових і постів підслуховування, порядок їх зміни,
порядок спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу
(роти), сигнали оповіщення і порядок дій особового складу взводу (відділення,
екіпажу танка) під час раптового нападу противника, пропуск.
105. Під час організації
інженерного забезпечення командир взводу визначає:
характер, черговість і терміни
фортифікаційного обладнання і маскування опорного пункту (позицій), а також
завдання на добу; ділянки розчищення місцевості для покращення спостереження і
ведення вогню; місця бойових позицій відділень, доданих вогневих засобів,
окреслення, довжину, глибину і профіль окопів, траншеї і ходу сполучення,
основних і запасних вогневих позицій БМП (БТР), танків, де мати перекриті
щілини (бліндажі), ніші і відхожі місця, хто виділяється для його обладнання і
час готовності, місце розміщення запасу боєприпасів і збору поранених; місце
розташування командно-спостережного пункту взводу, хто виділяється для його
обладнання і час готовності; які табельні засоби, їх кількість і місцеві
матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні і маскуванні, місця і
час їх отримання і заготівлі; місце установки мінного поля і невибухових
загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як їх влаштовувати, порядок
вогневого прикриття; які переносні загородження для боротьби з противником в
траншеї виготовити і де їх розташувати; обсяг робіт щодо обладнання траншей і
ходів сполучень після відриття їх землерийною машиною; що зробити для
забезпечення захисту особового складу і техніки від зброї масового ураження,
високоточної і запалювальної зброї; де, коли і скільки отримати для цього
інструменту і матеріалів.
106. Під час
організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу
вказує: завдання з радіаційної, хімічної розвідки і спостереження; порядок
організації радіаційного контролю і розподілу дозиметрів; сигнали оповіщення
про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними; порядок
використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних
властивостей місцевості та інших об’єктів; порядок проведення спеціальної
обробки і використання засобів аерозольної протидії, забезпечення озброєнням і
засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної
перевірки протигазів.
107. Із зайняттям опорного пункту
(вогневих позицій) командир механізованого (танкового) взводу зобов’язаний:
організувати спостереження за противником у призначеній смузі, у бік флангів і
тилу; за потреби поставити (уточнити) завдання відділенням (танкам), доданим
вогневим засобам і черговому вогневому засобу, особисто з командирами відділень
зробити розбивку окопів на відділення, вказати траншеї і ходи сполучення. Потім
він керує інженерним обладнанням опорного пункту і відповідає за якісне
виконання добового завдання, установленого командир роти.
Взвод приступає до інженерного
обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень,
вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних
комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам і іншим
вогневим засобам – секторів обстрілу.
Інженерне обладнання опорного
пункту проводиться в послідовності, що забезпечує готовність до відбиття
раптових атак противника.
В умовах відсутності зіткнення з
противником для обладнання окопів для танків, БМП (БТР), траншеї, ходів
сполучення застосовують навісне бульдозерне обладнання, землерийні машини та
інженерні боєприпаси.
108. В опорному пункті (на
вогневих позиціях) механізованого (гранатометного і протитанкового) взводу в
першу чергу:
розчищаються смуги огляду та обстрілу,
встановлюються проводові та інші
загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневої позиції) взводу;
обладнуються окопи на основних
вогневих позиціях БМП (БТР), протитанкових
керованих ракет і інших вогневих засобів, які не увійшли до складу групи
управління і вогневої підтримки; на позиціях механізованих відділень послідовно
відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і
гранатометників (бойових груп), які обладнуються протиосколковими козирками; на
позиції групи управління і вогневої підтримки обладнується відкрите
споруда для спостереження командира взводу, окопи на основних вогневих позиціях
вогневих засобів, відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне
відділення, екіпаж або обслугу. Далі одиночні (парні) окопи на позиції
механізованого відділення з’єднуються суцільною траншеєю, обладнується
загородження на флангах і в глибині опорного пункту взводу.
В опорному пункті танкового
взводу розчищається місцевість для поліпшення умов спостереження і ведення
вогню, відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях;
обладнуються перекриті щілини на кожний екіпаж.
