Особливості ведення оборонного
бою в оточенні
4.9.1. Умови виникнення оточення
156. Оточення – це таке становище
підрозділів, при якому переважаючі сили противника в результаті попередніх дій
вийшли на їх фланги і в тил, створили фронт і лишили їх можливості сполучення
зі своїми військами наземним або морським шляхом.
У сучасному бою, який
характеризується швидкими і різкими змінами обстановки, коли сторони, які
ведуть бойові дії, здатні швидко змінювати співвідношення сил і засобів на свою
користь і в результаті цього переходити від одного виду бою до іншого, а також
коли суцільна лінія фронту відсутня, виникнення оточення стане постійним
явищем.
Оточення підрозділів, а також і
взводу, найбільш частіше може виникати під час ведення позиційної оборони, при
відбитті наступу переважаючих сил противника. При цьому взвод може опинитися в
оточенні внаслідок глибокого прориву противника на флангах або через опорні
пункти сусідів, а також після висадки (викидання) в тил повітряного (морського)
десанту.
Оточення може виникнути при
відході, коли темпи переслідування противника перевищують темпи відходу наших
підрозділів.
Не виключена можливість
виникнення оточення взводу при виконанні ним завдання самостійно, у відриві від
головних сил, під час проведення наступу.
Для сучасних умов характерним для
виникнення оточення буде нанесення противником, що наступає, масованих ударів
артилерією, включно і високоточною зброєю (не виключено застосування наземних
ядерних ударів) з метою відсікти наші підрозділи, що обороняються або
відходять, а іноді тих, що відірвались від головних сил у наступі, з наступним
їх оточенням.
Для завершення оточення
противником будуть широко застосовуватись десанти, а також дистанційне
мінування місцевості.
Розміри району місцевості, який
утримується взводом в оточенні, залежить від характеру попередніх дій,
наявності у взводі доданих сил і засобів, а також діяв він окремо чи у складі
роти (батальйону).
4.9.2. Протидія оточенню
157. Оточення не виникає раптово.
Підрозділи, які оточує противник, завжди будуть мати певний час, щоб цього не
допустити. При загрозі оточення командир повинен своєчасно прийняти всі заходи
щодо протидії оточенню. Вони полягають у ліквідації спроби противника
вклинитись у бойові порядки та вийти у фланг і тил наших підрозділів, а також у
поразці підрозділів противника, які з’явились на флангах і в тилу наших
підрозділів, які обороняються (відходять).
З метою протидії оточенню
командир підрозділу повинен: підсилити розвідку та забезпечити фланги, проміжки
і тил; перегрупувати сили і засоби (насамперед додані танки і протитанкові
засоби) на загрозливі танконебезпечні напрямки, а також передбачити маневр
силами і засобами та вогнем; вжити заходів щодо обладнання загороджень на
важливих підступах (напрямках) до флангів і тилу; вогнем БМП (БТР), танків та
інших вогневих засобів, діями з вогневих рубежів груп бойових машин завдати
поразки противнику, який робить спробу обійти і продовжувати виконувати
отримане завдання, вжити заходів щодо безперебійного підтримання зв’язку зі старшим
командиром і сусідами.
Для попередження оточення
необхідно постійно володіти обстановкою, особливо про склад противника і
характер його дій, насамперед, на флангах і в тилу наших військ. Тому на
загрозливих напрямках безперервну розвідку необхідно вести на максимальну
дальність, а також максимально використовувати розвідувальні дані, які отримані
засобами старшого командира.
У випадку виникнення загрози
флангу і тилу одночасно командир повинен визначити найбільш загрозливий
напрямок і здійснити маневр вогнем, силами і засобами на цей напрямок. На
іншому напрямку (фланзі) залишаються необхідні сили, які зможуть стримати
наступ і знищити противника.
Але частіше за все підрозділи
противника, які вклинились або вийшли у фланг (у тил) необхідно стримувати і сковувати,
насамперед, вогнем усіх видів і загородженнями.
158. У сучасних умовах значно
виросли можливості військ щодо протидії оточенню, але разом із тим виросли і
можливості противника щодо оточення. Тому якщо заходи протидії оточенню
проведені, але уникнути бою в оточенні не вдається, командир підрозділу повинен
вжити заходів, які б виключили розчленування підрозділу з одночасним оточенням,
а також забезпечили б найкращі умови для ведення бою. З цією метою необхідно
захоплювати і закріплюватись на вигідних рубежах, які б забезпечували глибину
побудови бойового порядку підрозділу в районі оточення і створення кругової
оборони; здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного зв’язку не лише з
підлеглими, але і старшим командиром і сусідами.
Крім цього, необхідно
перерозподіляти між підрозділами (вогневими засобами) і по можливості
поповнювати запаси боєприпасів, пального і продовольства, вжити заходів щодо
прискорення евакуації поранених і хворих, а також непотрібних матеріальних
запасів.
