Оборонний бій механізованого
відділення
120. Роботу з організації
оборони командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення
проводить, як правило, на місцевості.
Отримавши завдання на перехід до
оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир
механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення після з’ясування
отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний: провести (довести)
бойовий розрахунок відділення та організувати підготовку відділення до
виконання завдання; вивести відділення на вказану позицію; організувати
безпосередню охорону, визначити завдання підлеглим, вибрати основну і запасну
вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і
місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, протитанкових
керованих ракетних комплексів); віддати бойовий наказ; узгодити дії особового
складу з відбиття атаки противника; організувати управління, інженерне
обладнання і маскування позиції; визначити відстані до орієнтирів, підготувати
дані для ведення вогню вдень і вночі і скласти картку вогню; перевірити знання
особовим складом поставлених завдань; доповісти командиру взводу про зайняття
позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного
обладнання позицій і готовності до бою.
Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього
зіткнення з противником командир відділення після захоплення (заняття) і
закріплення зазначеного (вигідного) рубежу усвідомлює завдання, оцінює
обстановку, проводить (уточнює) бойовий розрахунок і визначає завдання
підлеглим: ставить завдання особовому складу, організовує спостереження,
систему вогню, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Надалі командир
відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу і
порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку
вогню, а за потреби вирішує й інші питання. Вогнева позиція БМП (БТР)
вибирається в такому місці, щоб забезпечувалося приховане її розміщення,
прикриття особового складу відділення вогнем під час проведення інженерного
обладнання позиції.
121. Під час з’ясування
завдання командир відділення повинен: зрозуміти завдання взводу (опорний пункт
і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в
оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню
взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто
відповідальний за них), відділення (позицію і завдання, смугу вогню і
додатковий сектор обстрілу, основну (запасну) вогневу позицію БМП (БТР), основний
і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, місце відділення в бойовому
порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню; рубежі, з виходом противника на
які відділення відкриває вогонь; завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу
смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню,
черговість і терміни інженерного обладнання позиції.
Під час оцінки обстановки,
вивчення противника, командир відділення повинен: оцінити ймовірний склад і
характер його дій, на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому
напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього
краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з
противником – і місця його вогневих засобів.
Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги характер (відкрита,
напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф
місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а
також стан ґрунту (легкий, середній,
важкий).
З огляду на це він
визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в
пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі
властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які
необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще
розмістити позиції кулемета, ручного гранатомета і місця стрільців (бойових “двійок”,
“трійок” або груп).
Під час проведення бойового розрахунку командир відділення повинен
призначити спостерігача за противником, черговий вогневий засіб, зв’язківця і
підношувача боєприпасів, визначити склад бойових “двійок”,
“трійок” (груп) і їх старших.
Із зайняттям позиції
командир відділення вказує основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим
“двійкам”, “трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні
вогневі позиції для ПТРК і БМП (БТР).
Під час організації безпосередньої охорони командир відділення
доводить особовому складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за
місцевістю, повітрям і сигналами командира відділення (взводу), ставить
завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу і визначає порядок дій
відділення у разі раптового нападу противника.
Під час постановки
завдання черговому вогневому засобу командир відділення вказує: основну
(запасну) вогневу позицію або місце, завдання і порядок його виконання.
У бойовому наказі командир
відділення вказує:
у першому пункті – орієнтири,
склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в
умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його
вогневих засобів;
у другому пункті – завдання
взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок
спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання
сусідів;
у третьому пункті – після слова “наказую”
ставить завдання особовому складу (бойовим групам); командири
гранатометного і протитанкового відділень, крім цього, вказують завдання
обслузі і доданим вогневим засобам;
у четвертому пункті – час
готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання,
сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;
у п’ятому пункті – своє місце і
заступника.
Під час постановки завдань
особовому складу командир відділення вказує:
командир механізованого
відділення навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику
– основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю і стрільцю, бойовим “двійкам”,
“трійкам” (групам) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під
час бою; навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам, крім цього, –
основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію БТР)
– маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження
і корегування вогню;
командири гранатометного і
протитанкового відділень старшим навідникам, гранатометнику, операторам
протитанкових керованих ракетних комплексів, навіднику-оператору (кулеметнику БТР)
– основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, послідовність їх обладнання і
зміни під час бою, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції,
порядок спостереження і ведення вогню по танках і піхоті противника;
механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію,
порядок спостереження та корегування вогню.
Після одержання завдання особовий
склад відділення розчищає місцевість у смузі огляду та обстрілу, а також
відриває і маскує окопи.
Організовуючи взаємодію, командир
відділення узгоджує дії особового складу штатних і доданих вогневих засобів між
собою для успішного виконання єдиного розуміння отриманого бойового завдання,
визначає порядок і способи його виконання, а також сигнали оповіщення,
взаємодії і порядок дій за ними.
Під час організації управління
командир відділення доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і
порядок дій за ними.
Організовуючи інженерне
обладнання позицій, командир відділення проводить розбивку позиції відділення,
визначає місця особового складу, дає кожному солдату добове завдання на роботи.
Вказує де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання
робіт.
Під час організації захоплення
вказаної позиції командир відділення повинен вказати положення і
завдання відділенню (об’єкт атаки і позицію для оборони), поставити завдання
особовому складу та управляти відділенням під час його виконання.
Зайняття (захоплення) вказаної для оборони позиції
відділення здійснює, як правило, під вогнем противника.
122. На позиції механізованого
(гранатометного, протитанкового) відділення насамперед розчищається місцевість
для поліпшення спостереження і ведення вогню, послідовно відриваються одиночні
(парні) окопи (окопи для автоматичних гранатометів, протитанкових ракетних
комплексів) і окоп для БМП (БТР); в окопах для стрільців, гранатометників, кулеметників
обладнуються протиосколкові козирки, потім окопи з’єднуються між собою
траншеєю, яка доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються
суцільною траншеєю з позиціями сусідніх відділень; для особового складу
обладнується перекрита щілина, в окопі для БМП відривається окоп з
протиосколковим козирком для протитанкового ракетного комплексу. Потім
відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) і хід
сполучення до нього. На позиції відділення обладнується бліндаж, ніші для
боєприпасів і проводяться інші роботи, що стосуються його бойового і господарчого
удосконалення з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в
обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир відділення
організовує її дообладнання, яке включає: очистку берми, обладнання бійниць,
відривання ячейок і площадок для ведення вогню, обладнання захисних козирків,
ніш для бойових і господарчих запасів, обладнання перекритої щілини (бліндажа),
відхожого місця, розширених ділянок траншей, а також підсилення стінок траншеї
на ділянках зі слабким і нестійким ґрунтом.
Місце командира відділення, як
правило, обладнується на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти
відділенням, спостерігати за місцевістю, противником і сигналами командира
взводу.
123. Після організації інженерних
робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку
наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, положення
противника, позицію відділення, а командири гранатометного і протитанкового
відділень – і положення механізованого підрозділу, якому вони додані; смугу
вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП
(БТР), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові
сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового
гранатомета); позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення;
ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення – рубежі
загороджувального і ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній
відділення, що веде вогонь; загородження, що розташовані поблизу позиції
відділення і прикриваються його вогнем.
124. Під час практичної роботи і
контролю готовності командир відділення перевіряє: точність зайняття особовим
складом і вогневими засобами позицій, знання ними отриманих завдань, сигналів
сповіщення, управління і взаємодії, несення служби спостерігачем і черговим
вогневим засобом, підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі, екіпіровку
підлеглих, наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними
матеріалами бойових машин до встановлених норм.
125. В обороні відділення перебуває
в постійній готовності до відбиття нападу противника, його
диверсійно-розвідувальних груп і вертольотів (літаків). До переходу противника
в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття
раптового нападу противника і знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку
або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник
або стрілець (черговий вогневий засіб), який розташовується, як правило, на
запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу, залежно від
обстановки, проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою
підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні БМП
(БТР), стрілецької зброї або відпочиває.
