ДІЇ ПІД ЧАС УЧАСТІ У МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ

ДІЇ ПІД ЧАС УЧАСТІ У МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ

8.1. Загальні положення

390. Миротворча діяльність – це колективні дії міжнародних організацій (ОБСЄ, ООН, НАТО тощо) політичного, економічного, дипломатичного, воєнного та іншого характеру, які застосовуються відповідно до норм і принципів міжнародного права та спрямовані на запобігання чи припинення збройних конфліктів переважно мирними способами з метою підтримання міжнародної безпеки.

391. Види миротворчої діяльності базуються на принципах міжнародного гуманітарного права. Основними видами участі у миротворчій діяльності, як правило, можуть бути направлення в зону конфлікту країнами-учасниками своїх спостерігачів, миротворчих сил, а також здійснення виділення матеріально-технічних ресурсів і послуг.

У ході цих заходів повинні дотримуватися наступні основні принципи: законність, згода сторін, неупередженість (нейтральність), рішучість і цілеспрямованість, чіткість намірів, відкритість дій миротворчих сил, багато національність, інтеграція та єдність дій, власна безпека і застосування сили виключно для необхідної самооборони, легке розпізнавання контингентів миротворчих сил, передбачення інцидентів та визнання повноважень місцевої влади.

Місія спостерігачів має завдання спостерігати за обстановкою у визначеному регіоні (районі) та звітувати за результатами спостереження. Поодинока міжнародна місія спостереження складається з декількох членів військового персоналу, які здійснюють різні види спостереження у спірному районі та повідомляють про будь-які порушення домовленості про припинення вогню, здійснюють патрулювання в критично важливих районах, ведуть переговори на місцевому рівні з ворогуючими сторонами і проводять особливі види слідства.

Миротворчі сили – це військові миротворчі контингенти, військовий і цивільний персонал, а також поліція, які призначені для проведення миротворчих операцій. Вони можуть включати сухопутні, військово-повітряні, військово-морські, допоміжні та інші підрозділи для участі у виконанні миротворчих завдань.

Військовий персонал може бути призначений окремо: служити в міжнаціональному складі, в складі групи (медичної групи) або в якості частини багатонаціонального підрозділу. Військові підрозділи можуть бути сформовані відразу або після прибуття в район операцій. Рівень участі залежить від масштабу конфлікту і буде визначений відповідним документом для початку організації планування майбутніх операцій (Мандатом).

Військовий миротворчий контингент – військові підрозділи, які оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв’язку, що направляються для участі у міжнародних миротворчих операціях (ММО), у тому числі разом із формуваннями ІВФ та ПрО, які входять до складу об’єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях.

Миротворчий персонал – окремі військовослужбовці та цивільні особи військових формувань, ПрО, інших державних органів і цивільних установ, які направляються для участі в ММО і не входять до складу миротворчого контингенту.

Матеріально-технічні ресурси та послуги складаються з фінансової та технічної допомоги, що надаються для використання в ММО, у тому числі бойова і спеціальна техніка, окремі види озброєнь, засоби зв’язку, транспортні засоби з екіпажами; забезпечення продовольством, медикаментами, транспортом та іншим обладнанням. У деяких випадках участь у виконанні миротворчих завдань може бути обмежена лише наданням техніки щодо забезпечення перевезень і постачання багатонаціональним силам.

392. Значну роль при здійсненні миротворчої діяльності відіграють ММО.

Міжнародні миротворчі операції – це міжнародні дії або заходи ( в тому числі дії багатонаціональних сил), які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН і під їх загальним контролем відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які несуть відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки, згідно з положеннями Статуту ООН.

Миротворча операція має за мету перш за все здійснення дипломатичних кроків щодо досягнення, відновлення або дотримання миру в районах потенційного конфлікту. За таких умов політичні заходи мають суттєвий вплив на ведення військових дій, які проводяться за згодою воюючих сторін з метою підтримання миру, досягнутого у результаті переговорів, та сприяння дипломатичному розв’язанню спірних проблем.