Якщо в районі оточення опинився
особовий склад і засоби інших підрозділів (а також силових структур) командир
повинен підпорядкувати їх собі і об’єднати зусилля всіх, хто знаходиться в
оточенні, для боротьби з противником.
4.9.3. Ведення оборонного бою в
оточенні
159. Бій в
оточенні – це
оборона в умовах, коли противник знаходиться одночасно перед фронтом, на
флангах і в тилу підрозділу, що обороняється.
Під час бою в оточенні підрозділ
повинен стійко утримувати район, який займає, не втрачаючи безпосереднього
контакту з противником і не допускаючи зосередження своїх сил і засобів на
малому просторі, де вони можуть зазнати поразки від зосередженого вогню
артилерії або ударів авіації, а також розчленування підрозділу, що знаходиться
в оточенні, на частини. Із врахуванням усіх вимог взводу необхідно утримувати
район оточення, який відповідає розмірам одного опорного пункту або декілька
менший, із врахуванням збільшення протяжності фронту. Особливо якщо оточення
виникло під час самостійних дій взводу у відриві від роти (батальйону).
160. Для досягнення успіху під час бою в оточенні необхідно: перейти
до кругової оборони, додатково організувати розвідку; по можливості створити
резерв сил і засобів; підсилити танконебезпечні напрямки засобами боротьби з
танками, БМП (БТР) противника; надійно забезпечити вогнем та інженерними
загородженнями проміжки в бойових порядках підрозділів; організувати і
підсилити безпосередню охорону; вогнем танків, БМП (БТР) та інших вогневих
засобів швидко і рішуче уражати противника, який намагається стиснути фронт
оточення або розчленувати підрозділ, що знаходиться в оточенні; несподіваним
вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і засобів, що знаходяться
в резерві, знищити противника, що вклинився. При цьому для досягнення успіху
бою в оточенні вирішальне значення мають витримка, ініціатива і рішучість усіх
командирів, високий моральний і психологічний стан, стійкість і упертість
військ, несподіваність і активність дій, майстерне маневрування силами,
засобами і вогнем.
161. Рішення на бій в оточенні командир взводу буде приймати у
складних умовах, в обстановці, коли ведеться напружений бій із противником,
який намагається завершити оточення. Рішення приймається безпосередньо на
місцевості і включає ті самі питання, що і рішення на оборону.
Для прийняття доцільного рішення
під час проведення розвідки необхідно уточнити положення, склад сил і засобів
противника, який оточив, особливо вогневі позиції артилерії, райони розміщення
танкових підрозділів і резервів, ПУ радіоелектронних засобів. Крім цього,
розвідка повинна встановити, де і якими засобами противника готується нанести
удари і своєчасно виявити можливий підхід до фронту оточення його резервів з
інших напрямків.
162. Бойовий порядок взводу для бою в оточенні створюється під час
проведення заходів щодо протидії оточенню згідно обстановки, яка дозволяє
провести перегрупування сил і засобів.
Більша протяжність фронту оборони
і наявність декількох загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і
засобів, вимагають побудувати бойовий порядок таким чином, щоб головні сили
підрозділу можливо зосередити на будь-якому напрямку.
Взвод, який обороняється в
оточенні у складі роти, на напрямку зосередження основних зусиль роти може
будувати бойовий порядок у дві лінії, на другорядних напрямках і при діях
самостійно – в одну лінію.
Танк (танки), який доданий
механізованому взводу, як правило, використовується на танконебезпечному
напрямку, але може бути використаний і як резервний засіб.
Додане гранатометне
(протитанкове) відділення використовується централізовано, підготувавши його до
маневру для відбиття атак противника з будь-якого напрямку.
Якщо у складі взводу є
артилерійські засоби, то їх вогневі позиції необхідно вибирати на
танконебезпечних напрямках, ближче до переднього краю, і ретельно маскувати.
Для підвищення ефективності вогню артилерійських засобів вони використовуються
для стрільби прямою наводкою.
Як правило, незначні щільності
засобів боротьби з танками й іншими броньованими засобами противника вогнем
прямою наводкою повинні компенсуватись широким маневром протитанкових засобів,
а також застосуванням мінно-вибухових загороджень.
163. В інтересах взводу
(підрозділів), які опинились в оточенні, війська, що знаходяться поза
оточенням, у залежності від їх віддалення можуть наносити вогневі удари. Крім
того, рішенням старшого командира можуть наноситись удари авіацією. З метою
узгодженості дій щодо нанесення ударів між підрозділами, що знаходяться в
оточенні, і підрозділами, що наносять вогневі удари, підтримується безперервна
взаємодія і встановлюються єдині сигнали управління.
Авіація, крім виконання звичайних
завдань, у взаємодії із засобами протиповітряної оборони перешкоджає блокуванню
підрозділів, що оточені, з повітря доставляє їм матеріальні засоби, евакуює
поранених і хворих і забезпечує їх зв’язком зі старшим командиром, який
знаходиться поза оточенням.
Якщо підрозділи оточені на
морському узбережжі, то для нанесення ударів по противнику, який веде бій,
заборони його ударів з моря, а також для забезпечення підрозділів, що оточені,
евакуації поранених і хворих, застосовуються підрозділи ВМС.
