Наступальний бій екіпажу танка

Наступальний бій екіпажу танка

241. Екіпаж танка, використовуючи результати вогневого ураження противника, повинен вести наступ із повним напруженням сил, безперервно, вдень і вночі, у будь-яку погоду і в щільній взаємодії з іншими підрозділами знищувати противника, що обороняється.

Наступ танка на противника, що обороняється, здійснюється з ходу або з безпосереднього зіткнення з ним.

Атака полягає в стрімкому і безупинному русі танка в бойовому порядку взводу в поєднанні з веденням інтенсивного вогню із гармати і кулемета з метою знищення противника з наближенням до нього.

До початку наступу з ходу танк скрито розміщується у вихідному районі для наступу, а при наступі з безпосереднього зіткнення з противником – на вогневій позиції або у складі взводу на вичікувальній позиції. У всіх випадках танк повинен знаходитись у постійній готовності до відбиття можливого нападу противника.

У вихідному районі (вичікувальній позиції) екіпаж танка готується до бою. У залежності від обстановки час перебування у вихідному районі може вираховуватись від декількох годин до діб і більше.

З прибуттям у вихідний район (вичікувальну позицію) командир танка ставить танк на місце, вказане командиром взводу, і негайно приступає до його маскування.

Після маскування танка, слідів гусениць і підготовки безперешкодного виходу в атаку командир танка встановлює спостереження у вказаному командиром взводу секторі спостереження і обстрілу.

Командир танка до початку наступу керує підготовкою екіпажу і танка до майбутнього бою, а з отриманням бойового завдання організовує бій.

При підготовці до наступу він вказує:

завдання екіпажу (до чого бути готовим, що зробити і до якого часу);

час готовності танка до бою;

які роботи (ЩО, ТО №1 тощо) повинні бути виконані екіпажем;

час і способи заправлення пальним, поповнення боєприпасами, продовольством;

які засоби виділяються для допомоги обслуговування танка;

час виїзду на рекогносцировку.

Командир танка безпосередньо керує членами екіпажу під час приведення танка у бойову готовність і здійснює контроль за виконанням вказаного обсягу робіт.

У вказаний час, залишивши за себе заступника і вказавши йому, що необхідно зробити щодо приведення танка в бойову готовність, командир танка, по можливості з механіком-водієм,

під керівництвом командира взводу виїжджає на рекогносцировку.

Рекогносцировка проводиться скрито від противника.

На рекогносцировці командир танка вивчає:

орієнтири;

накреслення переднього краю оборони противника і розміщення його вогневих засобів, особливо протитанкових, місця, характер загороджень, особливо мінно-вибухових, а також цілі, що уражаються засобами старшого командира;

бойові завдання свого танка і сусідів;

місця проходів у загородженнях і переходи через перешкоди й їх позначення, місце оснащення танка катковим мінним тралом;

маршрут висування, рубежі розгортання, переходу в атаку і безпечного віддалення.

При поверненні у вихідний район командир танка ще раз вивчає маршрут висування і вказує механіку-водію орієнтири поблизу маршруту, що добре видимі вночі.

242. Командир танка до початку наступу керує підготовкою екіпажу і танка до бою, а з отриманням бойового завдання здійснює підготовку до наступу.

Після отримання завдання командир танка усвідомлює його, віддає вказівки щодо підготовки танка до наступу, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ і здійснює підготовку танка до наступу.

Під час з’ясування завдання він повинен: зрозуміти завдання взводу, танка, порядок і терміни його виконання, завдання сусідів, час готовності.

Під час оцінки обстановки командир танка повинен усвідомити, де противник, що він робить, місця розташування його вогневих засобів, загороджень і перешкод; вивчити місцевість, її захисні властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню.

У бойовому наказі командир танка вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад і характер дій противника, накреслення переднього краю його оборони і місця розташування його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і танка (об’єкт атаки і напрямок продовження наступу), завдання сусідів, у тому числі механізованого відділення, яке наступає за танком;

у третьому пункті, після слова “наказую” – завдання особовому складу: навіднику гармати – цілі для ураження вогнем із гармати і кулемета, порядок спостереження і ведення вогню; механіку-водію – напрямок, порядок руху в атаку та в ході бою, подолання загороджень і перешкод;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – заступника.

Бойовий наказ командир танка віддає на місцевості, а при неможливості – використовує схему (макет місцевості) і уточнює завдання механіку-водію і навіднику гармати на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку і з початком атаки. Якщо дозволяє обстановка, завдання навіднику гармати і механіку-водію він уточнює на місцевості під час підготовки до наступу. Виїзд їх на місцевість для уточнення завдання і вивчення маршруту висування до переднього краю оборони противника організовує командир роти.

Командир танка, що виділяється для стрільби прямою наводкою, крім звичайних питань уточнює: маршрут висування на вогневу позицію, порядок і час її зайняття; цілі для знищення; порядок дій після виконання завдання.

Підготовка танка до наступу здійснюється його екіпажем відповідно до вказівок командира взводу. Про готовність командир танка доповідає командиру взводу.

В екіпажі постійно ведеться спостереження за місцевістю, противником і сигналами командира взводу. Позиція ретельно маскується, готується вихід і маршрут висування.

243. Танк, який виділений для стрільби прямою наводкою, за вказівкою командира взводу приховано висувається і займає підготовлену вогневу позицію. Екіпаж готується до виконання завдання і веде розвідку цілей. Командир танка готує дані для ведення вогню по визначеним (виявленим) цілям і складає картку вогню танка.

З початком вогневої підготовки наступу танк знищує або придушує цілі на передньому краї й у найближчій глибині оборони противника. З підходом інших танків взводу він разом із ними атакує противника і діє відповідно до бойового завдання і команд (сигналів) командира взводу або продовжує дії у складі взводу (резерву батальйону).

244. Танк, який знаходився перед наступом у складі взводу у вихідному районі (на очікувальній, вихідній) позиції, у встановлений час за командою (сигналом) командира взводу і командою командира танка “ВПЕРЕД” починає висування до рубежу переходу в атаку.

Під час розгортання взводу в бойову лінію командир танка виводить танк на свій напрямок, уточнює навіднику гармати і механіку-водію об’єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу, місце проходу через бойові порядки механізованих підрозділів і в загородженнях (своїх і противника), порядок їх подолання й управляє вогнем та рухом танка. Танк безупинно продовжує рух і, зберігаючи своє місце в бойовому порядку взводу, у взаємодії з іншими танками і механізованими підрозділами знищує танки, протитанкові ракетні комплекси, інші вогневі засоби та живу силу противника.

Мінне поле противника, у тому числі і встановлене засобами дистанційного мінування, танк долає з використанням мінного трала або проробленим проходом в порядку, який визначив командир взводу. Під час подолання мінного поля танк продовжує вести вогонь по противнику, знищує, в першу чергу, його протитанкові засоби, які ведуть фланговий вогонь. Решта танків взводу ведуть інтенсивний вогонь по противнику, забезпечуючи його швидке пересування вперед.

Танк, що оснащений мінним тралом, долає мінне поле самостійно. З тралом у робочому положенні танк повинен рухатись по місцевості прямолінійно зі швидкістю до 14 км/год., повороти виконуються плавно, з радіусом не менше 6.5 м.

При атаці механізованого підрозділу у пішому порядку танк може мати завдання проробити проходи у загородженнях із дроту. Загородження танк долає під прямим кутом, підминаючи гусеницями кілки, ширина проходу складає 3-4 м. Особливу небезпеку для танка становлять малопомітні загородження з дроту, а екіпаж танка повинен їх вчасно виявити і обійти.

З підходом до переднього краю оборони противника танк атакує його, переміщуючись за розривами снарядів своєї артилерії на безпечній відстані від них. Увірвавшись на передній край оборони противника, танк вогнем і гусеницями знищує його і стрімко просувається вперед, не відриваючись від піхоти.

245. У ході бою командир танка керує екіпажем командами, які подає по танковому переговорному пристрою, а також використовуючи систему управління вогнем.

Протитанкові загородження і природні перешкоди у глибині оборони противника танк долає або обходить. За неможливості подолання або обходу – веде вогонь із місця, використовуючи для укриття місцеві предмети і складки місцевості, забезпечує пророблення проходу інженерно-саперним підрозділом. Прихованим проходом танк швидко висувається вперед, займає місце в бойовому порядку і продовжує наступ.

Вертольоти противника екіпаж танка знищує із зенітного кулемета, а при перевищенні дальності стрільби з кулемета до цілі – з гармати. Про появу вертольотів противника командир танка повинен терміново доповісти командиру взводу.

Противника, який контратакує, танк знищує у взаємодії з іншими підрозділами (танками) вогнем і стрімкою атакою, або за вказівкою командира взводу займає вигідну вогневу позицію і вогнем із місця наносить йому ураження, а потім атакує і завершує його знищення.

Противника, який відходить, танк за командою командира взводу переслідує, виходячи на шляхи його відходу, знищує танки й інші броньовані цілі, живу силу і транспортні засоби, які намагаються відірватися від переслідування.

246. У ході наступу командир танка повинен вести розвідку противника і спостерігати за місцевістю, вибирати вигідні напрямки для руху, підтримувати безперервний зв’язок із командиром взводу, слідкувати за діями сусідніх танків і механізованих підрозділів, за їхніми сигналами і самостійно знищувати противника, який перешкоджає просуванню вперед, а при знаходженні на танку десанту через танковий переговорний пристрій попереджати командира десанту про постріл із гармати.

Без наказу танк не залишає свого місця в бойовому порядку взводу. У випадку виведення з ладу інших танків взводу танк, який залишився, приєднується до сусіднього взводу і продовжує вести бій. При пошкодженні і зупинці танка екіпаж продовжує вогнем із місця знищувати противника, вживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити машину тільки в тому випадку, якщо танк горить і всі заходи, які вжиті для гасіння пожежі, виявилися безрезультатними. Під час залишення танка екіпаж забирає закріплену за ним зброю, боєприпаси до неї та гранати, індивідуальні засоби захисту, за можливості демонтує спарений і зенітний кулемети і діє за вказівкою командира взводу або за обстановкою. Екіпаж повинен вміло вести бій поза танком.

