Оборонний бій механізованого (танкового) взводу

Оборонний бій механізованого (танкового) взводу

101. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає: організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням (екіпажам танків), організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення); підготовку взводу до виконання бойового завдання; зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання опорного пункту; практичну роботу в підлеглих підрозділах.

102. В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання, усвідомлює його, дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення по карті, оголошує його командирам відділень (танків) і доданих підрозділів, виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ (бойове розпорядження), організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління. Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен усвідомити завдання, оцінити обстановку і прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші питання.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир взводу оцінює в першу чергу противника, свої підрозділи і сусідів.

103. Під час з’ясування отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного пункту.

Оцінка обстановки включає: оцінку противника, своїх підрозділів, сусідів, місцевості, врахування стану погоди, пори року і доби та їх вплив на підготовку оборони.

Під час оцінки обстановки командир взводу вивчає:

противника – склад, положення, можливий характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його вогневих засобів;

свої підрозділи – стан, забезпеченість, можливості взводу, доданих підрозділів і вогневих засобів;

сусідів – склад, положення, завдання та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого командира, розташованими в опорному пункті взводу;

місцевість – характер, захисні і маскувальні властивості місцевості, її прохідність перед переднім краєм, умови спостереження і ведення вогню; місце встановлення мінно-вибухових і невибухових загороджень перед фронтом і на флангах опорного пункту противника; стан погоди, пори року, доби і їх вплив на підготовку оборони.

У рішенні командир взводу визначає порядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил противника перед переднім краєм; відбиття його атаки; знищення противника, який уклинився (у тому числі знищення противника в траншеях і ходах сполучення) і при відновленні оборони; визначає завдання підлеглим, доданим підрозділам і вогневим засобам (місця позицій, якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити). Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу додатково вивчає місцевість, вказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює: положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів; позиції відділень і доданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

У бойовому наказі на оборону командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання відділенням (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам;

у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

командир  механізованого  взводу – завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку; заступнику командира взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП (БТР); якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; район розташування автомобілів взводу;

командир  танкового  взводу – завдання танкам, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу;

командири  гранатометного і протитанкового взводів – завдання відділенням, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному взводу, крім того, – ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; завдання щодо забезпечення проміжків і флангів.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу повинен:

погодити зусилля штатних і доданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у разі виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу;

визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок), танків, озброєння БМП; знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання;

вказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів;

визначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також щодо маскування;

призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

довести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир танкового (гранатометного) взводу, доданого механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, порядок організації зв’язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

104. Із зайняттям опорного пункту (вогневої позиції) командир взводу організує безпосередню охорону.

Безпосередня охорона у взводі (відділенні) здійснюється призначеними спостерігачами (патрулем), секретом, черговими вогневими засобами і чатовими, які виставлені в місцях відпочинку особового складу і біля бойових машин, а вночі, крім того, підслуховуванням.

Під час організації охорони командир взводу вказує: завдання охорони, скільки і де мати спостерігачів, чергових вогневих засобів, чатових і постів підслуховування, порядок їх зміни, порядок спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу (роти), сигнали оповіщення і порядок дій особового складу взводу (відділення, екіпажу танка) під час раптового нападу противника, пропуск.

105. Під час організації інженерного забезпечення командир взводу визначає:

характер, черговість і терміни фортифікаційного обладнання і маскування опорного пункту (позицій), а також завдання на добу; ділянки розчищення місцевості для покращення спостереження і ведення вогню; місця бойових позицій відділень, доданих вогневих засобів, окреслення, довжину, глибину і профіль окопів, траншеї і ходу сполучення, основних і запасних вогневих позицій БМП (БТР), танків, де мати перекриті щілини (бліндажі), ніші і відхожі місця, хто виділяється для його обладнання і час готовності, місце розміщення запасу боєприпасів і збору поранених; місце розташування командно-спостережного пункту взводу, хто виділяється для його обладнання і час готовності; які табельні засоби, їх кількість і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні і маскуванні, місця і час їх отримання і заготівлі; місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як їх влаштовувати, порядок вогневого прикриття; які переносні загородження для боротьби з противником в траншеї виготовити і де їх розташувати; обсяг робіт щодо обладнання траншей і ходів сполучень після відриття їх землерийною машиною; що зробити для забезпечення захисту особового складу і техніки від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї; де, коли і скільки отримати для цього інструменту і матеріалів.

106. Під час організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу вказує: завдання з радіаційної, хімічної розвідки і спостереження; порядок організації радіаційного контролю і розподілу дозиметрів; сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості та інших об’єктів; порядок проведення спеціальної обробки і використання засобів аерозольної протидії, забезпечення озброєнням і засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

107. Із зайняттям опорного пункту (вогневих позицій) командир механізованого (танкового) взводу зобов’язаний: організувати спостереження за противником у призначеній смузі, у бік флангів і тилу; за потреби поставити (уточнити) завдання відділенням (танкам), доданим вогневим засобам і черговому вогневому засобу, особисто з командирами відділень зробити розбивку окопів на відділення, вказати траншеї і ходи сполучення. Потім він керує інженерним обладнанням опорного пункту і відповідає за якісне виконання добового завдання, установленого командир роти.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам і іншим вогневим засобам – секторів обстрілу.

