Дії бронегрупи

Дії бронегрупи

143. Бронегрупа – це зведене формування, яке створюється за рішенням командира роти (батальйону) з декількох танків, БМП (БТР) (як правило без десанту), із взводів (рот) другого ешелону.

Бронегрупа призначається для підвищення стійкості й активності оборони на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та рішення інших завдань, які вимагають стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника. Командиром бронегрупи призначається: у батальйоні – один з командирів взводів роти другого ешелону, у роті – один із заступників командирів взводів.

Бронегрупі призначається район зосередження і 2-3 вогневі рубежі.

Танки і БМП, призначені для дій у бронегрупі, із зайняттям оборони спочатку розташовуються і готуються до бою у своїх взводних опорних пунктах. Потім у встановлений командиром батальйону (роти) час або за сигналом вони зосереджуються в районі, який вибирається на місцевості з надійними захисними та маскуючими властивостями (у ярах, балках, лісі, чагарниках і інших укритих місцях) і має зручні шляхи для маневру.

Вогневі рубежі призначаються на танконебезпечних напрямках так, щоб можна було прикрити проміжки між опорними пунктами і флангами роти (батальйону) у разі вклинення противника або відходу опорного пункту (району оборони) роти (батальйону). На вогневих рубежах обладнуються вогневі позиції для танків і БМП (БТР), підготовлюються шляхи маневру на ці рубежі або у свої опорні пункти.

144. Отримавши завдання, командир бронегрупи повинен усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти рішення по карті і доповісти його командиру батальйону (роти), у встановлений час прийняти у визначеному районі зосередження танки і БМП, які виділені до складу бронегрупи, потай, з суворим дотриманням заходів для захисту від високоточної зброї, розташувати їх у ньому та організувати безпосередню охорону.

Потім він разом з командирами прибулих танків і навідниками-операторами БМП і, якщо можливо, з механіками-водіями (водіями) проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення і віддає бойовий наказ, організує взаємодію, а також виконує інші заходи щодо підготовки дій.

У рішенні командир бронегрупи визначає порядок дій на рубежах (якому противнику і де завдати ураження), завдання екіпажам бойових машин і організацію взаємодії і управління.

Під час проведення рекогносцировки він вивчає місцевість: вказує найбільш імовірні напрямки наступу противника, особливо його танків і інших броньованих машин, уточнює окреслення переднього краю оборони, опорних пунктів, місця позицій вогневих засобів і загороджень у глибині оборони батальйону (роти); вказує вогневі рубежі бронегрупи та місця кожному танку, БМП (БТР); визначає шляхи виходу (відходу) на кожен вогневий рубіж, порядок їх зайняття, а також порядок повернення в опорні пункти своїх взводів і зайняття вогневих позицій.

У бойовому наказі командир бронегрупи вказує:

у першому пункті – найбільш вірогідні напрямки наступу противника, особливо танків і інших броньованих машин;

у другому пункті – завдання батальйону (роти) і бронегрупи (її склад, район зосередження і вогневі рубежі);

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання вогневим засобам на кожному рубежі;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки бойового завдання командир бронегрупи вказує кожному танку і БМП вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу з неї на кожному із призначених вогневих рубежів, шляхи виходу (відходу) на ці рубежі та повернення у свої взводні опорні пункти, а також завдання, до виконання яких бути готовим.

Під час організації взаємодії командир бронегрупи зобов’язаний: узгодити дії бронегрупи з підрозділами першого та другого ешелонів батальйону (роти) і вогневими засобами старшого командира; вказати порядок висування на кожний вогневий рубіж, подолання при цьому наявних загороджень; уточнити рубежі відкриття вогню з кожної вогневої позиції, порядок його ведення і можливий маневр вогнем і бойовими машинами на вогневих рубежах.

На кожному вогневому рубежі організовується система вогню. У районі зосередження бронегрупи можуть створюватися додаткові запаси ракет і боєприпасів.

Одночасно з організацією бою може здійснюватися інженерне обладнання району зосередження бронегрупи, а потім вогневих рубежів і шляхів маневру на них. За наявності природних вигідних позицій на вогневих рубежах їх інженерне обладнання може не проводитися.

Під час організації інженерного забезпечення командир бронегрупи визначає обсяг, послідовність і терміни виконання робіт щодо фортифікаційного обладнання району зосередження, вогневих рубежів і шляхів виходу до них; хто залучається для виконання цих робіт, де і коли отримати шанцевий інструмент; час початку і закінчення роботи.