247. Після бою танк виводиться у визначене місце. Командир танка організовує спостереження і маскування, уточнює технічний стан танка, пошкодження озброєння, витрату боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів.

Про результати бою командир танка доповідає командиру взводу. У доповіді він відображає: результати виконання бойового завдання; втрати у складі екіпажу, витрату боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів, стан матеріальної частини і озброєння; морально-психологічний стан екіпажу і готовність до подальших дій.

5.5. Особливості підготовки та ведення наступального бою з форсуванням

водної перешкоди

248. Форсуванням називається подолання водної перешкоди, протилежний берег якої обороняється противником, воно здійснюється, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил біля водної перешкоди.

Взвод форсує водну перешкоду, як правило, у складі роти, а при діях в головній похідній заставі або бойовому розвідувальному дозорі – самостійно.

Командир взводу при висуванні до водної перешкоди вказує відділенням (танкам) місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування і завдання на протилежному березі.

Підготовка танків для переправи під водою проводиться в початковому районі для форсування і завершується в районі герметизації.

Механізований взвод із виходом до водної перешкоди при підтримці вогнем танків і артилерії, не затримуючись, форсує її на БМП (БТР), переправно-десантних засобах або на захоплених переправах. Противника, який чинить опір, взвод знищує вогнем усіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег він безупинно розвиває наступ у вказаному напрямку.

Танковий взвод долає водну перешкоду мостом, убрід або на поромах. У складі роти він може переправлятися під водою. З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, не затримуючись, спільно з іншими підрозділами знищує  противника, що обороняється, і розвиває наступ углиб.

Гранатометний і протитанковий взводи з виходом до водної перешкоди займають вогневу позицію на своєму березі і вогнем підтримують форсування механізованих підрозділів та їх бій на протилежному березі. Переправу вони здійснюють за командою (сигналом) командира батальйону (роти). З виходом на протилежний берег взводи швидко займають вогневі позиції і продовжують підтримку атакуючих підрозділів.

Взимку подолання водних перешкод може здійснюватися по льоду, або майною, яка проробляється в льоду.

249. Форсування водних перешкод механізований (танковий) взвод здійснює, як правило, з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил батальйону біля водної перешкоди.

В усіх випадках форсування водних перешкод вимагає ретельної підготовки особового складу і техніки та проведення необхідних заходів з метою недопущення їх скупчення на переправах, а також суворого дотримання заходів безпеки. Воно повинно проводитися без зниження темпів наступу.

Для досягнення цієї мети силами старшого начальника заздалегідь організовується розвідка водної перешкоди і противника на підступах до неї і на протилежному березі; завчасно приймається рішення та ставляться бойові завдання підрозділам на форсування ще до підходу їх до водної перешкоди; несподівано і швидко форсується водна перешкода; вчасно нарощуються зусилля для розвитку наступу на протилежному березі; вміло здійснюється управління підрозділами на переправі.

Завданням взводу, що діє в головній похідній заставі від передового загону, як правило, є знищення сумісно з іншими підрозділами роти противника на підступах до водної перешкоди, форсування її з ходу, знищення його об’єктів в опорному пункті на протилежному березі, забезпечення виконання завдання роти дозволить форсування водної перешкоди з ходу головними силами батальйону, що діє у передовому загоні (авангарді).

250. Взводу (відділенню, екіпажу) зі складу роти, що входить до головних сил батальйону, вказується переправа (основна і запасна). Під час форсування з розгортанням головних сил батальйону біля водної перешкоди взводу призначається місце у вихідному районі роти для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на віддаленні, вказане старшим командиром. Під час дій взводу обладнується переправа за планом старшого командира. Види переправ визначаються, виходячи з наявності переправних засобів, характеру водної перешкоди і встановленого порядку переправи роти.

Для організованого форсування водної перешкоди роті призначаються: вихідний рубіж для форсування 1-2 км, а під час зайняття вихідного району біля водної перешкоди – 100-300 м від зрізу води; район посадки (завантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків в укритих місцях – на віддаленні 5-6 км від водної перешкоди, а під час зайняття вихідного району для форсування – безпосередньо біля водної перешкоди і ближче. Механізованому (танковому) взводу при постановці завдань вказуються: рубіж для форсування, місце в районі посадки (завантаження) на переправно-десантні засоби, місце у вихідному районі для форсування і в районі герметизації.

Для підтримання встановленого порядку на переправах танків під водою, вбрід і на плаваючих бойових машинах призначаються коменданти з числа офіцерів підрозділів, що переправляються.

251. Під час підготовки до форсування водної перешкоди командир взводу повинен завчасно прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам (танкам) та організувати взаємодію.

Для розвідки водної перешкоди згідно з рішенням командира роти (батальйону) до намічених місць переправ висилаються розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор у складі механізованого (танкового) взводу або дозорні відділення (танки). З виходом до водної перешкоди вони встановлюють наявність противника на протилежному березі, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ танків убрід і під водою. За відсутності противника розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор (дозорне відділення, танк) самостійно переправляється на протилежний берег. На підставі даних розвідки старший командир уточнює місця переправ і порядок використання доданих переправних засобів.

252. Під час організації форсування, крім звичайних питань, командир взводу визначає порядок знищення об’єктів противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основної і запасної переправ, розподіл переправних засобів між підрозділами взводу, маршрути і порядок висування до водної перешкоди, порядок підготовки ОВТ, а також послідовність переправи штатних і доданих підрозділів взводу.

253. Під час постановки завдання на наступ із форсуванням водної перешкоди командир взводу у бойовому наказі додатково вказує:

 відділенням (танкам) – завдання з підходом до водної перешкоди, під час форсування і на протилежному березі, місця основної і запасної переправ (місце взводу в районі герметизації танків роти), місця посадки особового складу і завантаження озброєння та військової техніки на самохідні переправно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування та час його проходження;

 гранатометному і протитанковому підрозділам – завдання щодо підтримки взводу під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи.

254. Організовуючи взаємодію під час наступу з форсуванням водної перешкоди, командир взводу крім звичайних питань погоджує: дії підрозділів щодо поразки противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі; порядок виходу до водної перешкоди та її форсування штатними і доданими вогневими засобами, приділяючи особливу увагу недопущенню їх скупчення перед переправою; місця і час посадки (завантаження) на переправно-десантні засоби.

255. Під час форсування водної перешкоди рухом бойових машин керує командир підрозділу, що переправляється.

Керування переправою плаваючих бойових машин здійснює командир роти з командно-спостережного пункту, який розташований на вихідному березі, або переміщується безпосередньо за бойовими порядками підрозділу.

Переправою танків глибокими бродами та під водою керує командир батальйону з командно-спостережного пункту, що знаходиться на вихідному березі.

256. При підготовці взводу до форсування водної перешкоди, крім звичайних заходів, проводиться підготовка бойової техніки й особового складу до переправи під водою та на плаву. При підготовці до форсування великих річок, з особовим складом підрозділів можуть проводитися заняття з водіння бойових машин на плаву.

257. Механізований (танковий) взвод зі складу роти, призначеної в головну похідну заставу від передового загону, не вступаючи в бій із противником на підступах до водної перешкоди, стрімко виходить до неї, захоплює мости, інші переправи і вигідні для форсування ділянки.

Використовуючи удари авіації і вогонь артилерії, він захопленими мостами, на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсує водну перешкоду і бере участь у захопленні плацдарму на протилежному березі й утриманні його до підходу головних сил. Якщо на напрямку дій передового загону висаджений ТакПД, то він швидко з’єднується з ним і виконує поставлене завдання у взаємодії з десантом.

Механізований (танковий) взвод зі складу роти, яка призначена в головну похідну заставу від батальйону, що діє в авангарді, знищує противника на підступах до водної перешкоди, виходить до неї, при сприятливих умовах із ходу форсує її та розвиває наступ на протилежному березі. Якщо форсувати водну перешкоду з ходу не вдалося, головна похідна застава своїм вогнем завдає поразки противнику і забезпечує її форсування головними силами батальйону.

258. До водної перешкоди механізований (танковий) взвод висувається з максимальною швидкістю в готовності до форсування її з ходу.

Підготовка плаваючих бойових машин до форсування здійснюється перед виходом до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, а також на справність відкачуючих воду насосів, наявність і щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, розміщений у машинах, надягає рятувальні жилети. Підготовка танків для переправи під водою здійснюється у визначеному для взводу місці у вихідному районі роти для форсування і завершується в районі герметизації танків.

Частина танків, протитанкові ракетні комплекси і гранатомети з виходом до водної перешкоди займають вогневі позиції для стрільби прямою наводкою, наносять ураження противнику і підтримують форсування і бій підрозділів на протилежному березі.

Механізовані підрозділи, використовуючи результати вогню, під прикриттям аерозолів (димів) на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсують водну перешкоду, знищуючи противника вогнем усіх засобів на плаву, і оволодівають протилежним берегом.

Початком форсування (“Ч”) вважається момент входу у воду плаваючих бойових машин підрозділів першого ешелону.

Форсування водної перешкоди починається і здійснюється на обраних ділянках усіма силами першого ешелону одночасно.

Підрозділи, які призначені для переправи на самохідних переправно-десантних засобах першим рейсом, завантаження озброєння, військової техніки і посадку особового складу здійснюють в укритих місцях, звідки стрімко виходять до водної перешкоди і з ходу переправляються на протилежний берег. Завантаження озброєння, військової техніки і посадка особового складу наступних рейсів здійснюється на водній перешкоді.

Завантаження на пором розпочинається за командою начальника порома, завантаженням керує командир танка (БМП). Для прискорення центрування на поромі вкладається упорний брус. При переправі через малі річки, двигуни бойових машин не глушаться, а через великі – глушаться і запускаються при підході до протилежного берега. В бойовій машині залишається механік-водій, решта займають місця за вказівкою командира.

Танки при форсуванні водної перешкоди використовують броди, мости, пороми або переправляються під водою. При русі по наплавних мостах швидкість не повинна перевищувати 25 км/год., дистанція між машинами – 25-30 м. На мосту не дозволяється тормозити, розвертатися, перемикати передачі і різко рушати з місця. Переправа танків під водою, як правило, здійснюється після оволодіння механізованими підрозділами протилежним берегом і ретельної розвідки водної перешкоди. Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко виходять на свої напрямки і виконують поставлені завдання.

