ДІЇ ПІД ЧАС УЧАСТІ У МІЖНАРОДНИХ
МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ
8.1. Загальні положення
390. Миротворча діяльність
– це колективні дії міжнародних організацій (ОБСЄ, ООН, НАТО тощо) політичного,
економічного, дипломатичного, воєнного та іншого характеру, які застосовуються
відповідно до норм і принципів міжнародного права та спрямовані на запобігання
чи припинення збройних конфліктів переважно мирними способами з метою
підтримання міжнародної безпеки.
391. Види миротворчої діяльності базуються
на принципах міжнародного гуманітарного права. Основними видами участі у
миротворчій діяльності, як правило, можуть бути направлення в зону конфлікту
країнами-учасниками своїх спостерігачів, миротворчих сил, а також здійснення
виділення матеріально-технічних ресурсів і послуг.
У ході цих заходів повинні
дотримуватися наступні основні принципи: законність, згода сторін, неупередженість
(нейтральність), рішучість і цілеспрямованість, чіткість намірів, відкритість
дій миротворчих сил, багато національність, інтеграція та єдність дій, власна
безпека і застосування сили виключно для необхідної самооборони, легке
розпізнавання контингентів миротворчих сил, передбачення інцидентів та визнання
повноважень місцевої влади.
Місія спостерігачів має завдання спостерігати за
обстановкою у визначеному регіоні (районі) та звітувати за результатами
спостереження. Поодинока міжнародна місія спостереження складається з декількох
членів військового персоналу, які здійснюють різні види спостереження у
спірному районі та повідомляють про будь-які порушення домовленості про
припинення вогню, здійснюють патрулювання в критично важливих районах, ведуть
переговори на місцевому рівні з ворогуючими сторонами і проводять особливі види
слідства.
Миротворчі сили – це військові миротворчі
контингенти, військовий і цивільний персонал, а також поліція, які призначені
для проведення миротворчих операцій. Вони можуть включати сухопутні,
військово-повітряні, військово-морські, допоміжні та інші підрозділи для участі
у виконанні миротворчих завдань.
Військовий персонал може бути
призначений окремо: служити в міжнаціональному складі, в складі групи (медичної
групи) або в якості частини багатонаціонального підрозділу. Військові
підрозділи можуть бути сформовані відразу або після прибуття в район операцій. Рівень
участі залежить від масштабу конфлікту і буде визначений відповідним документом для початку організації планування
майбутніх операцій (Мандатом).
Військовий
миротворчий контингент – військові підрозділи, які оснащені відповідним
озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв’язку, що
направляються для участі у міжнародних миротворчих операціях (ММО), у тому
числі разом із формуваннями ІВФ та ПрО, які входять до складу об’єднаних
військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у
міжнародних миротворчих операціях.
Миротворчий персонал – окремі військовослужбовці та
цивільні особи військових формувань, ПрО, інших державних органів і цивільних
установ, які направляються для участі в ММО і не входять до складу миротворчого
контингенту.
Матеріально-технічні ресурси та
послуги
складаються з фінансової та технічної допомоги, що надаються для використання в
ММО, у тому числі бойова і спеціальна техніка, окремі види озброєнь, засоби зв’язку,
транспортні засоби з екіпажами; забезпечення продовольством, медикаментами,
транспортом та іншим обладнанням. У деяких випадках участь у виконанні
миротворчих завдань може бути обмежена лише наданням техніки щодо забезпечення
перевезень і постачання багатонаціональним силам.
392. Значну роль при здійсненні
миротворчої діяльності відіграють ММО.
Міжнародні миротворчі операції – це міжнародні дії або заходи (
в тому числі дії багатонаціональних сил), які здійснюються за рішеннями Ради
Безпеки ООН і під їх загальним контролем відповідно до Статуту Організації Об’єднаних
Націй, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які несуть відповідальність у
сфері підтримання міжнародного миру і безпеки, згідно з положеннями Статуту
ООН.
Миротворча операція має за мету перш за все
здійснення дипломатичних кроків щодо досягнення, відновлення або дотримання
миру в районах потенційного конфлікту. За таких умов політичні заходи мають
суттєвий вплив на ведення військових дій, які проводяться за згодою воюючих
сторін з метою підтримання миру, досягнутого у результаті переговорів, та
сприяння дипломатичному розв’язанню спірних проблем.