145. Командир бронегрупи повинен постійно знати обстановку на фронті оборони батальйону (роти) і підтримувати зв’язок із командиром батальйону (роти). При виході бронегрупи на вогневий рубіж командир бронегрупи здійснює управління з бойової машини, бойова позиція якої повинна забезпечувати можливість ведення ефективного вогню, спостереження та управління вогнем перед усім фронтом дій бронегрупи.

Під час вогневої підготовки атаки противника танки і БМП розташовуються в укриттях у районі зосередження, суворо дотримуючись маскувальної дисципліни  та в повному обсязі виконуючи заходи щодо захисту від високоточної зброї. Отримавши завдання вийти у свої взводні опорні пункти або зайняти вогневий рубіж, командир бронегрупи виводить танки і БМП (БТР) з укриттів. Висування бронегрупа здійснює стрімко, під прикриттям аерозолів (димів) або з використанням інших засобів маскування. Бронегрупа повинна випередити противника в зайнятті вигідного рубежу.

З підходом до вогневого рубежу командир бронегрупи уточнює завдання бойовим машинам, що займають підготовлені вогневі позиції або використовують складки місцевості (місцеві предмети) і вогнем, разом із підрозділами першого ешелону, завдають ураження противнику і відбивають його наступ. Після відбиття атаки противника бронегрупа діє згідно з наказом командира батальйону (роти).

Якщо під час бою виявилася реальна загроза виходу противника на фланг опорного пункту (району оборони) роти (батальйону), то, отримавши наказ на здійснення маневру на загрозливий напрямок, командир бронегрупи по радіо уточнює завдання підлеглим, стрімко висувається на новий вогневий рубіж, з ходу займає його і відкриває вогонь по противнику. При цьому бронегрупа повинна упередити противника в зайнятті вигідного рубежу.

Після виконання завдання на кожному вогневому рубежі командир бронегрупи негайно доповідає командиру батальйону (роти) про результати дій, про завдання ураження противнику, свої втрати, використання боєкомплекту і палива. Надалі діє за рішенням командира.

Виконуючи наказ щодо зайняття вогневих позицій у своїх взводних опорних пунктах, командири танків (навідники-оператори БМП) з підходом до них входять у зв’язок зі своїм командиром взводу і виконують поставлені ним завдання.

4.7. Вогнева засідка

Вогнева засідка в обороні полягає в завчасному і прихованому розміщенні підрозділу (групи бойових машин) на вірогідних напрямках руху (наступу) противника з метою завдання йому максимального ураження з близької відстані раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

146. Вогнева засідка в обороні створюється у складі взводу (відділення, танка), який може бути посилений саперами і вогнеметниками.

Успіх дій взводу (відділення, танка) у вогневій засідці досягається: дотриманням прихованості під час висування в район вогневої засідки і ретельним її маскуванням; умілою організацією системи вогню, створенням зони вогневого ураження (вогневого мішка) із широким застосуванням мін; відсутністю шаблонів у організації і способах дій відділень, БМП (БТР), танків; постійним веденням розвідки; правильним визначенням моменту відкриття вогню з гранично близької дистанції (упритул), застосуванням несподіваних і раптових дій; чіткою організацією взаємодії у взводі, з підтримуючою артилерією і батальйоном (ротою), від якого вислано вогневу засідку; проявленням особовим складом витримки, сміливості й ініціативи, застосуванням обманних дій.

147. Вогнева засідка організовується в місцях, які ускладнюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу з-під вогню. Вона може бути обладнана перед переднім краєм підрозділів, які обороняються, в опорних пунктах рот (районах оборони батальйону), на їх флангах і в проміжках, на вірогідних маршрутах висунення, можливих рубежах розгортання і напрямках наступу противника, особливо його танків і БМП.

Для дій у вогневій засідці взводу (відділенню, танку) призначається позиція (вогнева позиція), яка повинна забезпечувати приховане розташування взводу (відділення, танка), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу.

Дії вогневої засідки можуть підтримуватися вогнем артилерії і БМП (БТР) з опорних пунктів взводів (рот).