Додані взводу протитанковий і гранатометний підрозділи, як правило, переправляються на плаваючих машинах і переправно-десантних засобах з таким розрахунком, щоб забезпечувалася безперервність підтримки і прикриття наступу на протилежному березі. При цьому в першу чергу переправляються протитанкові засоби.

259. Форсування водної перешкоди на ділянці, протилежний берег якої не захоплений своїми підрозділами, механізований взвод здійснює у складі роти з ходу, як правило, після вогневої підготовки форсування й атаки та продовжує наступ на протилежному березі. При цьому для їх підтримки можуть виділятись танки й інші засоби для стрільби прямою наводкою зі свого берега.

260. При форсуванні з розгортанням головних сил батальйону безпосередньо біля водної перешкоди взвод, який діє у складі роти першого ешелону головних сил, посадку в БМП (БТР) і на самохідні переправно-десантні засоби здійснює в укритих місцях і висувається до водної перешкоди під час вогневої підготовки форсування й атаки.

Сигнал про початок висування подається старшим командиром, виходячи з встановленого часу початку форсування (“Ч”) і часу, необхідного для подолання відстані від місця посадки до зрізу води. Взвод стрімко висуваються до водної перешкоди й у встановлений час за підтримкою вогню артилерії й інших вогневих засобів форсує її та безупинно розвиває наступ углиб оборони противника.

261. Мілководні і незначні водні перешкоди, а також струмки взвод (відділення, танк) долає убрід, як вдень, так і вночі. Кордони броду вдень позначаються добре видимими віхами або покажчиками, а вночі односторонніми світловими знаками (МБФ) або спеціальними знаками, які світяться у бік свого берега. Воронки і ями, виявлені в місці броду, завалюються камінням, мішками з камінням (ґрунтом) або обгороджуються. Переправа танків глибоким бродом має бути забезпечена евакуаційними і рятувальними засобами.

Глибина броду залежить від швидкості течії і може бути: для підрозділів у пішому порядку – 0,6-1 м, для танків – 1,2-1,4 м, а для автомобілів – 0,7-0,9 м.

262. У зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льодових переправах. Якщо товщина льоду не дозволяє танкам, БМП (БТР) та іншій важкій військовій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то спочатку її форсують механізовані підрозділи в пішому порядку. Озброєння і військова техніка переправляються на протилежний берег після посилення льоду або поромними, десантними переправами, які обладнанні у майнах, а також захопленими мостами. При переправі по льоду танки рухаються зі швидкістю до 5-8 км/год. з дистанцією 40-45 м. Зупинки, ривки і розвороти не дозволяються. Рух зупиняється при появі тріщин, з яких витікає вода, або при появі пробоїн діаметром 2-3 м на відстані 10 м від осі переправи внаслідок вогневого тиску противника. Танки також за сприятливих умов можуть долати водну перешкоду глибокими бродами, а іноді і під водою.

У період інтенсивного льодоходу водні перешкоди долаються, як правило, захопленими мостами і перекиданням підрозділів повітряним транспортом.

263. Інженерні підрозділи ведуть інженерну розвідку водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують переправи і шляхи підходу до них, пророблюють проходи в інженерних загородженнях на берегах і в воді, організують і несуть комендантську службу на обладнаних ними переправах.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону, а також автомобілі механізованих підрозділів переправляються на переправно-десантних засобах, поромах і по мостах за артилерійськими підрозділами.

Переправа поранених і хворих на свій берег здійснюється переправно-десантними засобами, які повертаються після висадки підрозділів, а при необхідності і спеціально виділеними для цього переправними засобами.

5.6. Особливості підготовки та ведення наступального бою при виході з

оточення

264. Взвод самостійно або у складі роти (батальйону) виходить з оточення в напрямку, який вказується старшим командиром. Вихід з оточення здійснюється організовано і супроводжується знищенням противника, що перешкоджає виходу. Вихід з оточення дрібними групами і без бойової техніки не дозволяється.

265. Взводу при виході з оточення вказується об’єкт атаки і напрямок подальшого наступу, який збігається з напрямком виходу з оточення. Об’єктом атаки взводу може бути знищення вогневих засобів противника у визначеному старшим командиром районі і створення разом із іншими підрозділами пролому в кільці оточення. Напрямок подальшого наступу взводу співпадає із завданням старшого командира, яке заключається у виході підрозділів із кільця оточення і з’єднанні їх з військами, що діють назустріч, з метою сприяння виходу з оточення або оволодіння районом, який забезпечує сприятливі умови для подальших дій.

266. У залежності від отриманого завдання і умов обстановки, насамперед, від положення і характеру дій військ, які знаходяться поза оточенням, порядок виходу з оточення може бути різним.

Вихід з оточення при сприятливих умовах здійснюється за допомогою сил і засобів старшого командира, який знаходиться поза оточенням. Ця допомога може полягати у нанесенні ударів по противнику, що атакує, авіацією, вогнем артилерії, в зустрічних ударах військ, у діях десантно-штурмових підрозділів, перекиданні повітрям у район оточення підрозділів підсилення, а також у викиданні (висадці) повітряного десанту на напрямку прориву і виходу з оточення. В цих умовах удар підрозділами, що знаходяться в оточенні, як правило, наноситься назустріч своїм військам і через район бойових дій повітряного десанту.

Існує варіант виходу з оточення, коли підрозділи, що знаходяться поза оточенням, переходять у наступ і наносять головний удар по основних силах противника, які діють у районі оточення. Рішучий удар наших військ по цьому противнику може змусити підрозділи противника, які безпосередньо здійснюють оточення, відмовитися від активних дій. Підрозділи, які опинились в оточенні, у цьому випадку не наносять удар обов’язково назустріч своїм військам, а переходять у наступ у напрямку, виконуючи бойове завдання щодо знищення противника, якого визначив старший командир.

267. Найбільш складними умовами виходу з оточення є такі, коли старший командир не має достатніх сил як для наступу, так і для надання допомоги підрозділам, що знаходяться в оточенні. Це буває в тих випадках, коли основна групіровка наших військ веде важкі оборонні бої або відходить під тиском переважаючих сил противника. У цьому випадку підрозділ виходить з оточення самостійно, у напрямку дій військ, які ведуть бій поза оточенням або спочатку в іншому напрямку.

В умовах виходу з оточення за відсутності між воюючими сторонами суцільною фронту прорив підрозділів із кільця оточення може бути в будь-якому напрямку, там, де кільце оточення найслабше, з подальшим виходом у напрямку ділянки фронту, де війська противника відсутні. Не виключений і перехід підрозділів після виходу з оточення до партизанських дій.

268. Проведення основних заходів щодо організації виходу взводу з оточення починається після отримання відповідного бойового наказу (розпорядження) старшого командира. У залежності від конкретних умов командиру взводу крім бойового завдання може вказуватись: яка допомога може бути здійснена силами старшого командира і по яких об’єктах противника наносяться удари його засобами; підрозділи, що виділяються для нанесення ударів зовні, напрямок їх наступу і рубіж зустрічі з ними; час, район викидання (висадки) і завдання повітряного десанту (якщо він застосовується); напрямок виходу з оточення і час початку дій; порядок вогневої підготовки і підтримки військ при прориві і виході з оточення; порядок встановлення зв’язку і взаємодії з підрозділами, що діють зовні, а також порядок взаємного розпізнавання військ.

Організовуючи вихід з оточення, командир, насамперед, повинен зважувати на свої сили і засоби.

269. Для прийняття командиром обґрунтованого рішення на прорив і вихід з оточення силами і засобами розвідки необхідно встановити: сили і засоби противника на напрямку прориву, характер його оборони, ділянки, які обороняються слабо, і систему вогню; можливості противника здійснити маневр з інших ділянок фронту оточення. Крім цього, від старшого командира також отримуються відомості про противника як на напрямку прориву, так і виходу з оточення, його можливості щодо перекидання резервів на цей напрямок.

У рішенні на прорив і вихід з оточення при веденні дій самостійно командир взводу визначає: замисел бою – місце, напрямок, час прориву фронту оточення і місця відволікаючих дій; якого противника і в якій послідовності знищити, проти якого противника оборонятись; об’єкти ураження і порядок застосування зброї; бойовий порядок, у тому числі сили і засоби для прориву (групи прориву), відволікаючих дій і прикриття на решті фронту, а також для прикриття флангів групи прориву (заслону); вихідне положення групи, яка призначена для прориву, порядок і час його зайняття; порядок виходу з оточення; черговість відходу підрозділів (груп прикриття), які утримують фронт оточення, і призначених для прикриття флангів (заслонів); бойове завдання підрозділам (групам); головні питання взаємодії між підрозділами взводу і військами, які діють поза оточенням; головні питання всебічного забезпечення; основи організації управління.

При виході з оточення дуже важливо вибрати найбільш доцільне місце і напрямок прориву, місце відволікаючих дій, а також створити необхідний бойовий порядок.

270. При визначенні напрямку прориву командир взводу повинен врахувати місце нанесення ударів засобами старшого командира, напрямок головного удару військ, які діють зовні, наявність ділянок, які не щільно зайняті або не зайняті, і проміжки в бойовому порядку противника, характер місцевості у місці виходу з оточення. Прорив фронту оточення необхідно проводити в місці і напрямку, які забезпечують швидке і приховане зосередження підрозділів (групи) у місці прориву, стрімкість удару і виходу з оточення та з’єднання зі своїми військами.

Якщо противник надійно уражається засобами старшого командира, то місце і напрямок прориву для виходу з оточення може вибиратись там, де щільність противника найбільша. Перевага нанесення ударів по головних силах противника заключається у тому, що із знищенням підрозділи, які виходять із оточення, можуть використовувати найбільш вигідні напрямки і в меншому ступені піддаються ударам противника з флангів.

У випадку, коли можливість надійного ураження головних сил противника, що оточують, незначна – місце і напрямок прориву доцільно призначати там, де сили противника незначні і є проміжки в бойових порядках його військ, а місцевість доступна для дій танків, БМП (БТР).

