ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЮ
10.1. Бойове забезпечення
Розвідка
Розвідка організовується і
ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою недопущення раптового нападу
противника і добування даних про противника і місцевість у районі майбутніх
дій, та результатів застосування своїх підрозділів.
480. Розвідка противника ведеться
із завданнями: виявити його бойовий склад, приналежність, місце розташування,
характер дій підрозділів і вогневих засобів.
Розвідка місцевості ведеться із
завданнями встановити: ступінь і характер інженерного обладнання районів
(позицій, об’єктів), загороджень; особливості рельєфу, наявність природних
перешкод, стан ґрунту, доріг, стежок, джерел води, характер водних перешкод,
наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування військ;
райони руйнувань, пожеж і затоплень, зони (райони) радіоактивного і хімічного
забруднення, можливі напрямки їх подолання та обходу.
481. Основними вимогами до
розвідки є цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність,
скритність, достовірність і точність визначення координат об’єктів (цілей), які
розвідуються. Добуті відомості передаються всіма можливими способами командиру,
який поставив завдання на ведення розвідки. Особливо важливі відомості
доповідаються негайно.
482. У взводі ведеться військова,
радіаційна і хімічна розвідка.
Військова
розвідка у взводі ведеться спостерігачами, дозорними
відділеннями, а розвідувальна інформація добувається спостереженням,
підслуховуванням, опитуванням місцевих жителів й іншими способами.
Військова розвідка
організовується і безупинно ведеться у всіх видах воєнних дій спостереженням за
противником особисто командиром і спостерігачами.
Радіаційна
і хімічна розвідка ведеться відділеннями (екіпажами танків) за
допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР,
танках).
483. Спостереження за повітряним і наземним противником організовується у
всіх видах воєнних дій і ведеться безперервно командиром взводу і відділення
(танка) особисто, спостерігачами, розрахунками чергових вогневих засобів, а в
разі необхідності – усім особовим складом. Уночі та в інших умовах обмеженої
видимості спостереження ведеться з використанням приладів і прицілів нічного
бачення, засобів освітлення місцевості і доповнюється підслуховуванням.
Для ведення розвідки
спостереженням у відділенні й у взводі, як правило, призначається по одному
спостерігачеві, які знаходяться: у взводі – на командно-спостережному пункті
взводу, у відділенні – на позиції, на БМП або в бойовому порядку.
Завдання спостерігачеві на
командно-спостережному пункті взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить
командир взводу (відділення, танку) безпосередньо з місця ведення
спостереження. При цьому вказується:
орієнтири й умовне найменування
місцевих предметів;
відомості про противника (де
знаходиться, що робить або звідки очікується його поява);
розташування передових
підрозділів своїх військ і противника;
місце для спостереження і його
обладнання;
сектор спостереження, що, до
якого часу встановити і на що звертати особливу увагу;
порядок доповіді про результати
спостереження (що, яким способом і коли доповідати).
484. В обороні і при розташуванні
на місці зі складу взводу за рішенням командира батальйону може виділятися
спостережний пост для розвідки наземного і повітряного противника, а пост РХБ
спостереження (спостерігач) – для радіаційної і хімічної розвідки. До складу
поста РХБ спостереження призначається особовий склад спеціально підготовленого
відділення (екіпажу танка).
Спостережний пост (спостерігач)
розташовується в місці, що забезпечує найкращий перегляд місцевості перед
фронтом на флангах і по можливості в тилу підрозділу, та повинен мати скриті
підходи (відходи) до них, бути якісно замаскованим та не розташовуватись
поблизу чітких орієнтирів.
Спостережний пост складається з
двох-трьох спостерігачів, один з яких призначається старшим.
На
спостережному посту мають бути прилади спостереження, великомасштабна карта або
схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку
і подачі сигналів оповіщення, а в спостерігача – прилади спостереження.
На посту РХБ спостереження (у
спостерігача), крім цього, мають бути прилади радіаційної і хімічної розвідки
та засоби для подачі сигналів оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне
(бактеріологічне) зараження.
Старший спостережного поста зобов’язаний:
встановити порядок безперервного спостереження; влаштувати місця для
спостережного поста і його маскування; перевірити справність приладів
спостереження, засобів зв’язку і оповіщення; своєчасно доповідати командиру, що
виставив пост, про результати спостереження. Старший поста РХБ спосотереження,
крім цього, зобов’язаний встановити час увімкнення приладів радіаційної і
хімічної розвідки, знати сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і
біологічне (бактеріологічне) зараження та порядок їх передачі.
Для спостереження вночі та в
інших умовах обмеженої видимості спостережний пост (спостерігач) забезпечується
приладами нічного бачення (тепловізійними приладами для спостереження) і
засобами освітлення місцевості.
485. Під час постановки завдання
спостережному посту командир взводу (відділення, танка) вказує: склад, посади
(спостерігачів); орієнтири та умовні найменування місцевих предметів; відомості
про противника (де знаходиться, що робить, звідки очікується його поява;
відомості про свої підрозділи; місце спостережного поста (спостерігача); сектор
(смуга, район, об’єкт) спостереження; що установити, за чим спостерігати, на що
звертати особливу увагу; порядок ведення радіаційного, хімічного і біологічного
спостереження); порядок доповідей результатів розвідки (що, яким способом і
коли доповідати); час готовності.
Сектор ведення розвідки, як
правило, розбивається на зони:
ближню – глибиною до 400 м;
середню – до 800 м і далеку – на глибину бачення.
Завдання, яке поставлене
спостережному посту, записується в журнал спостереження.
Під час організації роботи
спостережного поста старший спостерігач зобов’язаний: вивчити розташування
противника в зазначеній смузі спостереження; призначити чергового спостерігача
для несення служби і визначити черговість їхньої зміни; установити порядок
обладнання місця для спостережного поста; скласти схему орієнтирів; перевірити
справність приладів спостереження і засобів зв’язку; доповісти про готовність
до виконання завдання.
Під час постановки завдань
черговому спостерігачу старший поста вказує: місце і сектор ведення
спостереження; що встановити, за чим спостерігати, на що звертати особливу
увагу; порядок доповіді результатів спостереження.
Старший поста РХБ спостереження,
крім цього, вказує час увімкнення бортових приладів радіаційної, хімічної і
біологічної розвідки; довести сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне
зараження; порядок їхньої передачі.
486. Перед початком розвідки
наземного противника спостерігач зобов’язаний детально вивчити
місцевість у секторі спостереження; визначити відстані до орієнтирів і
характерних місцевих предметів і де, імовірніше всього, противник може
розташувати вогневі засоби, інженерні споруди і загородження; бойову техніку і
живу силу; запам’ятати кількість, форму, розміри і місця розташування місцевих
предметів.
Спостереження починається, як
правило, з ближньої зони і ведеться справа наліво, від себе в глибину
послідовним оглядом місцевості і місцевих предметів по зонах спостереження.
Знайшовши ціль, спостерігач
визначає її положення на місцевості щодо орієнтирів (характерних місцевих
предметів) і доповідає про неї старшому спостережного пункту. Старший
спостережного пункту встановленим порядком доповідає про ціль командиру, який
виставив пост, і наносить її на карту або схему місцевості. Про результати
спостереження здійснюється запис у журналі спостереження.
Розвідка повітряного противника ведеться спостережними постами
(спостерігачами) для своєчасного виявлення засобів повітряного нападу
противника, їх складу, безперервного спостереження за його діями та своєчасного
оповіщення своїх підрозділів про дії засобів повітряного нападу, виявлення
повітряних десантів противника.
Спостереження за повітряним
противником ведеться за допомогою оптичних приладів. Для спостереження за
повітряним противником можуть окремо призначатися спостерігачі та обладнуватися
пост повітряного спостереження. Спостереження ведеться послідовним переглядом
повітряного простору, починаючи від обрію. Виявивши повітряну ціль, у тому
числі і місця розкриття касетних бойових частин ракет (бомб), спостерігач
негайно подає сигнал оповіщення, визначає її характер, напрямок польоту і
доповідає своєму командиру (старшому спостережного поста).
487. Пост РХБ спостереження
(спостерігач) веде безперервне спостереження у визначеному районі та у
встановлений час, і при кожному артилерійському та авіаційному нальоті противника
вмикає бортові прилади радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і стежить
за їхніми показниками.
У разі виявлення потужності дози
випромінювання 0.5 рад/рентген і більше старший спостережного пункту
(спостерігач) доповідає командиру, який його виставив, і за його вказівкою
подає сигнал “Радіаційна небезпека”.