148. Побудова бойового порядку взводу (відділення) повинна забезпечити знищення противника. Залежно від віддалення місця засідки, умов місцевості і характеру дій противника вона може бути: лінійною (односторонньою фланговою, двосторонньою), розосередженою, кутом назад та іншої побудови.

Особовий склад залежно від обстановки може діяти на БМП (БТР) або в пішому порядку виконуючи завдання спостереження за противником, з охорони засідки і знищення живої сили вогнем зі стрілецької зброї. Ручні протитанкові гранатомети можуть використовуватися централізовано для знищення бронеоб’єктів. Механізоване відділення, як правило, діє бойовими групами (“двійками”, “трійками”).

Позиція вогневої засідки будується на основі вогневих позицій БМП (БТР), танків, піхоти і вогневих засобів, на яких можуть відриватися окопи для особового складу і бойової техніки. Усі фортифікаційні споруди ретельно маскуються, позиції прикриваються інженерними загородженнями.

Бойові машини і особовий склад розміщуються так, щоб противник уражався впритул.

Для приховування слідів гусениць висунення на місце вогневої засідки слід здійснювати маршрутом із твердим ґрунтом і низькою рослинністю, для замітання слідів від гусениць і коліс БТР за технікою прикріпляються дерева з гілками, що не обрубуються.

Система вогню під час дій у засідці будується у поєднанні з мінно-вибуховими загородженнями, які, як правило, влаштовуються на шляхах можливого виходу противника, танкодоступних напрямках перед фронтом вогневої засідки та на її флангах. Для їх обладнання можуть застосовуватися комплекти керованого мінного поля.

Для ведення розвідки противника і недопущення його раптового виходу до позиції вогневої засідки на ймовірних маршрутах його висування від механізованого (танкового) взводу виставляються спостерігачі, а за наявності необхідних сил і засобів від механізованих взводів може виставлятися спостережний пост і висилатися дозорні.

149. Отримавши завдання на дію у вогневій засідці, командир взводу повинен усвідомити його, віддати вказівки щодо підготовки взводу до майбутнього бою, оцінити обстановку, по карті вивчити місцевість, прийняти рішення і доповісти його командиру батальйону (роти), організувати підготовку особового складу, ОВТ до виконання завдання. Потім приховано вивести взвод до місця засідки, зайняти позицію, організувати спостереження і безпосередню охорону, провести рекогносцировку, віддати бойовий наказ, організувати взаємодію, систему вогню, управління і ретельне маскування позицій від наземної і повітряної розвідки противника. Після чого організовує і керує інженерним обладнанням позиції, якщо є на те можливість, та в установлений час доповідає командиру батальйону (роти) про готовність до виконання завдання.

Командир відділення (танка) після прийняття рішення і доповіді командиру, який призначив засідку, підготовки особового складу, ОВТ приховано виводить відділення (танк) у місце засідки, займає позицію та організовує спостереження і безпосередню охорону, проводить рекогносцировку і віддає бойовий наказ особовому складу, організовує взаємодію і систему вогню, управління і ретельне маскування позицій від наземного і повітряного спостереження противника.

Під час усвідомлення завдання командир взводу (відділення) повинен: вивчити склад, положення противника і можливий характер дій на підступах до оборони або вірогідні напрямки наступу в глибині оборони, особливо його танкових підрозділів; склад, забезпеченість і можливості свого взводу (відділення); умови місцевості в районі засідки, її захисні і маскувальні властивості, вигідні підступи до місця засідки; район збору, шляхи і порядок відходу взводу (відділення) після виконання завдання; місце проходів у мінних полях, місце і порядок переходу переднього краю (якщо вогнева засідка організовується на підступах до оборони); район зосередження після виконання завдання і порядок подальших дій.

У рішенні командир взводу визначає: порядок виходу в район засідки, дій під час виконання завдання і відході після його виконання; завдання відділенням, доданим підрозділам і вогневим засобам; встановлює сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Під час рекогносцировки командир взводу вказує: імовірні напрямки дій противника; позиції відділенням (вогневі позиції танкам, БМП (БТР), доданим підрозділам, вогневим засобам та їх завдання, місця встановлення мінно-вибухових загороджень; підготовлені рубежі й ділянки вогню артилерії (мінометів) старшого начальника та порядок його виклику; місця і порядок збору після виконання завдання і маршрут (напрямок) відходу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад і можливий характер дій противника (звідки і коли очікується наступ);

у другому пункті – завдання взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після виконання завдання, маршрут відходу, місце і порядок подолання своїх мінних полів, місце і порядок переходу переднього краю оборони;

у третьому пункті – після слова “наказую” бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам, спостережному посту, дозорним;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали управління, взаємодії, оповіщення і порядок дій за ними, пропуск і відгук;

у п’ятому пункті – своє місце під час дій у вогневій засідці і заступника.