Іноді місце прориву вигідно призначати на такому напрямку, яке через його важкодоступність або за інших причин противник рахує найменш можливим для виходу з оточення, але нашим підрозділам воно забезпечує прихованість перегрупування і раптовість прориву.

При нанесені зустрічних ударів напрямок наступу взводу, який знаходиться в оточенні (навіть якщо він вказаний старшим командиром), повинен узгоджуватись командиром взводу з напрямком удару підрозділів, які наступають зовні. При цьому необхідно враховувати, що такі напрямки противник буде прикривати особливо міцно з метою протидії прориву. Місце прориву у цьому випадку в залежності від обстановки може вибиратись, як на напрямку дій військ, що діють зовні, так в стороні від нього. Але після здійснення прориву взвод повинен обов’язково виходити на цей напрямок і наступати назустріч військам, які наносять удар зовні.

Ширина у місці прориву кожен раз буде визначатись бойовими можливостями підрозділів, які виходять з оточення, складом противника, характером його дій, особливостями місцевості й іншими умовами обстановки з врахуванням нормативів наступального бою.

271. Для відволікання частини сил противника з напрямку прориву і введення його в оману необхідно додатково нанести удар на іншому напрямку.

Відволікаючі дії доцільно намічати на тих напрямках, де противник найбільш очікує удару взводу з метою прориву. Їх вигідно проводити на тих напрямках, де противник під час попередніх дій вклинився углиб району, який оборонявся. Активні дії на цих напрямках противник може прийняти за спробу поновлення положення, чим і буде відволікатись його увага від дійсного місця прориву.

Починати відволікаючі дії можуть одночасно зі здійсненням прориву або трохи раніше. Вирішення цього питання залежить від конкретних умов обстановки у кожному випадку. При розміщенні резервів противника на незначній відстані від місця прориву відволікаючі дії для їх знищення необхідно розпочати з упередженням атаки у місці прориву.

При розміщенні резервів противника на напрямку, протилежному від місця прориву, відволікаючі дії доцільно починати одночасно з атакою у місці прориву.

272. При створенні бойового порядку командир взводу повинен врахувати, що деякий час підрозділ повинен утримувати район, який займає, протидіяти атакам противника, а частиною сил виходити з бою і здійснювати відхід.

Тому бойовий порядок взводу, який здійснює вихід з оточення самостійно, може включати сили і засоби, які призначені для прориву фронту оточення, та сили і засоби прикриття.

Сили і засоби, які призначені для прориву, можуть, як і в наступі, включати маневрену групу, вогневу групу, групу управління і вогневої підтримки. Вони повинні нанести удар на напрямку, що вибраний, і розвинути наступ до з’єднання з військами, які діють зовні. Це завдання найбільш відповідальне, тому в їх склад включають не менше половини сил і засобів, танки, якщо вони є у складі оточених. В інтересах сил і засобів прориву повинні діяти решта сил і засобів оточених.

Зі складу сил і засобів, які призначені для прориву, виділяються сили і засоби (заслони) для прикриття флангів, щоб не допустити змикання противником розірваного під час прориву кільця оточення, доти поки з району оточення не вийде весь особовий склад і техніка, в тому числі підрозділи прикриття.

Сили і засоби прикриття включають сили і засоби, що призначені для відволікаючих дій, безпосередньо ті мінімальні сили і засоби прикриття, які мають завдання утримувати позиції, що займають, і забезпечити планомірний вихід підрозділів із району оточення.

Такі вогневі засоби, як автоматичні гранатомети, міномети, гармати, що опинились в оточенні, командир взводу включає до групи управління і вогневої підтримки. Під час прориву вони розміщуються на вогневих позиціях, де забезпечується їх готовність для розвитку успіху прориву, а також для підтримки підрозділів, які призначені для прикриття.

273. При виході з оточення у складі роти (батальйону) взвод може бути призначений для виконання завдань як у складі основних сил (підрозділів, що призначені для прориву), так і у складі сил і засобів, що призначені для прикриття.

Дії щодо організації бою і його ведення при виконанні завдань прикриття, при виході з оточення відповідають організації і веденню бою при виході з бою і відході.

При діях у складі основних сил, механізований (танковий) взвод може призначатись у заслон для прикриття одного або двох флангів і забезпечення виходу з оточення основних сил роти (батальйону) і підрозділів прикриття. Він відходить останнім з дозволу командира роти (батальйону) і відходу підрозділу прикриття.

Після виходу роти (батальйону) з оточення і до з’єднання зі своїми військами заслони можуть діяти в якості бойових (тилових) похідних застав.

Для руйнування мостів, ділянок доріг та інших об’єктів на шляху відходу від механізованого взводу може призначатись група підривників.

З виходом на зазначений рубіж (у район збору) командир взводу, що призначався в заслін, уточнює завдання і діє згідно з розпорядженням старшого командира.

274. Час початку прориву підрозділу, що знаходиться в оточенні, і дій підрозділів, що наступають зовні, визначає старший командир. Найбільш вигідно здійснювати прорив вночі або в інших умовах поганого спостереження. Але в деяких випадках обстановка може вимагати виходу з оточення і вдень.

275. У бойовому наказі на прорив і відхід з оточення командир взводу при постановці завдань, крім загальних питань, що вказується у наказі на наступ, вказує:

підрозділам (групі прориву), які призначені для прориву, і тим, що діють на відволікаючому напрямку, – засоби підсилення, завдання, вихідне положення для прориву і час його зайняття, які сили і засоби (заслони) виділити для прикриття флангів та їх завдання;

групі прикриття – склад, завдання, рубежі, хто підтримує, час і порядок відходу;

вогневим засобам, що входять у групу управління і вогневої підтримки, – завдання щодо знищення об’єктів противника на напрямку прориву, з підтримки підрозділів (групи), що здійснюють прорив і прикривають фланги, райони вогневих позицій і порядок їх зміни, час готовності до відкриття вогню і порядок дій при виході з оточення.

276. Під час організації взаємодії командир взводу особливу увагу приділяє узгодженню зустрічних ударів взводу і підрозділу, що діє зовні, за часом, напрямком дій і рубежами.

Крім загальних питань він вказує: завдання щодо розвідки, заходи, щодо забезпеченості прихованості і раптовості прориву, характер і порядок інженерного обладнання місцевості у місці прориву і на рубежах прикриття, місця, час і способи пророблення проходів у загородженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено, порядок евакуації поранених і хворих, бойової техніки і озброєння – і призначає за це відповідальних.

277. Управління під час виходу з оточення організовується із врахуванням необхідності керівництва силами і засобами, які виконують у той самий час різні за характером бойові завдання, командир взводу управління здійснює особисто, основну увагу приділяє підрозділам (групам), які проривають оточення.

278. Бій з метою виходу з оточення, як правило, буває недовготривалим, але жорстким. Прорив фронту оточення може починатись з вогневої підготовки, яка здійснюється артилерією (при досягненні її вогню) і авіацією старшого командира.

Артилерія, якщо вона є у підпорядкуванні командира взводу, здійснює вогневу підтримку атаки з її початком.

При поганій видимості, особливо вночі, а також із метою досягнення раптовості і іноді через нестачу боєприпасів, атака може починатись без вогневої підготовки.

Використовуючи результати вогню артилерії і авіації, підрозділи (група), що призначені для нанесення удару, стрімкою атакою проривають фронт оточення і, знищуючи противника, просуваються вперед на з’єднання з підрозділом, що діє назустріч, або з тим, що висадився і захопив район у напрямку виходу з оточення, і встановлюють з ними зв’язок.

По мірі просування підрозділів (групи), які здійснюють прорив, підрозділи, що призначені для прикриття флангів (заслони), займають вигідні рубежі для відбиття атак противника, створюючи тим самим коридор для виходу підрозділів (групи) прикриття, евакуації поранених і хворих, виходу техніки тощо. Під час прориву ці сили (заслони) можуть поповнюватись за рахунок підрозділів, які виконали завдання в складі групи прикриття.

Артилерія, яка використовувалась у складі групи вогневої підтримки, безупинно підтримуючи вогнем підрозділи (групу) прориву, виходить з оточення разом із ними.

Якщо техніка тилу і технічного забезпечення потрапить в оточення разом із взводом, вона з’єднується в одну колону і виходить з оточення, рухаючись слідом за підрозділами (групою), що здійснює прорив. Транспортні засоби надаються, насамперед, для евакуації поранених і хворих. Озброєння, бойова техніка й інша техніка (в тому числі пошкоджені), які не можуть бути евакуйовані з району оточення, знищуються лише за наказом командира взводу спеціально призначеними військовослужбовцями.

Підрозділи (група), які призначені для прикриття виходу з оточення, під час прориву утримують позиції, що займають, не допускаючи звуження фронту оточення. Відхід ці підрозділи (групи) починають тільки за наказом командира взводу, як правило, після прориву кільця оточення. Вихід із бою і відхід здійснюється аналогічно викладеному раніше.

Заслони (підрозділи, групи), що прикривають фланги, відходять останніми, після пропуску підрозділів (груп), що призначені для прикриття.

Після того, як кільце оточення прорвано, взвод усіма силами і засобами безупинно просувається вперед на з’єднання з підрозділом, що діє зовні.

Якщо противнику вдається внаслідок контратак закрити пролом і розділити бойовий порядок тих, хто виходить з оточення, підрозділи (група), що вийшли, повинні терміново повернути назад для атаки противника з тилу з метою прориву знову створеного кільця і забезпечення виходу тих, хто залишився.

Підрозділ, який діє зовні, пропускає через створений коридор підрозділ, який виходить з оточення, прикриваючи його відхід.

Управління підлеглими підрозділами при виході з оточення командир взводу здійснює з командно-спостережного пункту на бойовій машині піхоти, який слідує з підрозділом (групою), що прориває кільце оточення.

Усі підрозділи (групи), які знаходяться в оточенні і виходять з нього, завчасно забезпечуються радіоданими для зв’язку зі старшим командиром і підрозділом, що діє в районі, який призначений для виходу з оточення. Тим самим створюються умови встановлення зв’язку напряму безпосередньо з тими підрозділами (групами), які під час бою втратили зв’язок з командиром взводу.