Для виклику особового складу за
бойовою тривогою від спостерігача (чатового) до місця відпочинку влаштовується
проста сигналізація (сигнали).
Якщо
від відділення виділено черговий вогневий засіб (чергову БМП, БТР), він
розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. У БМП (БТР) розміщуються
механік-водій (водій) і навідник-оператор (кулеметник БТР), які ведуть
спостереження за противником і місцевістю в готовності до негайного відкриття
вогню.
126. З виявленням противника
відділення за сигналом (командою) командира відділення або спостерігача негайно
приводиться в бойову готовність. Поодиноких солдатів і дрібні групи противника,
які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а в разі
неможливості захоплення – знищує вогнем, як правило, чергового вогневого засобу
із запасної (тимчасової) вогневої позиції. Більш великі групи противника, які
наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або БМП (БТР), а
за потреби – вогнем всього відділення. Вогонь відкривається за командою
командира відділення.
Під час вогневої підготовки атаки
противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта
особового складу укривається в окопах із протиосколковими козирками,
підбрустверних протиосколкових нішах, бліндажах, на дні окопів і траншеї або в БМП
(БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.
З
отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної
зброї (у разі завдання противником ядерного удару) особовий склад відділення
швидко укривається в щілині, бліндажі, БМП, БТР (лягає на дно окопу, траншеї),
а після проходження ударної хвилі готується до відбиття атаки противника.
127. Виявивши перехід противника
в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) “Відділення – до БОЮ”,
відділення негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з
наближенням його на дальність ефективного вогню зброї відділення.
З підходом противника до переднього
краю оборони першими відкривають вогонь з БМП (БТР), після з кулеметів, а з дистанції 400 м – усією зброєю
відділення, і вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки й інші броньовані
машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової
машини піхоти, гранатометів і реактивними протитанковими гранатами, а піхота,
що спішилася, – загороджувальним і зосередженим вогнем автоматичних
гранатометів і вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і
знищується.
Вогонь протитанкових засобів
відділення (протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення)
зосереджується насамперед на головний танк або танк з тралом, який долає
загородження перед переднім краєм оборони, а потім на інші танки і броньовані
машини, що атакують. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків,
які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати
вперед гранатометника з помічником (стрільця з реактивними протитанковими
гранатами). Для прихованого їх висування використовуються складки місцевості і
застосовуються дими (аерозолі). Іноді біля найбільш імовірного місця
пророблення противником проходу в загородженнях відділення завчасно відриває і
маскує окоп і хід сполучення до нього. В окопі може розташовуватися гранатометник
або кулеметник (стрілець) із заздалегідь підготовленим мінним шлагбаумом. У
боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники і снайпер, що
зосереджують свій вогонь на прилади прицілювання і спостереження танків.
Якщо відділення діє бойовими групами, то їх дії можуть
бути такими: командир групи і кулеметник ведуть вогонь по противнику з основних
позицій, а гранатометник або інший член групи споряджає магазини. Після
трьох-чотирьох черг бойова група за сигналом командира змінює позицію, і потім
дії повторюються.
У разі виходу танка противника
безпосередньо до позиції відділення найближчий до нього солдат із підходом
танка на відстань до 200 м застосовує по ньому реактивну протитанкову гранату.
Якщо танк не уражено, солдат відбігає траншеєю убік або лягає на її дно, а коли
танк подолає окоп, швидко вискакує і застосовує реактивну протитанкову гранату
в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат готується до
знищення екіпажу, який залишатиме уражений танк.
З підходом піхоти противника до
позиції на відстань 30-40 м відділення закидає його гранатами. Якщо
противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем упритул,
гранатами і в рукопашному бою.
Розповсюдження противника
траншеєю і ходом сполучення повинне бути затримано вогнем і швидким
встановленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків і інших переносних
загороджень. Знищення противника, що увірвався в траншею (хід сполучення) може
здійснюватися бойовими групами, при цьому перша група просувається її дном і вогнем
упритул, багнетами, гранатами знищує його, а друга група діє з обох боків
траншеї (ходу сполучення), знищує противника, який намагається її покинути або
надати допомогу тим, хто діє в ній, вогнем і гранатами підтримуючи дію першої
групи.
Якщо противник атакує позицію
сусіднього відділення, відділення надає допомогу сусіду вогнем.
128. БМП веде вогонь самостійно і
за командами (сигналами) командира взводу (відділення). У разі обходу або
вклинення противника в оборону БМП під прикриттям вогню відділення та
аерозольних (димових) завіс займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем
у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій здійснюється тільки за наказом
командира взводу.
При призначенні БМП для дій як
кочуючої вказуються: завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій та
порядок дій після виконання завдання.
Кочуюча бойова машина піхоти,
приховано висуваючись за призначеним маршрутом, змінюючи вогневі позиції, веде
вогонь самостійно або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після
виконання завдання кочуюча БМП займає основну вогневу позицію у взводному
опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.
У разі пошкодження БМП (БТР)
екіпаж терміново імітує димовими гранатами чорного диму загорання, уживаючи
одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Навідник-оператор (навідник
кулемета) доповідає про це командиру взводу (заступнику командира взводу,
командиру відділення) і за можливості продовжує знищувати противника вогнем.
Якщо машину власними силами відновити неможливо – очікується підхід ремонтних
(евакуаційних) засобів старшого командира.
Екіпаж має право залишити БМП
(БТР), якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися
безрезультатними або в разі загрози вибуху. Під час залишення бойової машини (БТР)
екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати,
за можливості демонтує спарені (курсові) кулемети (екіпаж бойової машини
піхоти, крім того, протитанковий ракетний комплекс і ракети до нього) і займає
місце на позиції відділення, доповідаючи командиру відділення причину залишення
машини.
129. Після відбиття атаки
противника командир відділення зобов’язаний перевірити стан особового складу і
зброї відділення; поповнити запас ракет і боєприпасів і підготувати відділення
до відбиття повторних атак; вжити заходів, щодо винесення поранених; вжити
заходів щодо відновлення позиції відділення і окопу БМП (БТР), поновити систему
вогню, доповісти командиру взводу про результати бою (втратах особового складу,
ОВТ, наявності ракет, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів і інших
матеріальних засобів) і підготуватись до відбиття наступних атак.
4.4. Оборонний бій екіпажу танка
130. Роботу з організації оборони
командир танка проводить, як правило, на місцевості. Отримавши завдання на
перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником,
командир танка після з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний:
організувати підготовку до виконання завдання, вивести танк на призначену
вогневу позицію; організувати спостереження; віддати бойовий наказ;
організувати управління, обладнання основної (запасної) вогневої позиції,
маскування і захист танка від високоточної зброї противника; визначити відстань
до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі; скласти картку
вогню; перевірити знання завдань, поставлених екіпажу; доповісти командиру
взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню і виконання добового
завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.
В умовах безпосереднього
зіткнення із противником танк, використовуючи вогонь свого озброєння, а також
вогонь сусідів і артилерії, захоплює вказану вогневу позицію. Після захоплення
і закріплення на вогневій позиції командир танка усвідомлює завдання, оцінює
обстановку і уточнює (ставить) бойове завдання членам екіпажу, організує
спостереження, систему вогню управління і взаємодію, інженерне обладнання
вогневих позицій. Надалі командир танка детально вивчає місцевість уточнює
завдання членам екіпажу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень
і вночі, складає картку вогню, а за потреби вирішує й інші питання.
131. Під час з’ясування
завдання командир танка повинен зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і
завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, що вклинився в оборону; смугу
вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими
силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний
за них); завдання танка (основну і запасну позиції; основний і додатковий
сектори обстрілу з кожної позиції; місце танка в ділянці зосередженого вогню
взводу, рубежі, з виходом противника на які танк відкриває вогонь); завдання
сусідів (вогневу позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття
оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного
обладнання позицій.