Інженерне обладнання опорного пункту проводиться в послідовності, що забезпечує готовність до відбиття раптових атак противника.

В умовах відсутності зіткнення з противником для обладнання окопів для танків, БМП (БТР), траншеї, ходів сполучення застосовують навісне бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.

108. В опорному пункті (на вогневих позиціях) механізованого (гранатометного і протитанкового) взводу в першу чергу:

розчищаються смуги огляду та обстрілу, встановлюються проводові  та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневої позиції) взводу;

обладнуються окопи на основних вогневих позиціях БМП (БТР), протитанкових  керованих ракет і інших вогневих засобів, які не увійшли до складу групи управління і вогневої підтримки; на позиціях механізованих відділень послідовно відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників (бойових груп), які обладнуються протиосколковими козирками; на позиції групи управління і вогневої підтримки обладнується відкрите споруда для спостереження командира взводу, окопи на основних вогневих позиціях вогневих засобів, відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу. Далі одиночні (парні) окопи на позиції механізованого відділення з’єднуються суцільною траншеєю, обладнується загородження на флангах і в глибині опорного пункту взводу.

В опорному пункті танкового взводу розчищається місцевість для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях; обладнуються перекриті щілини на кожний екіпаж.

У другу чергу:

в опорному пункті механізованого взводу обладнуються бійниці, кулеметні площадки на запасних вогневих позиціях; відриваються ходи сполучення до танків (БМП, БТР), від вогневих позицій до командно-спостережного пункту взводу і в тил; відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР і інших вогневих засобів); обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж, обслугу; відривається суцільна траншея в межах ротного (взводного) опорного пункту; нарощуються інженерні загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами;

в опорному пункті танкового взводу відриваються окопи на запасних і тимчасовій вогневих позиціях; обладнуються бліндажі для розміщення і захисту екіпажів; обладнуються ніші (погребки) для боєприпасів;

на основній позиції гранатометного (протитанкового) взводу на позиціях відділень обладнуються бліндажі, вони з’єднуються ходом сполучення; на запасній вогневій позиції (рубежах розгортання) обладнуються окопи без козирків, окопи для БМП (БТР) і відкрита споруда для спостереження командира взводу.

У подальшому опорний пункт взводу, позиції відділень і вогневих засобів удосконалюються в бойовому і господарському відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; обладнується бліндаж на позиції групи управління і вогневої підтримки; обладнуються підбрустверні протиосколкові ніші; обладнуються хибні вогневі позиції, ділянки траншей і інші об’єкти.

В опорному пункті танкового взводу, крім того, на основних вогневих позиціях обладнуються кілька площадок для ведення вогню, вогневі позиції для кочуючих танків, готуються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об’єкти.

109. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості бойових позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів і інших вогневих засобів. Воно здійснюється приховано, у тій самій черговості, у стислий термін і з повною напругою сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню доданих і підтримуючих засобів у такій послідовності.

На бойових позиціях відділень спочатку відриваються одиночні (парні) окопи для стрільби лежачи і здійснюється маскування БМП (БТР). Потім окопи поступово заглиблюються для стрільби з коліна і стоячи, починається відривання окопу для БМП (БТР).

Після цього одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою ділянкою траншеї, яка доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються суцільними траншеями з сусідніми відділеннями; продовжується відривання окопів для БМП (БТР) і споруди КСП взводу; для особового складу облаштовуються перекриті щілини (бліндажі), ніші для боєприпасів і продовольства, розширення і тупички для пересування, ходи сполучення до БМП (БТР). Після цього відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР) і ходи сполучення до них і в тил.

Усі позиції (споруди) у взводному опорному пункті готуються для захисту від запалювальної зброї і ретельно маскуються, для чого окопи обладнуються відвідними канавками і використовуються табельні засоби пожежогасіння і маскування та місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над БМП (БТР), танками створюються маски, влаштовуються екрани і козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі і теплові імітатори (пастки).

Командир механізованого (танкового) взводу зобов’язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного і протитанкового взводів – схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню – командирові батальйону. При установленні мінно-вибухових загороджень силами взводу складається формуляр мінного поля.

На схемах, як правило, вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; бойові позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, кулеметів і РПГ, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянка зосередженого вогню взводу і місце в ній відділень, що ведуть вогонь, ділянка зосередженого вогню роти і місце в ній взводу, що веде вогонь, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, – рубежі загороджувального вогню і позиція механізованого підрозділу, якому доданий взвод; рубежі відкриття вогню із танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), які розташовані в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні споруди; позиції сусідніх підрозділів і межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу, місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

110. Підготовка взводу (відділення, екіпажу танка) до виконання завдання включає: розподіл по відділеннях (екіпажах) і розставляння за посадами особового складу, який прибув на доукомплектування; поповнення возимого (носимого) боєкомплекту штатного озброєння, боєкомплекту штатного озброєння БМП (БТР, танків) і доданих підрозділів (вогневих засобів), дозаправку техніки пально-мастильними матеріалами й охолоджувальною рідиною, поповнення запасів води; технічне обслуговування і підготовку ОВТ до бойового застосування, проведення заходів морально-психологічного забезпечення.