Під час постановки завдань підлеглим командир взводу вказує:

командир механізованого взводу: відділенням – завдання і їх позиції, порядок дій із появою противника, у період ураження його вогнем і після виконання завдання; БМП (БТР) – основну і запасні позиції, порядок ураження противника і дії після виконання завдання; снайперу – завдання, основну і запасну вогневу позицію, порядок спостереження і ведення вогню: стрільцю-санітару – завдання, місце перебування, порядок надання медичної допомоги пораненим, порядок їх винесення (вивезення) під час відходу; дозорним – склад і хто старший, завдання щодо ведення спостереження, маршрут руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок підтримки зв’язку і сигнали, дії у разі виявлення противника, порядок доповідей результатів розвідки; спостережному посту – завдання, позицію, порядок спостереження і доповідей його результатів, дії після виконання завдання;

командир танкового взводу: завдання, основні і запасні вогневі позиції танкам; порядок ураження противника вогнем і дії після виконання завдання.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: узгодити дії відділень, груп БМП (БТР), танків між собою в інтересах завдання максимального ураження противнику, визначити порядок дій під час виконання завдання (порядок відкриття і ведення вогню) і відходу (хто прикриває відхід, порядок виходу в район збору, шикування колони і порядок руху), указати рубежі відкриття вогню, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Діями вогневої засідки командир взводу (відділення, танка) керує з бойової машини.

Під час організації бойового забезпечення вогневої засідки командир взводу особливу увагу звертає на організацію розвідки противника на ймовірних маршрутах його висування і перед фронтом дій засідки, способи забезпечення її максимальної прихованості, порядок використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень.

150. Отримавши завдання на дію у вогневій засідці, командир відділення (танка) усвідомлює його; здійснює підготовку відділення (танка) до виконання завдання; приймає рішення і доповідає командиру, від якого вислано вогневу засідку; приховано виводить відділення (танк) до місця засідки, організовує спостереження і безпосередню охорону, вивчає місцевість, визначає позицію відділенню, бойовим групам (“двійкам”, “трійкам”) і вогневі позиції (основну і запасні) БМП (БТР, танку), організовує маскування, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, систему вогню й управління, вказує порядок дій особового складу (екіпажу) БМП (БТР, танка). Після цього організовує і керує інженерним обладнанням позиції. У встановлений час доповідає командиру про готовність до виконання завдання.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

у першому пункті – орієнтири (за потреби), склад і можливий характер дій противника (звідки і коли очікується);

у другому пункті – завдання відділенню (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після виконання завдання, маршрут відходу, місце переходу переднього краю оборони;

у третьому пункті – після слову “наказую” бойовим групам (підлеглому особовому складу), доданим підрозділам і вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали управління, взаємодії, оповіщення і порядок дії за ними, перепустку і відгук;

командир механізованого відділення: відділенню, бойовим групам – завдання, їх позиції і шляхи виходу до них, порядок дій із появою противника, в ході виконання і після виконання завдання; БМП (БТР) – основну і запасні позиції, порядок ураження противника вогнем і дії після виконання завдання (порядок залишення позиції і куди вийти);

командир танка: основну і запасну вогневу позицію; порядок ураження противника вогнем і дії після виконання завдання (порядок залишення позиції і куди вийти).

151. Розташовуючись у вогневій засідці, взвод (відділення, танк) нічим себе не виявляє до підходу противника. Про підхід противника спостерігачі встановленим сигналом попереджають командира взводу (відділення). Розвідка і органи похідної охорони противника можуть пропускатися, одночасно призначаються засоби для їх знищення і доповідається командиру, який вислав засідку. Якщо противник рухається в колоні, то вогонь відкривається раптово за командою командира взводу (відділення, танка) з підходом головної машини противника до наміченого рубежу (пункту) із близької відстані. У першу чергу уражаються машини противника, які висуваються в голові і хвості колони, потім знищуються інші машини та їх екіпажі (десант) або витісняються на мінно-вибухові загородження.

