ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ БІЙ

ЗМІСТ

Розділ 1. Загальновійськовий бій………………………………………		5
	1.1. Основи загальновійськового бою підрозділів………………….	5
	1.2. Підготовка загальновійськового бою……………………………….	12
	1.3. Обов’язки особового складу…………………………………….	18
Розділ 2. Розташування на місці………………………………………..		24
	2.1. Розташування взводу (відділення, екіпажу танка) на місці….	24
	2.2 Сторожова охорона………………………………………………	26
Розділ 3. Марш і похідна охорона………………………………………		30
	3.1. Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) на марші ………………………………………………..	30
	3.2. Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) у похідній охороні ……………………………………..	35
Розділ 4. Оборонний бій ………………………………………………...		39
	4.1. Загальні положення …………………………………………….	39
	4.2. Оборонний бій механізованого (танкового) взводу …………	45
	4.3. Оборонний бій механізованого відділення …………………..	53
	4.4. Оборонний бій екіпажу танка …………………………………	58
	4.5. Механізований (танковий) взвод у бойовій охороні…………	61
	4.6. Дії броне групи …………………………………………………	64
	4.7. Вогнева засідка …………………………………………………	66
	4.8. Особливості ведення оборонного бою при виході з бою та відході …………………………………………………………………..	70
	4.9. Особливості ведення оборонного бою в оточенні …….……..	73
	4.10. Ведення оборонного бою в особливих умовах …………….	78
Розділ 5. Наступальний бій ………………………………..……………		88
	5.1. Загальні положення …………………………………………….	88
	5.2. Наступальний бій механізованого (танкового) взводу ………	95
	5.3. Наступальний бій механізованого відділення ………………..	107
	5.4. Наступальний бій екіпажу танка ………………………………	114
	5.5. Особливості підготовки та ведення наступального бою з форсуванням водної перешкоди ……………………………………	118
	5.6. Особливості підготовки та ведення наступального бою при виході з оточення…………………………………………………….	122
	5.7. Ведення наступального бою в особливих умовах…………….	127
Розділ 6. Дії у розвідці……………………………………………………		140
	6.1. Загальні положення………………………………………………	140
	6.2. Взвод у розвідувальному дозорі……………………………….	141
	6.3. Взвод у бойовому розвідувальному дозорі…………………..	143
	6.4. Дії дозорного відділення (екіпажу танка, пішого дозору) у розвідці…………………………………………………………………..	147
	6.5. Ведення розвідки розвідувальною засідкою, нальотом, пошуком…………………………………………………………………	149
Розділ 7. Дії у десанті ……………………………………………………		155
	7.1. Загальні положення ………………………….………………….	155
	7.2. Взвод у тактичному повітряному десанті………………………	156
	7.3. Взвод у морському десанті………………………………………
Розділ 8. Дії під час участі в міжнародних миротворчих операціях ……………………………………………………………….		167
	8.1 Загальні положення………………………………………………	167
	8.2. Особливості підготовки до дій у ММО…………………………….	170
	8.3. Дії взводу під час виконання миротворчих завдань	181
Розділ 9. Дії під час участі у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції………………………………………..		193
	9.1 Загальні положення………………………………………………	193
	9.2. Особливості підготовки до дій у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції…………………..	200
	9.3. Виконання завдань під час дій у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції…………………..	203
	9.4 Особливості тилового і технічного забезпечення під час участі у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції………………………………………………………………….	224
Розділ 10. Всебічне забезпечення бою………………………………….		225
	10.1. Бойове забезпечення……………………………………………. 10.1.1. Розвідка…………………………………………………... 10.1.2. Охорона………………………………………………….. 10.1.3. Тактичне маскування…………………………………… 10.1.4. Інженерне забезпечення………………………………… 10.1.5. РХБ захист……………………………………………….	225 226 228 229 230 232
	10.2. Морально-психологічне забезпечення………………………..	235
	10.3. Матеріально-технічне забезпечення……………………………	237
	10.3.1. Технічне забезпечення…………………………………..	239
	10.3.2. Тилове забезпечення…………………………………….	242
	10.4. Медичне забезпечення………………………………………….	245
Розділ 11. Міжнародне гуманітарне право про ведення війни. Обмеження загального характеру щодо ведення бойових дій…….		247
	11.1. Загальні положення…………………………………………….	247
	11.2. Обмеження загального характеру щодо ведення бойових дій	249
	11.3. Особливості роботи командира підрозділу з урахуванням норм МГП і прав людини в збройних конфліктах……………………	254
Перелік умовних скорочень…………………………………………...		260

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ БІЙ

1.1. Основи загальновійськового бою підрозділів

1. Основи загальновійськового бою – це система визначень, понять і категорій теорії і практики підготовки та ведення бою військовими частинами та підрозділами родів військ Сухопутних військ.

Тактичні дії – це організовані дії військових частин і підрозділів під час виконання поставлених завдань.

Основними формами тактичних дій є бій, удар і маневр.

Бій – основна форма тактичних дій підрозділів, узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр військових частин, підрозділів (кораблів, літаків) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі впродовж короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним, морським.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Удар – складовий елемент бойових дій, бою, що полягає в одночасному ураженні противника потужною дією на нього зброєю або військами. Залежно від сил і засобів, що застосовуються, удари можуть бути: удари військами (силами) та вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні). За масштабом удари військами (силами) можуть бути оперативними або тактичними, а вогневі (за кількістю залучених засобів) – зосереджені, групові, поодинокі, у тому числі високоточні.

Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї (озброєння) для знищення, подавлення, виснаження і руйнування. Вогонь розрізняють за:

тактичними завданнями, які вирішуються, – на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання), освітлення тощо;

видами зброї – зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів) (далі – БМП (БТР), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів (далі – ПТРК), зенітних ракетних, зенітних ракетно-артилерійських, зенітних артилерійських комплексів (бойових машин, установок ) тощо;

способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

напруженістю – короткочасний (поодинокими пострілами, короткими або довгими чергами), безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий тощо;

напрямком стрільби – фронтальний, фланговий, перехресний;

способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.;

видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний тощо.

Маневр – організоване пересування військових частин і підрозділів у ході бою з метою зайняття вигідного положення стосовно противника і створення необхідних сил і засобів на новому напрямку (рубежі, в новому районі), відведення військових частин та підрозділів з-під ударів противника, а також перенесення вогню для найбільш ефективного ураження противника.

Маневр проводиться за рішенням командира військової частини (підрозділу) в інтересах виконання завдань у бою.

Видами маневру є: охоплення, обхід, відхід, маневр ударами і вогнем.

Охоплення – маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення здійснюється в щільній тактичній і вогневій взаємодії, обхід – у тактичній взаємодії з підрозділами, які наступають з фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом (далі – ТакПД).

Відхід – маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу з-під ударів сил противника, що переважають, виграшу часу та зайняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Маневр вогнем полягає в одночасному або послідовному зосередженні вогню по найважливіших об’єктах противника або в розподіленні (розосередженні) вогню для ураження декількох об’єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об’єкти.

Стабілізаційні дії – особлива форма застосування військ (сил) для стабілізації обстановки у кризовому районі та недопущення ескалації (відновлення) воєнного конфлікту.

Специфічні дії –  форма застосування військ (сил) під час участі в антитерористичних операціях (далі – АТО) і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (далі – НС) техногенного та природного характеру

2. Загальновійськовий бій – основна форма тактичних дій військ, сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів родів військ, видів ЗС України, інших військових формувань та правоохоронних органів (далі – ІВФ та ПрО) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями військових частин і підрозділів різних родів військ Сухопутних військ у взаємодії з іншими видами ЗС України, ІВФ та ПрО.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови військ, застосування різноманітних способів ведення бою, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка, широке застосування різноманітних сил і засобів видів ЗС, ІВФ та ПрО.

Загальновійськовий бій вимагає від підрозділів, які беруть у ньому участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, військової техніки, засобів захисту та маскування, високої мобільності та організованості, повної напруги всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги.

Це досягається: високою бойовою виучкою; свідомим виконанням особовим складом військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов здобути повну перемогу над ворогом; знанням командирами (начальниками) своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх особистих потреб з урахуванням труднощів життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих відданості українському народові.

3. Способи ведення загальновійськового бою – це обраний порядок застосування сил і засобів підрозділу з метою вирішення поставлених завдань. На вибір способу ведення бою впливають умови обстановки, зброя і техніка, яка залучається до виконання бойового завдання.

Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний чи одночасний розгром противника. При цьому важливе значення мають: надійне вогневе ураження противника з одночасним вогневим впливом на його резерви і важливі об’єкти вглибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих рубежів (районів, позицій) і нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником зброї масового ураження (далі – ЗМУ).