Підготовка взводу починається з отриманням завдання і проводиться у встановлені старшим командиром терміни, до зайняття опорного пункту повинні бути поповнені боєприпаси і здійснено дозаправку техніки.

Після зайняття опорного пункту, побудови бойового порядку і системи вогню, організації фортифікаційного обладнання опорного пункту командир взводу керує безпосередньою підготовкою взводу до виконання поставленого завдання, інженерним обладнанням опорного пункту й у встановлений час доповідає старшому командиру про зайняття оборони (вогневої позиції), готовність системи вогню, виконання добового завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту і готовності до виконання отриманого завдання.

111. Під час практичної роботи і контролю готовності командир взводу перевіряє виконання заходів підготовки оборони і готовності до виконання поставленого завдання: точність зайняття відділеннями і вогневими засобами позицій; знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління і взаємодії; організацію спостереження, безпосередньої охорони і системи вогню; екіпірування підлеглих; наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами до встановлених норм; виконання завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту; підготовку даних для стрільби, озброєння і техніки до бойового застосування.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником усі заходи проводяться в опорному пункті взводу і, як правило, під вогнем противника.

112. Механізований (танковий) взвод другого ешелону роти готує та обороняє опорний пункт так, як взводи, які обороняються на передньому краї.

Під час організації оборони командир взводу додатково зобов’язаний організувати спостереження за діями підрозділів, що обороняються попереду; підготувати вогонь для відбиття атаки противника перед переднім краєм оборони і на флангах роти, маневр взводу для посилення оборони на напрямках можливого прориву противника й у найближчі райони вірогідної висадки його повітряного десанту (аеромобільних груп).

113. В обороні взвод перебуває в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Дрібні підрозділи противника й окремих військовослужбовців взвод знищує вогнем чергових засобів і снайпера, а також зосередженим і загороджувальним вогнем гранатометного взводу (артилерійського підрозділу) по заздалегідь пристріляних рубежах (ділянках) з тимчасових вогневих позицій. Після виконання завдання вогневі позиції негайно змінюються.

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і доданих йому вогневих засобів укривається, за командою командирів, в окопах з протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, щілинах, сховищах, бліндажах, БМП (танках), на дні окопів і траншеї в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки. Командир взводу і спостерігачі, чергові вогневі засоби ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку. У разі знищення противником, під час вогневої підготовки, частини вогневих засобів командир взводу негайно уточнює завдання особовому складу, який залишився, з метою відновлення системи вогню.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (у разі завдання противником ядерного удару) весь особовий склад займає укриття, а в разі застосування противником хімічної зброї – негайно надягає засоби індивідуального захисту (у танках, БМП вмикається система захисту від зброї масового ураження).

Підрозділи, які діють попереду своїх військ, підтримуються вогнем взводу і пропускаються через встановлені перед переднім краєм оборони взводу мінно-вибухові загородження, за командою командира роти (батальйону), заздалегідь підготовленим (залишеним) проходом, після чого вони негайно закриваються. За розпорядженням старшого командира для супроводу підрозділів, що виходять за передній край, може виділятися провідник.

114. Командирські машини і броньована техніка противника, оснащена мінними тралами, по можливості знищуються на максимальних відстанях вогнем протитанкових засобів і танків, з метою порушення управління, недопущення пророблення проходів у своїх мінних полях.

З переходом противника в атаку за командою (сигналом) командира взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на відстань дійсного вогню зброї взводу і доданих йому вогневих засобів.

Атака танків і піхоти противника, яка наступає на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню БМП, танків і протитанкових засобів механізованого взводу, а також вогнем протитанкового взводу по машинах управління, головних (найбільш небезпечних) танках і танках із тралами, а потім – по інших танках і броньованих машинах, які атакують, щоб змусити піхоту спішитися. Спішена піхота відсікається вогнем зі стрілецької зброї від танків і знищується.

Атака танків і піхоти, яка наступає за ними в пішому порядку, відбивається вогнем з БМП, танків і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем із кулеметів, автоматів і доданих вогнеметів по піхоті, що спішилась, з метою відсікти її від танків і знищити. БТР ведуть вогонь по легкоброньованих цілях, протитанкових засобах і групах управління противника.

Гранатометний взвод вогнем по рубежах загороджувальним і зосередженим вогнем знищує живу силу противника, яка спішилася, легкоброньовані і неброньовані цілі.

Під час наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для більш ефективного ураження танків (особливо вогнем у борт і корму), які долають загородження.

115. Противник, що увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем упритул мінами направленої дії, гранатами й у рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем із протитанкових гранатометів і реактивними кумулятивними гранатами. Одночасно вогнем зі стрілецької зброї знищується піхота, яка наступає за танками. Для недопущення противника в глибину опорного пункту і в бік флангів у траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші переносні загородження. Взвод за підтримки вогневих засобів старшого командира повинен утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів для стрільби у фланг і тил противнику, який вклинився, та вживає заходів щодо посилення оборони на загрозливому напрямку.

У разі обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи стійко утримувати зайняті позиції, знищує противника вогнем усіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

116. При отриманні наказу (дозволу) на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень (танків) і доданим вогневим засобам напрямок, рубіж, на який відійти, і порядок відходу на нього та сигнал на відхід. Взвод виходить на зазначений (вигідний) рубіж одночасно або відділеннями, групами, окремими танками, по одному, послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. При відході вроздріб відділення, бойові групи і танки, які залишилися на місці, а також зайняли вигідні позиції після висування в зазначеному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід один одного.