У відповідності до форм і видів участі у миротворчій діяльності розрізняють наступні типи миротворчих операцій: з попередження конфліктів (коли для уникнення конфлікту вчинені такі дії, як превентивна дипломатія, консультації, ведення спостереження за обстановкою відповідно до угод сторін конфлікту, накладення санкцій тощо); з встановлення миру (сприяння миру) (проводяться за обов’язковою згодою сторін конфлікту з метою їх розв’язання шляхом мирного урегулювання, в умовах відсутності чітких домовленостей між сторонами конфлікту (посередництво, переговори, надання різноманітних видів допомоги) або превентивного розгортання військ для недопущення конфлікту, а також контролю за умовами перемир’я та виконання угод про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання всебічної допомоги населенню); з підтримання (відновлення) миру (проводяться, як правило, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту (підписання мирної угоди) для недопущення подальшого розгортання конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, недопущення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і виборних установ та організацій шляхом роз’єднання ворогуючих сторін миротворчими контингентами); з примушення до миру (встановлення миру) (проводяться коли не передбачається обов’язкова згода всіх конфліктуючих сторін, як правило, вводяться міжнародні санкції та застосовуються найрішучіші заходи з використанням військової сили для припинення збройного конфлікту і примушення сторін конфлікту до встановлення перемир’я, мають більше військовий напрямок, ніж політико-дипломатичний задля припинення громадянських і міжетнічних війн); з розбудови миру (проводяться у постконфліктний період для відновлення життєдіяльності найважливіших елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту головна роль належить, як правило, цивільним структурам (гуманітарним агенціям, неурядовим організаціям тощо).

У рамках миротворчої діяльності можуть проводитися також пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

Пошуково-рятувальні операції проводяться для пошуку і порятунку особового складу військових формувань і населення, яке потерпає від наслідків НС техногенного, природного та воєнного характеру з використанням спеціальних команд та обладнання.

Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягаря населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення. Керівництво гуманітарними операціями здійснюють, як правило, цивільні особи.

Електоральні операції проводяться для створення умов і допомоги у проведенні демократичних виборів до органів влади та уряду. Можуть бути як самостійними операціями, так і проводитися у якості складової частини операцій з розбудови миру.

Здійснення пошуково-рятувальних, гуманітарних та електоральних операцій не вимагають спеціального мандату.

393. Традиційно роль військової сили у миротворчій діяльності полягає у тому, щоб, розмістившись між різними сторонами конфлікту, завадити їх зіткненню або в спостереженні, як виконується угода про припинення вогню чи про примирення.

Практичне проведення операції з попередження, встановлення або підтримання миру може включати декілька різних способів дій. Основними з них є дії щодо спостереження, розмежування та змішані дії розмежування і спостереження.

Дії щодо спостереження, як правило, виконуються військовими спостерігачами та за допомогою організації різних видів спостереження. Їх завдання полягає у контролі за виконанням угоди перемир’я.

Дії щодо розмежування, як правило, здійснюються миротворчими підрозділами. Завдання полягає в тому, щоб розміститись між двома або більше ворогуючими сторонами, запобігти (не допустити) відновлення збройної боротьби. Областю дії може бути Буферна зона ООН, де дозволяється знаходитись тільки персоналу ООН, або зона, в якій ніякому військовому персоналу, крім персоналу ООН, не дозволяється знаходитись.

Змішані дії розмежування і спостереження включають контролювання районів по обидва боки буферної зони, де сторони, що протистоять, погодилися на обмеження у застосуванні військової сили. Ці райони називаються Областями Обмеження Озброєнь.

394. Типовими завданнями операцій з примушення до миру є: поновлення правопорядку; захист гуманітарних операцій та прав людини; стримування конфлікту; розведення сил ворогуючих сторін; встановлення зон безпеки та нагляд за ними; гарантування або заперечення просування та посилення санкцій. Відмінністю завдань є виконання миротворчими підрозділами поліцейських функцій. Значно зростає обсяг завдань підрозділами інженерних військ і тиловим службам для забезпечення гуманітарних операцій, поновлення місцевої інфраструктури.

Миротворчі підрозділи застосовуються для спонукання сторін конфлікту до взаємних поступок і досягнення згоди, тому існує висока можливість ведення обмежених бойових дій між миротворчим контингентом і конфліктуючими сторонами. Протистояння може довести до повномасштабних бойових дій. У цьому випадку миротворчі підрозділи потрапляють в умови близькі до конфлікту низької інтенсивності, а операції з примушення до миру являють собою активну військову фазу бойових дій (з елементами стабілізаційних і специфічних дій) проти сторін конфлікту, яка завершує комплекс політичних, дипломатичних і економічних заходів з метою рішучого примушення сторін конфлікту до встановлення перемир’я.