Під час оцінки обстановки
командир танка повинен: оцінити імовірний склад і характер дій противника,
відстань до нього, з якого рубежу, в якому напрямку і в якому складі він може
атакувати, час і порядок його виходу на передній край, а при переході до
оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником і місця його вогневих
засобів, особлива увага приділяється вивченню можливих місць розташування
протитанкових засобів противника.
Вивчаючи місцевість, командир танка бере до уваги характер (відкрита,
напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф
місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а
також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).
З огляду на це він визначає
найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому
порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості
місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно
розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню.
У бойовому наказі командир танка
вказує:
у першому пункті – орієнтири,
склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в
умовах безпосереднього зіткнення з противником, крім цього, – місця розміщення
вогневих і особливо протитанкових засобів;
у другому пункті – завдання
взводу і танка (основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і
додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянку зосередженого вогню
взводу та місце в ній танка, що веде вогонь) і завдання сусідів;
у третьому пункті – завдання
членам екіпажу:
усьому екіпажу – порядок зайняття
і обладнання вогневих позицій, дій на вогневих позиціях і їх зміни;
навіднику гармати – порядок
спостереження і ведення вогню з гармати і спареного кулемета;
механіку-водію – маршрут виходу
на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування
вогню;
у четвертому пункті – час
готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання,
сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;
у п’ятому пункті – заступника.
Під час організації
безпосередньої охорони командир танка доводить до особового складу пропуск,
вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира
взводу, ставить завдання спостерігачу, визначає порядок дій при раптовому
нападі противника.
Під час організації захоплення
вказаної вогневої позиції командир танка першочергово вказує порядок знищення
противника, а потім ставить завдання екіпажу щодо захвату і закріплення на
вказаному рубежі і керує ним під час його виконання. Зайняття (захват) вказаної
для оборони вогневої позиції здійснюється, як правило, під вогнем противника.
132. Після одержання завдання
екіпаж танка насамперед розчищає місцевість у секторі огляду і обстрілу,
відриває окоп на основній вогневій позиції та обладнує перекриту щілину для
укриття особового складу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій)
вогневій позиції, обладнуються бліндаж і укриття для боєприпасів. На основній
вогневій позиції може обладнуватися кілька площадок для ведення вогню.
У ході інженерного обладнання
вогневої позиції суворо дотримується маскувальна дисципліна і в повному обсязі
виконуються заходи щодо захисту від високоточної зброї противника.
133. Командир танка готує дані
для ведення вогню і складає картку вогню танка, на яку наносить: орієнтири, їх
номери, найменування і відстані до них, а також вихідні дані для стрільби вночі
і в інших умовах обмеженої видимості; положення противника; основну і запасну
(тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної
позиції; ділянки зосередженого вогню роти і взводу; позиції сусідів і межі їх
секторів стрільби (смуг вогню) на флангах вогневої позиції танка, позиції
механізованих підрозділів і загородження, що розташовані поблизу вогневої
позиції танка і прикриваються його вогнем.
134. Екіпаж танка повинен бути в
постійній готовності до відбиття атак противника. З цією метою спостерігач,
виділений зі складу екіпажу, веде спостереження за противником і сигналами
командира взводу, а інший особовий склад розміщується в танку або бліндажі.
Танк за командою командира взводу
може своїм вогнем підтримувати бій і відхід бойової охорони, а потім прикривати
дії саперів щодо закриття проходів у загородженнях.
Під час вогневої підготовки атаки
противника екіпаж перебуває в танку, веде безперервне спостереження і, вміло
використовуючи захисні властивості окопу (укриття), з різних площадок у
встановленому командиром взводу порядку знищує виявлені цілі.
Перенесення артилерійського і
мінометного вогню противника в глибину нашої оборони може свідчити про початок
атаки.
З переходом противника в атаку
танк за командою (сигналом) командира взводу знищує насамперед танки та інші
атакуючі броньовані машини противника. У ході бою вогонь ведеться самостійно і
за командами (сигналами) командира взводу.
Танк,
який розташовується в опорному пункті механізованого взводу, веде вогонь в
указаному секторі самостійно і за командами (сигналами) командира танкового
взводу у взаємодії з вогневими засобами механізованого взводу.
По найбільш загрозливій частині
бойового порядку противника танк з відстані 2 – 4 км може вести зосереджений
вогонь в складі взводу або роти, а також здійснювати ураження поодиноким вогнем
із гармати у фланг і тил.
З відстані 400 м і ближче,
забезпечуючи прямий постріл, стрільба із спареного кулемета доводиться до
найвищої напруги. Під час ведення вогню екіпаж зобов’язаний пам’ятати, що атака
противника повинна бути відбита перед переднім краєм оборони.
При масованій атаці танків і
піхоти противника частина танків може прорватися через передній край оборони і
вклинитися в її глибину. У разі обходу або вклинення противника в оборону танк
знищує його вогнем у фланг і тил.
Залишити вогневу позицію або
перейти на запасну танк може тільки за наказом командира взводу.
Екіпаж чергового танка постійно перебуває
в машині в готовності до відбиття несподіваного нападу противника, а також до
знищення його дрібних груп, що ведуть розвідку або намагаються проробити проходи
в загородженнях.
135. Якщо танк діє як
кочуючий вогневий засіб, його командиру вказуються завдання, маршрут руху,
декілька вогневих позицій, вихідні дані для стрільби на кожній з них і порядок
дій після виконання завдання. У ході оборонного бою кочуючий танк потай змінює
вогневі позиції, роблячи з кожної з них декілька пострілів, або веде вогонь за
вказівкою командира. Про виконання завдання командир танка доповідає командиру,
який його вислав, і надалі діє відповідно до одержаного наказу.
136. У разі пошкодження
танка екіпаж,якщо є така можливість, продовжує вогнем знищувати противника,
димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, уживаючи одночасно заходів
щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити танк тільки в тому
випадку, якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися
безрезультатними. Під час залишення танка екіпаж забирає закріплені за ним
стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарений
і зенітний кулемети. Екіпаж повинен уміло вести бій поза танком.
137. Після відбиття атаки
противника командир танка зобов’язаний: перевірити стан екіпажу і танка:
поповнити запаси ракет і боєприпасів; ужити заходів щодо відновлення вогневих
позицій; доповісти командиру взводу про результати бою (втрати особового
складу, технічний стан танка, наявність ракет, боєприпасів, пально-мастильних
матеріалів і інших матеріальних засобів, рішення) і підготуватися до відбиття
наступних атак.
4.5. Механізований (танковий)
взвод у бойовій охороні
138. Взвод в обороні в
умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником може призначатися в
бойову охорону з метою не допустити несподіваного нападу противника на
батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдати ураження, а також ввести його
в оману щодо накреслення переднього краю. У бойову охорону, як правило,
призначається механізований взвод.
Взводу,
призначеному в бойову охорону, можуть бути додані танк (механізоване
відділення), підрозділ мінометів і протитанкових засобів, вогнеметів, а також
інженерний підрозділ.
139. Оборона взводу в бойовій
охороні, як правило, будується на основі позицій відділень, які перехоплюють
можливі напрямки дій противника, особливо танків, бронемашин, а також
мотопіхоти і забезпечують прикриття флангів і проміжків. Для цього бойові
позиції відділень повинні бути до 100 м по фронту. Вогневі позиції БМП (БТР, танків)
повинні забезпечити швидкий маневр до позицій відділень, ведення вогню на
максимальну відстань і прикриття вогнем позицій відділень і флангів, тому вони
розміщуються за відділеннями не ближче 100–150 м переважно на їх флангах
і в проміжках.
У бойовій охороні взвод обороняє
позицію до 500 м по фронту з проміжками між позиціями відділень на
відстані 2 км від переднього краю оборони батальйону.