Проти мотопіхоти засідка організовується таким чином. Дізнавшись напрямок руху колони противника, необхідно відійти вбік від її маршруту на
1,5-2 км, польовою дорогою або колонним шляхом просунутись на 2-3 км уперед, паралельно до основного маршруту. Тут екіпаж танка глушить двигун і, замаскувавши машину, веде спостереження для визначення виходу колони на основний маршрут. Коли колона противника мине місце засідки, командир танка розвіданим маршрутом виводить танк на дорогу і з тилу атакує колону противника, знищуючи її вогнем з ходу і гусеницями. Для таких дій вигідно вибирати вузькі місця (дефіле), що ускладнюють розгортання колони.

Відхід взводу (відділення, танка) після виконання завдання здійснюється за командою командира у встановленому порядку. Якщо противник не виявляє активності – взвод (відділення, танк) відкриває і веде вогонь на ураження, деморалізує його і не дає розгорнутися в бойовий порядок. Потім за командою командира під прикриттям димів (аерозолів) починає відхід.

У разі активних дій противника командир взводу (відділення, танка) посилює вогонь по ньому,  під прикриттям групи забезпечення, яка призначається у взводі, і димів (аерозолів) розпочинає відхід взводу в район збору (відділення – до місця посадки на бойову машину). Група забезпечення відривається від противника і стрімко виходить до взводу, який знаходиться в готовності підтримати її вогнем.

У кожному окремому випадку характер дій із засідки повинен визначатися із оцінки обстановки, що склалася.

З місця збору взвод, використовуючи захисні властивості місцевості і під прикриттям вогню артилерії (мінометів) і безпосередньої охорони (дозорного відділення), відходить встановленим маршрутом за передній край або в указаний район.

Про виконання завдання командир взводу (відділення, танка) доповідає командиру, що його вислав, і надалі діє відповідно до його наказу.

4.8. Особливості ведення оборонного бою при виході із бою та відході

Вихід із бою являє собою дії підрозділів, пов’язані з залишенням опорних пунктів (позицій, районів, рубежів) у безпосередньому зіткненні з противником і вихід на відстань, що забезпечує виконання подальшого завдання. Він може проводитися для рішення самостійних завдань або здійснюватися одночасно з відходом.

Під час самостійних дій вихід із бою здійснюється з метою відриву від противника, здійснення перегрупування, перенесення зусиль з одного напрямку (рубежу) на інший, підсилення особливо небезпечних напрямків, закриття проломів, які утворилися внаслідок вогневих ударів противника, прикриття відкритих флангів тощо. Під час відходу підрозділів із положення безпосереднього зіткнення з противником вихід із бою є його початковим, найскладнішим і відповідальним етапом.

Відхід являє собою залишення підрозділами опорних пунктів (позицій, рубежів), які вони займали, і відведення їх на інші позиції (рубежі, райони), розміщені в глибині своєї оборони. Він може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або у відсутності зіткнення з ним. Під час відходу в умовах безпосереднього зіткнення з противником йому передує вихід із бою.

Відхід здійснюється з метою виведення підрозділів з-під ударів переважаючих сил противника, зайняття найбільш вигідного положення для подальших дій, виграшу часу, вивільнення сил для дій на іншому напрямку. Він застосовується у випадках, коли за умов обстановки вигідніше залишити частину місцевості, завдати противнику ураження і зберегти свій особовий склад і бойову техніку.

152. Взвод (відділення, танк) виходить із бою (з оточення) і відходить, як правило, у складі батальйону (роти). Вихід із оточення може здійснюватися у складі об’єднаної військової групи. Для прикриття головних сил під час виходу з бою (з оточення) взвод може призначатися до складу підрозділу прикриття, а танковий взвод (механізований взвод на БМП), крім того, може діяти для забезпечення флангів прориву кільця оточення у заслонах.

Гранатометний (протитанковий) взвод виходить із бою і відходить у складі батальйону в повному складі або відділеннями (розрахунками), може додаватися підрозділу прикриття (заслону), як правило, в нічний час або в інших умовах обмеження видимості.

Вихід із бою (з оточення) і відхід проводиться тільки за наказом (з дозволу) старшого командира.

Відхід взвод здійснює, як правило, у складі роти або може діяти самостійно в головній (тильній, боковій) похідній заставі або в заслоні.