У другу чергу:
в опорному пункті механізованого
взводу обладнуються бійниці, кулеметні площадки на запасних вогневих
позиціях; відриваються ходи сполучення до танків (БМП, БТР), від вогневих
позицій до командно-спостережного пункту взводу і в тил; відриваються окопи на
запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР і інших вогневих засобів);
обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж, обслугу; відривається
суцільна траншея в межах ротного (взводного) опорного пункту; нарощуються
інженерні загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між
сусідніми опорними пунктами;
в опорному пункті танкового
взводу відриваються окопи на запасних і тимчасовій вогневих позиціях;
обладнуються бліндажі для розміщення і захисту екіпажів; обладнуються ніші
(погребки) для боєприпасів;
на основній позиції
гранатометного (протитанкового) взводу на позиціях відділень обладнуються
бліндажі, вони з’єднуються ходом сполучення; на запасній вогневій
позиції (рубежах розгортання) обладнуються окопи без козирків, окопи для БМП (БТР) і відкрита споруда для спостереження командира взводу.
У подальшому опорний пункт взводу, позиції
відділень і вогневих засобів удосконалюються в бойовому і господарському
відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню;
обладнується бліндаж на позиції групи управління і вогневої підтримки;
обладнуються підбрустверні протиосколкові ніші; обладнуються хибні вогневі
позиції, ділянки траншей і інші об’єкти.
В опорному пункті танкового
взводу, крім того, на основних вогневих позиціях обладнуються кілька площадок
для ведення вогню, вогневі позиції для кочуючих танків, готуються шляхи маневру
на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об’єкти.
109. Під час переходу до
оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником інженерне обладнання
опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості бойових
позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих
ракетних комплексів і інших вогневих засобів. Воно здійснюється приховано, у
тій самій черговості, у стислий термін і з повною напругою сил. Взвод обладнує
опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню доданих і
підтримуючих засобів у такій послідовності.
На бойових позиціях відділень
спочатку відриваються одиночні (парні) окопи для стрільби лежачи і здійснюється
маскування БМП (БТР). Потім окопи поступово заглиблюються для стрільби з коліна
і стоячи, починається відривання окопу для БМП (БТР).
Після цього одиночні (парні)
окопи з’єднуються між собою ділянкою траншеї, яка доводиться до повного
профілю, а при нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються
суцільними траншеями з сусідніми відділеннями; продовжується відривання окопів
для БМП (БТР) і споруди КСП взводу; для особового складу облаштовуються
перекриті щілини (бліндажі), ніші для боєприпасів і продовольства, розширення і
тупички для пересування, ходи сполучення до БМП (БТР). Після цього відриваються
окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР) і ходи
сполучення до них і в тил.
Усі позиції (споруди) у взводному
опорному пункті готуються для захисту від запалювальної зброї і ретельно
маскуються, для чого окопи обладнуються відвідними канавками і використовуються
табельні засоби пожежогасіння і маскування та місцеві матеріали.
З метою захисту від високоточної
зброї в окопах над БМП (БТР), танками створюються маски, влаштовуються екрани і
козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі і
теплові імітатори (пастки).
Командир механізованого
(танкового) взводу зобов’язаний скласти схему опорного пункту, а командири
гранатометного і протитанкового взводів – схему вогню взводу. Схема опорного пункту
подається командиру роти, а схема вогню – командирові батальйону. При
установленні мінно-вибухових загороджень силами взводу складається формуляр
мінного поля.
На схемах, як правило,
вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення
противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; бойові позиції
відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні
(тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, кулеметів і РПГ, а також
вогневих засобів, які забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові
сектори обстрілу з кожної позиції; ділянка зосередженого вогню взводу і місце в
ній відділень, що ведуть вогонь, ділянка зосередженого вогню роти і місце в ній
взводу, що веде вогонь, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, –
рубежі загороджувального вогню і позиція механізованого підрозділу, якому
доданий взвод; рубежі відкриття вогню із танків, БМП, протитанкових і інших
вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), які
розташовані в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу;
загородження і фортифікаційні споруди; позиції сусідніх підрозділів і межі
їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу,
місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.
110. Підготовка
взводу (відділення, екіпажу танка) до виконання завдання включає: розподіл по
відділеннях (екіпажах) і розставляння за посадами особового складу, який прибув
на доукомплектування; поповнення возимого (носимого) боєкомплекту штатного
озброєння, боєкомплекту штатного озброєння БМП (БТР, танків) і доданих підрозділів
(вогневих засобів), дозаправку техніки пально-мастильними матеріалами й
охолоджувальною рідиною, поповнення запасів води; технічне обслуговування і
підготовку ОВТ до бойового застосування, проведення заходів
морально-психологічного забезпечення.