На позиції обладнуються основні і
запасні позиції для відділень, вогневі позиції для БМП (БТР, танків) і доданих
вогневих засобів, командно-спостережний пункт, вогневі позиції для кочуючих
вогневих засобів і бліндаж на взвод.
Під час обладнання позиції
бойової охорони залежно від обстановки позиції відділень суцільною траншеєю
можуть не з’єднуватися і ходи сполучення не обладнуватися.
Доданий
танк займає вогневу позицію на танконебезпечному напрямку в місці, що дозволяє
вести вогонь на граничну відстань. Механізоване відділення, яке додане
танковому взводу, розташовується на позиції попереду танкового взводу на відстані
до 200 м.
Додане механізованому взводу
протитанкове (гранатометне, вогнеметне) відділення розташовується на позиції
одного із механізованих відділень, у проміжку між ними, або на одному з флангів
взводу. Для спостереження за проміжками, сусідами і прихованими підступами до
позиції командир взводу висилає секрети і дозорних.
Система
вогню будується з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника з
найбільшої відстані, а також підтримувати вогневий зв’язок з сусідньою бойовою
охороною вогнем БМП, БТР і танків.
Розвідка противника в інтересах
дій бойової охорони може здійснюватися спостережною засідкою, що виділяється
від взводу.
Командир підтримуючого
артилерійського (мінометного) підрозділу повинен бути на командно-спостережному
пункті взводу.
140. Перед позицією взводу і на
флангах обладнуються загородження. Бій бойової охорони підтримують виділені
танки, протитанкові засоби і мінометна батарея батальйону, а також чергові
вогневі засоби та артилерія старшого командира. Для перешкоджання обходу
противником позиції бойової охорони на ймовірних шляхах обходу можуть
улаштовуватися вогневі засідки підрозділами рот першого ешелону.
141. Отримавши завдання на дії в
бойовій охороні, командир механізованого (танкового) взводу повинен з’ясувати
одержане завдання, оцінити обстановку, прийняти рішення по карті і доповісти
його командиру батальйону, зорієнтувати взвод про отримання завдання і
здійснити підготовку особового складу, озброєння і техніки до виконання
бойового завдання, вивести взвод на зазначену позицію або укрите місце на
підступах до неї, приховано розмістити його та організувати безпосередню
охорону, провести рекогносцировку, вибрати позиції для відділень, БМП (БТР) і танків,
віддати бойовий наказ, організувати взаємодію, управління, систему вогню та
інженерне обладнання позиції, а також віддати вказівки щодо бойового
забезпечення дій.
Після
цього командир взводу здійснює зайняття вогневої позиції, організовує спостереження
та інженерне обладнання бойової позиції й у встановлений час доповідає
командиру батальйону про готовність до виконання завдання.
У рішенні командир взводу
визначає порядок і способи знищення розвідки і відбиття атаки підрозділу
прикриття і головних сил противника; знищення противника, який обійшов або
увірвався на позицію; дії під час відходу і шикування взводу, завдання
відділенням (танкам), секрету, дозорним патрульним, якщо вони виділяються,
доданим вогневим засобам і організацію управління.
У бойовому наказі командир взводу
вказує:
у першому пункті – орієнтири,
склад, положення і можливий характер дій противника;
у другому пункті – завдання
батальйону, взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу) і
сусідніх підрозділів охорони;
у третьому пункті – після слова “наказую”
ставить бойові завдання підлеглим підрозділам, вогневим засобам, безпосередньо
підлеглому особовому складу, створюваним групам, секрету, дозорним патрульним;
у четвертому пункті – час
зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного
обладнання позиції, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за
ними;
у п’ятому пункті – місце
командно-спостережного пункту і заступника.
Під час постановки завдань
підлеглим:
командир механізованого взводу вказує:
відділенням – їх завдання, позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу,
місця відділень у ділянці зосередженого вогню взводу, якими вогневими засобами
забезпечити проміжки із сусідами і фланги; БМП (БТР) – основні і запасні (тимчасові,
фальшиві) вогневі позиції, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної
позиції; снайперу – завдання, його основну і запасну вогневу позиції, порядок
спостереження і ведення вогню; стрільцю-санітару – завдання, місце перебування
і порядок надання медичної допомоги пораненим, місця збору, порядок їхнього
винесення (вивезення) під час відходу; доданим вогневим засобам – завдання, їх
основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори
обстрілу з кожної позиції, а гранатометному, крім того, – ділянки зосередженого
і рубежі загороджувального вогню; секрету – склад, завдання, місце, порядок
несення служби, порядок організації зв’язку, дії у разі виявлення противника, а
також порядок зміни і пропуск; дозорним – склад і хто старший, завдання щодо
ведення спостереження, маршрут руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок
підтримки зв’язку і сигнали, дії під час виявлення противника, порядок
доповідей результатів розвідки; патрульним – склад і хто старший, завдання,
маршрут руху, порядок несення служби і підтримки зв’язку, дії у разі виявлення
противника, порядок зміни і пропуск;
командир танкового взводу: танкам
– завдання, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції.
Під час організації взаємодії
командир бойової охорони, крім звичайних питань, визначає порядок дій взводу в
разі відходу.
Після організації оборони з
початком фортифікаційного обладнання бойової позиції командир взводу з
командирами відділень (танків) і доданих засобів проводить розвідку можливих
шляхів відходу і рубежів дій у разі відходу, і встановлює порядок дій при
отриманні наказу на відхід.
142. Дрібні групи противника
бойова охорона захоплює в полон або знищує раптовим вогнем.
З підходом переважних сил
противника бойова охорона уражає їх вогнем, починаючи з граничної дальності.
Командир взводу особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій
противника, доповідає про це командиру батальйону і продовжує вести бій.
Взвод може залишити займану
позицію і відійти тільки за наказом командира батальйону. Отримавши команду
(сигнал) на відхід, командир взводу підсилює вогонь і починає відхід. Відхід
може здійснюватися перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і
аерозолів (димів) або одночасно, як правило, під прикриттям вогню артилерії,
мінометів і БМП (БТР), послідовно вести бій з противником на визначених
рубежах.
Під час відходу поранені й убиті
повинні бути винесені (вивезені) разом із їхньою зброєю.
Якщо взводу вдалося відірватися
від противника, він швидко проводить посадку на БМП (БТР) і висувається в
заздалегідь підготовлений опорний пункт у другому ешелоні батальйону або
виходить у зазначений район, де командир взводу після цього доповідає про
виконання завдання, організовує поповнення запасів ракет, боєприпасів,
дозаправлення пально-мастильними матеріалами і підготовку взводу до подальших
дій.
У доповіді командир взводу, як
правило, вказує як виконано бойове завдання, про завдані втрати особового складу,
озброєння і техніки.
4.6. Дії бронегрупи
143. Бронегрупа – це зведене
формування, яке створюється за рішенням командира роти (батальйону) з декількох
танків, БМП (БТР) (як правило без десанту), із
взводів (рот) другого ешелону.
Бронегрупа призначається для
підвищення стійкості й активності оборони на найбільш загрозливих напрямках, закриття
проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та рішення
інших завдань, які вимагають стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого
ураження противника. Командиром бронегрупи призначається: у батальйоні – один з
командирів взводів роти другого ешелону, у роті – один із заступників
командирів взводів.
Бронегрупі призначається район
зосередження і 2-3 вогневі рубежі.
Танки і БМП, призначені для дій у
бронегрупі, із зайняттям оборони спочатку розташовуються і готуються до бою у своїх
взводних опорних пунктах. Потім у встановлений командиром батальйону (роти) час
або за сигналом вони зосереджуються в районі, який вибирається на місцевості з
надійними захисними та маскуючими властивостями (у ярах, балках, лісі,
чагарниках і інших укритих місцях) і має зручні шляхи для маневру.