До початку прориву зв’язок здійснюється дротовими і рухомими засобами. Всі розмови, що пов’язані з підготовкою до виходу з оточення, по технічним засобам забороняються.

З початком прориву вступає в дію радіозв’язок без обмежень і з цього моменту стає основним засобом зв’язку.

5.7. Ведення наступального бою в особливих умовах

5.7.1. Наступ у населеному пункті

279. Місто (населений пункт) із міцними кам’яними (цегляними) будівлями і розгалуженими підземними спорудами може бути легко перетворений противником у сильний вузол оборони, підготовлений до тривалого і наполегливого утримування.

Квартали, окремі будівлі у інші споруди роз’єднують дії підрозділів і вимушують їх наступати в окремих напрямках, вести бій за опанування кожної споруди (будинку, поверху), що пристосовані до оборони. Бій доведеться вести в будівлях (будинках), між ними, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будинків, в підвалах і підземних спорудах, на близьких дистанціях, а часто і в рукопашному бою.

Взводу доведеться діяти в складній обстановці, яка часто змінюється, ізольовано від сусідів, з подоланням великої кількості завалів, що утворилися в результаті руйнувань будівель, пожеж і барикад, під фланговим, перехресним і багатоярусним вогнем противника. В цьому випадку озброєння механізованого взводу – кулемети, автомати, ручні гранати, реактивні кумулятивні гранати, гранатомети й озброєння БМП (БТР) відіграватимуть важливу роль у знищенні противника, що обороняється.

Будівлі, сади, парки, сквери і інші міські споруди, річки і канали обмежують огляд, обстріл і ускладнюють маневр. Все це робить суттєвий вплив на організацію наступу і вимагає всебічної підготовки особового складу, вміння діяти як у складі взводу (відділення), так і невеликими групами.

280. Механізованому (танковому) взводу (відділенню, танку) при наступі в місті вказується об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об’єктом атаки може бути для механізованого взводу: жива сила і вогневі засоби противника на підступах до будівлі, в проміжках між ними, одноповерховий окремий будинок сільського типу, довготривала оборонна споруда (споруда, що пристосована під неї), поверх невеликої будівлі або поверх в під’їзді великого будинку; для відділення – жива сила противника, його вогневі засоби (танк, бойова машина піхоти, кулемет, розрахунок протитанкового ракетного комплексу тощо), що розташовані в траншеї перед будівлею, в проміжках між ними, в будинках (на поверсі, в кімнаті, підвалі) та інших спорудах.

281. Танковий взвод додається механізованій роті і може діяти у повному складі або входити до складу штурмових груп. У цьому випадку не виключається дія окремих танків з механізованими взводами і відділеннями.

282. Механізований взвод у місті (населеному пункті) наступає, як правило, у пішому порядку уздовж вулиці з одного або з обох її боків, а відділення – з одного боку, танковий взвод наступає уступом з обох боків вулиці. Взаємна підтримка здійснюється веденням вогню по будівлях на протилежному боці вулиці. Бойовий порядок взводу будується в одну або дві лінії. При дії в одну лінію він складається з бойових порядків відділень (атакуючих груп) та групи управління і вогневої підтримки. При наступі в дві лінії одне з відділень та група управління і вогневої підтримки діють за першою лінією на віддаленні до 50 м.

Відділення другої лінії (група закріплення) призначене для прикриття вогнем атакуючих відділень першої лінії і знищення противника в сусідніх будівлях.

До групи управління і вогневої підтримки входять БМП (БТР) взводу і додані вогневі засоби. Вона виконує завдання щодо забезпечення вогнем атакуючих відділень, а також знищення противника, його вогневих засобів в сусідніх будівлях і на верхніх поверхах.

Відділення (атакуюча група) механізованого взводу штурмової групи, що діює в пішому порядку під час захоплення будівлі також може розподілятись на дві бойові групи, та групу управління і вогневої підпримки. В бойовій групі можуть призначатись старший стрілець, стрільці та кулеметник. В групу управління і вогневої підтримки можуть входити і призначатись командир відділення, снайпер, гранатометник, помічник гранатометника, який може виконувати завдання звязкового а також мати при собі засоби для позначення вікон (місць знаходження атакуючої групи) по яких неможно вести вогонь підпримуючим вогневим засобом та інші додані відділенню вогневі засоби.

283. Робота командира взводу щодо організації наступу в місті (у населеному пункті) аналогічна роботі в звичайних умовах і включає: з’ясування завдання, віддання вказівки щодо підготовки взводу до майбутніх дій, оцінку обстановки, прийняття рішення, проведення рекогносцировки, віддачу бойового наказу, організацію взаємодії, бойове забезпечення та управління, підготовку особового складу, ОВТ до наступу, перевірку готовності взводу до виконання завдання.

Під час організації наступу командир взводу (відділення, танка) при оцінці противника повинен ретельно вивчити характер об’єкта, що атакує, особливо пристосованість до оборони будівлі, розташування противника і його вогневих засобів у будівлі, на підступах до неї, систему вогню, у тому числі і протитанкового, можливість ведення флангового вогню з сусідніх будівель.

Під час вивчення місцевості командир взводу (відділення, танка) визначає найбільш зручні підступи до об’єкту атаки, наявність мінно-вибухових та інших загороджень і порядок їх подолання, умови спостереження, ведення вогню й маскування, ширину вулиці (провулка), на якій належить діяти, наявність підземних споруд і можливість їх використання, розташування майданів, скверів і інших об’єктів, характер водних перешкод, наявність мостів через них і місць, зручних для форсування (подолання).

У рішенні, крім загальних питань, командир взводу визначає: порядок знищення противника на підступах до об’єкта атаки, оволодіння будівлею (поверхом) і знищення противника в ній, як побудувати бойовий порядок; бойові завдання відділенням (склад і завдання атакуючим групам), групі управління і вогневої підтримки і доданим вогневим засобам, заходи щодо боротьби з пожежами.

Під час постановки завдань відділенням (атакуючим групам, групі управління і вогневої підтримки, танку) командир взводу в бойовому наказі вказує: засоби посилення, об’єкт атаки, напрямок продовження наступу і рубіж переходу в атаку.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити дії взводу і засобів посилення на період висунення на рубіж переходу в атаку і проведення вогневої підготовки; на час атаки, оволодіння об’єктом атаки (будівлею) і знищення противника в ній; при оволодінні черговою будівлею (об’єктом).

Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує: які цілі (об’єкти) і коли на напрямку дій взводу знищуються засобами старшого командира; порядок знищення противника своїми засобами в період вогневої підготовки; порядок виходу на рубіж атаки (зайняття вихідної позиції) і до об’єктів (споруд), що атакуються; способи дії взводу під час атаки будівлі і бою всередині нього; заходи щодо знищення груп противника в підземних спорудах і тих, які залишилися в тилу; порядок застосування аерозолів (димів) і вогнеметів під час виконання завдання; об’єкти, в яких необхідно закріпитися під час наступу, сили і засоби, що виділяються для виконання завдання; способи взаємного розпізнавання своїх підрозділів і порядок позначення досягнутих рубежів; сигнали цілевказання, оповіщення та взаємодії.

284. Перед атакою БМП, танки, гармати і протитанкові ракетні комплекси вогнем прямою наводкою знищують противника в спорудах, що атакуються, і сусідніх будівлях. Одночасно особовий склад механізованого взводу (відділення) і додані йому вогнеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях, амбразурах і, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації (споруди), ходи сполучення та інші приховані підступи, висуваються до об’єкта.

Під час атаки танки і вогнеметники, як правило, діють у бойовому порядку механізованого взводу (відділення). З підходом до об’єкта атаки вогонь танків, гармат і інших вогневих засобів переноситься на верхні поверхи і горища. Відділення сміливо та зухвало під прикриттям вогню всіх засобів, аерозолів (димів) уриваються в будівлю і, переходячи від низу до верху, з поверху на поверх сходами або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують впритул противника вогнем з автоматів, кулеметів і гранатами.

Порядок дій атакуючої групи під час захоплення будівлі може бути слідуючим. Після знищення противника в приміщенні будівлі перша бойова група вривається в нього  і командир голосно повідомляє (по можливості) розташування вікон, дверей в приміщенні відносно входу до нього. Після цього друга бойова група разом з групою управління і вогневої підпримки відділення входить туда тим же шляхом і здійснює прикриття відділення (атакуючої групи). В цей час командир бойової перша бойова група змінює ( дозаряжає) магазини, звязковий позначає вікна (місце знаходження відділення), командир відділення доповідає командиру взводу, приймає рішення на подальші дії і ставить задачу другій бойовій групі. Друга бойова група кидає гранати і веде вогонь з автоматів (кулемету), вривається в наступне приміщення. Якщо знищити противника з першої спроби не вдалося, командир відділення зостосовує додаткові вогневі засоби, що є в групі управління і вогневого забеспечення відділення і продовжує виконувати завдання.

Тим часом відділення другої лінії (група закріплення) занімає вогневі позиції у звільненому приміщенні і забезпечує підпримку вогнем атакуючих груп та переміщення групи управління і вогневої підпримки взводу, яка забирає і переносить все споряження, що залишено атакуючими групами для полегчення пересування.

Під час дії взводу (штурмової групи) в одну лінію функйії групи закріпленні виконує група управління та вогневої підтримки взводу.

Насамперед противник знищується в підвалах і нижніх поверхах будівель. Противник, який веде вогонь із вікон і дахів будинків, знищується снайперами, кулеметниками і стрільцями спеціально для цього призначеними. Дії атакуючих груп у будівлі забезпечуються постійним прикриттям та вогнем  групи управління та вогневої підтримки одна одної вогнем. Додані взводу сапери в цей час проробляють проходи в стінах і міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують будівлю.

Захопивши будівлю й очистивши її від противника, взвод (відділення) атакує наступний об’єкт.

285. При штурмі міста механізований взвод може діяти у складі роти як атакуюча група, група прикриття і закріплення, резерв, а іноді в якості штурмової групи. Взводу, при дії в штурмовій групі, можуть додаватися танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та інші вогневі засоби, а також підрозділ інженерних військ із підривними зарядами.