У разі виявлення зараження
старший поста РХБ спосотереження (спостерігач) негайно подає сигнал “Хімічна
тривога” і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про
біологічне (бактеріологічне) зараження здійснювати за вказівкою командира, який
виставив пост (спостерігача), аналогічним сигналом.
Результати радіаційного,
хімічного і біологічного спостереження заносяться в журнал спостереження.
Охорона
Охорона у взводі (відділенні,
екіпажі танка) організується з метою недопущення несподіваного нападу наземного
противника, проникнення його розвідки і забезпечення часу і вигідних умов для
розгортання і вступу в бій.
Вона організовується командиром
взводу (відділення, танка) на основі отриманого завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а при діях у
відриві від головних сил – самостійно. Охорона здійснюється спеціально
призначеним спостерігачем, в обороні, крім того, – черговими
вогневими засобами, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – і
парними патрульними для обходу району розташування взводу.
За розпорядженням старших
командирів взвод (відділення, танк) може виконувати завдання щодо охорони
частини (підрозділів), ПУ, інших об’єктів.
488. На кожну добу для впізнавання
своїх військовослужбовців установлюються пропуск і відгук.
Пропуск повідомляється усно
всьому особовому складу сторожової застави (поста) і особам, які висилаються за
межі свого підрозділу, а вночі і в межах свого підрозділу, а відгук – командирам
підрозділів, призначених у розвідку, охорону, а також особам, які посилаються
для передачі усних наказів.
Пропуском
служить найменування озброєння або бойової техніки, наприклад “Кулемет”,
а відгуком – назва
населеного пункту, що починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад, “Ковель”.
Пропуск запитується у всіх осіб,
які проходять через рубіж охорони і переміщуються по розташуванню підрозділу
вночі, а відгук – у осіб, які передають наказ командира, і командирів
підрозділів, які ведуть розвідку.
Пропуск і відгук вимовляються
тихо. Усі особи, які не знають пропуску, а прибулі з наказом – відгуку,
затримуються. Затриманих командир взводу (відділення, танка) опитує особисто, і
залежно від обставин дозволяє їм прямувати далі або направляє під конвоєм до командира,
який вислав охорону.
489. Під час організації охорони
командир взводу (відділення, танка) призначає спостерігача, вказує порядок
ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира роти
(взводу), указує його місце і завдання, а також встановлює порядок дій
особового складу в разі раптового нападу противника. В обороні, крім цього,
командир взводу визначає необхідну кількість чергових вогневих засобів, їхнє
місце і завдання, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти – склад патрульних,
маршрути їх руху, завдання і пропуск.
Тактичне маскування
490. Тактичне маскування має за
мету приховати дійсне положення своїх підрозділів від візуальної, оптичної,
радіолокаційної і повітряної розвідки противника і ввести його в оману відносно
побудови бойового порядку і дій підрозділів. Тактичне маскування
організовується командиром взводу (відділення, танка) відповідно до отриманого
бойового завдання, вказівок щодо маскування командира роти (взводу) і
обстановки, яка склалася, для досягнення раптовості дій своїх підрозділів і
збереження їхньої боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило,
самостійно.
491. Тактичне маскування
досягається: використанням маскуючих властивостей місцевості, місцевих
предметів, темного часу доби та інших умов обмеженого бачення; використання
табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів);
фарбуванням ОВТ під фон навколишньої місцевості; дотриманням правил
радіодисципліни і радіообміну; збереженням колишнього режиму діяльності при зміні
підрозділів і підготовці до виконання нового бойового завдання; суворим
виконанням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням
демаскуючих ознак.
З метою захисту від високоточної
зброї противника використовуються маскуючі властивості лісу, а також яри,
зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості тощо. Приховування БМП
(БТР) і танків від керованих і самонавідних боєприпасів противника досягається
шляхом зниження радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності техніки стосовно
навколишнього середовища, для чого застосовуються деформуюче фарбування
техніки, маскуючі покриття, над тепловипромінюючими поверхнями машин
встановлюються теплопоглинальні (теплорозсіюючі) екрани (козирки). Крім того,
можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні і лазерні
відбивачі.
492. Введення противника в оману
здійснюється демонстративними діями (навмисним показом дій взводу, відділення,
танка на хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням хибних позицій,
окопів шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак їхньої наявності і
функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться з дозволу
командира роти (взводу).
Забороняється для введення
противника в оману вдаватися до віроломства: використовувати відмітні знаки
(позначки) червоного хреста (червоного півмісяця, прапора парламентера (білий
прапор), знаків і емблем Організації Об’єднаних Націй, форменого одягу
противника і пізнавальних знаків його ОВТ, симулювати поранення (хворобу і
намір здатися в полон).
493. Організовуючи тактичне
маскування командир взводу (відділення, танка) вказує: які табельні засоби і
місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення;
порядок дотримання заходів маскування; порядок проведення маскування під час
виконання поставленого завдання.
До підручних засобів належить
усе, що є довкола (гілки, трава, сіно, каміння тощо). Але необхідно пам’ятати,
що гілки і трава придатні для маскування на короткий термін, тому що в’януть і
змінюють колір, і з засобів маскування перетворюються у демаскуючі.
До табельних засобів маскування
належать маскуючі комплекти (МКТ, МКС тощо), дими, гранати, шашки.
Для розміщення танків (БМП, БТР)
і облаштування позицій вибираються ділянки, колір яких наближений до кольору об’єкта.
На місцевості, що має один тон, для поліпшення маскування підбираються
кольорові плями під тон об’єкта штучним шляхом.
Не рекомендується розміщувати
вогневі засоби біля добре помітних місцевих предметів, які можуть служити для
противника орієнтирами. У разі неможливості влаштування позиції в іншому місці
вони повинні руйнуватися.
Для проведення інженерних робіт
щодо влаштування вогневих позицій сповна використовується темний час доби та
інші умови обмеженого бачення.
Узимку для маскування
використовується сніг, вогневі засоби розфарбовуються у білий колір,
використовують зимові маскуючі комплекти.
Залежно від характеру дій військ
і умов обстановки може обмежуватися або заборонятися пересування людей і
техніки у визначених місцях, використання фар і ліхтарів без світломаскувальних
засобів, паління печей і розкладання вогнищ, робота радіозасобів на передачу.
Встановлюється також режим ведення вогню, який унеможливлює розкриття його
системи до початку бою, режим використання приладів нічного бачення, порядок пересування,
підвозу матеріальних засобів й інженерного обладнання позицій.
Інженерне забезпечення
494. Інженерне забезпечення
організовується і здійснюється з метою створення взводу (відділенню, танку)
необхідних умов для успішного виконання бойового завдання, підвищення захисту
особового складу, ОВТ від усіх засобів ураження, а також для ускладнення
просування противника і завдання йому ураження за допомогою мінно-вибухових і
невибухових загороджень.
495. Завданнями інженерного
забезпечення взводу (відділення, танка) є: ведення інженерної розвідки
місцевості, об’єктів і загороджень противника; фортифікаційне обладнання і
маскування опорного пункту взводу (позиції відділення, вогневої позиції танка),
місця розташування; встановлення інженерних (мінно-вибухових і невибухових)
загороджень на займаній позиції; пророблення проходів у загородженнях і
руйнуваннях.
З метою захисту від високоточної
зброї противника під час фортифікаційного обладнання опорного пункту (позиції)
над танками, БМП (БТР) встановлюються маски, влаштовуються екрани, козирки,
поруч з ними створюються хибні теплові цілі (пастки).
496. Інженерне забезпечення
організовується командиром взводу на основі отриманого завдання і вказівок
командира роти. Організовуючи інженерне забезпечення, командир взводу вказує:
в обороні – черговість і терміни
фортифікаційного обладнання позицій відділень, основних і запасних вогневих
позицій БМП (БТР), танків, укриттів для автомобілів, перекритих щілин
(бліндажів); глибину окопів на відділення, траншеї і ходу сполучення; порядок і
терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; які
табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному
обладнанні; які переносні загородження для боротьби в траншеї і ходах
сполучень виготовити і де їх розташувати; обсяг роботи щодо дообладнання
траншей і ходу сполучення після відриву їх землерийною машиною; ділянки
розчищення місцевості для поліпшення спостереження і ведення вогню; хто
виділяється для обладнання командно-спостережного пункту взводу і час його
готовності; місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за
допомогою яких матеріалів і як їх улаштовувати, порядок їх вогневого прикриття;
заходи забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження,
високоточної і запалювальної зброї;
у наступі – способи пророблення проходів у
загородженнях противника; способи подолання інженерних загороджень противника і
перешкод, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування до нього
підрозділів і подолання загороджень;
при форсуванні водної перешкоди – маршрут виходу до річки для
кожної БМП (БТР), танка; командир танкового взводу, крім того, вказує: місце
завантаження на пором і номер порома;
при здійсненні маршу – порядок розвідки і подолання
загороджень на маршруті руху та в районах привалів і районі зосередження;
використання вбудованого (навісного) бульдозерного обладнання і мінних тралів,
підготовки і використання шанцевого інструмента;
при розташуванні на місці – місця укриттів (окопів) для БМП
(БТР, танків, автомобілів); де мати перекриті щілини (бліндажі), хто і до якого
терміну їх обладнає; які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати
при фортифікаційному обладнанні; які і де влаштувати інженерні загородження,
черговість і терміни фортифікаційного обладнання району розташування.