117. Механізований (танковий) взвод другого ешелону роти з початком атаки противника і при виході його танків, БМП (БТР) і піхоти до рубежу відкриття вогню, БМП (БТР), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають по них вогонь, не допускаючи підходу противника до переднього краю оборони.

У разі прориву противником переднього краю оборони взвод стійко утримує опорний пункт, що займає, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на найбільш загрозливому напрямку наступу противника. З метою підвищення ефективності ураження противника, який прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також для дій у вогневій засідці.

118. Механізований (танковий) взвод, призначений у резерв батальйону, займає опорний пункт в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення його повітряних десантів, аеромобільних, диверсійно-розвідувальних груп, які висадилися у глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону в разі втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, які раптово виникають.

119. Після відбиття атаки командир взводу повинен: перевірити бойовий стан взводу (бойовий і чисельний склад, стан запасів боєприпасів і інших матеріальних засобів); ужити заходів щодо надання медичної допомоги пораненим, винесення важкопоранених, розшуку загиблих (померлих) і заходів щодо їх поховання; відновити систему вогню, зруйновані фортифікаційні споруди та інженерні загородження, поповнити запаси ракет, боєприпасів, привести до порядку зброю і військово-технічне майно, у разі апотреби провести зміну вогневих позицій БМП (БТР), танків і інших вогневих засобів і підготуватися до відбиття наступних атак. Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.

4.3. Оборонний бій механізованого відділення

120. Роботу з організації оборони командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення проводить, як правило, на місцевості.

Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення після з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний: провести (довести) бойовий розрахунок відділення та організувати підготовку відділення до виконання завдання; вивести відділення на вказану позицію; організувати безпосередню охорону, визначити завдання підлеглим, вибрати основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, протитанкових керованих ракетних комплексів); віддати бойовий наказ; узгодити дії особового складу з відбиття атаки противника; організувати управління, інженерне обладнання і маскування позиції; визначити відстані до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі і скласти картку вогню; перевірити знання особовим складом поставлених завдань; доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення після захоплення (заняття) і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу усвідомлює завдання, оцінює обстановку, проводить (уточнює) бойовий розрахунок і визначає завдання підлеглим: ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню, а за потреби вирішує й інші питання. Вогнева позиція БМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалося приховане її розміщення, прикриття особового складу відділення вогнем під час проведення інженерного обладнання позиції.

121. Під час з’ясування завдання командир відділення повинен: зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них), відділення (позицію і завдання, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, основну (запасну) вогневу позицію БМП (БТР), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, місце відділення в бойовому порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню; рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь; завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

Під час оцінки обстановки, вивчення противника, командир відділення повинен: оцінити ймовірний склад і характер його дій, на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – і місця його вогневих засобів.

Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

З огляду на це він визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще розмістити позиції кулемета, ручного гранатомета і місця стрільців (бойових “двійок”, “трійок” або груп).

Під час проведення бойового розрахунку командир відділення повинен призначити спостерігача за противником, черговий вогневий засіб, зв’язківця і підношувача боєприпасів, визначити склад бойових “двійок”, “трійок” (груп) і їх старших.

Із зайняттям позиції командир відділення вказує основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні вогневі позиції для ПТРК і БМП (БТР).

Під час організації безпосередньої охорони командир відділення доводить особовому складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира відділення (взводу), ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу і визначає порядок дій відділення у разі раптового нападу противника.

Під час постановки завдання черговому вогневому засобу командир відділення вказує: основну (запасну) вогневу позицію або місце, завдання і порядок його виконання.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить завдання особовому складу (бойовим групам); командири гранатометного і протитанкового відділень, крім цього, вказують завдання обслузі і доданим вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань особовому складу командир відділення вказує:

командир механізованого відділення навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю і стрільцю, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою; навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам, крім цього, – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію БТР) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню;

командири гранатометного і протитанкового відділень старшим навідникам, гранатометнику, операторам протитанкових керованих ракетних комплексів, навіднику-оператору (кулеметнику БТР) – основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, послідовність їх обладнання і зміни під час бою, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, порядок спостереження і ведення вогню по танках і піхоті противника; механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та корегування вогню.

Після одержання завдання особовий склад відділення розчищає місцевість у смузі огляду та обстрілу, а також відриває і маскує окопи.

Організовуючи взаємодію, командир відділення узгоджує дії особового складу штатних і доданих вогневих засобів між собою для успішного виконання єдиного розуміння отриманого бойового завдання, визначає порядок і способи його виконання, а також сигнали оповіщення, взаємодії і порядок дій за ними.

Під час організації управління командир відділення доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними.

Організовуючи інженерне обладнання позицій, командир відділення проводить розбивку позиції відділення, визначає місця особового складу, дає кожному солдату добове завдання на роботи. Вказує де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання робіт.

Під час організації захоплення вказаної позиції командир відділення повинен вказати положення і завдання відділенню (об’єкт атаки і позицію для оборони), поставити завдання особовому складу та управляти відділенням під час його виконання.