Бойовий порядок штурмової групи у складі взводу включає: дві-три атакуючі підгрупи (підгрупи захоплення), підгрупу прикриття і закріплення, підгрупу управління таі вогневої підтримки і підгрупи розгородження.

Атакуючу підгрупу взводу (підгрупу захоплення) складають механізовані відділення. Вона призначена для стрімкого зближення з об’єктом атаки, знищення противника й оволодіння ним. Атакуючим підгрупам видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних гранат, аерозольних (димових), запалювальних і сигнальних засобів, а також пристосування для штурму будівель і подолання загороджень (штурмові драбини, кішки, канати, перехідні містки та інші пристосування).

Підгрупа прикриття та закріплення призначається у складі відділення і діє на відстані до 50 м. Вона призначена для прикриття дій атакуючих підгруп вогнем, знищенням вогневих засобів, які ведуть фланговий вогонь, заборони підходу  (маневру) противника до об’єкта штурму, відбиття контратак невеликих груп противника, а інколи й атаки противника разом із атакуючими групами. До її складу може включатися і снайпер.

До підгрупи управління і вогневої підтримки входять танки, БМП (БТР) взводу і додані вогневі засоби, у тому числі і артилерія. Вона діє за атакуючими підгрупами на відстані до 50 м з одного або обох боків вулиці і призначена для забезпечення вогнем штурмових дій атакуючих груп взводу.

Підгрупа розгородження призначена для пророблення проходів у загородженнях і перешкодах перед об’єктом (будівлею) атаки, пророблення проломів у стінах і стельових перекриттях, підривання стін будівель, що штурмуються, розмінування захопленої будівлі, улаштування інженерних загороджень при закріпленні об’єктів, які захоплені, і виконання інших завдань. До її складу включається доданий інженерно-саперний підрозділ з підривними зарядами.

Об’єктом атаки штурмової групи може бути одна невелика будівля (споруда), поверх невеликої будівлі або поверх у під’їзді великої будівлі.

Під час вогневої підготовки наступу штурмова група займає початкове положення якомога можна ближче від об’єкта штурму і у встановлений час атакує його. Додані гармати (підгрупа управління і вогневої підтримки), а також вогнемети знищують противника в споруді, що атакується, і сусідніх будівлях, а атакуючі підгрупи висуваються проходами в загородженнях, використовуючи проходи в стінах, підземні комунікації, під’їзди, виступи споруд до об’єктів, і під прикриттям вогню всіх засобів підгрупи управління і вогневої підтримки, у тому числі підгрупи прикриття і закріплення, застосовуючи аерозолі (дими), уриваються в будівлю.

Танк, що виділений у склад штурмової групи, атакує противника в бойовій лінії механізованих підрозділів і своїм вогнем руйнує загородження і завали на вулицях, уражає противника, що знаходиться на нижніх поверхах будинків і прикриває своєю бронею стрільців від його вогню. Стрільці прикривають танк своїм вогнем, вражаючи противника в підвалах і на перших поверхах.

Щоб не бути враженими осколками від снарядів своїх гармат, атакуючі стрільці повинні знаходитись на відстані не ближче 150 м від цілі, що обстрілюється, або за командою командира танка укриваються від осколків за будівлею або корпусом танка.

При необхідності руйнування кам’яних парканів, легких споруд корпусом танка необхідно спрямувати його таким чином, щоб удар лобової броні наносився по найслабшим місцям споруди, при цьому слід виключити удар направляючими катками. Башня в момент удару повинна бути повернута гарматою назад, люки зачинені на замки.

Добре укріплені будівлі (споруди) блокуються, а потім підриваються. Отримавши завдання на закріплення в будівлі, яка захоплена, насамперед знищують уцілілі групи противника і вживають заходи до гасіння пожеж. Потім командир взводу організовує кругову оборону, систему вогню та інженерних загороджень.

5.7.2. Наступ у ході оволодіння укріпленим районом

286. Наступ під час оволодіння укріпленим районом характеризується наявністю в обороні противника потужних довготривалих споруд, системи вогню і загороджень, які добре підготовлені. Механізований взвод може наступати у складі роти в якості штурмової групи – складати її групу захоплення або штурмову групу.

Взводу при діях у групі захоплення (штурмовій групі) вказується об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об’єктом атаки взводу може бути оволодіння і знищення довготривалої вогневої або іншої важливої споруди на передньому краї противника в опорному пункті роти першого ешелону. Напрямок продовження наступу визначається із таким розрахунком, щоб забезпечувалося оволодіння і знищення вогневої та іншої споруди в глибині опорного пункту роти першого ешелону.

287. Під час дій у складі штурмової групи взводу можуть додаватися танки, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатометне і пара вогнеметників (обслуга), а також сапери з підривними зарядами.

Бойовий порядок взводу в цьому випадку складається з підгрупи захоплення, підгрупи управління та вогневої підтримки і підгрупи розгородження (підривання).

У підгрупу захоплення входять механізовані відділення з вогнеметниками. Вона призначена для знищення противника на підступах до довготривалої вогневої споруди та її блокування, знищення живої сили (розрахунку, гарнізону) й оволодіння нею. Підгрупі видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних гранат, реактивних кумулятивних гранат і до ручних протитанкових гранатометів, аерозольних (димових) і запалювальних засобів.

У підгрупу управління і вогневої підтримки включаються танки, БМП (БТР), протитанкові керовані ракетні комплекси та інші вогневі засоби. Вона призначена для вогневого ураження довготривалої споруди, блокування її вогнем, знищення вогневих засобів і живої сили на підступах до довготривалої споруди і на її флангах, а також її руйнування, засліплення і прикриття дій підгрупи захоплення. Вона діє за групою захоплення на відстані до 100 м.

Підгрупа розгородження (підривання) призначена для пророблення проходів у загородженнях і перешкодах перед довготривалою вогневою чи іншою спорудою або її підривання. У склад підгрупи включається доданий інженерно-саперний підрозділ (сапери) з підривними зарядами і засобами розмінування, а також танки з мінними тралами.

288. Порядок роботи командира взводу з отриманням завдання щодо оволодіння довготривалою вогневою спорудою такий самий, як і при наступі в місті.

Під час організації наступу командир взводу окрім звичайних питань визначає: при оцінці противника – розташування противника і його вогневих засобів на підступах до довготривалої вогневої споруди і в проміжках між ними; характер довготривалої споруди, її пристосованість до оборони, систему вогню та прикриття іншими вогневими засобами, особливо ведення флангового вогню з сусідніх довготривалих вогневих споруд, наявність і розташування мінно-вибухових, невибухових загороджень і перешкод на підступах до неї; під час оцінки місцевості – найбільш зручні підступи до довготривалої вогневої споруди, особливо для виходу у фланг і тил, умови спостереження, ведення вогню і маскування взводу при виході до об’єкта атаки і углиб оборони противника.

У рішенні командир взводу додатково визначає: порядок знищення противника на підступах до довготривалої вогневої споруди і при її блокуванні підгрупою захоплення; порядок подавлення, засліплення довготривалої вогневої споруди, блокування її вогнем і знищення (оволодіння) підгрупою захоплення.

У бойовому наказі при постановці завдань командир взводу вказує: п і д г р у п і   з а х о п л е н н я – склад, засоби посилення, об’єкт атаки, рубіж переходу в атаку (вихідну позицію) і напрям продовження наступу, призначає командира; п і д г р у п і  у п р а в л і н- н я  і  во г н е в о ї  п і д т р и м к и – склад, цілі для ураження в період вогневої підготовки і з початком атаки, а також завдання щодо заборони підходу противника до об’єкта з глибини, місце у бойовому порядку і порядок переміщення, призначає командира; п і д г р у п і  р о з г о р о д ж е н н я  (п і д р и в а н н я) – склад, завдання, місце у бойовому порядку і порядок переміщення, призначає командира.

При наступі в пішому порядку командир механізованого взводу вказує місця спішування відділень і завдання безпосередньо підлеглому особовому складу (снайперові, стрільцеві-санітарові та іншим).

289. Організовуючи наступ, командир штурмової групи за наявності часу і відповідно до рішення старшого командира проводить підготовку групи на місцевості, що обладнується макетами і загородженнями за типом довготривалої вогневої споруди противника. При цьому відпрацьовуються способи і прийоми блокування, пророблення проходів у мінно-вибухових і інших загородженнях, атаки і знищення противника в довготривалій вогневій споруді, питання взаємодії всередині штурмової групи між підгрупами і з сусідами.

290. Штурмовій групі, що призначена для блокування і знищення довготривалої вогневої споруди, що розташована на передньому краї противника; вказується початкове положення, яке складається з вихідної позиції для підгруп захоплення і розгородження (підривання), позиції підгрупи управління і вогневої підтримки.

Вихідна позиція підгруп захоплення і розгородження (підривання) призначається в безпосередній близькості від довготривалої споруди та займається в період вогневої підготовки атаки. При цьому підгрупа розгородження може розташовуватися разом із одним механізованим відділенням або в проміжках між ними.

Підгрупа управління і вогневої підтримки (танки, БМП, БТР, обслуги протитанкових керованих ракетних комплексів) займає позицію за групою захоплення на відстані до 300 м у такому місці, з якого забезпечується спостереження за об’єктом штурму, управління і ведення вогню прямою наводкою в амбразури.

Під час вогневої підготовки наступу підгрупи захоплення і розгородження (руйнування) займають початкове положення, а підгрупа управління і вогневої підтримки – свою позицію. Командир взводу веде спостереження за результатами вогневого ураження довготривалої вогневої споруди і уточнює завдання підгрупі управління та вогневої підтримки. БМП (БТР), танки, установки протитанкових керованих ракет, вогнемети, що складають підгрупу, ведуть вогонь в амбразури довготривалої вогневої споруди і її вогневих засобах, знищуючи споруду та її гарнізон.

Штурм довготривалої вогневої споруди розпочинається одночасно з атакою механізованих і танкових підрозділів першого ешелону противника, що обороняється на передньому краю і в проміжках між спорудами.

Підгрупа захоплення під прикриттям вогню артилерії, мінометів, підгрупи управління та вогневої підтримки і аерозолів (димів), використовуючи дії атакуючих підрозділів сусідів блокує довготривалу вогневу споруду з фронту, флангів і тилу, не допускаючи її деблокування. Танки з мінними тралами і підрозділ інженерних військ, які складають підгрупу розгородження (підривання), висуваються до загороджень, що прикривають довготривалу вогневу споруду і під прикриттям вогню підгрупи захоплення і підгрупи управління та вогневої підтримки проробляють у них проходи.