497. Взвод (відділення, танк)
своїми силами проводить фортифікаційне обладнання опорного пункту (позиції
відділення, основної і запасної вогневої позицій танка) і його маскування, у
тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, встановлює
інженерні загородження, проробляє проходи в загородженнях і руйнуваннях.
Дистанційно встановлені мінні поля взвод (відділення, танк) обходить, а при
неможливості обходу проробляє прохід або вихід до проходу роти.
У разі призначення взводу
(відділення, танка) для посилення групи розгородження батальйону (дій як групи
розмінування роти) його командир до початку виконання поставленого завдання
зобов’язаний: уточнити місце загородження і ступінь його прикриття від вогню
противника, порядок виконання робіт, поставити завдання відділенням (групам),
уточнити порядок взаємодії з підрозділом інженерних військ і організувати
підготовку необхідного обладнання та інструменту.
Для виконання завдань інженерного
забезпечення взвод (відділення, танк) використовує навісне (вбудоване)
обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування,
комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві
матеріали.
Радіаційний, хімічний,
біологічний захист
498. Радіаційний, хімічний,
біологічний захист організовується і здійснюється з метою недопущення
або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення
необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці
радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від
високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами
(аерозолями).
Основними завданнями РХБ захисту
є: виявлення та оцінювання РХБ обстановки; підтримання живучості військ (сил) в
умовах РХБ зараження; ліквідація РХБ зараження; маскування дій військ (сил) та
об’єктів із застосуванням аерозолів.
Завдання радіаційного, хімічного,
біологічного захисту виконуються силами і засобами взводу (відділення, екіпажу
танка) з використанням табельних засобів у всіх видах воєнних дій, різних
умовах обстановки, будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні та
специфічні завдання, які потребують особливої підготовки особового складу і
застосування спеціальної техніки, виконуються підрозділами радіаційного,
хімічного, біологічного захисту.
499. До заходів радіаційного,
хімічного, біологічного захисту, які проводяться взводом (відділенням, екіпажем
танка), належать: виявлення та оцінювання РХБ обстановки (радіаційна, хімічна
розвідка і контроль); підтримання живучості (оповіщення про РХБ обстановку,
застосування засобів індивідуального і колективного захисту, виконання
режимно-обмежувальних заходів), ліквідація РХБ зараження (часткова спеціальна
обробка ОВТ; часткова санітарна обробка особового складу; а також дегазація,
дезактивація, дезінфекція фортифікаційних споруд та пилопридушення на них);
маскування дій військ та об’єктів (застосування димів, аерозолів).
500. Виявлення та оцінювання РХБ
обстановки проводиться з метою своєчасного забезпечення інформацією про РХБ
обстановку на місцевості, у повітрі, морській акваторії та оповіщення про РХБ
зараження і включає: ведення радіаційної, хімічної розвідки; радіаційний і
хімічний контроль.
У результаті РХБ розвідки (спостереження)
одержуються дані про факт, масштаби радіаційного і хімічного зараження та
фактичної радіаційної і хімічної обстановки, визначається необхідність
використання засобів індивідуального і колективного захисту. Вона ведеться
безперервно спеціальними підготовленими відділеннями (екіпажами, розрахунками) з
використанням бортових (переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки.
Дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку наносяться командиром
взводу на карту (схему) і передаються старшому командиру.
Радіаційний та хімічний контроль
організується з метою отримання даних для оцінки боєздатності військ і
визначення обсягу його спеціальної обробки, дезактивації та дегазації
матеріальних засобів, ділянок місцевості, шляхів і споруд.
Радіаційний і хімічний контроль у
взводі (відділенні, екіпажі танка) проводиться з використанням військових
вимірювачів доз опромінювання (дозиметрів) і приладів радіаційної і хімічної
розвідки.
501. Підтримання живучості військ
(сил) в умовах РХБ зараження організується та здійснюється з метою
максимального зменшення їх втрат під час дій на зараженій місцевості (повітрі)
і включає: оповіщення військ (сил) про РХБ обстановку, застосування засобів
індивідуального та колективного захисту, виконання режимно-обмежувальних
заходів на зараженій території.
З одержанням попередження про
безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ особовий склад
продовжує виконувати поставлене завдання і переводить засоби захисту в
положення “наготові”.
За сигналами оповіщення про
радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому
порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, надягає
засоби індивідуального захисту, а особовий склад, який перебуває в закритих БТР,
БМП і танках, – негайно надягає засоби захисту органів дихання, закриває люки,
жалюзі, бійниці і вмикає систему захисту від ЗМУ.
За сигналом “Радіаційна небезпека” особовий склад
надягає респіратори (протигази), а за сигналом “Хімічна тривога” – протигази.
У разі потреби спішування або залишення
техніки особовий склад надягає індивідуальні засоби захисту шкіри.
Використання засобів
індивідуального та колективного захисту організується та здійснюється з метою
збереження боєздатності військ (сил) і надання можливості діяти в умовах РХБ
зараження.
Своєчасне й уміле використання
засобів індивідуального та колективного захисту досягається: постійним
контролем наявності та справності засобів індивідуального захисту особового
складу, а також засобів колективного захисту в підрозділі; завчасною підготовкою
та тренуванням особового складу у використанні засобів індивідуального та
колективного захисту в різній обстановці; правильним визначенням місця та часу
завчасного переведення засобів індивідуального та колективного захисту в бойове
положення; визначення часу перебування особового складу в засобах
індивідуального захисту, а також режиму експлуатації засобів колективного
захисту; установленням часу зняття засобів індивідуального захисту та вимкнення
систем фільтровентиляції для засобів колективного захисту.
Виконання режимно-обмежувальних
заходів на зараженій території організується та здійснюється з метою зменшення
ризику ураження особового складу в умовах РХБ зараження.
Для зменшення ризику ураження
особового складу в умовах РХБ зараження командир повинен розглянути такі
заходи: зонування території за ступенями небезпеки; застосування профілактичних
засобів від впливу радіаційних, хімічних, біологічних факторів; виведення або
заміна підрозділів, які розташовуються на зараженій місцевості; дотримання
правил поведінки і дій на зараженій місцевості; пилопридушення на ділянках
місцевості.
Для запобігання зараженню
особового складу під час дій на зараженій місцевості командир (начальник)
повинен визначати зони, які небезпечні для здоров’я особового складу в разі
тривалого перебування на місцевості.
Під час здійснення маршу через
заражені зони у пішому порядку або на відкритих автомашинах особовий склад надягає
засоби захисту органів дихання, очей і шкіри, а особовий склад, який перебуває
у закритих бойових машинах (машинах), надягає засоби захисту органів дихання та
очей, закриває люки, двері, бійниці і жалюзі та вмикає систему захисту від ЗМУ.
Зони з високими значеннями
потужності дози випромінювання, великою концентрацією отруйних і сильнодіючих
отруйних речовин, як правило, обходять. У разі неможливості обходу ці зони
долаються з максимальною швидкістю за напрямками, що забезпечують найменше
зараження бойової техніки і ураження особового складу.
При передбаченні ведення бойових
дій на зараженій місцевості профілактичні заходи включають застосування
протирадіаційних препаратів, антидотів, антибіотиків й інших засобів.
502. Спеціальна обробка
організується командирами підрозділів та полягає в проведенні дегазації,
дезактивації, дезінфекції озброєння, військової техніки, засобів
індивідуального захисту та інших матеріальних засобів. Вона здійснюється силами
та засобами самих підрозділів та підрозділами військ РХБ захисту. Залежно від
обстановки, наявності часу та засобів спеціальної обробки вона виконується частково
або в повному обсязі.