164. Взаємодія під час бою в
оточенні організується, як правило, так само, як і в оборонному бою. Але
командир взводу повинен передбачити можливість дій противника одночасно з
декількох напрямків і узгодити дії груп бронемашин (танка) і вогневих засобів,
що залишились у безпосередньому підпорядкуванні командира, що здійснюють маневр
із підрозділами, що обороняються на важливих напрямках, а також з авіацією і
артилерією підтримки.
Командир взводу, в першу чергу,
враховує об’єкти, по яких планується нанесення ударів авіацією і вогнем
артилерії, а на морському узбережжі – і удари вогневими засобами флоту.
Необхідно забезпечити своєчасне і чітке позначення свого розміщення під час дій
нашої авіації, визначити місце розміщення (якщо є така можливість) і порядок
позначення посадкового майданчика для вертольотів, а також місця прийому
вантажів.
165. Організація тилового
забезпечення є складним питанням. Найчастіше підрозділи, що знаходяться в
оточенні, будуть вимушені вести бій, маючи запаси матеріальних засобів, які
залишились у них на момент завершення противником оточення. Тому командир
взводу повинен терміново організувати суворий облік всього наявного в районі
оточення пального, боєприпасів та інших матеріальних засобів і встановити
жорсткий їх контроль. При необхідності матеріальні засоби перерозподіляються
між підрозділами і вогневими засобами у відповідності із завданнями, що
виконують.
Матеріальні запаси підрозділів,
які попали в оточення, поповнюються за рахунок місцевих ресурсів і доставки
засобів повітрям. При доставці боєприпасів та інших вантажів, вертольоти можуть
приземлятися на підготовлені майданчики або скидати вантажі на парашутах.
Перший спосіб більш економічний і результативний, дозволяє використовувати
зворотні рейси для евакуації поранених і хворих. У зв’язку з цим при
організації тилового забезпечення передбачається обладнання і прикриття
посадкових майданчиків, прийом вертольотів, прийом і збір вантажів, які
скидаються з вертольотів, а також евакуація повітрям небоєздатних
військовослужбовців.
166. Початком бою в оточенні
рахується момент виходу переважаючих сил противника на фланги і тил наших
військ і перехоплення усіх шляхів руху, тобто момент створення фронту оточення.
Умови ведення бою в оточенні
будуть найбільш складними, коли противник одночасно з оточенням буде намагатись
розчленувати наші підрозділи і знищити їх частинами. Це можливо у випадках,
коли взвод (рота, батальйон) утримує важливі райони і вузли комунікацій і не дозволяє
противнику використати їх для розвитку успіху. Для швидкого знищення військ,
які потрапили в оточення, противник може наносити удари авіацією, артилерією і
високоточною зброєю, можливо нанесення й ядерних ударів.
Необхідно врахувати, що
зосередження військ противника для атаки буде проводитись у стислі терміни,
безпосередньо перед нанесенням ударів. Тому командир усіма засобами розвідки
повинен розпізнати наміри противника і, якщо є можливість, нанести по ньому
всіма наявними засобами упереджувальний удар.
У випадку, коли противник почав
наступ із нанесенням ударів, командир взводу повинен терміново вияснити стан
справ, прийняти вжити заходів поновлення боєздатності, бойового порядку і
системи вогню підрозділу.
Атака противника відбивається
вогнем усіх засобів. У зв’язку з обмеженою кількістю боєприпасів найбільш
ефективною є стрільба прямою наводкою, як більш економічна і результативна.
Підрозділи повинні міцно утримувати свої позиції, не допускати вклинення
противника в глибину оборони.
Якщо противник перейшов до
наступу одночасно не на одному напрямку, то успіх бою в оточенні буде залежати
від швидкого маневру вогнем, а також силами і засобами. Для підсилення оборони
на вирішальному напрямку застосовуються резерви (якщо вони виділялись) і
підрозділи, які не оточені противником.
При вклиненні противника в
оборону, командир взводу вживає всіх заходів, щоб зупинити його подальше
просування, нанести йому максимальні втрати вогнем усіх видів зброї, а діями з
вогневих рубежів груп бойових машин і резервів завершити його знищення і
поновити положення.
Противник, який не досяг успіху
на одному напрямку, буде намагатись нанести удар на новому напрямку після
перегрупування сил. У цих умовах командир повинен своєчасно визначити перенос
противником напрямку головного удару і приховано провести перегрупування своїх
сил і засобів для посилення оборони на загрозливому напрямку.
Якщо бойовий порядок взводу в
результаті дій противника опинився розчленованим, то командир організує дії
розрізнених груп взводу з метою знищення противника, який вклинився між ними, і
об’єднання цих груп.
Взвод веде бій в оточенні
стільки, скільки це необхідно або доцільно відносно умов тактичної обстановки,
що складається. Вихід з оточення він може здійснювати з дозволу (за наказом)
старшого командира.