Підготовка
взводу починається з отриманням завдання і проводиться у встановлені старшим
командиром терміни, до зайняття опорного пункту повинні бути поповнені
боєприпаси і здійснено дозаправку техніки.
Після зайняття опорного пункту,
побудови бойового порядку і системи вогню, організації фортифікаційного
обладнання опорного пункту командир взводу керує безпосередньою підготовкою
взводу до виконання поставленого завдання, інженерним обладнанням опорного
пункту й у встановлений час доповідає старшому командиру про зайняття оборони
(вогневої позиції), готовність системи вогню, виконання добового завдання щодо
інженерного обладнання опорного пункту і готовності до виконання отриманого
завдання.
111. Під час практичної
роботи і контролю готовності командир взводу перевіряє виконання заходів
підготовки оборони і готовності до виконання поставленого завдання: точність
зайняття відділеннями і вогневими засобами позицій; знання особовим складом
поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління і взаємодії; організацію
спостереження, безпосередньої охорони і системи вогню; екіпірування підлеглих;
наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами до
встановлених норм; виконання завдання щодо інженерного обладнання опорного
пункту; підготовку даних для стрільби, озброєння і техніки до бойового
застосування.
Під час переходу до оборони в
умовах безпосереднього зіткнення з противником усі заходи проводяться в
опорному пункті взводу і, як правило, під вогнем противника.
112. Механізований
(танковий) взвод другого ешелону роти готує та обороняє опорний пункт
так, як взводи, які обороняються на передньому краї.
Під час організації оборони
командир взводу додатково зобов’язаний організувати спостереження за діями
підрозділів, що обороняються попереду; підготувати вогонь для відбиття
атаки противника перед переднім краєм оборони і на флангах роти, маневр взводу
для посилення оборони на напрямках можливого прориву противника й у найближчі
райони вірогідної висадки його повітряного десанту (аеромобільних груп).
113. В обороні взвод перебуває
в постійній готовності до відбиття атаки противника.
Дрібні підрозділи противника й
окремих військовослужбовців взвод знищує вогнем чергових засобів і снайпера, а
також зосередженим і загороджувальним вогнем гранатометного взводу
(артилерійського підрозділу) по заздалегідь пристріляних рубежах (ділянках) з
тимчасових вогневих позицій. Після виконання завдання вогневі позиції негайно
змінюються.
З початком вогневої підготовки
атаки противника особовий склад взводу і доданих йому вогневих засобів
укривається, за командою командирів, в окопах з протиосколковими козирками,
підбрустверних протиосколкових нішах, щілинах, сховищах, бліндажах, БМП
(танках), на дні окопів і траншеї в готовності швидко зайняти свої місця на
позиціях для відбиття атаки. Командир взводу і спостерігачі, чергові вогневі
засоби ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника
в атаку. У разі знищення противником, під час вогневої підготовки, частини
вогневих засобів командир взводу негайно уточнює завдання особовому складу,
який залишився, з метою відновлення системи вогню.
З одержанням сигналу про
безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (у разі завдання
противником ядерного удару) весь особовий склад займає укриття, а в разі
застосування противником хімічної зброї – негайно надягає засоби
індивідуального захисту (у танках, БМП вмикається система захисту від зброї
масового ураження).
Підрозділи, які діють попереду
своїх військ, підтримуються вогнем взводу і пропускаються через
встановлені перед переднім краєм оборони взводу мінно-вибухові
загородження, за командою командира роти (батальйону), заздалегідь підготовленим
(залишеним) проходом, після чого вони негайно закриваються. За розпорядженням
старшого командира для супроводу підрозділів, що виходять за передній край,
може виділятися провідник.
114. Командирські машини і
броньована техніка противника, оснащена мінними тралами, по можливості
знищуються на максимальних відстанях вогнем протитанкових засобів і танків, з
метою порушення управління, недопущення пророблення проходів у своїх мінних
полях.
З переходом противника в атаку за
командою (сигналом) командира взвод негайно готується до бою. Вогонь по
противнику відкривається з наближенням його на відстань дійсного вогню зброї
взводу і доданих йому вогневих засобів.