Часткова спеціальна обробка
проводиться особовим складом без припинення виконання бойових завдань за
вказівкою командирів військових частин (підрозділів) у разі зараження:
отруйними речовинами – негайно; радіоактивними речовинами – за першої нагоди,
але якнайшвидше після зараження.
Повна спеціальна обробка включає
проведення у повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння,
військової техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування та інших
матеріальних засобів. Вона проводиться з дозволу старшого командира
(начальника) силами та засобами самих підрозділів, а також підрозділами військ
РХБ захисту, як правило, після виконання бойових завдань у районах, зайнятих
військами (на маршрутах висування), або після виходу військ з бою у незаражені
райони.
Дегазація, дезактивація та
дезінфекція споруд здійснюється, як правило, силами підрозділами, які займають ці
споруди.
503. Маскування дій підрозділів і
об’єктів із застосуванням димів, аерозолів організується та здійснюється з
метою зниження ефективності наземної і повітряно-космічної розвідки противника
та його засобів ураження.
Основними завданнями є:
маскування розташування (базування), висування та бойових дій військ (окремих
елементів), відкритих найбільш важливих ділянок маршрутів і доріг, переправ
через водні перешкоди та інших об’єктів від засобів розвідки та наведення
(самонаведення) зброї противника; осліплення спостережних пунктів, ПУ та
розрахунків (екіпажів) вогневих засобів противника; участь у протидії засобам
наземної і повітряно-космічної розвідки та системам наведення високоточної
зброї противника.
504. Радіаційний, хімічний,
біологічний захист організовується командиром взводу (відділення, танка) на
підставі отриманого завдання і вказівок командира роти.
Організовуючи радіаційний,
хімічний, біологічний захист, командир взводу (відділення, танка)
вказує: завдання і порядок щодо ведення радіаційної і хімічної розвідки
(радіаційного, хімічного, біологічного спостереження) із застосуванням бортових
(переносних) приладів радіаційної і хімічної розвідки (контролю); порядок
застосування індивідуальних і колективних засобів захисту, захисних
властивостей місцевості, техніки та інших об’єктів; порядок використання
табельних радіопоглинальних матеріалів; порядок використання термодимової
апаратури машин і аерозольних (димових) засобів; порядок забезпечення
озброєнням хімічних військ і засобами захисту; місце і час технічної перевірки
протигазів.
Крім того додатково може
визначатися порядок проведення часткової спеціальної обробки.
Організовуючи взаємодію та
управління, командир взводу відпрацьовує питання застосування димових шашок,
ручних димових гранат, запалювальних димових патронів, термічної димової
апаратури танків і БМП, доводить до особового складу сигнали оповіщення про
радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними.
10.2. Морально-психологічне
забезпечення
505. Морально-психологічне забезпечення у
взводі (відділенні, екіпажі) організовується і здійснюється з метою безумовного
виконання рішень командира на бойові дії, формування і підтримку високого
бойового духу, стійкого морально-психологічного стану особового складу,
досягнення переваги над противником, підтримку високої бойової готовності,
дисципліни і бойової згуртованості особового складу, відновлення психічних
втрат.
506. Основними завданнями морально-психологічного
забезпечення під час підготовки і в ході бойових дій є: формування в особового
складу високої морально-психологічної стійкості, готовності і здатності успішно
виконати поставлені завдання; інформування особового складу, роз’яснення
отриманих завдань, наказів командирів і мобілізація особового складу на їх
виконання, підтримання військової дисципліни, зниження психогенних втрат;
підтримка і своєчасне відновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців,
створення умов для відпочинку і дозвілля; захист особового складу від
негативного інформаційно-психологічного впливу противника.
507. Морально-психологічне
забезпечення організовується в усіх видах бойових дій. Заходи
морально-психологічного забезпечення командир взводу (відділення, екіпажу)
здійснює особисто на основі рішення з морально-психологічного забезпечення
командира роти і вказівок заступника командира роти з виховної роботи.
Командир взводу (відділення,
екіпажу) особисто відповідає за ефективність проведення заходів
морально-психологічного забезпечення; щоденно доповідає командирові роти та
його заступнику з виховної роботи про виконання завдань морально-психологічного
забезпечення та морально-психологічний стан особового складу, його готовність
до бою.
508. Під час організації і ведення
бою в обороні морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримку в
особового складу стійкості, мужності, взаємної підтримки та виручки в бою,
мобілізацію особового складу на відбиття атак противника та оборону зайнятих
позицій, здатність вести бойові дії при повному оточенні.
Основними способами виконання
завдань морально-психологічного забезпечення в обороні є: проведення бесід із
пропаганди прикладів мужності і героїзму, передового досвіду ведення бойових
дій, із дискредитації задумів і дій противника; щоденне бойове інформування,
періодичне правове інформування, прослуховування інформаційних радіопередач,
доведення до особового складу періодичного друку, інших інформаційних
матеріалів; навчання особового складу простих прийомів психологічної
саморегуляції.
Під час розташування взводу
(відділення, екіпажу) у підрозділах другого ешелону оборони додатково можуть
проводитися загальні збори військовослужбовців, заняття з нештатним
інформаційним активом та інші заходи.
509. У наступі
морально-психологічне забезпечення спрямовується на зміцнення бойового духу
особового складу, підтримку високого наступального пориву, сміливості, героїзму
та винахідливості в бойовій обстановці, ініціативи, самовідданості й рішучості
в досягненні перемоги над противником; роз’яснення особовому складу бойових
завдань, характеру й особливостей майбутнього бою, необхідності збереження в
таємниці заходів, які проводяться щодо підготовки до наступу; формування
ненависті до ворога й упевненості в його розгромі; мобілізацію особового складу
на ефективне застосування в наступі техніки й озброєння для прориву оборони і
знищення противника; уміле використання результатів вогневого ураження
противника, підтримка в особового складу другого ешелону (резерву) постійної
готовності до введення в бій і вирішення інших завдань, які раптово виникають.
Основними способами виконання
завдань морально-психологічного забезпечення в наступі є: оперативне доведення
до особового складу змін у тактичній обстановці, роз’яснення нових бойових
завдань, популяризація успіхів підрозділів, які наступають, героїчних подвигів
воїнів; організація прослуховування інформаційних передач; навчання, поповнення
і підготовка новоприбулих військовослужбовців до ведення активних наступальних
дій, правильна їх розстановка з урахуванням бойового досвіду, спеціальності і
морально-психологічних якостей.
510. У зустрічному бою
морально-психологічне забезпечення спрямовується на досягнення постійної
готовності військовослужбовців до стрімких і маневрених дій з розгрому
противника, випередження його в розгортанні, відкритті вогню, завданні йому
раптових ударів у фланг і тил, розчленовування і знищення противника по
частинах. Особлива увага приділяється роботі з особовим складом, що діє в
розвідувальних дозорах.
Морально-психологічне
забезпечення в зустрічному бою організовується відповідно до
морально-психологічного забезпечення наступу. Головна увага звертається на
оперативне доведення до особового складу бойових завдань і мобілізацію його на
рішучі й ініціативні дії.
511. Під час бою в оточенні і
виходу з оточення морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримку
стійкості, організованості і дисципліни серед особового складу; припинення панічних
настроїв; мобілізацію військовослужбовців на створення кругової оборони в
короткі терміни; забезпечення здатності військовослужбовців вести бій у відриві
від головних сил роти, готовності військовослужбовців до рішучого знищення
противника, що вклинився, його повітряного десанту та організованого виходу з
оточення.
Морально-психологічне
забезпечення проводиться шляхом оперативного інформування особового складу про
події в районі бойових дій, заходи, що вживаються командирами для деблокування
оточених військ, пропаганди прикладів стійкості і завзятості в бою.
512. При бойових діях ТакПД
морально-психологічне забезпечення спрямовується на роз’яснення особовому
складу особливостей бойових завдань, досягнення високої психологічної стійкості
особового складу під час захоплення та утримання важливих рубежів (об’єктів) до
підходу своїх військ; на забезпечення рішучих дій під час завдання ударів у
фланг і тил противника; на підготовку особового складу до тривалих дій в
екстремальних ситуаціях у відриві від основних сил.
Морально-психологічне
забезпечення здійснюється шляхом оперативного інформування військовослужбовців
про зміни в тактичній обстановці в районі бойових дій, роз’яснення бойових
завдань, пропаганди прикладів мужності і героїзму воїнів, виявлення та
припинення панічних настроїв.