4.10. Ведення оборонного бою в
особливих умовах
Оборона в місті (населеному
пункті)
Оборона взводу (відділення) в
місті (населеному пункті) – це, насамперед, бій за міцні кам’яні будівлі
(споруди), які вигідні в тактичному відношенні і перетворені на опорні пункти.
Бій ведеться в будівлях, між ними, в підвалах і підземних спорудах, на верхніх
поверхах і дахах (горищах) будівель. Взводу доводиться діяти у складній
обстановці, яка швидко змінюється, в багатьох випадках ізольовано від сусідів.
Під час оборони в місті
механізований взвод (відділення) найменше обмежений у маневрі, особовий склад
може проникати всюди, швидко пристосовувати будівлі і споруди в якості укриття
від сучасних засобів ураження.
Дії в місті, як правило, ведуться
на близьких дистанціях, тому озброєння взводу – кулемети, автомати, реактивні
кумулятивні гранати, ручні гранати і озброєння БМП (БТР) будуть відігравати
важливу роль у знищенні атакуючого противника.
Враховуючи обмежені можливості
протитанкових ракетних комплексів, танків і БМП у місті (населеному пункті),
найбільшу роль у боротьбі з танками і іншими броньованими машинами противника
відіграють протитанкові гранатомети і реактивні кумулятивні гранати.
167. У місті (населеному
пункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який включає один-два
будинки або декілька невеликих будівель (споруд), частину будівлі або її
поверх, проміжок між будівлями, який входить в опорний пункт роти, а
механізоване відділення може обороняти невеликий будинок (споруду), поверх
будинку або проміжок між будинками. Взводу можуть додаватись гармати
(міномети), вогнемети, протитанкові ракетні комплекси й інші вогневі засоби.
Танковий взвод використовується, як правило, у
повному складі для дій з підготовлених вогневих позицій в опорних пунктах, або
окремими машинами може додаватись механізованим взводам.
Гранатометний (протитанковий)
взвод, як
правило, придається відділеннями механізованим взводам.
168. Побудова бойового порядку
взводу (відділення) повинна забезпечити ведення кругової оборони протягом
тривалого часу, за відсутності тактичної взаємодії із сусідами. Він будується у
лінію або може мати ярусне розміщення з виділенням вогневої групи і групи
бойових машин. Більша частина сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і
доданих вогневих засобів розміщується на нижніх поверхах і напівпідвалах. На
верхніх поверхах встановлюються окремі вогневі засоби і розташовуються
снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети розташовуються
переважно на нижніх поверхах із таким розрахунком, щоб забезпечувалася
можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів, а міномети – на верхніх
поверхах і дахах. Під час ведення бою в будинках, підвалах і підземних
комунікаціях механізоване відділення, як правило, діє бойовими групами.
Для оборони використовуються
найбільш міцні будівлі, які розміщені на перехрестях основних магістралей, на
виходах до площ, парків, мостів та інших важливих об’єктів, що забезпечують
можливість кругового спостереження і обстрілу противника навколо будівлі.
Опорний пункт в місті (населеному пункті)
створюється так, щоб підступи до нього прострілювалися фланговим і перехресним
вогнем зі всіх видів стрілецької зброї, танків, БМП (БТР) та інших засобів.
Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна і двері цеглою або мішками
з піском (землею), обладнати бійниці й амбразури для стрільби з автоматів,
кулеметів, гранатометів та інших вогневих засобів, оглядові щілини з метою
забезпечення ведення кругової оборони, закласти зайві переходи на поверхах,
проробити ходи у міжповерхових перекриттях і на даху, обладнати підвал
мурованого будинку під сховище, створити запаси боєприпасів, особливо
реактивних кумулятивних гранат, продовольства, медичного майна і пітної води,
вилучити з будівлі й інших споруд горючі речовини, підготувати засоби
пожежегасіння, засипати дерев’яну підлогу піском (землею). Сходові клітини
барикадуються (мінуються) або руйнуються.
Для зв’язку між поверхами у
стелях улаштовуються люки і готуються приставні драбини. Коридори в середині
будівлі барикадуються і готуються для ведення вогню зі стрілецької зброї.
Підступи до будинків і виходи із
підземних комунікацій прикриваються інженерними загородженнями і вогнем. Великі
споруди й окремі невеликі будинки, які обороняє взвод, з’єднуються між собою
ходами сполучення, які прокопуються через двори, пролами в стінах суміжних
будинків, а також підземними тунелями.
У підземних комунікаціях
(спорудах), які не використовуються, влаштовуються загородження, а вихід з них
прикривається вогнем або охороняється.
Дрібні будівлі, якими пожежа може
перекинутися на сусідні будинки, руйнуються.
Опорний пункт поза будинками
повинен перекривати вулиці, виїзди з майданів, парків та скверів, при цьому на
вулицях будуються барикади з обладнаними бійницями і місцями для ведення вогню вогневими
засобами. Для маневру своїх підрозділів і руху транспорту залишаються проходи,
які ретельно охороняються, перекриваються переносними загородженнями і
прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим і
перехресним вогнем. Будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню,
розбираються або руйнуються.