Звичайна зброя включає усі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, авіаційні, стрілецькі боєприпаси, ракети, ракето-торпеди, торпеди і глибинні бомби у звичайному спорядженні, боєприпаси об’ємного вибуху, термобаричні, запалювальні боєприпаси і суміші.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої належать розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, де застосовують керовані, самонавідні ракети та боєприпаси, здатні уражати цілі з імовірністю більшою ніж 0,5.

Запалювальні боєприпаси і суміші застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника, що розміщуються відкрито або у фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

4. Основними принципами загальновійськового бою є: постійна бойова готовність військових частин і підрозділів; відповідність бойових завдань підрозділів їх бойовим можливостям; рішучість, активність і безперервність ведення бою; організація і підтримання безперервної взаємодії; раптовість дій і застосування військової хитрості (введення противника в оману); рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; усебічне забезпечення бою; повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання; тверде і безперервне управління підрозділами; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів; надійний захист військ.

Постійна бойова готовність військових частин полягає у їх здатності в будь-який час організовано в установлений терміни вступити в бій та успішно виконати поставлені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання майбутніх завдань і своєчасне, ще за мирного часу, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання; чітке несення бойового чергування; високий бойовий вишкіл; підтримання озброєння і військової техніки (далі – ОВТ) у готовності до негайного застосування, збереження запасів матеріальних засобів у необхідних розмірах; постійна готовність до відбиття раптового нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий морально-психологічний стан, дисципліна і пильність особового складу.

Відповідність бойових завдань підрозділів їх бойовим можливостям полягає в детальній оцінці оперативно-тактичної обстановки та їх реальних бойових можливостей з метою визначення найбільш раціональних способів виконання поставлених завдань. Для цього необхідно правильно визначати обсяг бойових завдань відповідно до бойових можливостей підрозділів.

Цей принцип вимагає від командирів визначення і постановки бойових завдань підрозділам відповідно до їх вогневих і маневрених можливостей і не допускає покладання на них завдань, які неможливо виконати. Це досягається вибором найбільш раціонального варіанта побудови бойового порядку;  визначенням способів виконання бойових завдань з урахуванням можливих варіантів дій противника; підсиленням і підтримкою підрозділів, що виконують головне завдання; недопущенням шаблону під час визначення просторово-часових показників бою.

Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягає в постійному прагненні до повного розгрому противника, завданні йому могутніх ударів, нав’язуванні своєї волі, зриві його намірів і створенні йому невигідних умов, у зухвалих, сміливих і енергійних діях, проведених наполегливо, завзято, вдень і вночі за будь-якої погоди.

Рішення командира розгромити противника повинне бути твердим і без коливань доводитися до кінця. Найсуворішого осуду заслуговує той, хто, боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

Організація і підтримання безперервної взаємодії є однією з основних умов успіху в бою, яка досягається узгодженими діями підрозділів усіх родів військ, підрозділів забезпечення і тилу між собою, а також вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками,  рубежами, часом і способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань загальновійськовими підрозділами.

Раптовість дій і застосування військової хитрості (введення противника в оману) дозволяють захопити противника зненацька, викликати паніку та паралізувати його наступальний порив і волю до опору, дезорганізувати управління військами та створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості дій необхідно: зберігати в таємниці замисел бою та підготовку до нього; завдавати удару там, де противник його не очікує, або діяти так, щоб він розкрив удар надто пізно для організації ефективної протидії; випереджати противника в діях; стрімко і швидко виконувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби і способи ведення бою; широко використовувати нічні умови для ведення бойових дій; уміло вживати заходів щодо маскування і протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги щодо прихованого управління підрозділами, безпеки зв’язку та режиму секретності.

Військова хитрість полягає в уведенні противника в оману щодо дійсного стану і дій військ. Способи введення противника в оману залежать від обстановки, що склалася, поставленого бойового завдання, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також стану погоди, пори року і часу доби. Оманні дії повинні бути простими за замислом і виконанням, організовуватися приховано, проводитися переконливо і вчасно.

Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати замисли противника й успішно вести бій в обстановці, що постійно змінюється.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід, відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, у тому числі й десантуванням (повітрям), а також відведенням підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в глибині своїх військ. Маневр повинен бути простий за замислом, проводитися швидко, приховано і раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника (далі – ВУП), відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, траншеї і ходи сполучення.

Усебічне забезпечення бою полягає в підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Усебічне забезпечення бою поділяється на бойове, морально-психологічне, матеріально-технічне та медичне. Воно організується на підставі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та в ході бою штабом батальйону, заступниками командира батальйону і командирами підрозділів.

Повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання є найважливішими умовами досягнення успіху в бою. Для цього необхідно: глибоко знати і формувати морально-психологічну обстановку в підрозділі через постійне спілкування з підлеглими; розуміти потреби підлеглих, поєднувати високу вимогливість з турботою про забезпечення всім необхідним для життя і бою; підтримувати високий рівень військової дисципліни та здатність протистояти ідеологічному і психологічному впливу противника; постійно вдосконалювати морально-психологічне забезпечення (далі – МПЗ) і бойову виучку; систематично вивчати морально-психологічний стан противника, здійснювати цілеспрямований психологічний вплив на його війська, активно протидіяти його психологічним диверсіям і пропаганді.

Тверде і безперервне управління підрозділом дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати його бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним прийняттям командиром рішення та наполегливим втіленням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованого підрозділу та виконання поставлених завдань; чіткою організацією і забезпеченням живучості пункту управління (далі – ПУ), наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.

Захист військ спрямований на ослаблення впливу засобів ураження (звичайних, ядерних, хімічних, біологічних, запалювальних, високоточних й інших видів зброї), небезпечних факторів техногенного, радіоелектронного, інформаційного, психологічного, екологічного й іншого характеру, з метою збереження боєздатності підрозділів і створення умов для виконання поставлених завдань.

Основними завданнями захисту військ у бою є: недопущення раптовості завдання противником масованих ударів і впливу небезпечних факторів; зниження ефективності ударів противника засобами ураження, ослаблення впливу небезпечних факторів; виявлення і ліквідація наслідків ударів противника і впливу небезпечних факторів; зниження і ліквідація наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів.

Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів включає: відновлення порушеного управління; виявлення втрат і уточнення завдань підрозділам, що зберегли боєздатність; висування підрозділів, які втратили боєздатність, у безпечні райони; поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, військовою технікою та іншими матеріальними засобами; відновлення морально-психологічного стану особового складу. Щонайперше відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконувати бойові завдання.

5. Механізований, танковий і гранатометний взводи є складовими елементами загальновійськового підрозділу механізованих, танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Вони призначаються для виконання завдань самостійно або у взаємодії з підрозділами родів військ.

Механізований (танковий) взвод призначений для виконання завдань: в оборонному бою – стійке утримання зайнятих районів місцевості, рубежів і позицій, відбиття наступу противника і завдання ураження його підрозділам, що наступають, знищення противника, який вклинився; у наступальному бою – захоплення важливих ділянок місцевості, знищення противника, який обороняється, рубежів і об’єктів, форсування водних перешкод і переслідування противника, який відходить.

Механізований (танковий, гранатометний) взвод (відділення, танк, обслуга) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). Механізований (танковий) взвод може діяти в розвідці, штурмовій групі, засідці, бойовій охороні, під час пересування – у похідній охороні, а під час розташування на місці – у сторожовій охороні. Механізований взвод, крім цього, може діяти у складі тактичного повітряного (морського) десанту.

У розвідці, бойовій, похідній і сторожовій охороні механізований (танковий) взвод (механізований – у штурмовій групі) може діяти самостійно.

Для більшої самостійності під час виконання завдань механізовані і танкові підрозділи можуть підсилюватися (підтримуватися) підрозділами інших родів військ.

Додані підрозділи підпорядковуються командиру взводу і виконують поставлені перед ним завдання.

Механізованому взводу можуть додаватися гранатометний, протитанковий, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, – механізований підрозділ.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні старшого командира (начальника) і виконують поставлені ним завдання, а також завдання, поставлені командиром підрозділу, що підтримується, у межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

6. Гранатометний взвод (відділення, обслуга) призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих відкрито і за укриттями. Стрільба з гранатометів ведеться прямою наводкою з відкритої вогневої позиції, звідки видно ціль або ділянка місцевості, на якій очікується поява противника. Окремі вогневі завдання можуть виконуватися стрільбою із закритої або з напівзакритої вогневої позиції, як правило, навісною траєкторією.