513. Під час
пересування (на марші) морально-психологічне забезпечення зосереджується на
підготовці особового складу до здійснення пересування різними способами,
забезпеченні своєчасного прибуття взводу в призначений район у готовності до
виконання поставлених завдань. Особлива увага приділяється підвищенню
витривалості особового складу, дотриманню дисципліни маршу, правил маскування і
заходів безпеки, готовності взводу до ведення бойових дій за будь-яких умов
обстановки.
Морально-психологічне забезпечення на марші
організовується, як правило, на привалах, у місцях нічного (денного) відпочинку
шляхом проведення бесід, інформування особового складу про характер майбутніх
бойових завдань, популяризації передового досвіду, прослуховування
радіопередач, випуску інформаційних бюлетенів і бойових листків, виступів
учасників художньої самодіяльності.
514. Первинна
психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали психічні
травми, здійснюється безпосередньо в підрозділі. Надання допомоги
військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми, та їх евакуація
здійснюється у тісній взаємодії з фахівцями медичної служби.
Загальні
положення
515. Матеріально-технічне забезпечення – це вид забезпечення взводу,
що включає: комплекс організаційно-технічних заходів, які організуються і
здійснюються з метою підтримання бойової готовності і боєздатності взводу
шляхом накопичення до встановлених норм запасів матеріально-технічних засобів і
своєчасного забезпечення ними; зберігання і підтримання цих засобів у стані,
який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за
призначенням; освоєння особовим складом зразків ОВТ, а також своєчасного
відновлення ОВТ при пошкодженнях (несправностях); поповнення запасів
матеріально-технічних засобів взводу замість втрачених і витрачених.
Матеріально-технічне забезпечення взводу включає технічне і тилове
забезпечення.
516. Технічне забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до
встановлених норм запасів ОВТ, ракет, боєприпасів, військово-технічного майна
та інших видів матеріально-технічних засобів і своєчасного забезпечення ними
взводу, зберігання і підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне
приведення їх у готовність до використання за призначенням, освоєння особовим
складом зразків ОВТ, а також своєчасного відновлення ОВТ при пошкодженнях
(несправностях), поповнення запасів матеріально-технічних засобів взводу
замість витрачених і втрачених.
517. Тилове забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до
встановлених норм запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, речового
майна та інших видів матеріальних засобів і своєчасного забезпечення ними
взводу, зберігання і підтримання цих засобів у стані, що забезпечує своєчасне
приведення їх у готовність до використання за призначенням, а також поповнення
запасів матеріально-технічних засобів у взводі замість витрачених і втрачених,
а також задоволення побутових і фінансових потреб взводу.
518. Матеріально-технічне забезпечення організується і здійснюється
у всіх видах бойових дій, під час пересування і в повсякденній діяльності
взводу в тісній взаємодії з бойовим, морально-психологічним, медичним
забезпеченням на підставі централізованого взаємопогодженого вирішення питань
щодо своєчасного надходження у взвод необхідної кількості матеріально-технічних
засобів, своєчасного відновлення пошкоджених (несправних) зразків ОВТ.
Забезпечення взводу всіма необхідними видами матеріально-технічних засобів
здійснюється централізовано, а також шляхом передачі матеріально-технічних
засобів з одного підрозділу до іншого. Додатковими джерелами забезпечення
матеріально-технічними засобами можуть бути придатні до використання агрегати,
вузли, деталі зразків ОВТ, які за своїм технічним станом належать до
безповоротних втрат, а також відремонтовані та виготовлені на підприємствах, в
органах технічного забезпечення і ресурси місцевої промислово-економічної бази,
і трофейні матеріально-технічні засоби.
Необхідні дані про подачу матеріально-технічних засобів певної номенклатури
із зазначенням їх типу, кількості, строку подачі надаються командиру роти.
Безперебійне матеріально-технічне забезпечення є однією з основних умов
успішного ведення бою (бойових дій) взводом.
Командир взводу відповідає за своєчасне матеріально-технічне забезпечення
підпорядкованого взводу. Він зобов’язаний уживати заходів щодо підтримання ОВТ
в постійній готовності до використання за призначенням і швидкого відновлення в разі виходу з ладу,
забезпечення взводу ракетами, боєприпасами, пально-мастильними матеріалами,
продовольством та іншими необхідними матеріально-технічними засобами;
піклуватися про харчування особового складу.
Основою організації матеріально-технічного забезпечення є рішення командира
взводу на бій, його вказівки, розпорядження старшого начальника з цих питань.
Під час підготовки та в ході бою (бойових дій) командир взводу здійснює
контроль за готовністю до використання за призначенням і технічним станом ОВТ,
наявністю, витратою ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів,
продовольства і своєчасною доставкою їх до відділень взводу; доповідає
командиру роти про наявність і технічний стан озброєння і техніки, про
забезпеченість ракетами, боєприпасами, пально-мастильними матеріалами й іншими
необхідними матеріально-технічними засобами, про наявність поранених і хворих та
подає заявки на поповнення взводу необхідними матеріально-технічними засобами.
519. У взводі створюються у встановлених розмірах запаси ракет,
боєприпасів, продовольства та інших необхідних матеріально-технічних засобів, у
бойових машинах, при озброєнні й особовому складі.
Запаси поділяться на витратну частину та непорушний запас, який
витрачається з дозволу командира бригади, а у випадку, що не терпить зволікання,
– з дозволу командира батальйону з наступною доповіддю про це старшому
командиру.
У всіх випадках силами і засобами
старшого начальника організується забезпечення взводу водою, а в разі потреби –
і пально-мастильними матеріалами.
Потреба в ракетах, боєприпасах,
пально-мастильних матеріалах та інших необхідних матеріально-технічних засобах,
забезпеченість ними взводу і норми витрати обчислюються в
розрахунково-постачальних одиницях (бойових комплектах, заправках пального,
добової видачі, комплектах) та в інших одиницях виміру.
Бойовий комплект – це установлена
кількість боєприпасів на одиницю озброєння (автомат, карабін, гвинтівку,
пістолет, кулемет, міномет, гармату та ін.) або на бойову машину (танк, бойову
машину, БТР тощо). Бойовий комплект взводу обчислюється на наявне озброєння.
Заправка пального – визначена
маса пального, що вміщується у паливну систему машини (агрегату) або забезпечує
установлений запас її ходу (час роботи). Заправка для гусеничних машин,
колісної військово-інженерної техніки визначається місткістю основних баків і
додаткових ємностей, які конструктивно входять у паливні системи; для колісних
машин (крім військово-інженерних) – визначена маса пального, яке забезпечує
запас ходу на відстані 500 км, а для агрегатів – установленою кількістю часу їх
роботи (50 годин). Заправка пальним взводу нараховується на всю облікову
техніку взводу.
Добова видача – кількість
продуктів, установлена нормами для харчування однієї людини на добу. Добова
видача взводу нараховується на його облікову чисельність.
Комплект – набір приладів
(інструментів, запасних частин, предметів речового й іншого майна), складений
за визначеним переліком і в установленій кількості.
Зарядка – визначена маса
спеціальних речовин (твердих, рідких, розчинів тощо), які вміщуються в основні
ємності спеціальних машин і приладів.
Технічне забезпечення
521. Технічне забезпечення організовується та здійснюється з метою
підтримання бойової готовності та боєздатності підрозділів шляхом своєчасного
укомплектування їх ОВТ; забезпечення ракетами, боєприпасами та
військово-технічним майном; підтримання їх у справному стані та постійній
готовності до використання за призначенням; відновлення пошкодженого
(несправного) ОВТ та своєчасного повернення їх до ладу.
522. Безпосереднім організатором технічного забезпечення у взводі є
командир взводу. Він відповідаєь за: підтримання ОВТ у справному стані та
постійній готовності до використання за призначенням; правильну експлуатацію і
своєчасне відновлення пошкодженого (несправного) ОВТ, забезпечення підрозділів
ракетами, боєприпасами і військово-технічним майном.
523. Командир взводу повинен: знати завдання взводу, його
укомплектованість озброєнням, технікою та їх технічний стан, забезпеченість
ракетами, боєприпасами і військово-технічним майном; керувати підготовкою ОВТ
до бою (бойових дій) і їх технічним обслуговуванням; організовувати та
здійснювати контроль за технічним станом бойових машин у бою, встановлювати
причини виходу їх з ладу; організовувати евакуацію, ремонт і своєчасне
повернення до ладу та передачу техніки, що вийшла з ладу, засобам старшого
командира (начальника); підтримувати зв’язок з командирами підрозділів, старшим
командиром (начальником) і пунктом технічного спостереження,
ремонтно-евакуаційною (ремонтною, евакуаційною) групою батальйону (роти);
доповідати командиру роти про кількість, місцезнаходження і технічний стан ОВТ,
що вийшли з ладу, та вжиті заходи для їх евакуації і ремонту.