Для маневру підрозділами в місті
(населеному пункті) обладнуються проходи і проїзди в середині кварталів,
пристосовуються підземні комунікації і обладнуються ходи сполучення між
будівлями.
Вогнева позиція танка (БМП, БТР),
як правило, вибирається на околиці міста (населеного пункту) або на перехрестях
вулиць, перед майданами, скверами та в інших місцях, які дозволяють вести
вогонь уздовж декількох вулиць на велику дальність. Вона може обладнуватися за
мурованою стіною (парканом) з влаштованою амбразурою для спостереження і
ведення вогню, а також за іншими міцними спорудами і повинна прикриватися
вогнем механізованих підрозділів.
Для управління боєм командир
механізованого (гранатометного, протитанкового) взводу розташовується в
будинку, який обороняється, і вибирає командно-спостережний пункт у такому
місці, звідки проглядаються підступи до будинку, а поза будівлі – в глибині
опорного пункту або на позиції одного з відділень. Командир танкового взводу
управляє боєм з танка.
Система вогню будується на сполученні
фронтального, флангового і перехресного вогню з усіх видів зброї взводу й
організовується таким чином, щоб будинки знаходилися у вогневому зв’язку між
собою. У багатоповерхових будівлях вогонь готується в кілька ярусів. При цьому
особлива увага приділяється веденню вогню уздовж вулиць, по перехрестях,
підходах до мостів і по мостах, виходах із майданів, парків і скверів, у
проміжки між будинками, шляхопроводах, підступах до водних перешкод і дворів.
Розвідка противника організується
більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів. Для організації
безпосередньої охорони на даху будинку можуть обладнуватися спостережно-вогневі
точки у складі 2-3 військовослужбовців.
169. Послідовність роботи
командира взводу щодо підготовки до оборони в місті проводиться, як у звичайних
умовах.
Під час оцінки обстановки він додатково вивчає: склад і
характер дій противника (якими вулицями, скверами, майданами, дворами і
будівлями він буде діяти, де він зосередить зусилля, які способи буде
застосовувати під час оволодіння будівлями і об’єктами); як побудувати бойові
порядки, визначити заходи щодо створення додаткових запасів боєприпасів,
продовольства, медичного майна і питної води; характер міської забудови,
особливо будинків, які обороняються, наявність прихованих підступів до будинків
від фронту, флангів і тилу (у тому числі підземних комунікацій) та їх вплив на
умови побудови оборони, спостереження і ведення вогню; які будівлі (споруди)
включити в опорний пункт, можливість використання підземних споруд для укриття
особового складу і здійснення маневру, характер водних перешкод, наявність
мостів через них і можливі ділянки форсування (подолання) противником, де
розмістити позиції відділень, вогневі позиції БМП (БТР), танків та інших
вогневих засобів, місця обладнання загороджень, напрямки (вулиці, провулки
тощо), які доступні до дій танків, БМП, мотопіхоти, кількість і ширину вулиць,
наявність підземних споруд, майданів і міцних споруд в опорному пункті,
утримання яких забезпечить виконання завдання, важкодоступні ділянки на
підступах до опорного пункту.
Особлива увага під час оцінки
обстановки звертається на наявність у місті (населеному пункті) цивільного
населення, інших осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного
гуманітарного права.
У рішенні командир взводу визначає:
утримання якої будівлі (декількох споруд) забезпечить виконання поставленого
завдання, способи боротьби з противником на підступах до будівлі противником,
який наступає вздовж вулиць, майданів, долає водні перешкоди і оволодів
будівлею в безпосередній близькості від взводу, який увірвався в опорний пункт
або будівлю; необхідні заходи щодо ліквідації і поповнення втраченого
положення.
Під час рекогносцировки командир взводу вивчає
місцевість на підступах до опорного пункту (будівлі), вказує командирам
відділень (танків) орієнтири і уточнює: положення, склад і найбільш вірогідні
напрямки (вулиці, майдани) наступу противника і рубіж переходу в атаку; накреслення
переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і які будівлі (споруди)
включені в опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень поза будівлею
(попереду, між будівлями) або розміщення відділень у будівлі, вогневої позиції
танків, БМП (БТР) і доданих вогневих
засобів; які комунікації використовувати для здійснення маневру і порядок
охорони, траншею і хід сполучення взводу при обороні поза будівлею; основні
позиції; основні і додаткові сектори обстрілу танків (БМП, БТР), а також
доданих вогневих засобів із врахуванням розміщення вулиць, майданів, скверів,
парків, багатоповерхових споруд і засобів, які призначені для забезпечення
флангів, проміжків і підступів до споруд; рубежі, ділянки і об’єкти (вулиці,
будинки, парки тощо), по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок
його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і
позицій відділень (вогневих позицій) і підготовки будівель до оборони; місця і
характер інженерних загороджень, які обладнуються перед фронтом (на вулицях,
скверах, майданах, попереду будівель) і на флангах (між будівлями) оборони
взводу, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.