Зайняття (захоплення) вказаної для оборони позиції відділення здійснює, як правило, під вогнем противника.

122. На позиції механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення насамперед розчищається місцевість для поліпшення спостереження і ведення вогню, послідовно відриваються одиночні (парні) окопи (окопи для автоматичних гранатометів, протитанкових ракетних комплексів) і окоп для БМП (БТР); в окопах для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнуються протиосколкові козирки, потім окопи з’єднуються між собою траншеєю, яка доводиться до повного профілю, а при  нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються суцільною траншеєю з позиціями сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина, в окопі для БМП відривається окоп з протиосколковим козирком для протитанкового ракетного комплексу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) і хід сполучення до нього. На позиції відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи, що стосуються його бойового і господарчого удосконалення з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир відділення організовує її дообладнання, яке включає: очистку берми, обладнання бійниць, відривання ячейок і площадок для ведення вогню, обладнання захисних козирків, ніш для бойових і господарчих запасів, обладнання перекритої щілини (бліндажа), відхожого місця, розширених ділянок траншей, а також підсилення стінок траншеї на ділянках зі слабким і нестійким ґрунтом.

Місце командира відділення, як правило, обладнується на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю, противником і сигналами командира взводу.

123. Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, положення противника, позицію відділення, а командири гранатометного і протитанкового відділень – і положення механізованого підрозділу, якому вони додані; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення – рубежі загороджувального і ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній відділення, що веде вогонь; загородження, що розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються його вогнем.

124. Під час практичної роботи і контролю готовності командир відділення перевіряє: точність зайняття особовим складом і вогневими засобами позицій, знання ними отриманих завдань, сигналів сповіщення, управління і взаємодії, несення служби спостерігачем і черговим вогневим засобом, підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі, екіпіровку підлеглих, наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами бойових машин до встановлених норм.

125. В обороні відділення перебуває в постійній готовності до відбиття нападу противника, його диверсійно-розвідувальних груп і вертольотів (літаків). До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника і знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець (черговий вогневий засіб), який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу, залежно від обстановки, проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні БМП (БТР), стрілецької зброї або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача (чатового) до місця відпочинку влаштовується проста сигналізація (сигнали).

Якщо від відділення виділено черговий вогневий засіб (чергову БМП, БТР), він розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. У БМП (БТР) розміщуються механік-водій (водій) і навідник-оператор (кулеметник БТР), які ведуть спостереження за противником і місцевістю в готовності до негайного відкриття вогню.

126. З виявленням противника відділення за сигналом (командою) командира відділення або спостерігача негайно приводиться в бойову готовність. Поодиноких солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а в разі неможливості захоплення – знищує вогнем, як правило, чергового вогневого засобу із запасної (тимчасової) вогневої позиції. Більш великі групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або БМП (БТР), а за потреби – вогнем всього відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу укривається в окопах із протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, бліндажах, на дні окопів і траншеї або в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (у разі завдання противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, бліндажі, БМП, БТР (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі готується до відбиття атаки противника.

127. Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) “Відділення – до БОЮ”, відділення негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність ефективного вогню зброї відділення.

З підходом противника до переднього краю оборони першими відкривають вогонь з БМП (БТР), після з кулеметів, а з дистанції 400 м – усією зброєю відділення, і вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки й інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і реактивними протитанковими гранатами, а піхота, що спішилася, – загороджувальним і зосередженим вогнем автоматичних гранатометів і вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення (протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення) зосереджується насамперед на головний танк або танк з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім на інші танки і броньовані машини, що атакують. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільця з реактивними протитанковими гранатами). Для прихованого їх висування використовуються складки місцевості і застосовуються дими (аерозолі). Іноді біля найбільш імовірного місця пророблення противником проходу в загородженнях відділення завчасно відриває і маскує окоп і хід сполучення до нього. В окопі може розташовуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь підготовленим мінним шлагбаумом. У боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники і снайпер, що зосереджують свій вогонь на прилади прицілювання і спостереження танків.

Якщо відділення діє бойовими групами, то їх дії можуть бути такими: командир групи і кулеметник ведуть вогонь по противнику з основних позицій, а гранатометник або інший член групи споряджає магазини. Після трьох-чотирьох черг бойова група за сигналом командира змінює позицію, і потім дії повторюються.

У разі виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення найближчий до нього солдат із підходом танка на відстань до 200 м застосовує по ньому реактивну протитанкову гранату. Якщо танк не уражено, солдат відбігає траншеєю убік або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і застосовує реактивну протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат готується до знищення екіпажу, який залишатиме уражений танк.

З підходом піхоти противника до позиції на відстань 30-40 м відділення закидає його гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем упритул, гранатами і в рукопашному бою.

Розповсюдження противника траншеєю і ходом сполучення повинне бути затримано вогнем і швидким встановленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків і інших переносних загороджень. Знищення противника, що увірвався в траншею (хід сполучення) може здійснюватися бойовими групами, при цьому перша група просувається її дном і вогнем упритул, багнетами, гранатами знищує його, а друга група діє з обох боків траншеї (ходу сполучення), знищує противника, який намагається її покинути або надати допомогу тим, хто діє в ній, вогнем і гранатами підтримуючи дію першої групи.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення надає допомогу сусіду вогнем.