Вогневі рубежі призначаються на
танконебезпечних напрямках так, щоб можна було прикрити проміжки між опорними
пунктами і флангами роти (батальйону) у разі вклинення противника або відходу
опорного пункту (району оборони) роти (батальйону). На вогневих рубежах
обладнуються вогневі позиції для танків і БМП (БТР), підготовлюються шляхи
маневру на ці рубежі або у свої опорні пункти.
144. Отримавши завдання,
командир бронегрупи повинен усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти
рішення по карті і доповісти його командиру батальйону (роти), у встановлений
час прийняти у визначеному районі зосередження танки і БМП, які виділені до
складу бронегрупи, потай, з суворим дотриманням заходів для захисту від
високоточної зброї, розташувати їх у ньому та організувати безпосередню
охорону.
Потім він разом з командирами
прибулих танків і навідниками-операторами БМП і, якщо можливо, з
механіками-водіями (водіями) проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює
своє рішення і віддає бойовий наказ, організує взаємодію, а також виконує інші
заходи щодо підготовки дій.
У рішенні командир бронегрупи
визначає порядок дій на рубежах (якому противнику і де завдати ураження),
завдання екіпажам бойових машин і організацію взаємодії і управління.
Під час проведення
рекогносцировки він вивчає місцевість: вказує найбільш імовірні напрямки
наступу противника, особливо його танків і інших броньованих машин, уточнює
окреслення переднього краю оборони, опорних пунктів, місця позицій вогневих
засобів і загороджень у глибині оборони батальйону (роти); вказує вогневі
рубежі бронегрупи та місця кожному танку, БМП (БТР); визначає шляхи виходу
(відходу) на кожен вогневий рубіж, порядок їх зайняття, а також порядок
повернення в опорні пункти своїх взводів і зайняття вогневих позицій.
У
бойовому наказі командир бронегрупи вказує:
у першому пункті –
найбільш вірогідні напрямки наступу противника, особливо танків і інших
броньованих машин;
у другому пункті –
завдання батальйону (роти) і бронегрупи (її склад, район зосередження і вогневі
рубежі);
у третьому пункті – після слова “ “наказую” ставляться завдання вогневим засобам на кожному рубежі;
у четвертому пункті
– час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління,
взаємодії і порядок дії за ними;
у п’ятому пункті –
своє місце і заступника.
Під час постановки бойового
завдання командир бронегрупи вказує кожному танку і БМП вогневу позицію,
основний і додатковий сектори обстрілу з неї на кожному із призначених вогневих
рубежів, шляхи виходу (відходу) на ці рубежі та повернення у свої взводні
опорні пункти, а також завдання, до виконання яких бути готовим.
Під час організації взаємодії
командир бронегрупи зобов’язаний: узгодити дії бронегрупи з підрозділами
першого та другого ешелонів батальйону (роти) і вогневими засобами старшого
командира; вказати порядок висування на кожний вогневий рубіж, подолання при
цьому наявних загороджень; уточнити рубежі відкриття вогню з кожної вогневої
позиції, порядок його ведення і можливий маневр вогнем і бойовими машинами на
вогневих рубежах.
На кожному вогневому рубежі
організовується система вогню. У районі зосередження бронегрупи можуть
створюватися додаткові запаси ракет і боєприпасів.
Одночасно з організацією бою може
здійснюватися інженерне обладнання району зосередження бронегрупи, а потім
вогневих рубежів і шляхів маневру на них. За наявності природних вигідних
позицій на вогневих рубежах їх інженерне обладнання може не проводитися.
Під час
організації інженерного забезпечення командир бронегрупи визначає обсяг,
послідовність і терміни виконання робіт щодо фортифікаційного обладнання району
зосередження, вогневих рубежів і шляхів виходу до них; хто залучається для
виконання цих робіт, де і коли отримати шанцевий інструмент; час початку і
закінчення роботи.
145. Командир бронегрупи повинен
постійно знати обстановку на фронті оборони батальйону (роти) і підтримувати зв’язок
із командиром батальйону (роти). При виході бронегрупи на вогневий рубіж
командир бронегрупи здійснює управління з бойової машини, бойова позиція якої
повинна забезпечувати можливість ведення ефективного вогню, спостереження та
управління вогнем перед усім фронтом дій бронегрупи.
Під час вогневої підготовки атаки
противника танки і БМП розташовуються в укриттях у районі зосередження, суворо
дотримуючись маскувальної дисципліни та
в повному обсязі виконуючи заходи щодо захисту від високоточної зброї.
Отримавши завдання вийти у свої взводні опорні пункти або зайняти вогневий
рубіж, командир бронегрупи виводить танки і БМП (БТР) з укриттів. Висування
бронегрупа здійснює стрімко, під прикриттям аерозолів (димів) або з
використанням інших засобів маскування. Бронегрупа повинна випередити
противника в зайнятті вигідного рубежу.
З підходом до вогневого рубежу
командир бронегрупи уточнює завдання бойовим машинам, що займають підготовлені
вогневі позиції або використовують складки місцевості (місцеві предмети) і
вогнем, разом із підрозділами першого ешелону, завдають ураження противнику і
відбивають його наступ. Після відбиття атаки противника бронегрупа діє згідно з
наказом командира батальйону (роти).
Якщо під час бою виявилася
реальна загроза виходу противника на фланг опорного пункту (району оборони)
роти (батальйону), то, отримавши наказ на здійснення маневру на загрозливий
напрямок, командир бронегрупи по радіо уточнює завдання підлеглим, стрімко
висувається на новий вогневий рубіж, з ходу займає його і відкриває вогонь по
противнику. При цьому бронегрупа повинна упередити противника в зайнятті
вигідного рубежу.
Після виконання завдання на
кожному вогневому рубежі командир бронегрупи негайно доповідає командиру
батальйону (роти) про результати дій, про завдання ураження противнику, свої
втрати, використання боєкомплекту і палива. Надалі діє за рішенням командира.
Виконуючи наказ щодо зайняття
вогневих позицій у своїх взводних опорних пунктах, командири танків
(навідники-оператори БМП) з підходом до них входять у зв’язок зі своїм
командиром взводу і виконують поставлені ним завдання.
4.7. Вогнева засідка
Вогнева
засідка в обороні полягає в завчасному і прихованому розміщенні
підрозділу (групи бойових машин) на вірогідних напрямках руху (наступу)
противника з метою завдання йому максимального ураження з близької відстані
раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем і
застосуванням мінно-вибухових загороджень.
146. Вогнева засідка в
обороні створюється у складі взводу (відділення, танка), який може бути
посилений саперами і вогнеметниками.
Успіх дій взводу (відділення,
танка) у вогневій засідці досягається: дотриманням прихованості під час
висування в район вогневої засідки і ретельним її маскуванням; умілою
організацією системи вогню, створенням зони вогневого ураження (вогневого
мішка) із широким застосуванням мін; відсутністю шаблонів у організації і
способах дій відділень, БМП (БТР), танків; постійним веденням розвідки;
правильним визначенням моменту відкриття вогню з гранично близької дистанції (упритул),
застосуванням несподіваних і раптових дій; чіткою організацією взаємодії у
взводі, з підтримуючою артилерією і батальйоном (ротою), від якого вислано
вогневу засідку; проявленням особовим складом витримки, сміливості й
ініціативи, застосуванням обманних дій.
147. Вогнева засідка
організовується в місцях, які ускладнюють противнику швидке розгортання і
проведення маневру для виходу з-під вогню. Вона може бути обладнана перед
переднім краєм підрозділів, які обороняються, в опорних пунктах рот (районах
оборони батальйону), на їх флангах і в проміжках, на вірогідних маршрутах
висунення, можливих рубежах розгортання і напрямках наступу противника,
особливо його танків і БМП.
Для дій у вогневій засідці взводу
(відділенню, танку) призначається позиція (вогнева позиція), яка повинна
забезпечувати приховане розташування взводу (відділення, танка), мати добрі
умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу.