Організовуючи взаємодію під час оборони в населеному
пункті, командир взводу узгоджує дії відділень (вогневих засобів), окремих
груп, які розташовані в одному будинку на різних поверхах і діють поза ним, при
підході і відбитті атаки і порядок знищення дрібних груп противника, який
увірвався в будинок або в опорний пункт взводу.
Під час організації управління додатково вказується порядок
підтримки зв’язку із спостережно-вогневими точками.
Організовуючи забезпечення бою в місті (населеному пункті),
командир взводу додатково визначає заходи щодо боротьби з пожежами: скільки, де
і яких засобів пожежегасіння мати; які матеріали, що швидко спалахують,
видалити з будинку та поблизу нього або зруйнувати; місця встановлення водних
баків; склад позаштатної пожежної команди і порядок дій особового складу під
час гасіння пожежі; які вікна напівпідвальних приміщень і перших поверхів
закрити повністю або металевими сітками з метою недопущення закидання ручних
гранат (у тому числі димових і запалювальних), які ділянки (підлоги) будівлі
засипати піском (землею) і мати його запас.
170. Атака противника
відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, що розташовані на
верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком,
який обороняється, але і ведуть вогонь по цілях, що розташовані у глибині
бойового порядку противника, забороняючи підхід його резервів і вогонь по
будинку прямою наводкою. Противник, який підійшов до стін будинку, закидається
гранатами і знищується вогнем впритул. Під час ведення бою в середині будинку й
у підземних комунікаціях противник знищується вогнем впритул і в рукопашній
сутичці, а також ручними гранатами.
Відділення (кожний солдат і
сержант), ведучи бій в середині будинку, повинне виявляти особливу рішучість і
завзятість, вміло використовувати в ближньому бою свою зброю і ручні гранати,
стійко обороняти кожен поверх і кожне приміщення.
При вході у приміщення, яке
зайняв противник, один із бойової “двійки” (групи) різко відчиняє двері, інший
кидає гранату, а потім вогнем із автомата (кулемета) знищується противник, який
залишився живим.
Під час руху сходовими клітинами
пересування здійснюється кидками від однієї площадки до іншої, за умов
попереднього закидання їх гранатами або обстрілу. Під час бою в середині
будівлі особливого значення набуває рукопашний бій, застосування ручних гранат
і ведення вогню впритул.
Противник, також знищується
вогнем відділення (групи солдатів), що висилається в тил противнику підземними
комунікаціями (спорудами).
Противник, який зайняв верхні
поверхи, знищується в першу чергу. Для проникнення на верхні поверхи
використовуються шахти ліфтів, запасні (пожежні) драбини, проломи в
міжповерхових перекриттях. Доцільно спочатку зайняти поверх вище противника і
звідти, зверху вниз, атакувати його, знищуючі гранатами, вогнем вогнеметів, з
автоматів і кулеметів через отвори в перекриттях.
Під час бою в середині будинку
артилерія (міномети), БМП (БТР), танки, обслуги автоматичних гранатометів і
протитанкових ракетних комплексів своїм вогнем знищують живу силу, бойову
техніку й інші засоби противника, не допускаючи їх підходу до будинків,
підвезення (піднесення) боєприпасів і інших матеріальних засобів.
Оборона вночі
171.
Нічні умови суттєво впливають на ведення оборони і, особливо, на використання
вогневих засобів і можливість здійснення маневру. Вночі ускладнюється
спостереження й орієнтування на місцевості, внаслідок чого зменшується
дальність спостереження цілей, погіршуються умови для точного прицілювання і
корегування вогню, що веде до зниження ефективності вогню із стрілецької зброї
і інших вогневих засобів.
При
переході до оборони вночі дуже важко вибрати зручні позиції для відділення
(танків) та інших вогневих засобів, організувати систему вогню і загороджень. У
темряві значно знижується продуктивність інженерних робіт, ускладнюються умови
і збільшується час їх виконання. Противник отримує можливість приховано підійти
до оборони і раптово атакувати, а також просочитися через проміжки в глибину
оборони. Крім цього, ускладнюються управління взводом і підтримка безперервної
взаємодії, а при веденні вогню збільшується витрата боєприпасів і освітлювальних
ракет.
172. Оборона вночі, як правило, є
продовженням денних дій з основним завданням – відбити раптову атаку
противника.
Для
цього командир взводу повинен: підсилити спостереження за противником і своїми
загородженнями перед переднім краєм, на флангах і організувати підслуховування;
велику частину особового складу взводу і вогневих засобів тримати в постійній
готовності до відбиття атак противника; підсилити охорону місць відпочинку
особового складу, бойових машин на позиціях.
Взвод вночі продовжує виконувати
поставлене завдання в заздалегідь створеному бойовому порядку, при цьому бойові
машини і вогневі засоби можуть бути висунуті ближче до переднього краю (зайняти
тимчасові вогневі позиції).