524. Забезпечення
підрозділів взводу боєприпасами для стрільби зі стрілецької зброї та гранатами
під час бою здійснюється підношувачами боєприпасів.
У наступальному бою поповнення підрозділів взводу боєприпасами може
здійснюватися двома способами: перший – боєприпаси підвозяться до бойових машин
(танків), які розташовані в першому ешелоні бойового порядку під час бою;
другий – відновлення запасу витрачених ракет і боєприпасів відбувається у
заздалегідь встановлених місцях за етапами бою (з виконанням підрозділами
бойових завдань або з виводом їх у другий ешелон або резерв).
Під час ведення оборонного бою заправлення техніки і поповнення
боєприпасами бойових машин може проводитися безпосередньо на позиціях, як
правило, у темний час доби або під час бою в місцях, укритих від спостереження
і вогню противника позаду позицій у порядку, встановленому командиром взводу.
525. Комплексне технічне
обслуговування ОВТ проводиться згідно з вказівками командира роти у
встановлений командиром взводу час перед боєм (бойовими діями) та після
виконання бойового завдання і здійснюється безпосередньо в бойових порядках, як
правило, без виводу їх у тил, зі збереженням боєздатності не менше ніж 70% ОВТ.
Роботи виконуються екіпажами (обслугами), механіками-водіями (водіями) з
використанням запасних частин, майна і приладдя машин із залученням особового
складу взводу, а також засобів технічного забезпечення батальйону під
безпосереднім керівництвом командира взводу. Першими обслуговуються взводи, які
вирішують головне завдання та приступають до дій першими. Комплексне технічне
обслуговування включає: заправлення машин пально-мастильними матеріалами;
перевірку справності та готовності до використання озброєння, приладів стрільби
і спостереження, агрегатів, вузлів, механізмів і систем, їх очищення,
промивання, змащування, вивірку та регулювання, усунення дрібних несправностей
і виконання кріпильних робіт; зарядку (підзарядку) акумуляторних батарей (за потреби);
перевірку укомплектованості та поповнення ОВТ запасними частинами, інструментом
і приладдям, засобами підвищення прохідності та іншими табельними засобами;
перевірку наявності та справності обладнання на автомобілях, які призначені для
перевезення особового складу, озброєння, військової техніки і
військово-технічного майна. У разі потреби під час комплексного технічного
обслуговування може здійснюватися поповнення боєкомплекту озброєння ракетами і
боєприпасами.
526. Евакуація несправних ОВТ
взводу здійснюється евакуаційними засобами батальйону (штатними і доданими), а
іноді для цього використовуються бойові машини взводу. У першу чергу
евакуюються ті бойові машини, яким загрожує небезпека захоплення або знищення
противником, а також озброєння і військова техніка, які найбільш важливі для
забезпечення боєздатності підрозділів і потребують найменшого обсягу робіт.
Озброєння і техніка, які не можуть бути евакуйовані або відремонтовані власними
силами, передаються на місці виходу з ладу, в найближчих укриттях або на шляху
евакуації засобам старшого командира. Пошкоджене озброєння, стріляні гільзи та
укупорка (тара) вивозяться з підрозділів взводу попутним транспортом.
527. Поточний ремонт пошкодженого
ОВТ проводиться, зазвичай, у місцях виходу з ладу або в найближчих укриттях
силами екіпажів (обслуги), механіків-водіїв (водіїв) і ремонтно-евакуаційних
(ремонтних) груп старшого командира (начальника). У першу чергу ремонтуються
озброєння і військова техніка, які мають найменший обсяг робіт. Якщо пошкоджені
машини відремонтувати на місці виходу з ладу або в найближчому укритті
неможливо, засобами старшого командира (начальника) вони евакуюються на збірний
пункт пошкоджених ОВТ.
Ремонт ОВТ залежно від характеру
несправності може проводитися безпосередньо в ремонтному підрозділі батальйону
(дивізіону) або ремонтно-відновлювальному батальйоні бригади. Несправні
протитанкові ракети повертаються на пункт боєпостачання роти, з подальшим їх
поверненням на склад бригади.
Відремонтовані озброєння і
військова техніка приводяться у готовність до застосування за призначенням і
негайно повертаються у взвод.
528. Управління технічним
забезпеченням здійснюється з пункту технічного спостереження заступником
командира батальйону з озброєння.
Пункт технічного спостереження
батальйону призначений для своєчасного виявлення ОВТ, що вийшли з ладу;
визначення причин, характеру та ступеня їх пошкодження; обсягу евакуаційних
(ремонтних) робіт і необхідних сил і засобів для їх виконання, а також
визначення стану екіпажів (обслуг), механіків-водіїв (водіїв).
Пункт технічного спостереження
батальйону очолює заступник командира батальйону з озброєння. У деяких випадках, зазвичай, знаходиться заступник
командира роти з озброєння (старший технік роти), хімік-дозиметрист, сапер,
санітарний інструктор (санітар), а також резервні члени екіпажів (обслуг) і
спеціалісти-ремонтники.
На пункті технічного
спостереження організовується зв’язок із командно-спостережним пунктом
батальйону (рот), ремонтно-евакуаційною (ремонтною, евакуаційною) групою
батальйону, командирами бойових машин, що вийшли з ладу.
Ремонтно-евакуаційна (ремонтна)
група батальйону призначена для евакуації ОВТ, що вийшли з ладу, з-під вогню
противника в найближчі укриття, проведення поточного ремонту в місцях виходу їх
з ладу або в найближчих укриттях.
Під час виконання завдань ротою
самостійно їй можуть додаватися засоби технічного обслуговування, ремонту та
евакуації. У цьому випадку технічне забезпечення здійснюється
ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою роти, яку очолює заступник командира
роти з озброєння (старший технік роти).
529. Під час зайняття і
організації оборони в першу чергу здійснюється дозаправлення машин і поповнення
боєприпасами, проведення контрольного огляду й усунення виявлених
несправностей. Інші роботи з комплексного технічного обслуговування ОВТ
проводяться в перервах або коли немає бойових дій.
Порядок використання засобів
технічного обслуговування батальйону, що надані згідно зі заявками, для надання
допомоги екіпажам (обслугам), механікам-водіям (водіям) у роті визначає
командир (заступник командира з озброєння, старший технік) роти.
Під час оборони евакуація ОВТ, що
вийшли з ладу, здійснюється в межах опорного пункту взводу (роти) своїми силами
та засобами, а на збірний пункт пошкодженого ОВТ – засобами евакуації старшого
командира. Евакуація ОВТ з-під вогню, а також у разі загрози захоплення
противником може здійснюватися з використанням бойових машин, а якщо неможливо
евакуювати – уживають заходів щодо їх знищення (виведення з ладу).
Ремонт ОВТ, що вийшли з ладу,
здійснюється в місцях виходу їх з ладу або в укриттях силами екіпажу,
ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою батальйону (роти), а також силами і
засобами старшого командира (начальника). Роботи, пов’язані з частковим
розбиранням машин і втратою ними рухомості, а також виведенням їх у найближчі
укриття проводяться тільки з дозволу командира роти. Пошкоджена бойова техніка,
яка має справне озброєння і спроможна вести бій, евакуюється тільки з дозволу
командира батальйону (роти).
На вогневих позиціях танків, БМП
(БТР) та інших вогневих засобів, а також у взводі можуть створюватися додаткові
запаси боєприпасів, поповнення яких проводиться залежно від їх витрати. Після
відбиття атаки противника запаси боєприпасів у взводі (відділенні, екіпажі)
негайно поповнюються.
530. Під час
підготовки до наступу підготовка ОВТ проводиться в обсязі, який забезпечує їх
надійне використання (бойове застосування) під час виконання поставлених
завдань. Для цього, як правило, проводиться необхідний (черговий) вид
технічного обслуговування і додаткові роботи, що забезпечують використання за
призначенням ОВТ в конкретних умовах обстановки, місцевості, пори року, погоди
і доби. У разі потреби створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів.
Несправні ОВТ, які не можуть бути відремонтовані до початку наступу силами
підрозділу, передаються ремонтно-відновлювальним органам старшого командира
(начальника).
Під час висування до рубежу
переходу в атаку в ар’єргарді батальйону (однієї з рот) прямує замикання
похідної колони, яке встановлює причини зупинки машин, допомагає екіпажам
(обслузі), механікам-водіям (водіям) в усуненні несправностей, евакуює в
укриття несправні машини та витягує машини, які застрягли і заважають руху
колони.