128. БМП веде вогонь самостійно і за командами (сигналами) командира взводу (відділення). У разі обходу або вклинення противника в оборону БМП під прикриттям вогню відділення та аерозольних (димових) завіс займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій здійснюється тільки за наказом командира взводу.

При призначенні БМП для дій як кочуючої вказуються: завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій та порядок дій після виконання завдання.

Кочуюча бойова машина піхоти, приховано висуваючись за призначеним маршрутом, змінюючи вогневі позиції, веде вогонь самостійно або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча БМП займає основну вогневу позицію у взводному опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

У разі пошкодження БМП (БТР) екіпаж терміново імітує димовими гранатами чорного диму загорання, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Навідник-оператор (навідник кулемета) доповідає про це командиру взводу (заступнику командира взводу, командиру відділення) і за можливості продовжує знищувати противника вогнем. Якщо машину власними силами відновити неможливо – очікується підхід ремонтних (евакуаційних) засобів старшого командира.

Екіпаж має право залишити БМП (БТР), якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними або в разі загрози вибуху. Під час залишення бойової машини (БТР) екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарені (курсові) кулемети (екіпаж бойової машини піхоти, крім того, протитанковий ракетний комплекс і ракети до нього) і займає місце на позиції відділення, доповідаючи командиру відділення причину залишення машини.

129. Після відбиття атаки противника командир відділення зобов’язаний перевірити стан особового складу і зброї відділення; поповнити запас ракет і боєприпасів і підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів, щодо винесення поранених; вжити заходів щодо відновлення позиції відділення і окопу БМП (БТР), поновити систему вогню, доповісти командиру взводу про результати бою (втратах особового складу, ОВТ, наявності ракет, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів) і підготуватись до відбиття наступних атак.

4.4. Оборонний бій екіпажу танка

130. Роботу з організації оборони командир танка проводить, як правило, на місцевості. Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником, командир танка після з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний: організувати підготовку до виконання завдання, вивести танк на призначену вогневу позицію; організувати спостереження; віддати бойовий наказ; організувати управління, обладнання основної (запасної) вогневої позиції, маскування і захист танка від високоточної зброї противника; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі; скласти картку вогню; перевірити знання завдань, поставлених екіпажу; доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню і виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

В умовах безпосереднього зіткнення із противником танк, використовуючи вогонь свого озброєння, а також вогонь сусідів і артилерії, захоплює вказану вогневу позицію. Після захоплення і закріплення на вогневій позиції командир танка усвідомлює завдання, оцінює обстановку і уточнює (ставить) бойове завдання членам екіпажу, організує спостереження, систему вогню управління і взаємодію, інженерне обладнання вогневих позицій. Надалі командир танка детально вивчає місцевість уточнює завдання членам екіпажу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню, а за потреби вирішує й інші питання.

131. Під час з’ясування завдання командир танка повинен зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, що вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них); завдання танка (основну і запасну позиції; основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; місце танка в ділянці зосередженого вогню взводу, рубежі, з виходом противника на які танк відкриває вогонь); завдання сусідів (вогневу позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій.

Під час оцінки обстановки командир танка повинен: оцінити імовірний склад і характер дій противника, відстань до нього, з якого рубежу, в якому напрямку і в якому складі він може атакувати, час і порядок його виходу на передній край, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником і місця його вогневих засобів, особлива увага приділяється вивченню можливих місць розташування протитанкових засобів противника.

Вивчаючи місцевість, командир танка бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

З огляду на це він визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню.

У бойовому наказі командир танка вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, крім цього, – місця розміщення вогневих і особливо протитанкових засобів;

у другому пункті – завдання взводу і танка (основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянку зосередженого вогню взводу та місце в ній танка, що веде вогонь) і завдання сусідів;

у третьому пункті – завдання членам екіпажу:

усьому екіпажу – порядок зайняття і обладнання вогневих позицій, дій на вогневих позиціях і їх зміни;

навіднику гармати – порядок спостереження і ведення вогню з гармати і спареного кулемета;

механіку-водію – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню;

у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – заступника.

Під час організації безпосередньої охорони командир танка доводить до особового складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу, ставить завдання спостерігачу, визначає порядок дій при раптовому нападі противника.

Під час організації захоплення вказаної вогневої позиції командир танка першочергово вказує порядок знищення противника, а потім ставить завдання екіпажу щодо захвату і закріплення на вказаному рубежі і керує ним під час його виконання. Зайняття (захват) вказаної для оборони вогневої позиції здійснюється, як правило, під вогнем противника.

132. Після одержання завдання екіпаж танка насамперед розчищає місцевість у секторі огляду і обстрілу, відриває окоп на основній вогневій позиції та обладнує перекриту щілину для укриття особового складу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції, обладнуються бліндаж і укриття для боєприпасів. На основній вогневій позиції може обладнуватися кілька площадок для ведення вогню.

У ході інженерного обладнання вогневої позиції суворо дотримується маскувальна дисципліна і в повному обсязі виконуються заходи щодо захисту від високоточної зброї противника.

133. Командир танка готує дані для ведення вогню і складає картку вогню танка, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, а також вихідні дані для стрільби вночі і в інших умовах обмеженої видимості; положення противника; основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і взводу; позиції сусідів і межі їх секторів стрільби (смуг вогню) на флангах вогневої позиції танка, позиції механізованих підрозділів і загородження, що розташовані поблизу вогневої позиції танка і прикриваються його вогнем.