Дії вогневої засідки можуть
підтримуватися вогнем артилерії і БМП (БТР) з опорних пунктів взводів (рот).
148. Побудова бойового
порядку взводу (відділення) повинна забезпечити знищення противника. Залежно
від віддалення місця засідки, умов місцевості і характеру дій противника вона
може бути: лінійною (односторонньою фланговою, двосторонньою), розосередженою,
кутом назад та іншої побудови.
Особовий склад залежно від
обстановки може діяти на БМП (БТР) або в пішому порядку виконуючи завдання
спостереження за противником, з охорони засідки і знищення живої сили вогнем зі
стрілецької зброї. Ручні протитанкові гранатомети можуть використовуватися
централізовано для знищення бронеоб’єктів. Механізоване відділення, як правило,
діє бойовими групами (“двійками”, “трійками”).
Позиція вогневої засідки
будується на основі вогневих позицій БМП (БТР), танків, піхоти і вогневих
засобів, на яких можуть відриватися окопи для особового складу і бойової
техніки. Усі фортифікаційні споруди ретельно маскуються, позиції прикриваються
інженерними загородженнями.
Бойові машини і особовий склад
розміщуються так, щоб противник уражався впритул.
Для приховування слідів гусениць
висунення на місце вогневої засідки слід здійснювати маршрутом із твердим
ґрунтом і низькою рослинністю, для замітання слідів від гусениць і коліс БТР за
технікою прикріпляються дерева з гілками, що не обрубуються.
Система вогню під час дій у
засідці будується у поєднанні з мінно-вибуховими загородженнями, які, як
правило, влаштовуються на шляхах можливого виходу противника, танкодоступних
напрямках перед фронтом вогневої засідки та на її флангах. Для їх обладнання
можуть застосовуватися комплекти керованого мінного поля.
Для ведення розвідки противника і
недопущення його раптового виходу до позиції вогневої засідки на ймовірних
маршрутах його висування від механізованого (танкового) взводу виставляються
спостерігачі, а за наявності необхідних сил і засобів від механізованих взводів
може виставлятися спостережний пост і висилатися дозорні.
149. Отримавши завдання на дію у
вогневій засідці, командир взводу повинен усвідомити його, віддати вказівки
щодо підготовки взводу до майбутнього бою, оцінити обстановку, по карті вивчити
місцевість, прийняти рішення і доповісти його командиру батальйону (роти),
організувати підготовку особового складу, ОВТ до виконання завдання. Потім приховано
вивести взвод до місця засідки, зайняти позицію, організувати спостереження і
безпосередню охорону, провести рекогносцировку, віддати бойовий наказ,
організувати взаємодію, систему вогню, управління і ретельне маскування позицій
від наземної і повітряної розвідки противника. Після чого організовує і керує
інженерним обладнанням позиції, якщо є на те можливість, та в установлений час
доповідає командиру батальйону (роти) про готовність до виконання завдання.
Командир відділення (танка) після
прийняття рішення і доповіді командиру, який призначив засідку, підготовки
особового складу, ОВТ приховано виводить відділення (танк) у місце засідки,
займає позицію та організовує спостереження і безпосередню охорону, проводить
рекогносцировку і віддає бойовий наказ особовому складу, організовує взаємодію
і систему вогню, управління і ретельне маскування позицій від наземного і
повітряного спостереження противника.
Під час усвідомлення завдання
командир взводу (відділення) повинен: вивчити склад, положення противника і
можливий характер дій на підступах до оборони або вірогідні напрямки наступу в
глибині оборони, особливо його танкових підрозділів; склад, забезпеченість і
можливості свого взводу (відділення); умови місцевості в районі засідки, її
захисні і маскувальні властивості, вигідні підступи до місця засідки; район
збору, шляхи і порядок відходу взводу (відділення) після виконання завдання;
місце проходів у мінних полях, місце і порядок переходу переднього краю (якщо
вогнева засідка організовується на підступах до оборони); район зосередження
після виконання завдання і порядок подальших дій.
У рішенні командир взводу
визначає: порядок виходу в район засідки, дій під час виконання завдання і
відході після його виконання; завдання відділенням, доданим підрозділам і
вогневим засобам; встановлює сигнали оповіщення, управління, взаємодії та
порядок дій за ними.
Під час рекогносцировки командир
взводу вказує: імовірні напрямки дій противника; позиції відділенням (вогневі
позиції танкам, БМП (БТР), доданим підрозділам, вогневим засобам та їх
завдання, місця встановлення мінно-вибухових загороджень; підготовлені рубежі й
ділянки вогню артилерії (мінометів) старшого начальника та порядок його
виклику; місця і порядок збору після виконання завдання і маршрут (напрямок)
відходу.
У бойовому наказі командир взводу
вказує:
у першому пункті – орієнтири,
склад і можливий характер дій противника (звідки і коли очікується наступ);
у другому пункті – завдання
взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після
виконання завдання, маршрут відходу, місце і порядок подолання своїх мінних
полів, місце і порядок переходу переднього краю оборони;
у третьому пункті – після слова “наказую”
бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам), вогневим засобам, безпосередньо
підлеглому особовому складу, створеним групам, спостережному посту, дозорним;
у четвертому пункті – час
готовності до виконання завдання, сигнали управління, взаємодії, оповіщення і
порядок дій за ними, пропуск і відгук;
у п’ятому пункті – своє місце під
час дій у вогневій засідці і заступника.
Під час постановки завдань
підлеглим командир взводу вказує:
командир механізованого взводу:
відділенням – завдання і їх позиції, порядок дій із появою противника, у період
ураження його вогнем і після виконання завдання; БМП (БТР) – основну і запасні
позиції, порядок ураження противника і дії після виконання завдання; снайперу –
завдання, основну і запасну вогневу позицію, порядок спостереження і ведення
вогню: стрільцю-санітару – завдання, місце перебування, порядок надання
медичної допомоги пораненим, порядок їх винесення (вивезення) під час відходу;
дозорним – склад і хто старший, завдання щодо ведення спостереження, маршрут
руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок підтримки зв’язку і сигнали,
дії у разі виявлення противника, порядок доповідей результатів розвідки;
спостережному посту – завдання, позицію, порядок спостереження і доповідей його
результатів, дії після виконання завдання;
командир
танкового взводу: завдання, основні і запасні вогневі позиції танкам; порядок
ураження противника вогнем і дії після виконання завдання.
Під час організації взаємодії
командир взводу повинен: узгодити дії відділень, груп БМП (БТР), танків між
собою в інтересах завдання максимального ураження противнику, визначити порядок
дій під час виконання завдання (порядок відкриття і ведення вогню) і відходу
(хто прикриває відхід, порядок виходу в район збору, шикування колони і порядок
руху), указати рубежі відкриття вогню, сигнали оповіщення, управління,
взаємодії і порядок дій за ними.
Діями вогневої засідки командир
взводу (відділення, танка) керує з бойової машини.
Під час організації бойового
забезпечення вогневої засідки командир взводу особливу увагу звертає на
організацію розвідки противника на ймовірних маршрутах його висування і перед
фронтом дій засідки, способи забезпечення її максимальної прихованості, порядок
використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень.
150. Отримавши завдання на дію у
вогневій засідці, командир відділення (танка) усвідомлює його; здійснює
підготовку відділення (танка) до виконання завдання; приймає рішення і
доповідає командиру, від якого вислано вогневу засідку; приховано виводить
відділення (танк) до місця засідки, організовує спостереження і безпосередню
охорону, вивчає місцевість, визначає позицію відділенню, бойовим групам
(“двійкам”, “трійкам”) і вогневі позиції (основну і запасні) БМП (БТР, танку),
організовує маскування, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, систему
вогню й управління, вказує порядок дій особового складу (екіпажу) БМП (БТР,
танка). Після цього організовує і керує інженерним обладнанням позиції. У
встановлений час доповідає командиру про готовність до виконання завдання.