Після виконання взводом бойового
завдання проводиться комплексне технічне обслуговування ОВТ. При цьому
щонайперше здійснюється поповнення боєкомплекту і заправлення
пально-мастильними матеріалами.
531. Під час підготовки до
маршу проводиться чергове номерне технічне обслуговування ОВТ, додаткові
роботи, які визначаються умовами здійснення маршу, і здійснюються заходи щодо
створення необхідного запасу ходу; запаси ракет, боєприпасів і
військово-технічного майна поповнюються до встановлених норм; при машинах
створюються додаткові запаси пального та охолоджувальної рідини. ОВТ, які
неможливо відремонтувати до початку маршу, передаються ремонтно-відновлювальним
органам старшого командира (начальника).
Комплексне технічне
обслуговування ОВТ під час маршу проводиться на привалах і в районах
зосередження (відпочинку). На привалах, як правило, проводиться контрольний
огляд, усунення виявлених несправностей і дозаправлення пальним з додаткових
ємностей і пересувних засобів заправки, а в районі відпочинку – щоденне
технічне обслуговування ОВТ із заправленням машин засобами старшого командира і
тилу батальйону.
Технічне замикання похідної
колони батальйону (роти) здійснює евакуацію машин взводу, які зійшли з маршруту
руху внаслідок несправностей; разом з екіпажем (обслугою), механіком-водієм
(водієм) визначає їх причину, характер та обсяг ремонтних робіт; надає допомогу
в їх усуненні (видаються необхідні запасні частини й інструмент, проводиться
інструктаж, у разі потреби виділяються один або декілька
спеціалістів-ремонтників).
Тилове забезпечення
532.
Тилове забезпечення взводу організовується і здійснюється у всіх видах бою
(бойових дій) з метою підтримання його у боєздатному стані та створення
сприятливих умов для виконання поставлених завдань.
Командир
взводу відповідає за своєчасне тилове забезпечення взводу. Він повинен уживати
заходів щодо забезпечення пально-мастильними матеріалами, продовольством, водою
та іншими матеріально-технічними засобами; проявляти постійну турботу про
харчування особового складу, його лазне-пральне обслуговування і своєчасну
заміну раніше отриманих предметів речового майна, які стали непридатні.
Основою
організації тилового забезпечення є рішення командира взводу на бій (дії) і
вказівки та розпорядження командира роти (батальйону) щодо тилового
забезпечення.
Під час організації бою командир
взводу в питаннях тилового забезпечення повинен вказати: розміри і терміни
створення запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, медичного майна,
води та інших матеріально-технічних засобів, норми їх витрат і порядок підвозу;
місця розгортання підрозділів тилового забезпечення батальйону: місце, час і
порядок поповнення взводу матеріально-технічними засобами, заправку ОВТ
пально-мастильними матеріалами; організацію харчування особового складу взводу;
режим споживання води і порядок її підвозу; порядок лазне-прального
обслуговування особового складу; порядок підтримання зв’язку з підрозділами
тилового забезпечення, шляхи підвозу та евакуації, а також довести райони
розміщення підрозділів тилу батальйону.
Тилове забезпечення взводу
командир взводу організовує через головного сержанта взводу і командирів
відділень.
533. Під час бою командир взводу
здійснює контроль за витратами пально-мастильних матеріалів, продовольства та
своєчасною доставкою їх до підрозділів; доповідає командиру роти про
забезпеченість взводу пально-мастильними матеріалами та іншими
матеріально-технічними засобами.
534. Безпосереднім організатором
тилового забезпечення взводу є командир взводу. Він відповідає за своєчасне
забезпечення підрозділів взводу матеріально-технічними засобами. Командир
взводу повинен: знати завдання взводу; організовувати отримання та зберігання
запасів матеріально-технічних засобів; уживати заходів щодо своєчасної подачі
(розподілу) до підрозділів матеріально-технічних засобів; організовувати
доставку і видачу гарячої їжі, а також підвезення, зберігання питної води і
забезпечення нею особового складу; разом із командирами відділень забезпечувати
заправлення техніки пально-мастильними матеріалами; підтримувати постійний зв’язок
із командирами відділень і старшиною роти у питаннях тилового забезпечення і
доповідати командиру роти про забезпеченість підрозділів взводу.
Під час ведення оборони у взводі
визначаються місця зберігання боєприпасів (у разі збільшення їх кількості) і
місце збору поранених (хворих); місце зберігання боєприпасів, виділених більше
норми для ведення бою, призначеного для приймання, зберігання і видачі ракет,
боєприпасів у підрозділи взводу, обліку їх витрат, а також зосередження і
здавання стріляних гільз і укупорки (тари).
Приймання і видачу боєприпасів за
наказом командира взводу здійснює один із підношувачів боєприпасів.
Безпосередня охорона та оборона визначеного місця здійснюється, зазвичай,
відділеннями, у яких воно розміщується, їх силами і засобами.
Місце збору поранених призначено
для збирання і винесення (вивезення) поранених і хворих із підрозділів взводу
та тимчасового їх укриття і надання їм першої медичної допомоги, підготовки до
подальшої евакуації за першої нагоди.
535. У період підготовки до
бою (бойових дій) запаси матеріальних засобів у підрозділах накопичуються
до встановлених норм. Взвод звільняють від поранених і хворих.
В обороні харчування особового складу
організовується так, щоб основний прийом їжі припадав на час спаду бойової
напруги. Доставка їжі до взводу здійснюється висуванням польової автомобільної
кухні зі взводу забезпечення якомога ближче до підрозділів роти в найближче укриття
виділеним для цього транспортом або підношувачами їжі від підрозділів.
Харчування особового складу організовується в спеціально обладнаних місцях,
роздавання гарячої їжі проводиться безпосередньо у казанок кожному
військовослужбовцю. Подача води здійснюється, зазвичай, разом із доставкою
гарячої їжі.
У наступі з ходу під час висування до рубежу
розгортання в ротні колони підрозділи тилового забезпечення батальйону
висуваються за бойовими підрозділами, там само розміщуються автомобілі з майном
роти і старшина роти. Після розгортання в ротні колони за підрозділами другого
ешелону висуваються пункт бойового постачання, продовольчі і пункти заправлення
батальйону.
Переміщення підрозділів тилу
батальйону під час наступу здійснюється відповідно до просування бойових
підрозділів таким чином, щоб не порушувалася безперервність їх матеріального
забезпечення.
З початком переслідування
противника, що відходить,
тил батальйону наближається до бойових підрозділів першого ешелону. Під час
переслідування він переміщується в повному складі однією колоною безпосередньо
за бойовими підрозділами.
Під час підготовки до маршу створюються додаткові запаси
пально-мастильних матеріалів і вживаються заходи щодо підвищення прохідності
транспорту.
Харчування особового складу
здійснюється в районах відпочинку, зосередження, а також під час двогодинних
привалів. Додані взводу підрозділи забезпечуються харчуванням через польовий
продовольчий пункт батальйону, а дрібніші – разом із підрозділами взводу.
536. Потреба взводу в
матеріальних засобах на бій (бойові дії) визначається з урахуванням їх витрат і
наявності запасів у встановлених розмірах на кінець бою (дій).
Потреба визначається командиром
взводу і вимагається згідно з наданими доповідями. Підвезення ракет і
боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших необхідних
матеріально-технічних засобів, заправлення техніки взводу організовуються
заступником командира роти з озброєння (старшим техніком роти) разом із
командиром взводу. Підвезення і забезпечення продовольством організовуються
старшиною роти. У всіх випадках організовується забезпечення взводу водою, а за
потреби – і пально-мастильними матеріалами.
Потреба взводу в
матеріально-технічними засобах забезпечується за рахунок возимих запасів та
підвезенням транспортом старших командирів. У разі необхідності рішенням
старшого командира у взводі можуть створюватися додаткові запаси ракет,
боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших матеріально-технічних
засобів. Вони створюються шляхом розміщення на техніці, в місцях, можливих для
кріплення і транспортування. Під час бою (бойових дій) розхід
матеріально-технічних засобів суворо лімітується встановленням старшим командиром
норм їх витрат на день бою (виконання бойових завдань), особливо пального і
боєприпасів.
537. Витрачені запаси ракет,
боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства та інших
матеріально-технічних засобів поповнюються до кінця дня бою (бойових дій) до
встановлених норм. Підвезення ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів,
продовольства й інших необхідні матеріально-технічних засобів у взвод
здійснюється за усними заявками командира взводу.