134. Екіпаж танка повинен бути в постійній готовності до відбиття атак противника. З цією метою спостерігач, виділений зі складу екіпажу, веде спостереження за противником і сигналами командира взводу, а інший особовий склад розміщується в танку або бліндажі.

Танк за командою командира взводу може своїм вогнем підтримувати бій і відхід бойової охорони, а потім прикривати дії саперів щодо закриття проходів у загородженнях.

Під час вогневої підготовки атаки противника екіпаж перебуває в танку, веде безперервне спостереження і, вміло використовуючи захисні властивості окопу (укриття), з різних площадок у встановленому командиром взводу порядку знищує виявлені цілі.

Перенесення артилерійського і мінометного вогню противника в глибину нашої оборони може свідчити про початок атаки.

З переходом противника в атаку танк за командою (сигналом) командира взводу знищує насамперед танки та інші атакуючі броньовані машини противника. У ході бою вогонь ведеться самостійно і за командами (сигналами) командира взводу.

Танк, який розташовується в опорному пункті механізованого взводу, веде вогонь в указаному секторі самостійно і за командами (сигналами) командира танкового взводу у взаємодії з вогневими засобами механізованого взводу.

По найбільш загрозливій частині бойового порядку противника танк з відстані 2 – 4 км може вести зосереджений вогонь в складі взводу або роти, а також здійснювати ураження поодиноким вогнем із гармати у фланг і тил.

З відстані 400 м і ближче, забезпечуючи прямий постріл, стрільба із спареного кулемета доводиться до найвищої напруги. Під час ведення вогню екіпаж зобов’язаний пам’ятати, що атака противника повинна бути відбита перед переднім краєм оборони.

При масованій атаці танків і піхоти противника частина танків може прорватися через передній край оборони і вклинитися в її глибину. У разі обходу або вклинення противника в оборону танк знищує його вогнем у фланг і тил.

Залишити вогневу позицію або перейти на запасну танк може тільки за наказом командира взводу.

Екіпаж чергового танка постійно перебуває в машині в готовності до відбиття несподіваного нападу противника, а також до знищення його дрібних груп, що ведуть розвідку або намагаються проробити проходи в загородженнях.

135. Якщо танк діє як кочуючий вогневий засіб, його командиру вказуються завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій, вихідні дані для стрільби на кожній з них і порядок дій після виконання завдання. У ході оборонного бою кочуючий танк потай змінює вогневі позиції, роблячи з кожної з них декілька пострілів, або веде вогонь за вказівкою командира. Про виконання завдання командир танка доповідає командиру, який його вислав, і надалі діє відповідно до одержаного наказу.

136. У разі пошкодження танка екіпаж,якщо є така можливість, продовжує вогнем знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити танк тільки в тому випадку, якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними. Під час залишення танка екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарений і зенітний кулемети. Екіпаж повинен уміло вести бій поза танком.

137. Після відбиття атаки противника командир танка зобов’язаний: перевірити стан екіпажу і танка: поповнити запаси ракет і боєприпасів; ужити заходів щодо відновлення вогневих позицій; доповісти командиру взводу про результати бою (втрати особового складу, технічний стан танка, наявність ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів, рішення) і підготуватися до відбиття наступних атак.

4.5. Механізований (танковий) взвод у бойовій охороні

138. Взвод в обороні в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником може призначатися в бойову охорону з метою не допустити несподіваного нападу противника на батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдати ураження, а також ввести його в оману щодо накреслення переднього краю. У бойову охорону, як правило, призначається механізований взвод.

Взводу, призначеному в бойову охорону, можуть бути додані танк (механізоване відділення), підрозділ мінометів і протитанкових засобів, вогнеметів, а також інженерний підрозділ.

139. Оборона взводу в бойовій охороні, як правило, будується на основі позицій відділень, які перехоплюють можливі напрямки дій противника, особливо танків, бронемашин, а також мотопіхоти і забезпечують прикриття флангів і проміжків. Для цього бойові позиції відділень повинні бути до 100 м по фронту. Вогневі позиції БМП (БТР, танків) повинні забезпечити швидкий маневр до позицій відділень, ведення вогню на максимальну відстань і прикриття вогнем позицій відділень і флангів, тому вони розміщуються за відділеннями не ближче 100–150 м переважно на їх флангах і в проміжках.

У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту з проміжками між позиціями відділень на відстані 2 км від переднього краю оборони батальйону.

На позиції обладнуються основні і запасні позиції для відділень, вогневі позиції для БМП (БТР, танків) і доданих вогневих засобів, командно-спостережний пункт, вогневі позиції для кочуючих вогневих засобів і бліндаж на взвод.

Під час обладнання позиції бойової охорони залежно від обстановки позиції відділень суцільною траншеєю можуть не з’єднуватися і ходи сполучення не обладнуватися.

Доданий танк займає вогневу позицію на танконебезпечному напрямку в місці, що дозволяє вести вогонь на граничну відстань. Механізоване відділення, яке додане танковому взводу, розташовується на позиції попереду танкового взводу на відстані до 200 м.