Особовий склад підгрупи захоплення за командою командира взводу проходами, що пророблені, просувається до споруди й атакує її. При цьому кулеметники і стрільці знищують перископи, заклинюють бронебашти, закривають амбразури підручними засобами, закидають всередину ручні гранати і займають позиції навколо довготривалої вогневої споруди в готовності до знищення противника в разі його виходу із споруди; а вогнеметники проводять вогнеметання в середину споруди. Підгрупа розгородження (підривання), за необхідністю, за сигналом командира взводу закладає підривні заряди і підриває довготривалу вогневу споруду. Підгрупа управління і вогневої підтримки в цей період забороняє підхід противника до об’єкта з глибини. Вона може діяти самостійно або спільно з одним із механізованих відділень підгрупи захоплення і вогнеметниками. Після підривання споруди підгрупа захоплення у повному складі або двома відділеннями виходить до об’єкта штурму, закидає його ручними гранатами, знищує гарнізон і здійснює очищення довготривалої споруди від живої сили противника. Одне з відділень і підгрупа управління та вогневої підтримки прикриває дії підгрупи захоплення.

Штурмова група, яка  призначена для знищення  довготривалої вогневої споруди, що розташована в глибині оборони противника, висувається за підрозділами першого ешелону на відстані, вказаній командиром батальйону (роти). Знищення довготривалої вогневої споруди здійснюється в порядку, викладеному вище.

Про оволодіння об’єктом командир взводу негайно доповідає старшому командиру, а також про витрати боєприпасів, вибухових речовин і понесених втратах. Після чого діє за наказом старшого командира.

5.7.3. Наступ вночі

291. Наступ вночі має як негативний, так і позитивний бік. Ніч обмежує видимість, ускладнює орієнтування, збільшує час на виявлення та ураження цілей, тому знижується ефективність вогню з стрілецької зброї, БМП (БТР) та інших вогневих засобів, збільшується витрата боєприпасів і освітлювальних засобів. Вночі ускладнюється управління взводом, підтримка взаємодії; важко витримувати напрямки наступу, виявляти і долати перешкоди при водінні танків, БМП (БТР, автомобілів), підвищується стомлюваність особового складу.

З іншого боку, нічні умови дозволяють непомітно для противника займати, обладнувати вихідне положення для наступу і маскування, здійснювати зміну підрозділів, що обороняються, несподівано атакувати противника, у тому числі у фланг і тил, сприяють досягненню перемоги над противником, що перевершує у силі. У цих умовах зменшуються втрати наступаючих від наявності протитанкових засобів, авіації і зростає роль сміливих і ініціативних дій взводу, відділення, невеликих груп особового складу, БМП (БТР) і інших вогневих засобів. Крім цього, нічна атака чинить на противника сильний моральний вплив.

292. При наступі вночі взводу (відділенню, танку) ставляться такі ж завдання, як і вдень. Вночі інтервали між солдатами у бойовій лінії між бойовими групами можуть скорочуватися.

Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. Командир взводу під час організації наступу вночі, крім звичайних питань, визначає: видимі в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу і направляюче відділення (танк); порядок позначення відділень (танків, БМП, БТР), проходу в загородженнях, а також порядок освітлення місцевості, використання приладів нічного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали впізнавання і заходи щодо захисту від світлового випромінювання на випадок застосування противником ядерної зброї. Він також організовує забезпечення відділень (танків) освітлювальними і сигнальними засобами, патронами з трасуючими кулями і снарядами.

293. У ході наступу вночі особлива увага приділяється веденню розвідки, дотриманню напрямку і своєчасному позначенню свого положення.

На борти і корму танка (БМП) екіпаж наносить умовні знаки білого (взимку чорного) кольору для легкого розпізнавання стрільцями вночі.

При загрозі застосування противником ядерної зброї для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються захисні властивості техніки, особовий склад веде бій у спеціальних захисних окулярах, а оптичні прилади, прилади нічного бачення і скло кабін готуються для ослаблення впливу світлового імпульсу.

Під час рекогносцировки і при отриманні завдання командир взводу (відділення, танка) повинен з’ясувати:

розміщення об’єкту атаки і місцевих предметів, за допомогою яких можна відшукати об’єкт;

напрямок атаки по природних орієнтирах, що виразно видно при штучному освітленні і в темноті; порядок постановки світлових орієнтирів освітлювальними ракетами (мінами, снарядами, бомбами тощо);

місця проходів через протитанкові загородження перед переднім краєм противника та їх позначення;

рубежі відкриття вогню і порядок його відкриття (самостійно, за сигналом), способи його ведення;

сигнали цілевказання і взаємодії зі стрільцями, вогневими засобами прямої наводки, з саперами і командиром роти (взводу).

При наявності часу командир танкового взводу (танка) показує з командиром механізованої роти (взводу) порядок сумісних дій, уточнює їх вихідне положення для наступу, місця проходів, рубіж переходу в атаку і способи їх позначення. Командир танкового взводу (танка) повідомляє командиру механізованого взводу (механізованого відділення) номери танків і умовні знаки, що будуть нанесені на борти і корму танків.

294. Механізований взвод вночі наступає, як правило, у пішому порядку в бойовій лінії або бойовими групами. Танки і БМП (БТР) діють у бойовій лінії взводу, знищуючи кулемети, групи піхоти, що перешкоджають просуванню стрільців, а вони знищують протитанкові засоби, що перешкоджають просуванню танків і освітлювальні пости противника, розташовані на передньому краю.

При наступі в пішому порядку у взводі (відділенні) призначається напрямне відділення (напрямний), яке витримує по компасу напрямок дії взводу (відділення). Під час наступу на техніці напрямок витримується за допомогою гіронапівкомпаса.

Застосування засобів освітлення не повинно демаскувати свої бойові порядки і проводиться за командою (сигналом) командира взводу.

Якщо атака проводиться без вогневої підготовки, то вона здійснюється з дотриманням нічної тиші і суворих заходів маскування. Всі необхідні команди подаються голосом або сигналами, які противник не може спостерігати.

Якщо бойові машини ведуть наступ вночі лише з використанням нічних прицілів і приборів бачення – необхідно враховувати розходження променів освітлювачів. Для цього, в залежності від інтервалів, між машинами і глибині бойового порядку вказується сектор освітлення місцевості, його кордони (праворуч і ліворуч від 30-00 азимутального покажчика). Кордони секторів сусідніх бойових машин повинні перекриватись. Для виявлення цілей на відстанях до 400 м і ближче використовується той самий метод тільки для освітлювачів на командирських приладах.

Під час наступу взвод повинен суворо витримувати вказаний йому напрямок, своєчасно і встановленим порядком позначати своє положення, дотримуватись заходів безпеки при подоланні загороджень і тяжкодоступних ділянок, вміло використовувати прилади нічного бачення і засоби освітлення місцевості.

Атака опорних пунктів у глибині оборони здійснюється з фронту, флангу і тилу. Для цього особовий склад, діючи сміливо і рішуче, проникає через проміжки, виходить у фланги, тил і стрімко атакує противника, сіє паніку в його бойових порядках і тим самим сприяє підрозділам, які наступають з фронту.

У світлі ночі, а також при яскравому освітленні місцевості, наступ ведеться як вдень.

У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника. При переході від нічних дій до денних командир взводу (відділення, танка) уточнює бойові завдання, вживає заходів щодо поповнення боєприпасів, пального, евакуації поранених і хворих.

5.7.4. Наступ узимку

295. На організацію наступу і його ведення взимку суттєво впливають: наявність лісової і гірської місцевості, обмежена кількість доріг, складність виконання завдань з інженерного обладнання місцевості в скельному і болотистому ґрунтах, снігопади і завірюхи, різкі коливання температури, що приводять до відлиги й ожеледиці, короткий день і довга ніч, наявність великої кількості річок, струмків і озер з крутими обривистими берегами та інших важкодоступних ділянок, що не замерзають.

Узимку круті береги річок, яри, узлісся гаїв і чагарників, що занесені снігом, стають серйозною перешкодою для танків, БМП (БТР) і стрільців.

Часті снігопади, снігові бурі і завірюхи, глибока снігова покрівля і рихлий сніг різко обмежують наступ і маневр поза дорогами. Сильні морози роблять прохідними річки, болота, озера, що дозволяє наступати підрозділам на будь-яких ділянках місцевості. Низька температура та різкі її коливання значно впливають на особовий склад, озброєння і військову техніку, що вимагає проведення цілого комплексу заходів, що направлені на підготовку їх до роботи в умовах низьких температур, а також щодо захисту особового складу від переохолодження й обмороження.

296. Під час організації наступу взимку командир взводу, крім звичайних питань, визначає:

під час оцінки противника – розташування його опорних пунктів і вогневих засобів з врахуванням характеру місцевості, наявність відкритих флангів і проміжків; оснащеність і підготовленість противника до оборони в суворих умовах і можливість його маневру під час бою;

під час оцінки своїх підрозділів – ступінь підготовки особового складу, озброєння, військової техніки і засобів індивідуального захисту до використання в умовах низьких температур, бездоріжжя, важкодоступної місцевості; заходи щодо попередження переохолодження та обмороження особового складу; забезпеченість бойових машин засобами підвищеної прохідності, особового складу лижами (волокушами, саньми) і маскувальними костюмами;

під час оцінки місцевості – напрямки, що доступні для дій танків і стрільців; наявність і стан вузьких місць та перешкод; наявність і стан доріг, спроможність руху поза дорогами при глибокому сніговому покрову, по болотистих і інших важкодоступних ділянках; азимут напрямку наступу і порядок подолання важкодоступних ділянок.

Під час підготовки наступу взимку особлива увага приділяється ретельній підготовці техніки та озброєння через низьку температуру, що ускладнює їх роботу. З метою маскування техніка фарбується у білий колір. Засоби індивідуального захисту готуються до використання в умовах низьких температур. Вживаються заходи щодо попередження переохолодження й обмороження особового складу.