Атака танків і піхоти противника,
яка наступає на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом
зосередження вогню БМП, танків і протитанкових засобів механізованого взводу, а
також вогнем протитанкового взводу по машинах управління, головних (найбільш
небезпечних) танках і танках із тралами, а потім – по інших танках і
броньованих машинах, які атакують, щоб змусити піхоту спішитися. Спішена піхота
відсікається вогнем зі стрілецької зброї від танків і знищується.
Атака танків і піхоти, яка
наступає за ними в пішому порядку, відбивається вогнем з БМП, танків і
протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем із
кулеметів, автоматів і доданих вогнеметів по піхоті, що спішилась, з метою
відсікти її від танків і знищити. БТР ведуть вогонь по легкоброньованих цілях,
протитанкових засобах і групах управління противника.
Гранатометний
взвод вогнем по рубежах загороджувальним і зосередженим вогнем знищує живу силу
противника, яка спішилася, легкоброньовані і неброньовані цілі.
Під
час наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до
найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку
противника до його виходу до переднього краю оборони.
Як тільки буде визначене місце
пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир
взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для більш
ефективного ураження танків (особливо вогнем у борт і корму), які долають
загородження.
115. Противник, що увірвався в
опорний пункт взводу, знищується вогнем упритул мінами направленої дії,
гранатами й у рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею,
знищуються з тилу і флангів вогнем із протитанкових гранатометів і реактивними
кумулятивними гранатами. Одночасно вогнем зі стрілецької зброї знищується
піхота, яка наступає за танками. Для недопущення противника в глибину опорного
пункту і в бік флангів у траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються
заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші переносні загородження. Взвод
за підтримки вогневих засобів старшого командира повинен утримати опорний пункт
і не допустити розвитку наступу противника.
Під час вклинення противника на
позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє
частину вогневих засобів для стрільби у фланг і тил противнику, який вклинився,
та вживає заходів щодо посилення оборони на загрозливому напрямку.
У
разі обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і,
продовжуючи стійко утримувати зайняті позиції, знищує противника вогнем усіх
видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.
116. При отриманні наказу
(дозволу) на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень
(танків) і доданим вогневим засобам напрямок, рубіж, на який відійти, і порядок
відходу на нього та сигнал на відхід. Взвод виходить на зазначений (вигідний)
рубіж одночасно або відділеннями, групами, окремими танками, по одному,
послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. При відході вроздріб
відділення, бойові групи і танки, які залишилися на місці, а також зайняли
вигідні позиції після висування в зазначеному напрямку, своїм вогнем
прикривають відхід один одного.
117. Механізований (танковий)
взвод другого ешелону роти з початком атаки противника і при виході його
танків, БМП (БТР) і піхоти до рубежу відкриття
вогню, БМП (БТР), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають
по них вогонь, не допускаючи підходу противника до переднього краю оборони.
У разі прориву противником
переднього краю оборони взвод стійко утримує опорний пункт, що займає, або за
наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і,
використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони
на найбільш загрозливому напрямку наступу противника. З метою підвищення
ефективності ураження противника, який прорвався, частину вогневих засобів
необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також
для дій у вогневій засідці.
118. Механізований
(танковий) взвод, призначений у резерв батальйону, займає опорний пункт в
готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення його
повітряних десантів, аеромобільних, диверсійно-розвідувальних груп, які
висадилися у глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни)
підрозділів першого ешелону в разі втрати ними боєздатності та для вирішення
інших завдань, які раптово виникають.
119. Після відбиття атаки
командир взводу повинен: перевірити бойовий стан взводу (бойовий і чисельний
склад, стан запасів боєприпасів і інших матеріальних засобів); ужити заходів
щодо надання медичної допомоги пораненим, винесення важкопоранених, розшуку
загиблих (померлих) і заходів щодо їх поховання; відновити систему вогню,
зруйновані фортифікаційні споруди та інженерні загородження, поповнити запаси
ракет, боєприпасів, привести до порядку зброю і військово-технічне майно, у
разі апотреби провести зміну вогневих позицій БМП (БТР), танків і інших
вогневих засобів і підготуватися до відбиття наступних атак. Про результати бою
командир взводу доповідає командиру роти.
Немає коментарів:
Дописати коментар