У бойовому наказі командир
відділення вказує:
у першому пункті – орієнтири (за
потреби), склад і можливий характер дій противника (звідки і коли очікується);
у другому пункті – завдання
відділенню (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору
після виконання завдання, маршрут відходу, місце переходу переднього краю
оборони;
у третьому пункті – після слову “наказую”
бойовим групам (підлеглому особовому складу), доданим підрозділам і вогневим
засобам;
у четвертому пункті – час
готовності до виконання завдання, сигнали управління, взаємодії, оповіщення і
порядок дії за ними, перепустку і відгук;
командир
механізованого відділення: відділенню, бойовим групам – завдання, їх позиції і шляхи
виходу до них, порядок дій із появою противника, в ході виконання і після
виконання завдання; БМП (БТР) – основну і запасні позиції, порядок ураження
противника вогнем і дії після виконання завдання (порядок залишення позиції і
куди вийти);
командир танка: основну і запасну
вогневу позицію; порядок ураження противника вогнем і дії після виконання
завдання (порядок залишення позиції і куди вийти).
151. Розташовуючись у вогневій
засідці, взвод (відділення, танк) нічим себе не виявляє до підходу противника.
Про підхід противника спостерігачі встановленим сигналом попереджають командира
взводу (відділення). Розвідка і органи похідної охорони противника можуть
пропускатися, одночасно призначаються засоби для їх знищення і доповідається
командиру, який вислав засідку. Якщо противник рухається в колоні, то вогонь
відкривається раптово за командою командира взводу (відділення, танка) з
підходом головної машини противника до наміченого рубежу (пункту) із близької
відстані. У першу чергу уражаються машини противника, які висуваються в голові
і хвості колони, потім знищуються інші машини та їх екіпажі (десант) або
витісняються на мінно-вибухові загородження.
Проти мотопіхоти засідка
організовується таким чином. Дізнавшись напрямок руху колони противника,
необхідно відійти вбік від її маршруту на
1,5-2 км, польовою дорогою або колонним шляхом просунутись на 2-3 км уперед, паралельно до основного маршруту. Тут екіпаж танка глушить двигун і, замаскувавши машину, веде спостереження для визначення виходу колони на основний маршрут. Коли колона противника мине місце засідки, командир танка розвіданим маршрутом виводить танк на дорогу і з тилу атакує колону противника, знищуючи її вогнем з ходу і гусеницями. Для таких дій вигідно вибирати вузькі місця (дефіле), що ускладнюють розгортання колони.
1,5-2 км, польовою дорогою або колонним шляхом просунутись на 2-3 км уперед, паралельно до основного маршруту. Тут екіпаж танка глушить двигун і, замаскувавши машину, веде спостереження для визначення виходу колони на основний маршрут. Коли колона противника мине місце засідки, командир танка розвіданим маршрутом виводить танк на дорогу і з тилу атакує колону противника, знищуючи її вогнем з ходу і гусеницями. Для таких дій вигідно вибирати вузькі місця (дефіле), що ускладнюють розгортання колони.
Відхід взводу (відділення, танка)
після виконання завдання здійснюється за командою командира у встановленому
порядку. Якщо противник не виявляє активності – взвод (відділення, танк)
відкриває і веде вогонь на ураження, деморалізує його і не дає розгорнутися в
бойовий порядок. Потім за командою командира під прикриттям димів (аерозолів)
починає відхід.
У разі активних дій противника
командир взводу (відділення, танка) посилює вогонь по ньому, під прикриттям групи забезпечення, яка
призначається у взводі, і димів (аерозолів) розпочинає відхід взводу в район
збору (відділення – до місця посадки на бойову машину). Група забезпечення
відривається від противника і стрімко виходить до взводу, який знаходиться в
готовності підтримати її вогнем.
У кожному окремому випадку
характер дій із засідки повинен визначатися із оцінки обстановки, що склалася.
З місця збору взвод,
використовуючи захисні властивості місцевості і під прикриттям вогню артилерії
(мінометів) і безпосередньої охорони (дозорного відділення), відходить
встановленим маршрутом за передній край або в указаний район.
Про виконання завдання командир
взводу (відділення, танка) доповідає командиру, що його вислав, і надалі діє
відповідно до його наказу.
4.8. Особливості ведення
оборонного бою при виході із бою та відході
Вихід із бою являє собою дії
підрозділів, пов’язані з залишенням опорних пунктів (позицій, районів, рубежів)
у безпосередньому зіткненні з противником і вихід на відстань, що забезпечує
виконання подальшого завдання. Він може проводитися для рішення самостійних
завдань або здійснюватися одночасно з відходом.
Під час самостійних дій вихід із
бою здійснюється з метою відриву від противника, здійснення перегрупування,
перенесення зусиль з одного напрямку (рубежу) на інший, підсилення особливо небезпечних
напрямків, закриття проломів, які утворилися внаслідок вогневих ударів
противника, прикриття відкритих флангів тощо. Під час відходу підрозділів із
положення безпосереднього зіткнення з противником вихід із бою є його
початковим, найскладнішим і відповідальним етапом.
Відхід являє собою залишення
підрозділами опорних пунктів (позицій, рубежів), які вони займали, і відведення
їх на інші позиції (рубежі, райони), розміщені в глибині своєї оборони. Він
може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або у
відсутності зіткнення з ним. Під час відходу в умовах безпосереднього зіткнення
з противником йому передує вихід із бою.
Відхід здійснюється з метою виведення
підрозділів з-під ударів переважаючих сил противника, зайняття найбільш
вигідного положення для подальших дій, виграшу часу, вивільнення сил для дій на
іншому напрямку. Він застосовується у випадках, коли за умов обстановки
вигідніше залишити частину місцевості, завдати противнику ураження і зберегти
свій особовий склад і бойову техніку.
152. Взвод (відділення, танк) виходить
із бою (з оточення) і відходить, як правило, у складі батальйону (роти). Вихід
із оточення може здійснюватися у складі об’єднаної військової групи. Для
прикриття головних сил під час виходу з бою (з оточення) взвод може
призначатися до складу підрозділу прикриття, а танковий взвод (механізований
взвод на БМП), крім того, може діяти для забезпечення флангів прориву кільця
оточення у заслонах.
Гранатометний (протитанковий)
взвод виходить із бою і відходить у складі батальйону в повному складі або
відділеннями (розрахунками), може додаватися підрозділу прикриття (заслону), як
правило, в нічний час або в інших умовах обмеження видимості.
Вихід із бою (з оточення) і
відхід проводиться тільки за наказом (з дозволу) старшого командира.
Відхід взвод здійснює, як
правило, у складі роти або може діяти самостійно в головній (тильній, боковій)
похідній заставі або в заслоні.
153. Отримавши завдання на вихід
із бою (з оточення) і відхід у складі роти, командир взводу повинен: швидко
усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти рішення, провести рекогносцировку
(за потреби, і лише на етапі виходу в район збору взводу), видати усний бойовий
наказ, організувати взаємодію, спостереження, маскування й управління,
визначити порядок підготовки взводу до виходу з бою і відходу, намітити склад
чергових вогневих засобів і спостерігачів.
Під час усвідомлення завдання командир взводу повинен
зрозуміти мету дій, завдання взводу і роти, час, до якого утримувати позицію, і
особливо порядок виходу з бою і відходу в район збору взводу і роти, маршрути і
час виходу на них, завдання сусідів, а також місце взводу в похідному порядку
роти, напрямок (маршрут) і кінцевий рубіж відходу, час готовності до відходу і
сигнали.