Система
вогню взводу в обороні вночі організовується таким чином, щоб була можливість
максимально використовувати вогневі можливості всіх видів зброї взводу і
доданих вогневих засобів із використанням нічних прицілів, їх тісна взаємодія у
поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами для відбиття
атаки противника, знищення його у випадку вклинення в опорний пункт або коли
він намагається його обійти, прикриття флангів і проміжків між опорними
пунктами взводів, а також загороджень і перешкод.
Під час організації системи вогню
необхідно ретельно визначити місця розміщення вогневих засобів, смуг вогню і
секторів їх обстрілу, особливо тим, що мають нічні приціли.
Зони протитанкового вогню і вогню
зі стрілецької зброї призначаються, виходячи з характеристик приладів нічного
бачення і умов видимості, глибини їх можуть зменшуватись.
Кордони
секторів і смуг вогню, ділянок зосередженого і загороджувального вогню
вказуються відносно предметів, які виразно спостерігаються в темряві.
З
кожної вогневої позиції ще в світлий час необхідно перевірити можливість і
зручність спостереження і ведення вогню, а для стрілецької зброї без приладів –
підготувати прості пристосування, які забезпечують ведення вогню вночі в
певному секторі або по заздалегідь пристріляних рубежах (обмежувальні кілкі по
горизонталі і висоті).
Командир взводу управляє
підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту
або позиції одного з відділень.
173. Для ведення оборони вночі
командир взводу до темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам:
добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки озброєння,
техніки і вихідних даних для ведення вогню вночі, організувати спостереження і
підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах
додатково підготувати вогонь; порядок застосування приладів нічного бачення і
засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення засобів
освітлення противника та засліплення його особового складу і вогневих засобів;
додаткові заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; від кого і коли виділити
додаткові чергові вогневі засоби, їх тимчасові вогневі позиції і завдання; які
вогневі засоби і коли висунути на тимчасові позиції або ближче до переднього
краю; склад і місце посту освітлення, порядок освітлення місцевості противника
під час бою; який запас освітлювальних засобів, трасуючих снарядів і патронів з
трасуючою кулею мати, як використовувати освітлення місцевості, що здійснюється
артилерією і авіацією; розпізнавальні знаки своїх військ; сигнали управління і
цілевказання; порядок відпочинку особового складу, сигнали бойової тривоги і
порядок дій за ними.
До наступлення темряви всі
командири зобов’язані перевірити дані для стрільби вночі, готовність зброї і
приладів нічного бачення, наявність трасуючих снарядів, патронів із трасуючими
кулями і засобів освітлення місцевості.
Для засліплення вогневих засобів
противника, оснащених приладами нічного бачення, можуть застосовуватися фари, а
також осередки пожеж, що заздалегідь підготовлені перед фронтом оборони.
174.
Для освітлення місцевості вночі у взводі із спеціально підготовленого особового
складу за рішенням старшого командира може призначатися пост освітлювання. Він
складається, як правило, із двох солдатів, один з яких призначається старшим.
На посту мають бути прилади спостереження і засоби освітлення місцевості.
Завдання
посту освітлення командир взводу ставить на тому місці, звідки вестиметься
освітлення. При цьому особовому складу вказується: склад поста, хто старший;
відомості про противника (де знаходиться, що робить і звідки очікується його
поява); розташування передових підрозділів своїх військ; основні і запасні
місця для поста освітлення і як їх обладнати, а також сектор освітлення; де і
скільки отримати засобів освітлення, порядок освітлення місцевості і
противника; початок і кінець освітлення і порядок дій після виконання завдання.
Пост освітлення для найбільш ефективного використання
доцільно розташовувати в центрі бойового порядку взводу в першій траншеї або в
проміжках між позиціями відділень. Для нього необхідно призначити основне і
два-три запасні місця розміщення на віддаленні 40-60 м один від одного, на яких
обладнуються прості укриття і пристосування для запускання освітлювальних
патронів.
175. В
обороні вночі взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття раптових атак
противника, знищення його розвідки і груп, які намагаються проробляти проходи в
загородженнях або просочитися в глибину оборони.
Вночі дві третини особового
складу кожного відділення (члени екіпажу БМП, БТР, танка в кількості, яка
дозволяє вести вогонь з озброєння бойової машини) повинні знаходитися на
позиції (у БМП, БТР, танку) у готовності до ведення вогню.
Особовий склад і вогневі засоби,
включаючи і чергові, спостерігачі і командири, які знаходяться на позиції, на
ніч змінюють свої місця. Кількість спостерігачів збільшується. Фланги відділень
(траншея) перекривається рогатками, їжаками і знаходяться під безперервним
спостереженням і прикриваються вогнем. Охорона командно-спостережного пункту
підсилюється.
Відпочинок особовому складу
надається за дозволом командира роти. Особовий склад, який відпочиває,
розташовується в укриттях (бліндажах) і в траншеях поблизу вогневих засобів у
готовності зайняти свої місця за тривогою. В місцях відпочинку особового складу
і бойових машин виставляються спостерігачі (чатові), які охороняють їх,
знаходяться в постійній бойовій готовності до відбиття нападу противника і встановленим сигналом оповіщають тих, хто
відпочиває, і викликають їх на позиції.