7. Мінометний (протитанковий) взвод є потужним засобом вогневого ураження противника. Мінометний взвод призначений для ураження вогневих засобів, живої сили, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника перед фронтом дій своїх військ і виконання інших завдань (освітлення, задимлення тощо).

Протитанковий взвод (відділення, обслуга) призначений для ураження танків і інших броньованих машин, а також для знищення живої сили і вогневих засобів противника, які розміщені в укриттях і спорудах.

8. Підрозділи протиповітряної оборони призначені для своєчасного виявлення засобів повітряного нападу та оповіщення про них підрозділів, що прикриваються;  прикриття від ударів з повітря загальновійськових підрозділів шляхом знищення літаків, вертольотів, крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів та інших засобів ураження в повітрі; боротьби з повітряними десантами та аеромобільними військами противника в польоті. Зенітні ракетні взводи можуть застосовуватися для прикриття підрозділів, які діють на напрямку зосередження основних зусиль артилерії, ПУ та тилу підрозділів.

9. Інженерно-саперний (інженерний) взвод, відділення призначено для ведення інженерної розвідки противника і місцевості, улаштування та утримання мінно-вибухових загороджень, пророблення проходів у загородженнях противника і фортифікаційного обладнання.

10. Під час виконання поставлених бойових завдань механізований взвод (відділення), вирішує завдання вогнем зі зброї БМП (БТР), автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів і застосовують ручні гранати, у рукопашному бою – удари багнетом, прикладом і саперною лопаткою, а танковий взвод (екіпаж танка) – вогнем з гармати, зенітного та спареного кулеметів, а під час дій поза танками – з автоматів і застосовують ручні гранати.

Вогнем із БМП і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, руйнуються його фортифікаційні споруди, а також уражаються літаки і вертольоти, що низько летять, та інші повітряні цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім цього, вони можуть застосовуватися для ураження повітряних цілей на малих висотах.

Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих поодиноких цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів) противника.

Протитанкові ракетні комплекси, протитанкові гранатомети і реактивні протитанкові гранати застосовуються для знищення танків і інших броньованих машин, а інші гранатомети і ручні гранати – для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих поза укриттями, у відкритих окопах, траншеях і за укриттями (у лощинах, ярах і на зворотних схилах висот).

11. Під час виконання тактичних завдань механізований, гранатометний і протитанковий взводи залежно від обстановки діють у похідному, передбойовому і бойовому порядках, танковий взвод – у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення – колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки, найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника, підтримання стійкого управління.

Передбойовий порядок – шикування взводу для пересування в колонах відділень, у пішому порядку, які рознесені по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати швидке розгортання у бойовий порядок, високі темпи пересування з подоланням загороджень, районів руйнувань, пожеж, затоплень, зон забруднення, найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника, підтримання стійкого управління.

Бойовий порядок – шикування підрозділів для виконання бойових завдань в ході ведення бою. Він повинен відповідати поставленому завданню, замислу майбутнього бою і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку (у районі); надійне ураження противника на всю глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і можливість здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділів від ударів будь-яких видів зброї; підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділами.

Механізований взвод (відділення) може діяти в пішому порядку (взимку – на лижах), на БМП (БТР, автомобілях) і десантом на танках.

Залежно від завдання, яке виконується, характеру місцевості та інших умов обстановки в бойовий порядок механізованого взводу можуть входити група управління і вогневої підтримки, маневрена група, групи розгородження (підриву) і захоплення.

Група управління і вогневої підтримки створюється для управління відділеннями (маневреною групою), вогнем під час бою та їх підтримки, як правило, у складі: обслуга кулемета, снайпер, зв’язківець і спостерігач. Крім того, до її складу включаються додані вогневі засоби. Управління групою здійснює командир взводу.

Маневрена група взводу створюється для знищення (захоплення) противника у взаємодії з вогневою групою шляхом зближення з ним і зайняттям вигідного положення, використовуючи при цьому складки місцевості (місцеві предмети).

Механізоване відділення може розподілятися на бойові тактичні групи, які створюються у складі 2 – 3 і більше військовослужбовців.

Розподіл відділення на бойові тактичні групи дозволяє створити більш гнучкий та розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження противника і живучість підрозділу, забезпечує взаємну підтримку і прикриття вогнем на полі бою під час здійснення маневру.

Склад бойових тактичних груп залежить від організаційно-штатної структури відділення і наявності вогневих засобів, додатково можуть входити обслуга АГС-17 чи СПГ-9.

Відділення складає, як правило, три бойові тактичні групи, дві з яких – вогневі, а одна – маневрена.

1.2. Підготовка загальновійськового бою

12. Управління підрозділами і вогнем полягає в цілеспрямованій діяльності командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання постійної бойової готовності взводу (відділення, танка), своєчасній підготовці його до воєнних дій і безперервному керівництві ним під час виконання поставлених завдань.

13. Підготовка дій взводу (відділення, екіпажу танка) – це сукупність заходів, що включає організацію бойових дій, підготовку взводу (особового складу, ОВТ) до виконання завдання, здійснення контролю готовності взводу до виконання поставленого завдання та інші заходи.

14. Робота командира щодо організації дій починається з одержанням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо – у вихідному районі на карті (схемі, макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням (екіпажам танків) і доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період зайняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку).

Командир взводу, одержавши бойове завдання, організує заходи, які включають: з’ясування завдання і надання першочергових вказівок щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення та оформлює його на карті, проводить рекогносцировку, ставить завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам), організовує взаємодію та управління, бойове забезпечення, виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення. Після цього організовує та особисто керує підготовкою особового складу, ОВТ до дій, здійснює контроль (практична робота в підрозділах) і в установлений час доповідає командиру роти.

З’ясування завдання полягає у вивченні завдання, поставленого старшим командиром (начальником), з якого командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу, які уражаються засобами старшого начальника, завдання сусідів, порядок взаємодії з ними, час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливості взводу та доданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскувальні властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пори року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якого противника, де, коли і якими засобами завдати ураження, які при цьому заходи вживаються для введення його в обману), побудову бойового (передбойового, похідного) порядку, завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточняє завдання відділенням (танкам) та інші питання, пов’язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій БМП, БТР, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів у них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

Завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам) ставляться бойовим наказом або бойовим розпорядженням, які віддаються усно або за допомогою засобів зв’язку.

Основними методами доведення завдань є усна постановка завдань, постановка завдань передачею установленими сигналами і формалізованими командами по технічних засобах зв’язку.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири і відомості про противника (склад, положення і характер дій противника, місця розміщення вогневих засобів);

у другому пункті – завдання роти, взводу, об’єкти і цілі на напрямках дії взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

у третьому пункті (після слова “наказую”) – завдання відділенням (танкам) доданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім цього, безпосередньо підлеглому особовому складу (заступнику командира взводу, розрахунку кулемета, снайперу, санітару-інструктору) і групам, що створюються (управління і вогневої підтримки, розгородження (підриву) і захвату);

у четвертому пункті – сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними та час готовності до виконання завдання;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

У бойовому розпорядженні командир взводу вказує: короткі відомості про противника і бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам), а в разі потреби – й інші відомості.

Бойовий наказ (розпорядження) повинен викладатися коротко і зрозуміло.

Під час організації взаємодії та управління командир взводу зобов’язаний погодити зусилля штатних і доданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, досягти правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання і способів його виконання, а також вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними, уточнити (довести) радіодані і порядок користування радіо і сигнальними засобами зв’язку.

Під час організації забезпечення бойових дій командир взводу вказує, які заходи з видів забезпечення і до якого часу виконати.

Заходи морально-психологічного забезпечення у взводі організуються на підставі вказівок командира роти (його заступника з виховної роботи). Під час організації морально-психологічного забезпечення командир взводу вказує, які заходи й у які терміни провести, ставить завдання активу, що призначається.

Під час організації технічного і тилового забезпечення командир взводу вказує порядок, терміни отримання боєприпасів, заправлення пально-мастильними матеріалами, проведення технічного обслуговування і поточного ремонту бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу продуктами, водою та іншими матеріальними засобами, а також стежить за станом екіпіровки солдатів і сержантів та використанням її за призначенням.

15. Підготовка взводу (відділення, екіпажу танка) до майбутніх дій полягає в підготовці особового складу, ОВТ і майна.

Підготовка особового складу включає: розміщення на посадах особового складу, що прибув на доукомплектування; організацію харчування та відпочинку особового складу, проведення заходів морально-психологічного забезпечення. У разі потреби та наявності часу можливе проведення бойового злагодження і заняття з бойової підготовки згідно з характером майбутніх дій.