153. Отримавши завдання на вихід із бою (з оточення) і відхід у складі роти, командир взводу повинен: швидко усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти рішення, провести рекогносцировку (за потреби, і лише на етапі виходу в район збору взводу), видати усний бойовий наказ, організувати взаємодію, спостереження, маскування й управління, визначити порядок підготовки взводу до виходу з бою і відходу, намітити склад чергових вогневих засобів і спостерігачів.

Під час усвідомлення завдання командир взводу повинен зрозуміти мету дій, завдання взводу і роти, час, до якого утримувати позицію, і особливо порядок виходу з бою і відходу в район збору взводу і роти, маршрути і час виходу на них, завдання сусідів, а також місце взводу в похідному порядку роти, напрямок (маршрут) і кінцевий рубіж відходу, час готовності до відходу і сигнали.

Під час оцінки обстановки командир взводу повинен вивчити по карті і визначити: положення, склад і можливий характер дій противника до і з початком виходу з бою, якими засобами він може діяти на взвод і які з них треба знищити, маршрут (напрямок) відходу і до яких дій бути готовим; положення, забезпеченість і можливості взводу щодо пониження можливостей противника і знищення його найбільш небезпечних цілей, порядок прикриття димами (аерозолями) виходу з бою; положення і характер дій сусідів під час залишення позицій і виходу у район збору; характер місцевості, її захисні і маскуючи властивості в опорному пункті взводу, в районах збору і на маршруті відходу й її вплив на дії виходу; які з фортифікаційних споруд (траншеї, ходи сполучення тощо) можливо використати для відходу в райони збору взводу і роти.

У рішенні командир взводу визначає порядок дій при виході з бою в район збору взводу і роти (якому противнику перед фронтом взводу і на флангах нанести ураження, порядок, способи дій взводу при виході взводу з бою в район збору, заходи щодо введення противника в оману), а при відході (побудову похідного порядку і до яких дій бути готовим); завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам і вогневим засобам, організацію управління при виході з бою і відході.

Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження, зв’язку і дій взводу при виході взводу в район збору взводу і роти і при відході, а також при виявленні противником виходу з бою; порядок дій взводу під час нападу авіації противника і застосування ним засобів масового ураження, високоточної і запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок використання приладів нічного бачення (світломаскуючих пристроїв), виконання правил маскування і дисципліни маршу при відході; сигнали оповіщення управління, взаємодії і порядок дій за ними, а при відході у передбаченні вступу до бою і порядок узгодження дій відділення (танка) між собою і сусідами; час, сигнал початку відходу, місце пунктів поповнення боєприпасами і пальним, місце евакуації машини, що вийшла із ладу і поранених.

Командир відділення (танка), отримавши завдання на відхід у складі взводу, повинен: зрозуміти, де знаходиться противник і що він робить; зрозуміти завдання взводу, відділення (танка) і порядок його виконання, завдання сусідів, визначити і поставити завдання особовому складу; довести сигнали оповіщення, управління і взаємодії та порядок дій за ними, призначити спостерігача, за сигналами, що подає командир взводу.

Залишення опорного пункту (позицій) і відхід на вказаний рубіж (район збору) взвод здійснює усім складом одночасно або відділеннями (окремими танками, групами, по одному) послідовно займає вигідні позиції або виходить із району збору взводу. Під час відходу (виходу у район збору взводу) відділеннями (окремими танками, групами або по одному) відділення (танки), що залишились на місці, а також ті, що зайняли вигідні позиції після висування у вказаному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід (вихід) інших у район збору.

Відхід здійснюється в момент послаблення вогню противника, під прикриттям вогню своєї артилерії, ударів авіації, а також з використанням аерозолів.

154. Для прикриття батальйону (роти, об’єднаної військової групи) при виході з бою (оточення) взвод може призначатися до складу підрозділу прикриття із завданням підтримки попереднього режиму вогню і дій підрозділів в обороні, недопущення проникнення розвідки противника у глибину оборони (до головних сил), відбиття атаки його передових підрозділів і утримання опорного пункту (позиції) до встановленого часу або наказу на відхід.

Взвод може виконувати поставлене завдання, знаходячись у попередньому опорному пункті, або займати для цього позицію до 800 м по фронту, яку займали підрозділи напередодні. У цьому випадку бойовий порядок взводу будується, як правило, в лінію відділень, перехоплюючи танконебезпечні і доступні для піхоти противника напрямки. Позиції відділень можуть бути до 150-200 м по фронту, а проміжки між ними – до 100 м.