Поповнення танків, БМП (БТР)
боєприпасами і заправлення їх пально-мастильними матеріалами під часі бою
проводиться безпосередньо в бойових порядках, а під час здійснення маршу – в
районах привалів, денного (нічного) відпочинку і після прибуття в зазначений
район. У разі неможливості підвезення боєприпасів і пально-мастильних
матеріалів до танків, БМП (БТР) безпосередньо в бойові порядки транспортні
засоби з боєприпасами і пально-мастильними матеріалами підходять якнайближче до
них. Танки, БМП (БТР) почергово приховано підходять до місця розташування
транспортних засобів для поповнення боєприпасів і заправлення
пально-мастильними матеріалами. Відповідає за підвіз боєприпасів і
пально-мастильних матеріалів до взводу командир взводу забезпечення батальйону,
а за своєчасне поповнення боєприпасами і заправлення техніки пально-мастильними
матеріалами – командир взводу.
Доставка боєприпасів
механізованим підрозділам, під час дій у пішому порядку, здійснюється
підношувачами боєприпасів з ротного пункту боєпостачання. Поповнення
боєприпасами танків, БМП (БТР) здійснюється під час бою (бойових дій) після
відведення їх у найближче укриття помашинно, а якщо дозволяє обстановка –
безпосередньо в бойових порядках взводу.
538. Запаси продовольства
утримуються в транспортних засобах взводу забезпечення батальйону, а недоторканний
запас продовольства (сухий пайок) – у речових мішках, танках, БМП (БТР).
Забезпечення особового складу
взводу гарячою їжею організовується через продовольчий пункт батальйону,
зазвичай, тричі на добу. У разі неможливості організувати триразове
приготування їжі з дозволу командира батальйону особовий склад забезпечується
гарячою їжею двічі на добу, при цьому частина продовольчого пайка, яка
залишилася, видається продуктами в сухому вигляді.
Приготування, доставка і видача
підрозділам гарячої їжі організовується начальником продовольчого пункту
батальйону згідно з вказівками командира батальйону, який визначає: на яку
кількість особового складу, для яких підрозділів і до якого часу повинна бути
готова їжа, порядок доставки (видачі) її підрозділам. Отримання і видачу їжі
особовому складу взводів здійснює старшина роти відповідно до вказівок
командира роти. Для доставки їжі підрозділам взводу від них у разі потреби
виділяються підношувачі. У деяких випадках із дозволу командира батальйону
приготування їжі може здійснюватися безпосередньо в підрозділах на доданих
засобах приготування їжі.
Харчування організовується, як
правило, за межами зони зараження. У разі вимушеної організації харчування у
зонах радіоактивного зараження видача і прийом їжі здійснюється при рівні
радіації до 1 рад/год – у звичайному режимі; від 1 до 5 рад/год – у
дезактивованих спорудах; більше 5 рад/год – у дезактивованих спорудах
захищеного типу.
Для приготування їжі в зонах
радіоактивного забруднення використовують тільки консервовані та концентровані
продукти харчування, а також раціони харчування в герметичній тарі й упаковці.
У районах,
заражених отруйними речовинами, дозволяється харчування тільки у спеціальних
спорудах, які обладнані фільтровентиляційним устаткуванням. Харчі і воду, які
забруднені радіоактивними речовинами і біологічними засобами, уживати в їжу
заборонено.
539. Забезпечення підрозділів
водою для пиття і господарських потреб здійснюється з пункту забезпечення водою
(водозбірного) пункту батальйону. Використання води з інших джерел
забороняється. Вода для пиття у зонах зараження доставляється в герметичних
ємностях.
540. Відпуск речового
майна і мийних засобів особовому складу взводу здійснюється виходячи з
чисельності взводу і чинних норм. Миття особового складу здійснюється один раз
на тиждень з обов’язковою заміною натільного комплекту білизни в порядку,
встановленому старшим командиром. У разі необхідності проводиться санітарна
обробка особового складу на підставі епідемічних показників, а також заміна та спеціальна
обробка зараженого речового майна.
10.4. Медичне забезпечення
541.
Медичне забезпечення у взводі в бойовій обстановці організовується з метою
розшуку поранених і хворих на полі бою (у районах ураження) і своєчасного
надання їм першої медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) з поля бою і
підготовки до евакуації, а також із метою попередження виникнення і
розповсюдження в підрозділах взводу захворювань.
Перша медична допомога надається
на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті особисто
військовослужбовцем або його товаришем (особиста і взаємодопомога),
стрілками-санітарами, санітарами і санітарним інструктором роти, а також
особовим складом, який виділений для виконання рятувальних робіт і проведення
лікувально-евакуаційних заходів у районах масового ураження.
Долікарська
(фельдшерська) допомога надається в медичних пунктах батальйонів, які очолюють
фельдшери, перша лікарська допомога – в медичній роті бригади, а також на
медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюються лікарями.
Усі медичні підрозділи і частини
повинні приймати поранених і хворих, надавати їм необхідну медичну допомогу
незалежно від їх належності до частини, виду, роду військ (сил).
Збір, вивезення (винесення)
поранених з поля бою (з районів ураження) на медичний пост роти здійснюється з
особовою зброєю і протигазами силами і засобами взводу, а за потреби особовим
складом і засобами евакуації, які додатково виділені командиром роти, на
медичний пункт батальйону також зі зброєю і протигазами – засобами медичного
пункту батальйону та іншими засобами, які додатково виділені командиром
батальйону (роти).
Для евакуації поранених можуть
використовуватися транспортні засоби, якими здійснювався підвіз боєприпасів й
інших матеріально-технічних засобів, та інша техніка.
Коли у взводі є значна кількість
поранених і хворих, у першу чергу евакуації підлягають важкопоранені і
важкохворі, а також військовослужбовці, які отримали психологічні травми.
Легкопоранені, які не потребують госпіталізації, після надання їм медичної
допомоги направляються у свої підрозділи.
542. В обороні місце збору поранених взводу
обладнується в укритому місці з урахуванням можливості прихованого виносу
поранених і хворих із підрозділів взводу, евакуації їх до медичних постів роти.
Місце для збору поранених розгортається, як правило, з тильного кордону
взводного опорного пункту в бліндажі відділення другої лінії або ході
сполучення.
При переході до оборони в умовах
безпосереднього зіткнення з противником евакуація поранених і хворих
організовується у першу чергу з підрозділів, які ведуть бій, для евакуації
використовуються траншеї і ходи сполучення.
Під час бою командир взводу,
командири відділень, стрілець-санітар уточнюють втрати і організовують надання
першої медичної допомоги пораненим і хворим, вивезення (винесення) їх з поля
бою і евакуацію. При цьому особиста і взаємодопомога надається
військовослужбовцям на місці поранення. Потім стрілець-санітар укриває
поранених і хворих від повторних поранень і за першої нагоди їх евакуюють.
543. У наступі з ходу до
початку атаки медичний пункт батальйону розміщується безпосередньо за бойовими
порядками рот першого ешелону на напрямку можливого найбільшого виходу зі строю
особового складу підрозділів, що атакують, на відстані, яка забезпечує захист
від вогню стрілецької зброї.
Під час здійснення медичного
забезпечення у взводі в ході наступі основна увага приділяється наданню
медичної допомоги пораненим і хворим, винесенню (вивезенню) і евакуації з поля
бою на рубежі спішування, під час бою за оволодіння опорним пунктом на
передньому краї і в глибині оборони противника.
Під час дій у пішому порядку
стрілки-санітари взводів, просуваючись за своїми підрозділами, спостерігають за
полем бою, помічають місця виходу із строю особового складу, розшукують поранених,
надають їм першу медичну допомогу та зосереджують у найближчому укритті для
дальшої евакуації, позначаючи ці місця відповідними покажчиками.
З початком переслідування
противника, який
відходить, медичний пункт батальйону наближається до підрозділів першого
ешелону і вживаються заходи щодо евакуації поранених і хворих.
544. Під час маршу перша
медична допомога пораненим і хворим надається безпосередньо на техніці.
Поранені і хворі, які потребують першої лікарської допомоги і подальшої
евакуації, передаються санітарному інструктору роти і далі до медичного пункту
батальйону, тимчасових медичних пунктів, які розгорнуті на маршруті руху
старшими начальниками, або до місцевих лікувальних закладів.
Медичний пункт батальйону
просувається в колоні в готовності надати допомогу особовому складу у разі завдання
противником ударів авіації, артилерії і застосування ним засобів масового
ураження.
Немає коментарів:
Дописати коментар