Підготовка ОВТ включає: доукомплектування озброєнням, військовою технікою, майном штатних і доданих підрозділів; поповнення боєкомплекту, дозаправлення техніки пально-мастильними матеріалами та охолоджувальною рідиною, приведення озброєння до нормального бою, перевірку засобів зв’язку.

16. Практична робота в підлеглих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної і повної підготовки до виконання завдання. Командир взводу (відділення, танка) і його заступник перевіряє точне і своєчасне виконання вимог бойового наказу і розпорядження, знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління, взаємодії і порядку дій за ними, контролює своєчасність та якість виконання заходів з підготовки озброєння і техніки до дій, доповідає у встановлений час командиру роти (взводу) про готовність. Недоліки, виявлені під час роботи, усуваються на місці.

17. Управління діями і вогнем взводу (відділення, танка) під час виконання поставлених завдань полягає в спостереженні за результатами дій підлеглих (доданих) підрозділів, сусідів і вогню, включаючи і засоби старшого начальника, прийнятті рішень за обстановкою, яка складається, у постановці (уточненні) завдань підрозділам, вогневим засобам і доведення порядку взаємодії до підлеглих.

18. Командир відділення (танка), отримавши бойове завдання, повинен: усвідомити його (зрозуміти завдання взводу, відділення (танка) і завдання сусідів), порядок і терміни його виконання; оцінити обстановку (з’ясувати де противник і характер його дій, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди; умови спостереження і ведення вогню); провести бойовий розрахунок і визначити завдання особовому складу, віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення (танка) вказує:

у першому пункті – орієнтири і відомості про противника;

у другому пункті – завдання взводу, відділення (екіпажу танка) і сусідів, об’єкти та цілі на напрямку дій взводу, які уражаються засобами старшого начальника;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання особовому складу (командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують завдання обслузі);

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Крім того, у бойовому наказі командир відділення (танка) доводить сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Під час дій механізованого відділення у складі бойових тактичних груп командир відділення, визначаючи порядок виконання поставленого завдання, у третьому пункті бойового наказу встановлює: склад бойових груп, їх завдання (якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити й у якому напрямку діяти) і порядок взаємодії під час знищення противника і взаємної підтримки вогнем, способи і сигнали управління.

19. Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організує підготовку відділення (танка) до виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування БМП (БТР, танка), виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою.

20. Управління вогнем є найважливішою складовою роботи командира взводу (відділення, танка) щодо управління підрозділами. Вона включає підготовку вогню та управління вогнем під час бою.

Підготовка вогню включає заходи, які проводяться в рамках підготовки дій взводу (відділення, танка): організацію вогню, підготовку до виконання вогневих завдань.

Організація вогню проводиться під час організації дій взводу (відділення, танка) і включає: вивчення та оцінку місцевості, вибір і призначення орієнтирів, кодування місцевих предметів, організацію системи спостереження за противником, вибір вогневих позицій; постановку вогневих завдань підрозділам (особовому складу); підготовку вихідних даних для стрільби; призначення (доведення) сигналів управління вогнем.

Під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки командир повинен вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали; оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання вогневих завдань, а також визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

Для управління підрозділом і вогнем призначаються єдині орієнтири і сигнали. Змінювати орієнтири і сигнали, призначені старшим командиром, забороняється. У разі потреби командир взводу може призначити додатково свої орієнтири з розрахунку не більше п’яти (на напрямку і в межах дій відділень: межах смуги і додаткового сектора вогню). Під час доповіді старшому командиру та організації взаємодії використовуються тільки орієнтири, які призначені старшим командиром. Орієнтирами вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних приладів орієнтирами вибираються місцеві предмети з великою відбивною здатністю в межах дальності їх дії. Орієнтири нумеруються справа наліво і за рубежами від себе в бік противника. Один із них призначається основним. Крім орієнтирів для управління вогнем можуть використовуватися добре видимі місцеві предмети.

Визначаючи порядок і способи виконання отриманого завдання і завдання відділенням (танкам, бойовим групам), доданим підрозділам, штатному і доданому вогневому засобу, командир взводу (відділення, танка) розкриває порядок і способи знищення (ураження) противника за завданнями, видами зброї і вогню, способами його ведення, напрямками, напруженості і способами стрільби.

Під час організації взаємодії та управління командир взводу (відділення) узгоджує зусилля штатних і доданих вогневих засобів щодо її виконання вогневих завдань і знищення найбільш важливих цілей: визначає порядок корегування результатів стрільби і цілевказання; встановлює (уточнює) сигнали (команди) на відкриття, перенесення і припинення вогню.

21. Командир взводу (відділення) керує взводом по радіо, командами, що подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом. Усередині БМП (БТР, танка) командир взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих командами по радіо (переговорному пристрою) голосом і встановленими сигналами.

Командно-спостережний пункт командира взводу розташовується в бойовому порядку взводу, в бойовій машині або на місцевості у фортифікаційній споруді для спостереження, що розгортається за бойовим порядком підрозділів, так, щоб забезпечити його захист від вогню стрілецької зброї і мінометів, найкраще спостереження за противником, діями своїх підрозділів, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Під час дій механізованого взводу в пішому порядку командир взводу (відділення) розташовується в місці, яке забезпечує ефективне управління підрозділами (підлеглими) і вогнем, а також ускладнює противнику його впізнання як командира.

Командир відділення керує підлеглими командами, які подає голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом, а в разі наявності засобів зв’язку використовує їх. Під час дій у пішому порядку він завжди перебуває з відділенням.

22. Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правил ведення переговорів. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, пункти місцевості вказуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. У разі створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) переводяться на запасні частоти.

Для управління вогнем і підрозділами старшим командиром встановлюються сигнали управління по радіо і сигнальними засобами зв’язку, у разі необхідності командир взводу (відділення, танка) може встановити свої додаткові сигнали.

Сигнальні засоби використовуються для передачі заздалегідь установлених зорових, світлових і звукових сигналів, і повинні бути простими, легкими для запам’ятовування, відмінними між собою.

До зорових сигнальних засобів належать  прапорці, прожектори БМП (БТР, танків), димові шашки, ручні димові гранати, димові снаряди (міни). Крім цього вони можуть подаватися за допомогою автомата, головного убора і рукою.

До світових сигнальних засобів належать сигнальні патрони, снаряди і трасуючі кулі і снаряди, сигнальні ліхтарики.

До звукових сигнальних засобів належить електро- і пневмосигнали, сирени, сигнальні свистки, удари в гільзу тощо. У розвідці для передавання звукових сигналів використовується імітація звуків тварин і птахів.

Сигнали управління повинні бути доведені до всього особового складу. Сигнали, які подає старший командир, стосуються тільки підлеглих командирів: підрозділи повинні виконувати сигнали тільки свого безпосереднього командира; сигнали подаються до одержання відповіді (відклику) або початку виконання команди (сигналу); отримані сигнали негайно підтверджуються їх повторенням.

Під час управління підрозділами (підлеглими) сигналами необхідно пам’ятати, що сигнальні засоби демаскують місце розташування командира.

23. Управління вогнем у ході виконання завдання включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості, визначення черговості ураження; вибір виду зброї і боєприпасів, види і способи ведення вогню (стрільби), цілевказання, постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його корегування; контроль за витратою боєприпасів.

Розвідка цілей противника ведеться спостерігачами, а в разі необхідності – усім особовим складом взводу (відділення, танка, обслуги) у призначених секторах. З БМП (БТР, танків) у всіх видах воєнних дій ведеться кругове спостереження. Сектори повинні забезпечити виявлення противника і призначаються залежно від розташування прицілів, приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу.

У першу чергу знищуються протитанкові засоби, броньовані машини на передньому краї і в найближчій глибині, обслуги кулеметів і мінометів, снайпери, артилерійські корегувальники, авіанавідники і командири підрозділів противника. Вибір засобів ураження повинен забезпечити надійне знищення розвіданих цілей.

Під час постановки (уточнення) вогневих завдань командири вказують: кому (якому підрозділу); де (цілевказання); що (найменування цілі) і завдання (знищення, подавлення або зруйнування тощо).

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), за азимутальним покажчиком, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

Корегування вогню здійснюється від місця розташування цілі, орієнтирів (місцевих предметів) і розривів снарядів із указанням величини відхилення за дальністю і напрямком.

24. Виклик і корегування вогню артилерії, яка підтримує, здійснюється, як правило, через артилерійських командирів (корегувальників), а в разі їх відсутності – особисто командиром взводу. Під час виклику вогню командир взводу вказує: характер і місце розташування (номер) цілі, завдання стрільби (придушити, знищити, зруйнувати, освітити, задимити, засліпити), терміни виконання вогневого завдання. Під час корегування вогню – характер і місце розташування (номер) цілі, величину відхилення за дальністю і напрямком.