Під час оцінки обстановки командир взводу повинен вивчити
по карті і визначити: положення, склад і можливий характер дій противника до і
з початком виходу з бою, якими засобами він може діяти на взвод і які з них
треба знищити, маршрут (напрямок) відходу і до яких дій бути готовим;
положення, забезпеченість і можливості взводу щодо пониження можливостей
противника і знищення його найбільш небезпечних цілей, порядок прикриття димами
(аерозолями) виходу з бою; положення і характер дій сусідів під час залишення
позицій і виходу у район збору; характер місцевості, її захисні і маскуючи
властивості в опорному пункті взводу, в районах збору і на маршруті відходу й
її вплив на дії виходу; які з фортифікаційних споруд (траншеї, ходи сполучення
тощо) можливо використати для відходу в райони збору взводу і роти.
У рішенні командир взводу визначає порядок
дій при виході з бою в район збору взводу і роти (якому противнику перед
фронтом взводу і на флангах нанести ураження, порядок, способи дій взводу при
виході взводу з бою в район збору, заходи щодо введення противника в оману), а
при відході (побудову похідного порядку і до яких дій бути готовим); завдання
відділенням (танкам), доданим підрозділам і вогневим засобам, організацію
управління при виході з бою і відході.
Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження,
зв’язку і дій взводу при виході взводу в район збору взводу і роти і при
відході, а також при виявленні противником виходу з бою; порядок дій взводу під
час нападу авіації противника і застосування ним засобів масового ураження,
високоточної і запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування;
порядок використання приладів нічного бачення (світломаскуючих пристроїв),
виконання правил маскування і дисципліни маршу при відході; сигнали оповіщення
управління, взаємодії і порядок дій за ними, а при відході у передбаченні
вступу до бою і порядок узгодження дій відділення (танка) між собою і сусідами;
час, сигнал початку відходу, місце пунктів поповнення боєприпасами і пальним,
місце евакуації машини, що вийшла із ладу і поранених.
Командир відділення (танка),
отримавши завдання на відхід у складі взводу, повинен: зрозуміти, де
знаходиться противник і що він робить; зрозуміти завдання взводу, відділення
(танка) і порядок його виконання, завдання сусідів, визначити і поставити
завдання особовому складу; довести сигнали оповіщення, управління і взаємодії
та порядок дій за ними, призначити спостерігача, за сигналами, що подає
командир взводу.
Залишення опорного пункту
(позицій) і відхід на вказаний рубіж (район збору) взвод здійснює усім складом
одночасно або відділеннями (окремими танками, групами, по одному) послідовно
займає вигідні позиції або виходить із району збору взводу. Під час відходу
(виходу у район збору взводу) відділеннями (окремими танками, групами або по
одному) відділення (танки), що залишились на місці, а також ті, що зайняли
вигідні позиції після висування у вказаному напрямку, своїм вогнем прикривають
відхід (вихід) інших у район збору.
Відхід здійснюється в момент
послаблення вогню противника, під прикриттям вогню своєї артилерії, ударів
авіації, а також з використанням аерозолів.
154. Для прикриття батальйону
(роти, об’єднаної військової групи) при виході з бою (оточення) взвод може
призначатися до складу підрозділу прикриття із завданням підтримки
попереднього режиму вогню і дій підрозділів в обороні, недопущення проникнення
розвідки противника у глибину оборони (до головних сил), атаки його передових
підрозділів і утримання опорного пункту (позиції) до встановленого часу або
наказу на відхід.
Взвод
може виконувати поставлене завдання, знаходячись у попередньому опорному
пункті, або займати для цього позицію до 800 м по фронту, яку займали
підрозділи напередодні. У цьому випадку бойовий порядок взводу будується, як
правило, в лінію відділень, перехоплюючи танконебезпечні і доступні для піхоти
противника напрямки. Позиції відділень можуть бути до 150-200 м по фронту,
а проміжки між ними – до 100 м.
Під час
усвідомлення завдання командир взводу повинен зрозуміти мету дій,
завдання батальйону (роти) (райони збору, час і порядок виходу в них, маршрут,
кінцевий рубіж (район) відходу і час його заняття), взводу (засоби посилення і
підтримки, який опорний пункт (позицію), з яким завданням і до якого часу
утримувати і порядок подальших дій), сусідів і готовність до виконання поставленого
завдання.
Під час
оцінки обстановки командир взводу повинен вивчити: склад, положення
противника перед фронтом ділянки, що прикривається, і можливий характер його
дій із виявленням відходу (прориву) головних сил і в інших умовах обстановки;
стан, забезпеченість і можливості взводу і доданих підрозділів щодо виконання
отриманого завдання; склад і положення сусідніх підрозділів прикриття, їх
завдання, характер дій і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її
захисні та маскувальні властивості, наявність інженерних загороджень і
природних перешкод, умови спостереження і ведення вогню в районі дій і у
напрямку відходу. Крім того, командиру взводу необхідно врахувати стан погоди,
пору року, час доби і визначити їх вплив на виконання поставленого завдання.
Під час
організації взаємодії командир взводу повинен: визначити порядок дій
щодо введення противника в оману на етапі виходу з бою головних сил і
припинення спроб противника проникнути в глиб і відбиття його наступу,
включаючи низьколітні літаки і вертольоти; вказати порядок дій відділень,
доданих підрозділів і вогневих засобів при відході, вивезенні (винесенні)
поранених і хворих, евакуації несправного озброєння і техніки.
У рішенні командир
взводу визначає порядок дій щодо прикриття виходу з бою головних сил батальйону
(роти), (якому противнику, де, якими засобами завдати ураження, які позиції, до
якого часу утримувати та заходи щодо омани противника) і під час виходу
(відходу) взводу з бою; завдання відділення (танка), доданим підрозділам і вогневим
засобам і організацію управління під час бою на позиції і відході з неї.
З одержанням завдання на
прикриття дій батальйону (роти, об’єднаної військової групи) при відході
(виході з оточення) взвод, що призначений у прикриття для забезпечення виходу з
бою головних сил батальйону (роти, об’єднаної військової групи) і відриву їх
від противника, займає вказану позицію (опорний пункт) і з метою введення
противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до
повного виходу їх із бою. У випадку атаки противника взвод
завзятим утриманням позиції, яку займає, вогнем усіх засобів, діями з вогневих
засад, обладнанням загороджень і перешкод забороняє його прорив.
Якщо
противник виявить відхід головних сил і розпочне атаку підрозділів прикриття
або зробить спробу обійти їх, взвод за підтримки вогню артилерії і сусідів
завдає поразки атакуючому противнику і продовжує міцно утримувати позицію
(опорний пункт), що займає.
Отримавши завдання (сигнал) на
відхід, взвод може виходити з бою одночасно всім складом або скачками від
рубежу на рубіж. Це можливо, коли противник не виявляє активності і не
встановив його відхід. Використовуючи вигідні умови обстановки (після атаки і нанесення йому втрат,
а також за умов обмеженої видимості), дотримуючись мір маскування і не
привертаючи уваги противника взвод раптово залишає позиції (опорний пункт) і
відходить у вказаний район (напрямку).
Після цього під прикриттям димів
(аерозолів) він відходить на вигідний рубіж, закріплюється на ньому і веде бій
із противником. Можливі і такі дії, коли частина взводу (одне-два відділення),
веде бій із противником і прикриває відхід головних сил взводу; після
розгортання їх на вигідному рубежі та під їх прикриттям ті, що залишились,
здійснюють відхід.
Під час прориву головними силами
батальйону (роти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує
займані позиції, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходить тільки за
наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів,
загороджень і заслонів.
155. Танковий взвод
(механізований взвод на БМП), може призначатись у заслін для
прикриття одного або обох флангів під час виходу з оточення батальйону (роти) і
виходить з оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття.
Відхід заслонів здійснюється за наказом командира підрозділу прикриття. Після
виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з’єднання зі своїми військами
танки (БМП) взводів, що призначені в заслони, діють як бокові похідні застави.
Для руйнування мостів, ділянок доріг та інших об’єктів на шляхах відходу від
механізованого взводу може призначатися група солдатів-підривників.
З виходом на зазначений
рубіж (у район збору) командир взводу уточнює завдання і діє згідно з
розпорядженням старшого командира.
Немає коментарів:
Дописати коментар