Додане механізованому взводу протитанкове (гранатометне, вогнеметне) відділення розташовується на позиції одного із механізованих відділень, у проміжку між ними, або на одному з флангів взводу. Для спостереження за проміжками, сусідами і прихованими підступами до позиції командир взводу висилає секрети і дозорних.

Система вогню будується з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника з найбільшої відстані, а також підтримувати вогневий зв’язок з сусідньою бойовою охороною вогнем БМП, БТР і танків.

Розвідка противника в інтересах дій бойової охорони може здійснюватися спостережною засідкою, що виділяється від взводу.

Командир підтримуючого артилерійського (мінометного) підрозділу повинен бути на командно-спостережному пункті взводу.

140. Перед позицією взводу і на флангах обладнуються загородження. Бій бойової охорони підтримують виділені танки, протитанкові засоби і мінометна батарея батальйону, а також чергові вогневі засоби та артилерія старшого командира. Для перешкоджання обходу противником позиції бойової охорони на ймовірних шляхах обходу можуть улаштовуватися вогневі засідки підрозділами рот першого ешелону.

141. Отримавши завдання на дії в бойовій охороні, командир механізованого (танкового) взводу повинен з’ясувати одержане завдання, оцінити обстановку, прийняти рішення по карті і доповісти його командиру батальйону, зорієнтувати взвод про отримання завдання і здійснити підготовку особового складу, озброєння і техніки до виконання бойового завдання, вивести взвод на зазначену позицію або укрите місце на підступах до неї, приховано розмістити його та організувати безпосередню охорону, провести рекогносцировку, вибрати позиції для відділень, БМП (БТР) і танків, віддати бойовий наказ, організувати взаємодію, управління, систему вогню та інженерне обладнання позиції, а також віддати вказівки щодо бойового забезпечення дій.

Після цього командир взводу здійснює зайняття вогневої позиції, організовує спостереження та інженерне обладнання бойової позиції й у встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність до виконання завдання.

У рішенні командир взводу визначає порядок і способи знищення розвідки і відбиття атаки підрозділу прикриття і головних сил противника; знищення противника, який обійшов або увірвався на позицію; дії під час відходу і шикування взводу, завдання відділенням (танкам), секрету, дозорним патрульним, якщо вони виділяються, доданим вогневим засобам і організацію управління.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і можливий характер дій противника;

у другому пункті – завдання батальйону, взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу) і сусідніх підрозділів охорони;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання підлеглим підрозділам, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створюваним групам, секрету, дозорним патрульним;

у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – місце командно-спостережного пункту і заступника.

Під час постановки завдань підлеглим:

командир механізованого взводу вказує: відділенням – їх завдання, позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу, місця відділень у ділянці зосередженого вогню взводу, якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; БМП (БТР) – основні і запасні (тимчасові, фальшиві) вогневі позиції, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; снайперу – завдання, його основну і запасну вогневу позиції, порядок спостереження і ведення вогню; стрільцю-санітару – завдання, місце перебування і порядок надання медичної допомоги пораненим, місця збору, порядок їхнього винесення (вивезення) під час відходу; доданим вогневим засобам – завдання, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному, крім того, – ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; секрету – склад, завдання, місце, порядок несення служби, порядок організації зв’язку, дії у разі виявлення противника, а також порядок зміни і пропуск; дозорним – склад і хто старший, завдання щодо ведення спостереження, маршрут руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок підтримки зв’язку і сигнали, дії під час виявлення противника, порядок доповідей результатів розвідки; патрульним – склад і хто старший, завдання, маршрут руху, порядок несення служби і підтримки зв’язку, дії у разі виявлення противника, порядок зміни і пропуск;

командир танкового взводу: танкам – завдання, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції.

Під час організації взаємодії командир бойової охорони, крім звичайних питань, визначає порядок дій взводу в разі відходу.

Після організації оборони з початком фортифікаційного обладнання бойової позиції командир взводу з командирами відділень (танків) і доданих засобів проводить розвідку можливих шляхів відходу і рубежів дій у разі відходу, і встановлює порядок дій при отриманні наказу на відхід.

142. Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує раптовим вогнем.

З підходом переважних сил противника бойова охорона уражає їх вогнем, починаючи з граничної дальності. Командир взводу особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій противника, доповідає про це командиру батальйону і продовжує вести бій.

Взвод може залишити займану позицію і відійти тільки за наказом командира батальйону. Отримавши команду (сигнал) на відхід, командир взводу підсилює вогонь і починає відхід. Відхід може здійснюватися перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і аерозолів (димів) або одночасно, як правило, під прикриттям вогню артилерії, мінометів і БМП (БТР), послідовно вести бій з противником на визначених рубежах.

Під час відходу поранені й убиті повинні бути винесені (вивезені) разом із їхньою зброєю.

Якщо взводу вдалося відірватися від противника, він швидко проводить посадку на БМП (БТР) і висувається в заздалегідь підготовлений опорний пункт у другому ешелоні батальйону або виходить у зазначений район, де командир взводу після цього доповідає про виконання завдання, організовує поповнення запасів ракет, боєприпасів, дозаправлення пально-мастильними матеріалами і підготовку взводу до подальших дій.

У доповіді командир взводу, як правило, вказує як виконано бойове завдання, про завдані втрати особового складу, озброєння