Цілевказання екіпажам вертольотів (літаків) здійснюється тільки за розпорядженням старшого командира методом позначення місця цілі вогнем стрілецької зброї, озброєнням БМП (БТР) і танків трасуючими кулями (снарядами), а також з використанням технічних засобів наведення і цілевказання за наявності авіаційного навідника. Завдання на позначення місця цілі ставиться так, як вогневе завдання із указанням часу відкриття вогню.

25. Оповіщення особового складу про повітряного противника, безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної і біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження здійснюється за єдиними і постійними сигналами. Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу (відділення, танка) завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення, і одержавши сигнал, подає відповідні команди.

26. Для взаємного розпізнання, визначення належності та місцерозташування частин і підрозділів від спеціально підготовленого відділення (екіпажу) може призначатися пост (пункт) позначення батальйону (роти).

Спостереження ведеться безперервно. У разі наявності на посту технічних засобів впізнання і позначення відповідні сигнали подаються, виходячи з отриманого завдання, від командира (начальника), який виставив пост.

Пост (пункт) позначення, як правило, складається з двох солдатів і одного сержанта, який призначається старшим.

На посту (пункті) повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку і подачі сигналів пізнавання, позначення та оповіщення.

Старший поста (пункту) позначення зобов’язаний: встановити порядок чергування; організувати обладнання місця розташування поста (пункту) і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і подання сигналів пізнавання, позначення та оповіщення; вчасно подавати сигнали відповідно до отриманого завдання від командира (начальника), який виставив пост (пункт).

Черговий поста (пункту) позначення веде спостереження за повітрям і місцевістю у вказаних секторах. Виявивши сигнали впізнання, які подаються військами, а також літаками і вертольотами, встановлює їх відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста (пункту) і за його наказом подає сигнал позначення або оповіщення.

Старший поста (пункту) у разі виявлення сигналу і цілі встановленим порядком доповідає командиру (начальнику), який виставив пост, і відповідно до отриманого завдання дає команду на подання сигналів позначення або оповіщення. Про результати спостереження, подані сигнали здійснюється запис у журналі спостереження.

27. Доповідь старшому командиру та інформування сусідів про обстановку є найважливішим обов’язком командира взводу (відділення, танка) під час виконання поставленого завдання.

У доповіді старшому командиру вказується: у який час, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир взводу (відділення) негайно доповідає старшому командиру про: раптовий напад противника або його появу там, де його не очікували, виявлені загородження і зони зараження; захоплення полонених, документів і озброєння противника; застосування противником нових засобів і способів дій; різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); різку зміну положення і втрату взаємодії із сусідами; кожне рішення, прийняте за власною ініціативою у зв’язку зі зміною обстановки.

1.3. Обов’язки особового складу

28. Кожен військовослужбовець повинен досконало знати й утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю і бойову техніку, майстерно володіти ними й уміло застосовувати  таі, крім того, бути в готовності замінити в разі необхідності товариша або командира, який вибув зі строю.

Кожен військовослужбовець зобов’язаний: знати і розуміти поставлене йому завдання, завдання взводу (відділення, танка); уміти вести розвідку противника і місцевості, під час виконання поставленого завдання постійно вести спостереження, вчасно виявляти та уражати противника; знати штатне озброєння (штатну зброю); знати розміри, обсяг, послідовність і терміни обладнання фортифікаційних споруд; уміти швидко обладнувати окопи й укриття, у тому числі й з використанням вибухових речовин, здійснювати їх маскування; стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в наступі; проявляти хоробрість, ініціативу і спритність у бою, надавати допомогу товаришу; уміти вести вогонь по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях, що діють на малих висотах, зі стрілецької зброї; знати способи захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту і захисні властивості машин; уміло використовувати захисні й маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів, засоби індивідуального захисту і захисні властивості машин; уміти долати загородження, перешкоди і зони зараження, установлювати і знешкоджувати протитанкові і протипіхотні міни; проводити спеціальну обробку; без дозволу командира не залишати свого місця в бою; у разі поранення або ураження радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися до медичного пункту, взяти з собою особисту зброю; у разі неможливості убути на медичний пункт – відповзти зі зброєю в укриття (місце збору поранених) та чекати санітарів; уміти готувати озброєння і боєприпаси до бойового застосування, швидко і спритно споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; стежити за витратою боєприпасів і заправки БМП (БТР), танка пальним, вчасно доповідати своєму командиру про витрати 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і наявності пального; у разі пошкодження БМП (БТР), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.

Кожен сержант і солдат зобов’язаний захищати командира в бою, у разі його поранення або загибелі бути готовим взяти на себе командування підрозділом.

29. Кожен військовослужбовець повинен знати і дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права: під час виконання поставленого завдання застосовувати зброю тільки проти противника та його військових об’єктів; не нападати на осіб і об’єкти, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, якщо ці особи не роблять ворожих дій, а об’єкти не використовуються (не підготовлені до використання) у воєнних цілях; не заподіювати зайвих страждань, не завдавати більшого збитку, ніж необхідно для виконання бойового завдання; якщо дозволяє обстановка, підбирати поранених, хворих і осіб, які утримуються від ворожих дій, та надавати їм допомогу; гуманно ставитися до цивільного населення, поважати його гідність; стримувати підлеглих і своїх товаришів від порушення норм міжнародного гуманітарного права, про випадки їх порушення доповідати старшому командирові.

Противника, який здався в полон, необхідно роззброїти, у разі потреби надати допомогу і передати своєму командиру. До полоненого противника необхідно ставитися гуманно.

Порушення цих правил не тільки безчестить Батьківщину, але й у встановлених законом випадках тягне за собою кримінальну відповідальність.

Під час виконання поставлених завдань усі командири, у межах своїх обов’язків, повинні враховувати норми міжнародного гуманітарного права під час ухвалення рішення і забезпечити їх виконання своїми підлеглими.

30. Командир взводу (головний сержант взводу, командир відділення, танка) відповідає за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), ОВТ до дій та успішне виконання бойового завдання у встановлений термін, а також за виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де перебувають, яке завдання виконують підлеглі його підрозділу (солдати, сержанти), їхні запити та морально-психологічний стан.

Основний обов’язок командира взводу (відділення, танка) – домогтися виконання поставленого завдання у визначений термін. Відсутність наказу (бойового розпорядження) старшого командира не може бути командиру виправданням його бездіяльності.

31. Командир взводу зобов’язаний: знати завдання роти і взводу; уміло керувати взводом під час виконання поставлених завдань; знати обстановку, вчасно приймати рішення, ставити завдання, наполегливо домагатися їх виконання і вчасно доповідати старшому командиру про виконання поставленого завдання; уміло використовувати вогневі засоби взводу, а також результати вогневого ураження противника, уміти викликати і корегувати вогонь артилерії; вчасно організувати технічне обслуговування техніки і озброєння, а в разі їх пошкодження – доповідати старшому командирові та організувати ремонт; знати засоби зв’язку взводу, уміти ними користуватися і навчати своїх підлеглих роботі на них; стежити за витратою боєприпасів, пального, продовольства і води, своєчасно доповідати своєму командиру щодо використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пальним, уживати заходів щодо їх поповнення; бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини; підтримувати ініціативу, заохочувати героїзм, самовідданість, військову хитрість і кмітливість своїх підлеглих; стежити за утриманням екіпірування сержантів і солдатів та правильним його використанням; уживати заходів щодо своєчасного укриття поранених (тих, які отримали важкі бойові та психологічні травми) військовослужбовців і вести їх облік; уживати заходів щодо своєчасного збирання, винесення, упізнання та евакуації тіл загиблих (померлих) військовослужбовців; доповідати за командою про кожного загиблого (померлого) з позначенням місця, часу та обставин загибелі військовослужбовця.

32. Головний сержант взводу вповні та особисто відповідає за бойову підготовку рядового та сержантського складу взводу, озброєння і техніки в бою та успішне виконання бойового завдання у встановлений строк.