Під час усвідомлення завдання командир взводу повинен зрозуміти мету дій, завдання батальйону (роти) (райони збору, час і порядок виходу в них, маршрут, кінцевий рубіж (район) відходу і час його заняття), взводу (засоби посилення і підтримки, який опорний пункт (позицію), з яким завданням і до якого часу утримувати і порядок подальших дій), сусідів і готовність до виконання поставленого завдання.

Під час оцінки обстановки командир взводу повинен вивчити: склад, положення противника перед фронтом ділянки, що прикривається, і можливий характер його дій із виявленням відходу (прориву) головних сил і в інших умовах обстановки; стан, забезпеченість і можливості взводу і доданих підрозділів щодо виконання отриманого завдання; склад і положення сусідніх підрозділів прикриття, їх завдання, характер дій і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскувальні властивості, наявність інженерних загороджень і природних перешкод, умови спостереження і ведення вогню в районі дій і у напрямку відходу. Крім того, командиру взводу необхідно врахувати стан погоди, пору року, час доби і визначити їх вплив на виконання поставленого завдання.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: визначити порядок дій щодо введення противника в оману на етапі виходу з бою головних сил і припинення спроб противника проникнути в глиб і відбиття його наступу, включаючи низьколітні літаки і вертольоти; вказати порядок дій відділень, доданих підрозділів і вогневих засобів при відході, вивезенні (винесенні) поранених і хворих, евакуації несправного озброєння і техніки.

У рішенні командир взводу визначає порядок дій щодо прикриття виходу з бою головних сил батальйону (роти), (якому противнику, де, якими засобами завдати ураження, які позиції, до якого часу утримувати та заходи щодо омани противника) і під час виходу (відходу) взводу з бою; завдання відділення (танка), доданим підрозділам і вогневим засобам і організацію управління під час бою на позиції і відході з неї.

З одержанням завдання на прикриття дій батальйону (роти, об’єднаної військової групи) при відході (виході з оточення) взвод, що призначений у прикриття для забезпечення виходу з бою головних сил батальйону (роти, об’єднаної військової групи) і відриву їх від противника, займає вказану позицію (опорний пункт) і з метою введення противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до повного виходу їх із бою. У випадку атаки противника взвод завзятим утриманням позиції, яку займає, вогнем усіх засобів, діями з вогневих засад, обладнанням загороджень і перешкод забороняє його прорив.

Якщо противник виявить відхід головних сил і розпочне атаку підрозділів прикриття або зробить спробу обійти їх, взвод за підтримки вогню артилерії і сусідів завдає поразки атакуючому противнику і продовжує міцно утримувати позицію (опорний пункт), що займає.

Отримавши завдання (сигнал) на відхід, взвод може виходити з бою одночасно всім складом або скачками від рубежу на рубіж. Це можливо, коли противник не виявляє активності і не встановив його відхід. Використовуючи вигідні умови обстановки (після відбиття атаки і нанесення йому втрат, а також за умов обмеженої видимості), дотримуючись мір маскування і не привертаючи уваги противника взвод раптово залишає позиції (опорний пункт) і відходить у вказаний район (напрямку).

Після цього під прикриттям димів (аерозолів) він відходить на вигідний рубіж, закріплюється на ньому і веде бій із противником. Можливі і такі дії, коли частина взводу (одне-два відділення), веде бій із противником і прикриває відхід головних сил взводу; після розгортання їх на вигідному рубежі та під їх прикриттям ті, що залишились, здійснюють відхід.

Під час прориву головними силами батальйону (роти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує займані позиції, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходить тільки за наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів, загороджень і заслонів.

155. Танковий взвод (механізований взвод на БМП), може призначатись у заслін для прикриття одного або обох флангів під час виходу з оточення батальйону (роти) і виходить з оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Відхід заслонів здійснюється за наказом командира підрозділу прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з’єднання зі своїми військами танки (БМП) взводів, що призначені в заслони, діють як бокові похідні застави. Для руйнування мостів, ділянок доріг та інших об’єктів на шляхах відходу від механізованого взводу може призначатися група солдатів-підривників.

З виходом на зазначений рубіж (у район збору) командир взводу уточнює завдання і діє згідно з розпорядженням старшого командира.