297. Наступ на противника, що обороняється, взвод здійснює, як правило, з положення безпосереднього зіткнення з ним, а на доступній місцевості для дій підрозділів поза дорогами – з ходу.

При глибокому сніговому покрові особовий склад механізованого взводу (відділення) наступає, як правило, на лижах. Спішування особового складу і постановка на лижі при наступі з ходу проводиться на більшому, ніж у звичайних умовах, віддаленні від противника. В окремих випадках особовий склад може вставати на лижі, сідати на волокуші (сани), що буксируються багатоцільовими транспортерами, танками, БМП (БТР), і доставлятися ближче до переднього краю оборони противника. Атака на БМП (БТР) можлива по насту і льоду.

Бойові машини (БТР) діють за танками і своїм вогнем знищують противника, який перешкоджає просуванню особового складу відділень і танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, дорогами, підтримуючи наступ вогнем.

Якщо танки зустрічають важкодоступні ділянки, протитанкові та інші загородження, то спочатку стрільці під прикриттям їх вогню оволодівають важкодоступними ділянками і забезпечують подальше просування танків. У свою чергу, танки, не втрачаючи взаємодії з стрільцями, використовують всі можливості для швидкого просування вперед.

Танковий взвод (танки) при глибокому сніговому покрові наступає, як правило, в бойовому порядку механізованого взводу або за ним, важкодоступні ділянки долаються з використанням навісного обладнання.

Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланги і тил командир механізованого взводу використовує зручні, приховані ділянки незайнятої противником місцевості, або такі, що слабо ним прикриваються, проміжки і відкриті фланги, а також дії відділень на лижах, БМП (БТР) або десантом на танках. Атака противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, мінометів, танків, БМП (БТР) і підрозділів, що наступають із фронту.

5.7.5. Наступ у лісі

298. Ліс сам по собі є перешкодою для підрозділів, що наступають. Наявність у лісі боліт, озер, річок і інших важкодоступних ділянок, обмеженість і поганий стан доріг, великий сніговий покрив і низькі температури взимку значно ускладнюють дії взводу.

У лісі ускладнюється спостереження, цілевказання, корегування вогню, управління взводом і підтримання безперервної взаємодії. Обмеженість спостереження і обстрілу заважають своєчасному виявленню і знищенню (придушенню) цілей противника, маневрування і розгортання у бойовий порядок, збільшується небезпека ураження бойових машин засобами ближнього бою і підривання на мінах, а також вибору позицій для вогневих засобів. Закритий характер місцевості, обмеженість доріг і інших доступних напрямків для дій БМП (БТР) вимушує застосовувати їх уздовж доріг, просік, рідколісся, безпосередньо в бойовому порядку механізованого взводу або за ним.

Ліс дозволяє противнику створювати на дорогах і інших доступних для наступу напрямках завали у поєднанні з мінно-вибуховими й іншими загородженнями, що значно знижує темп наступу, обмежує маневр підрозділами і вимагає проведення цілого комплексу заходів щодо їх подолання.

Весняне бездоріжжя і дощова осінь погіршують прохідність лісових доріг, а заболочені ділянки взагалі роблять їх непрохідними.

Разом із тим ліс створює сприятливі умови для маскування, прихованого підходу і несподіваної атаки противника, просочування взводу в глибину оборони противника та атаки його у фланг і тил. Бій у лісі ведеться на близьких відстанях, а обмеженість маневру, труднощі дій на суцільному фронті підвищують значення самостійних дій взводу (відділень) і тактичних груп. Відділення, як правило, діє тактичними групами.

299. Механізований взвод діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами і відділеннями (групами) скорочуються. Командир взводу просувається в бойовому порядку напрямного відділення або за ним на незначній відстані.

Танки діють на доступній для них місцевості уздовж доріг, просік або за вказаним азимутом, як правило, у бойовому порядку механізованих взводів або за ними і підтримують їх атаку своїм вогнем. Особовий склад механізованих підрозділів вказує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника і забезпечує просування танків. Для своєчасного виявлення засідок противника від механізованих підрозділів висилаються дозорні, які діють попереду танків і на флангах. Для покращення взаємодії за танком, як правило, закріплюється механізований підрозділ з саперами, які діють із танком і ведуть разом із ним бій. БМП (БТР) в цьому випадку наступають за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, що перешкоджають просуванню особового складу і танків.

Під час наступу у взводі (відділенні, танку) ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення і знищення в першу чергу протитанкових засобів противника і безпосередню охорону підрозділу. Противник, що веде вогонь з дерев, знищується снайперами, кулеметниками і стрільцями, які спеціально для цього призначаються. Для здійснення безпосередньої охорони взводу командир взводу призначає дозорних. Взвод (відділення) просувається в лісі, уникаючи галявин і просік. Особовий склад веде вогонь із-за товстих стовбурів дерев із будь-якого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) – з положення лежачи. Вогонь по повітряних цілях може вестися з використанням дерев в якості упора. Під час раптового зіткнення з противником взвод закидає його гранатами і рішучою атакою знищує в рукопашному бою.

Лісові завали й інші загородження взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при неможливості обходу – долає проходами, що проробляються. При підході до завалів і загороджень необхідно заздалегідь їх обстріляти і розвідати (на наявність мін), а потім розтащити танками або БМП (БТР). Під час наступу скупчення особового складу і машин на дорогах, просіках, галявинах і інших відкритих ділянках місцевості не допускається.

Під час знищення вогневих засобів противника необхідно уникати наїзду танками на бліндажі та інші споруди, тому що вони можуть бути замінованими або танк може провалитись у бліндаж чи приховану яму (пастку). Опорні пункти противника, що прикривають дороги, просіки, галявини, вирубки і міжозерні дефіле, обходяться й атакуються у фланг і тил. Вихід у тил навіть невеликих груп може створити у противника враження оточення, викликати паніку і тим самим послабити його опір.

Дії механізованих і танкових підрозділів у лісі можуть мати успіх лише за умови ретельного вивчення місцевості і противника, чіткої й обдуманої підготовки наступу, безперервної взаємодії танків з механізованими підрозділами і саперами. Перед виходом взводу з лісу командир взводу висилає дозорне відділення (дозорних) для огляду місцевості попереду і, не затримуючись на узліссі, продовжує наступ.

5.7.6. Наступ в горах

300. На наступ взводу в горах впливають: наявність великої кількості важко прохідних природних перешкод, обмежена кількість доріг і складність руху поза дорогами, швидкісні річки і різке коливання води в них, можливість утворення гірських обвалів, завалів, снігових лавин і селів, наявність гірських хребтів із крутими схилами, які частково переходять у скелі і скелясті обриви, особливості гірського клімату і різкі добові коливання температури вночі і вдень, розріджене повітря, велика кількість мертвих просторів і прихованих підступів, що ускладнює спостереження, труднощі орієнтування і спостереження, збільшена дальність польоту кулі (снаряду), а отже і складність ведення вогню, труднощі виконання інженерних робіт і використання мінних тралів, тривалість застою отруйних речовин в ущелинах і глибоких долинах, екрануючий вплив гір на роботу радіостанцій.

У горах на важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, – у складі взводу. Механізований взвод (відділення), як правило, діє у пішому порядку в бойовій лінії або групами.

Танковий взвод (танк) наступає, як правило, на танкодоступній місцевості. Він може додаватися механізованій роті й атакувати противника в бойовому порядку роти або за ним доступними напрямками. Важкодоступні ділянки взвод (танк) долає після захоплення їх механізованими підрозділами, дії яких він підтримує вогнем. Головне завдання танків у наступальному бою в горах – забезпечити своїм вогнем просування механізованого підрозділу до вказаного рубежу, допомогти оволодіти ним і з досягненням успіху переслідувати і знищувати противника, що відходить.

301. Під час організації наступу в горах командир взводу (відділення, танка) крім звичайних питань повинен: ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, що ведуть фланговий вогонь; вести кругове спостереження і спостереження вгору, бути готовим до знищення засідок противника; вибрати приховані підступи для наступу і напрямки для маневру відділень (танків); визначити, якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника; встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, осипів, наявність і характер природних перешкод і порядок їх подолання. Крім цього, під час організації наступу слід враховувати підвищену витрату пального, а при дії на великих висотах і зниження потужності двигунів, перегрів систем охолодження при більш низьких температурах охолоджувальної рідини, вживати заходів щодо забезпечення БМП (БТР), танків засобами підвищеної прохідності і гірськими гальмівними колодками, запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу теплими речами, гірським спорядженням, засобами для обігріву, приготування їжі і запасами питної води.

302. Наступ у горах, як правило, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з противником.

У ході наступу посилюється спостереження, особлива увага звертається на своєчасне ураження вогневих засобів противника, що ведуть фланговий вогонь, на виявлення і знищення засідок, а також на використання кулеметів і снайперських гвинтівок.

При атаці висоти з багатоярусним розміщенням противника його вогневі засоби і жива сила пригнічуються одночасно на всіх ярусах. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу (відділення) веде вогонь по противнику на подальших ярусах і його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь. БМП (БТР), танки переміщаються доступною для них місцевістю і підтримують взвод вогнем.

При наступі уздовж вузької долини взвод повинен насамперед оволодіти висотою, яка прилягає і з якої можна вести фланговий вогонь уздовж долини або хребта. При діях в тіснинах дистанції між танками повинні забезпечити підтримання вогнем тих, хто йде попереду. Під час атаки танки діють попереду піхоти на відстані 50-100 м, щоб уникнути відсікання їх вогнем противника.

При наступі на гірський перевал (прохід) слід захопити насамперед висоту, яка прилягає і панує, а потім, спираючись на неї, захопити перевал (прохід).

Гірські річки долаються, як правило, убрід, а там, де це неможливо, – мостовими і поромними переправами.

У ході наступу необхідно змушувати противника проводити контратаку знизу доверху схилами висот, відбивати його вогнем із місця з вигідного рубежу.

Вихід танків і механізованих підрозділів у тил противника під час наступу в горах значно впливає на його морально-психологічний стан, тому що обмежена кількість доріг і велика кількість важкодоступних ділянок зменшують можливості противника у маневрі і створюють вигідні умови для його оточення.