Головний сержант взводу зобов’язаний: знати тактику дій взводу в різних видах бою, досконало володіти озброєнням та військовою технікою взводу; підтримувати злагодженість взводу, знати стан військової дисципліни, ділові якості та морально-психологічний стан своїх підлеглих; знати завдання роти, взводу і рішення командира взводу; перевіряти виконання особовим складом взводу відданих наказів та інших розпоряджень командира взводу; знати обстановку на полі бою, у разі неможливості командування командиром взводу – уміло керувати взводом у бою, наполегливо вимагати виконання поставленого завдання; організовувати несення чергування спостерігачами і черговими вогневими засобами;

подавати рядовому і сержантському складу взводу приклад зразкового виконання військового обов’язку; бути для підлеглих їхнім лідером, прикладом активності, хоробрості, витривалості та розпорядливості особливо у важкі хвилини бою; піклуватися про підлеглих, знати їхні потреби та порушувати перед командиром взводу та головним сержантом роти питання про їх задоволення; уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу та діями сусідів; уміло готувати до роботи засоби зв’язку та працювати на них, постійно підтримувати якісний зв’язок з командиром взводу; уміти проводити вивірку та пристрілку озброєння, водити БМП (БТР), вести влучну стрільбу зі зброї відділення, озброєння БМП (БТР), орієнтуватися на різній місцевості, користуватися навігаційною апаратурою, топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему) та передавати одержані дані командиру взводу; знати та утримувати в справному стані БМП (БТР) та озброєння, своєчасно організовувати їх технічне обслуговування, а в разі несправності доповідати командиру взводу і організувати ремонт; стежити за витратою боєприпасів та пального, доповідати командиру взводу про витрату носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправки пального, вживати заходів щодо їх поповнення (недоторканний запас матеріальних засобів витрачати тільки з дозволу командира взводу); знати обов’язки командира взводу, у разі його поранення або загибелі виконувати його обов’язки.

33. Командир відділення (танка) в мирний і воєнний час відповідає за правильне несення служби рядовим складом відділення (танку), виконання ним функціональних обов’язків, його індивідуальну підготовку, морально-психологічний стан, підтримання внутрішнього порядку, стан військової дисципліни у відділенні (екіпажі), стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна відділення (танку).

Командир відділення (танка) підпорядковується командиру взводу і головному сержанту взводу і є прямим начальником для всього рядового складу відділення (танку). У разі відсутності головного сержанта взводу виконує його обов’язки.

Командир відділення (танку) зобов’язаний:

знати тактику дій відділення (танка) в різних видах бою, досконало володіти основними видами озброєння та військової техніки відділення (танка);

стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна відділення (танка);

проводити з рядовим складом відділення (танка) заняття з бойової підготовки;

з повагою ставитися до підлеглих, уживати заходів щодо згуртування військового колективу;

стежити за зовнішнім виглядом підлеглих, виконання ними правил носіння військової форми одягу;

знати військове звання, прізвище, ім’я та по батькові, анкетні дані (дати народження рядового складу відділення (екіпажу), віросповідання, ділові якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), морально-психологічний стан та успіхи й недоліки у військовій службі;

піклуватися про підлеглих, знати їхні потреби та порушувати перед командиром взводу та головним сержантом взводу питання про їх задоволення, дбати про їхнє здоров’я, уживати заходів щодо його зміцнення, постійно вдосконалювати фізичну тренованість рядового складу відділення (танка);

підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість відділення для ведення бою, знати моральні і ділові якості своїх підлеглих;

готувати відділення (екіпаж) у підготовці взводу до занять та навчань, забезпечити додержання заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях, під час роботи з технікою та озброєнням;

уміло командувати відділенням (екіпажем) у бою і наполегливо домагатися виконання поставленого завдання;

підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість відділення (екіпажу) для дій, знати моральні і ділові якості своїх підлеглих;

бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою, постійно піклуватися про своїх підлеглих, про забезпеченість їх усім необхідним для успішного ведення бою;

уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; за наявності дублюючого пульту управління в необхідних випадках вести вогонь по цілях з озброєння БМП (танка);

постійно підтримувати засоби зв’язку справними, готовими до використання, уміти працювати на них, підтримувати стійкий зв’язок із командиром взводу;

уміти робити вивірку і пристрілювання зброї, водити БМП (БТР), танк, автомобіль, вести влучний вогонь зі зброї відділення, озброєння БМП (БТР), танка, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися навігаційною апаратурою і топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему) вогню і передавати отримані дані командиру взводу;

знати і утримувати в справному стані БМП (БТР), танк і озброєння, вчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у разі пошкодження доповісти командиру взводу та організувати ремонт;

стежити за розходом боєприпасів і пального, доповідати командиру взводу про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пального, вживати заходів щодо їх поповнення;

знати обов’язки заступника командира взводу, командира взводу і в разі необхідності виконувати їх;

дотримуватися вимог чинного законодавства України і питань охорони державної таємниці;

під час вибуття для виконання завдань залишати замість себе одного старшого солдата;

залишаючись за головного сержанта взводу виконувати його обов’язки.

34. Навідник-оператор БМП (навідник гармати танка, кулеметник БТР) зобов’язаний:

знати озброєння БМП (танка, БТР), прилади прицілювання і спостереження, постійно утримувати їх у бойовій готовності;

знати правила пуску протитанкових керованих ракет, стрільби з гармати і спареного з нею кулемета (користування комплексом управління озброєння) і вміти вести влучний вогонь;

знищувати виявлені цілі за командою командира взводу (заступника командира взводу), командира відділення (танка) або самостійно;

під час дій відділення в пішому порядку постійно підтримувати його вогнем зброї БМП (БТР);

систематично перевіряти стан озброєння, прицільних приборів, механізмів заряджання і наведення, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності і доповідати командиру відділення (танка);

уміти оглядати, готувати боєприпаси до стрільби та укладати їх;

уміти працювати на радіостанції і переговорному пристрої;

уміти вивести бойову машину піхоти (танк, БТР ) з-під вогню противника в найближче укриття; допомагати механіку-водію (водію) в проведенні технічного обслуговування і ремонту;

знати обов’язки командира відділення (танка) і в разі необхідності виконувати їх.

35. Механік-водій БМП (танка), водій БТР (автомобіля) зобов’язаний:

знати будову, технічні можливості, правила експлуатації та обслуговування БМП (БТР, танка, автомобіля), утримувати машину в постійній готовності до дій; уміло водити її за будь-яких умов обстановки, у будь-яку пору року та час доби;

витримувати встановлену дистанцію і швидкість руху, місце в похідному і бойовому порядку взводу; уміти готувати машину до подолання водних перешкод, переправ, інших складних ділянок місцевості та впевнено їх долати;

знати місце прибуття і шлях руху до нього або напрямок дій свого підрозділу; безвідлучно бути біля машини в зазначеному місці (пункті);

знати і точно виконувати команди, сигнали регулювання та управління;

уміти користуватися схемою маршруту та орієнтуватися на місцевості, вибирати укрите місце, проводити обладнання окопу, маскувати його і машину, обладнувати захист від ВТЗ;

після виявлення несправності (пошкодження) машини негайно доповідати командиру і вживати заходів щодо її усунення;

знати і дотримуватися норми завантаження БМП (БТР, танка, автомобіля), правила посадки і перевезення людей; вміти готувати до буксирування і буксирувати озброєння та техніку;

знати сорти, норми витрати пального і мастильних матеріалів, не допускати їх перевитрати, своєчасно доповідати командиру за використання 0,5 і 0,75 заправки;

володіти особистою зброєю, застосовувати її для самозахисту, в разі необхідності для захисту боєздатності машини і за будь-яких умов не допускати її захвату.

Механік-водій БМП (танка), водій БТР, крім того, зобов’язаний:

знати і вміти застосовувати навісне і вмонтоване обладнання;

під час руху на місцевості вміло використовувати її захисні властивості, забезпечувати найкращі умови для ведення вогню; вести спостереження, доповідати про виявлені цілі і результати їх ураження;

знати озброєння бойової машини, вміти заряджати і вести вогонь із гармати і кулемета;

вміти працювати на радіостанції і переговорному пристрої.

36. Старший оператор (оператор) протитанкового керованого ракетного комплексу зобов’язаний:

знати протитанковий керований ракетний комплекс і постійно утримувати його в бойовій готовності;

знати правила пуску протитанкових керованих ракет, уміти керувати ними і влучно уражати цілі противника;

виявлені цілі знищувати за командою командира відділення або самостійно і доповідати про результати пусків;

систематично перевіряти стан ракет і механізмів протитанкового керованого ракетного комплексу, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати командиру відділення;

знати обов’язки командира відділення і, у разі необхідності, заміняти його.

37. Навідник автоматичного гранатомета зобов’язаний:

знати будову, прийоми і правила стрільби з автоматичного гранатомета і постійно підтримувати його в бойовій готовності;

знищувати виявлені цілі за командою командира відділення або самостійно і доповідати про результати стрільби;

систематично перевіряти стан автоматичного гранатомета, проводити його технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати командиру відділення;

знати обов’язки посадових осіб обслуги і за необхідності вміло їх виконувати;

знати обов’язки командира відділення і за необхідності заміняти його.