У відповідності до форм і видів
участі у миротворчій діяльності розрізняють наступні типи миротворчих операцій:
з попередження конфліктів (коли для уникнення конфлікту вчинені такі дії,
як превентивна дипломатія, консультації, ведення спостереження за обстановкою
відповідно до угод сторін конфлікту, накладення санкцій тощо); з
встановлення миру (сприяння миру) (проводяться за обов’язковою згодою
сторін конфлікту з метою їх розв’язання шляхом мирного урегулювання, в умовах
відсутності чітких домовленостей між сторонами конфлікту (посередництво,
переговори, надання різноманітних видів допомоги) або превентивного розгортання
військ для недопущення конфлікту, а також контролю за умовами перемир’я та
виконання угод про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини,
надання всебічної допомоги населенню); з підтримання (відновлення) миру (проводяться,
як правило, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту (підписання
мирної угоди) для недопущення подальшого розгортання конфлікту та надання
допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання роз’єднання збройних
формувань, задіяних у конфлікті, недопущення та запобігання ескалації воєнних
дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального
функціонування державних і виборних установ та організацій шляхом роз’єднання
ворогуючих сторін миротворчими контингентами); з примушення до миру
(встановлення миру) (проводяться коли не передбачається обов’язкова згода
всіх конфліктуючих сторін, як правило, вводяться міжнародні санкції та
застосовуються найрішучіші заходи з використанням військової сили для
припинення збройного конфлікту і примушення сторін конфлікту до встановлення
перемир’я, мають більше військовий напрямок, ніж політико-дипломатичний задля
припинення громадянських і міжетнічних війн); з розбудови миру
(проводяться у постконфліктний період для відновлення життєдіяльності
найважливіших елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни,
демілітаризації району конфлікту головна роль належить, як правило, цивільним
структурам (гуманітарним агенціям, неурядовим організаціям тощо).
У рамках миротворчої діяльності
можуть проводитися також пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні
операції.
Пошуково-рятувальні операції проводяться для
пошуку і порятунку особового складу військових формувань і населення, яке потерпає від наслідків НС техногенного, природного та воєнного характеру з
використанням спеціальних команд та обладнання.
Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та
захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягаря населення,
особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити
нормальну життєдіяльність населення. Керівництво гуманітарними операціями здійснюють,
як правило, цивільні особи.
Електоральні операції проводяться для створення умов і
допомоги у проведенні демократичних виборів до органів влади та уряду. Можуть
бути як самостійними операціями, так і проводитися у якості складової частини
операцій з розбудови миру.
Здійснення
пошуково-рятувальних, гуманітарних та електоральних операцій не вимагають
спеціального мандату.
393. Традиційно роль військової
сили у миротворчій діяльності полягає у тому, щоб, розмістившись між різними
сторонами конфлікту, завадити їх зіткненню або в спостереженні, як виконується
угода про припинення вогню чи про примирення.
Практичне проведення операції з
попередження, встановлення або підтримання миру може включати декілька різних
способів дій. Основними з них є дії
щодо спостереження, розмежування та змішані дії розмежування і спостереження.
Дії щодо
спостереження, як правило, виконуються військовими спостерігачами та за
допомогою організації різних видів спостереження. Їх завдання полягає у
контролі за виконанням угоди перемир’я.
Дії щодо
розмежування, як правило, здійснюються миротворчими підрозділами. Завдання
полягає в тому, щоб розміститись між двома або більше ворогуючими сторонами,
запобігти (не допустити) відновлення збройної боротьби. Областю дії може бути Буферна
зона ООН, де дозволяється знаходитись тільки персоналу ООН, або зона, в
якій ніякому військовому персоналу, крім персоналу ООН, не дозволяється
знаходитись.
Змішані дії
розмежування і спостереження включають контролювання районів по обидва
боки буферної зони, де сторони, що протистоять, погодилися на обмеження у
застосуванні військової сили. Ці райони називаються Областями Обмеження
Озброєнь.
394. Типовими завданнями операцій з примушення
до миру є: поновлення правопорядку; захист гуманітарних операцій та прав
людини; стримування конфлікту; розведення сил ворогуючих сторін; встановлення
зон безпеки та нагляд за ними; гарантування або заперечення просування та
посилення санкцій. Відмінністю завдань є виконання миротворчими підрозділами
поліцейських функцій. Значно зростає обсяг завдань підрозділами інженерних
військ і тиловим службам для забезпечення гуманітарних операцій, поновлення
місцевої інфраструктури.
Миротворчі підрозділи застосовуються для
спонукання сторін конфлікту до взаємних поступок і досягнення згоди, тому існує
висока можливість ведення обмежених бойових дій між миротворчим контингентом і
конфліктуючими сторонами. Протистояння може довести до повномасштабних бойових
дій. У цьому випадку миротворчі підрозділи потрапляють в умови близькі до конфлікту
низької інтенсивності, а операції з примушення до миру являють собою активну
військову фазу бойових дій (з елементами стабілізаційних і специфічних дій)
проти сторін конфлікту, яка завершує комплекс політичних, дипломатичних і
економічних заходів з метою рішучого примушення сторін конфлікту до
встановлення перемир’я.
Немає коментарів:
Дописати коментар