38. Гранатометник, кулеметник (навідник кулемета), старший стрілець (стрілець, стрілець – помічник гранатометника) зобов’язані:

знати свою зброю, утримувати її в справному стані і вміти вести з неї влучний вогонь, спостерігати за результатами вогню і вміло корегувати його;

постійно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира та самостійно знищувати їх вогнем; спостерігати за сусідами і підтримувати їх вогнем;

вміти користуватися приладами і механізмами, що розташовані в десантному відділенні БМП (БТР);

допомагати навіднику-оператору в підготовці та укладанні боєприпасів і технічному обслуговуванні озброєння, а механіку-водію (водію) – у проведенні технічного обслуговування і ремонту БМП (БТР).

39. Снайпер зобов’язаний:

знати штатну зброю, утримувати її в справному стані і вміти вести з неї влучний вогонь;

уважно спостерігати за полем бою, виявляти і оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, обслугу вогневих засобів, снайперів);

діючи у парі вести розвідку, цілевказання і корегування вогню;

уміти орієнтуватися на місцевості;

уміти користуватися штатними засобами зв’язку;

уміло використовувати захисні та маскувальні властивості місцевості та місцевих предметів для прихованого пересування з метою зайняття вигідної вогневої позиції.

40. Номер обслуги зобов’язаний:

надавати допомогу навіднику в піднесенні та підготовці боєприпасів до стрільби, а також допомогу при перезаряджанні та обслуговуванні зброї;

вести спостереження за результатами вогню, за переміщенням і сигналами своїх підрозділів;

доповідати навіднику про використання 0,5 носимого (возимого) запасу боєприпасів;

знати особисту зброю і вміти вести з неї влучний вогонь.

41. Санітар-стрілець зобов’язаний:

знати завдання взводу і місце командира взводу;

знати і вміло використовувати медичне оснащення санітара, а також підручні засоби для надання медичної допомоги;

знати місце розташування санітарного інструктора роти;

спостерігати за появою поранених і військовослужбовців, які отримали важкі бойові психологічні травми, на полі бою і доповідати про них командиру взводу;

розшукувати поранених на полі бою;

особисто надавати першу медичну допомогу важкопораненим, уміло використовувати захисні і маскувальні властивості місцевості для їх укриття;

позначати місця перебування поранених, хворих і військовослужбовців, які отримали важкі бойові травми відповідними знаками;

уміти евакуювати поранених з БМП (БТР), танка;

володіти особистою зброєю, застосовувати її для самозахисту, а в разі необхідності й для захисту поранених і хворих.

42. Спеціальні обов’язки солдата

Підношувач боєприпасів призначається із солдатів відділення для своєчасного забезпечення його боєприпасами й усім необхідним для ведення вогню. Він повинен вміти швидко і спритно споряджувати магазини (стрічки) для патронів, готовити ручні гранати до бойового застосування, а також:

перебувати на позиції відділення і вести вогонь по противнику;

знати місце розташування пункту бойового постачання роти (взводу) і прихований маршрут виходу до нього;

з отриманням команди від командира відділення убути на пункт бойового постачання, отримати і доставити на позиції відділення у встановлений термін боєприпаси, доповісти командиру відділення і за необхідності рознести їх на позиції.

Зв’язківець призначається із солдатів взводу (відділення, екіпажу) для передачі усних або письмових наказів (донесень). Він повинен:

стежити за сигналами командира роти (взводу);

знати місце перебування свого командира і прихований маршрут до командира, до якого його скерували;

доставляти розпорядження (донесення) своєчасно в указаний термін, про що доповідати;

Розділ 2. РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ

2.1. Розташування взводу (відділення, екіпажу танка) на місці

43. Взвод (відділення, танк) розташовується на місці, як правило, у складі батальйону (роти). Він може призначатися черговим підрозділом, а відділення (танк) – у сторожову охорону батальйону. Звичайно взвод розміщується уздовж маршрутів висування, використовуючи захисні і маскуючі властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.

44. БМП (БТР), танки розташовуються в місцях, які вказуються командиром взводу, під кронами дерев, у ярах, у радіолокаційній тіні від місцевих предметів на відстані 25 – 50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї – 100 – 150 м і маскуються штатними маскувальними засобами і місцевими матеріалами. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а за наявності часу влаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для БМП (БТР), танків обладнуються окопи та укриття.

Місця розміщення особового складу і розташування бойової техніки ретельно маскуються, очищаються від хмизу, сухої трави та інших легкозапалювальних матеріалів. Особовому складу забороняється розпалювати багаття, кидати незгаслі недопалки, залишати рештки їжі, пересуватися без дозволу командира взводу. Пересування, у разі необхідності, здійснюється тільки парами за встановленими командиром взводу напрямками. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються хибні об’єкти (встановлюються теплові пастки).

Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, укриттях із солдатських плащ-наметів, а також використовуються спальні мішки і ковдри. В умовах суворої зими або тривалої непогоди взвод може розміщуватися в населеному пункті, наметах, що опалюються, та бліндажах. У цьому випадку взводу (відділенню) для розміщення виділяється, якщо можливо, один будинок або споруда. З метою маскування опалювання приміщень проводиться тільки в нічний час (в умовах обмеженої видимості).

45. Отримавши завдання на розташування на місці, командир взводу усвідомлює його, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ, вказівки щодо взаємодії та управління, бойового забезпечення, організує технічне обслуговування озброєння і техніки, здійснює контроль за розташуванням взводу на місці.

У ході з’ясування завдання він повинен зрозуміти: в якому районі розташовується рота і місце розміщення в ньому взводу; до яких дій бути готовим; порядок охорони; обсяг і терміни інженерного обладнання; місце розташування сусідніх підрозділів і порядок підтримання з ними взаємодії та організації зв’язку.

У рішенні на розташування на місці командир взводу визначає: порядок розміщення взводу у визначеному місці, місця розташування бойових машин (автомобілів) і особового складу; завдання підлеглим; порядок фортифікаційного обладнання місць розташування особового складу, ОВТ; порядок спостереження за повітряним і наземним противником, а також за сигналами командира роти; порядок дій під час нападу противника.

46. Бойовий наказ на розташування командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника;

у другому пункті – завдання роти, взводу, місця розташування, сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам):

 місця їх розташування, місця обладнання відкритих чи перекритих щілин, а за необхідності і бліндажів для особового складу, окопів і укриттів для техніки і озброєння;

 порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти; порядок дій відділень (танків) у разі нападу противника;

у четвертому пункті – час зайняття району розташування, обсяг і терміни його інженерного обладнання; сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Командир взводу, що призначений черговим підрозділом, крім того, вказує ймовірні рубежі дій, маршрути висування до них, порядок дій відділень (танків) щодо відбиття нападу наземного противника, порядок підтримання зв’язку з командиром (штабом) батальйону і збору підрозділу.

Після віддання бойового наказу командир взводу доводить вказівки з інженерного обладнання району розташування, захисту від ЗМУ, високоточної і запалювальної зброї, організовує технічне обслуговування озброєння і техніки, здійснює контроль за підтриманням взводу в постійній бойовій готовності.

Під час віддання вказівок щодо взаємодії та управління командир взводу вказує сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; де розташовуються сусідні підрозділи, порядок підтримання з ними зв’язку; порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку, а командир взводу, який призначений черговим підрозділом, крім того, порядок спільних дій із підрозділами охорони щодо відбиття нападу наземного противника.

47. Під час організації безпосередньої охорони командир взводу призначає спостерігачів, вказує порядок спостереження за наземним і повітряним противником, місцевістю і повітрям, а також за сигналами командира роти.

48. Під час фортифікаційного обладнання місця розташування взводу в першу чергу обладнуються укриття (окопи) для БМП (БТР, танків, автомобілів), у разі розташування взводу на напрямку ймовірних дій наземного противника влаштовуються інженерні загородження; у другу чергу – щілини, перекриті щілини, бліндажі (сховища) для особового складу; надалі (за наявності часу) інженерне обладнання районів удосконалюється.

49. Під час технічного обслуговування насамперед дозаправляються пальним і поповнюються боєприпасами техніка та озброєння, потім здійснюється технічне обслуговування, перевірка озброєння, механізмів і приладів, їх вивірка і регулювання, усунення виявлених несправностей.

50. Командир відділення (танка), одержавши завдання на розташування, перевіряє знання особовим складом порядку відбиття нападу наземного і повітряного противника, сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними та особисто керує обладнанням місця для розміщення особового складу, окопу або укриття для БМП (БТР), танка, маскуванням і технічним обслуговуванням озброєння і бойової машини.

51. Під час розташування на місці взвод (відділення, танк) повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп, здійснення виходу із району розташування.

2.2. Сторожова охорона

52. Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію.

Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами, заставами, постами і секретами. У сторожовій охороні взвод може діяти у складі роти, призначеної в сторожову заставу, або як сторожова застава від батальйону, призначеного у сторожовий загін. Відділення (танк) може діяти як сторожовий пост від батальйону, у разі його розташування на місці, або від роти, яка діє в сторожовій заставі.

Механізований (танковий) взвод у сторожовій охороні

53. Під час дій у сторожовій охороні у ролі сторожової застави взводу вказується полоса охорони шириною до 2 км. На цій полосі взвод займає рубіж і обладнує опорний пункт, з якого вогнем перекривається вся полоса охорони. Опорний пункт механізованого взводу споруджується на більш широкому фронті на основі бойових позицій відділень, де обладнуються основні, а за наявності часу – і запасні позиції бойових машин.

54. Під час дій взводу як сторожової застави розвідка противника і місцевості ведеться на позиції кожного відділення (танка) призначеним від взводу спостережним постом, а також постом радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей, який може розгортатися.

Сторожовий пост виставляється на найбільш імовірному напрямку дій противника. У нічний час і в інших умовах обмеженої видимості у взводі організовується підслуховування і ведеться спостереження із використанням приладів нічного бачення в пасивному режимі. Для огляду місцевості між позиціями відділень, на відкриті фланги взводу висилаються парні патрульні, а на приховані підступи, у тому числі й удень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети і встановлюються сигнальні міни.

У патруль виділяється два солдати, один з яких призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період часу безперервно: одна пара змінює іншу.

Секрет виставляється від сторожової застави на відстані до 400 м у складі бойової групи (2 – 3 солдати, один з яких призначається старшим).

55. Командир взводу, що призначений у сторожову заставу, отримавши завдання, з’ясовує його та оцінює обстановку, приймає рішення по карті, здійснює підготовку взводу до виконання поставленого завдання, у призначений час виводить взвод на зазначений рубіж, організує спостереження, уточнює рішення на дії в сторожовій заставі, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує систему вогню, взаємодію, управління і інженерне обладнання позицій.

З’ясувавши отримане завдання, командир повинен: зрозуміти завдання батальйону (роти) і взводу; порядок дій старшого командира в інтересах сторожової застави; завдання сусідніх застав і порядок взаємодії з ними; час зайняття опорного пункту і готовності системи вогню.

Оцінюючи обстановку, командир взводу ретельно оцінює можливий характер дій противника і вплив місцевості на виконання завдань сторожової охорони.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника;

у другому пункті – склад, завдання сторожової застави, сусідніх органів охорони і пропуск;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам), патрулям, секретам, сторожовому посту;

у четвертому пункті – час зайняття опорного пункту, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій, порядок оповіщення, управління, взаємодії і дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

командир механізованого взводу – завдання, позиції відділення, смуги і додаткові сектори обстрілу, основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

командир танкового взводу – завдання танкам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

патрулям – маршрут руху, завдання, порядок несення служби, дій у разі виявлення противника і пропуск;

секретам – склад, завдання, місце, порядок несення служби, підтримання зв’язку і пропуск;

сторожовому посту – склад, завдання, місце обладнання позицій, вогневі позиції БМП (БТР, танків) на них, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної, порядок відходу.

Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує: порядок несення служби (кількість чергових вогневих засобів і спостерігачів, черговість несення служби і відпочинку, порядок пропуску через позицію, на що звертати особливу увагу); порядок дій у разі нападу противника; сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними і пропуск (відгук).

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіовідомості і порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку, вказує місце розташування командно-спостережного пункту взводу.

56. Командир взводу повинен організувати пильне несення служби, особисто виставляти сторожові пости і секрети, установити порядок відпочинку особового складу і забезпечити постійну бойову готовність сторожової застави. Якщо застава виставляється вночі, командир взводу зобов’язаний на світанку обійти підрозділ, унести необхідні зміни в розташування та уточнити завдання.

Особовий склад сторожової застави, розташовуючись на позиціях в умовах відсутності противника, веде спостереження та удосконалює інженерне обладнання позицій.

Для огляду місцевості, перевірки пильності несення служби сторожовими постами, а також для зв’язку із сусідніми підрозділами сторожової охорони можуть висилатися дозорні. Спостереження за сигналами сторожових постів і застав здійснюється призначеними для цього спостерігачами. Удень за умов доброї видимості половині особового складу застави дозволяється відпочивати (спати). Уночі та в інших умовах обмеженої видимості весь особовий склад застави не спить і перебуває в повній бойовій готовності.

57. Патрульні, виділені від сторожової охорони, переміщуються зазначеним маршрутом і ретельно оглядають місцевість. Поодиноких солдатів противника вони захоплюють у полон або знищують. У разі виявлення групи противника старший патруля негайно доповідає про це командиру взводу та організує спостереження за її діями.

Секрет приховано займає та обладнує зазначене місце і веде безперервне спостереження за противником і місцевістю. Старший секрету встановлює порядок спостереження, підтримує постійну бойову готовність секрету і зв’язок із командиром, який його виставив. Секрет несе службу беззмінно протягом дня або ночі, приховано, нічим себе не виявляючи. Він нікого не затримує і не опитує. Про появу поодиноких солдатів (цивільних осіб) і груп противника старший секрету доповідає командиру, який виставив секрет. У разі нападу противника на секрет він відкриває вогонь і відходить, продовжуючи вести спостереження. Після закінчення несення служби або за командою (сигналом) командира, який виставив секрет, особовий склад повертається на сторожову заставу.

58. З одержанням даних про противника спостереження підсилюється, сторожова застава готується до бою. Командир взводу про появу противника доповідає командиру, який вислав заставу, і сповіщає сусідні сторожові застави.

Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, взвод захоплює в полон або знищує. У разі підходу переважаючих сил противника взвод вступає в бій і утримує зайняту позицію до рубежу сторожової застави підрозділів, які охороняються, або до отримання наказу на відхід.

У випадку обходу противником рубежу оборони сторожової застави вона переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати зайняті позиції, знищує противника вогнем усіх видів зброї з основних і запасних позицій до підходу головних сил (підрозділів, які охоронялися) або до одержання наказу на відхід.

Механізоване відділення (танк, бойова група) на сторожовому посту

59. У сторожовий пост, який призначений для охорони батальйону, що розміщується на місці, або від сторожової застави у складі роти, може бути призначено відділення (танк). Сторожовий пост у складі відділення (танка) займає і обладнує позицію на відстані до 1500 м від підрозділу, який охороняється.

Сторожовий пост у складі бойової групи виставляється на відстані підтримки вогнем БМП (БТР), сторожової застави.

60. Командир відділення (танка, старший групи), отримавши завдання, зясовує його, займає позицію, виставляє одного-двох спостерігачів; визначає основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР, танка), кулеметам, гранатометам, місця для стрільби стрільців; віддає бойовий наказ; організовує систему вогню, інженерне обладнання позиції; визначає порядок несення служби.

У бойовому наказі командир відділення (танка, старший бойової групи) вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника;

у другому пункті – завдання взводу, відділенню (танку), позицію (танку – основну і запасну вогневі позиції), полосу вогню і додатковий сектор обстрілу (танку – основний і додатковий сектори обстрілу), основну і запасну вогневі позиції БМП (БТР), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції і завдання сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання особовому складу;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, час зайняття позицій, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій, сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними і пропуск;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир відділення (танка) вказує:

командир відділення – навіднику-оператору (кулеметнику БТР) кулеметникам, гранатометнику – основні і запасні вогневі позиції; старшому стрільцю (стрільцям) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою, крім цього навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам – основний і запасний сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну вогневу позицію і порядок спостереження, корегування вогню і маршрут відходу;

командир танка – екіпажу танка – порядок зайняття, обладнання і зміни вогневих позицій; навіднику-оператору – порядок спостереження і ведення вогню з гармати і спареного кулемета; механіку-водію – маршрут виходу на запасну вогневу позицію і порядок спостереження, корегування вогню і маршрут відходу.

61. Сторожовий пост несе службу, як правило, протягом доби. Поодиноких солдатів противника сторожовий пост захоплює в полон або знищує і доповідає про це командиру, який виставив пост. Під час наступу сил противника, що переважають, сторожовий пост негайно вступає в бій і стійко утримує зайняту позицію до наказу на відхід.