176. Дрібні групи противника, які
намагаються проникнути в глибину оборони методом просочування, знищуються
черговими вогневими засобами.
Атака противника відбивається з
відстані, яка забезпечує ефективне ведення вогню танками, БМП, гранатометами,
протитанковими ракетними комплексами й іншими вогневими засобами.
Перехід
від нічних до денних дій може проводитися в ході наполегливого оборонного
нічного бою, після відбиття атак противника або коли його наступ очікується на
світанку.
У всіх
випадках командир взводу повинен: перемістити особовий склад і вогневі засоби
на основні позиції, а пост освітлення у свій підрозділ; відновити систему вогню
після відбиття атак противника; вжити заходів щодо відновлення маскування;
уточнити завдання підрозділам і підсилити спостереження; провести поповнення
боєприпасів і евакуювати в тил поранених і військову техніку, що вийшла з ладу;
нагодувати особовий склад.
Оборона взимку
177.
Наявність обширної степової зони, заболоченої лісової місцевості, великої
кількості озер, а також гірської місцевості, обмеженої кількості доріг і
ускладнень інженерного обладнання опорних пунктів суттєво впливає на
організацію оборони і застосування підрозділів.
Крім
цього, можлива низька температура, сніговий покрив і підвищена стійкість речовин, довга ніч негативно
впливають на особовий склад.
Місцевість
із великою кількістю боліт, озер і річок, висот та інших важкодоступних
ділянок, обмежена кількість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі
температури утруднюють дії танків та іншої бойової техніки поза дорогами, що
змушує противника наступати уздовж доріг і річок і сприяє створенню оборони на
більш широкому фронті та меншими, ніж в звичайних умовах, силами, а також
вимагає організації кругової оборони та надійного прикриття флангів і
проміжків.
Узимку
круті схили берегів річок, яри і байраки, узлісся, що заносяться снігом, стають
серйозною перешкодою для танків, інших бойових машин і піхоти. Особливого
значення набуває оборона населених пунктів.
178. Узимку взвод
(механізоване відділення) може обороняти окремий опорний пункт (позицію), який
перекриває напрямки, доступні для дій противника.
179. Під час обобладнання фортифікаційних споруд
узимку широко застосовуються вибухові речовини. При мерзлому, скальному грунті,
на болотистій місцевості фортифікаційні споруди можуть зводитися насипного
типу, для цього використовується камінь, дерен, мох, мішки з землею, сніг і
лід. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші споруди відриваються в
ґрунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покрові широко
застосовується влаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами із
утрамбованого снігу, у тому числі хибних, а також снігових валів. Снігові вали
використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від
високоточного озброєння противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі
позиції кочуючих БМП, танків.
Схили висот, круті береги річок і
озер, які повернуті до противника, по можливості покриваються льодом.
Ділянки
доріг у дефіле і важкодоступних місцях, на підступах до оборони, укриття перед
переднім краєм руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм, в глибині
опорного пункту і на флангах влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали
і перешкоди з валунів. Лід на річках, озерах і в затоках на окремих ділянках
готується до вибуху.
В умовах бездоріжжя і танення
снігу на позиціях, в окопах і укриттях обладнуються водостоки. З метою
запобігання розмивів та обвалів стінки окопів, траншей і інших фортифікаційних
споруд укріплюються, БМП, БТР і танки встановлюються на лежні.
З метою маскування місця, які
потемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом, особовий
склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей в
бліндажах та інших укриттях дозволяється тільки вночі.
180. Система
вогню повинна забезпечувати можливість ураження противника перед фронтом опорного
пункту і в проміжках між ними, на відкритих флангах, прихованих підступах і при
вклиненні в оборону. Найбільша щільність вогню і загороджень створюється на
напрямках, де є дороги, особливо танкодоступних, на підступах до населених
пунктів, вузлів доріг, а на морському узбережжі (на водній перешкоді) – на
ділянках, які доступні для висадки морського десанту (для форсування).
Зона
суцільного багатошарового вогню створюється на дорогах і прилеглих до них
ділянках місцевості, просіках, у руслах річок, у бухтах, фіордах і на інших
доступних для противника напрямках. У гірській місцевості організовується
багатошаровий вогонь.
181.
При підготовці взводу для дії в обороні взимку командир взводу повинен:
поповнити до норми і створити додаткові запаси ракет, боєприпасів,
продовольства, пального і підтримувати в постійній готовності до застосування
озброєння і військову техніку в умовах низьких температур; вжити заходів щодо
забезпечення особового складу засобами проти обмороження теплими речами, і
засобами для обігріву (печами); перевірити справність засобів підігрівачів
двигунів машин, готовність застосування озброєння і техніки в умовах низьких
температур; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи із запобігання
розморожування систем охолодження двигунів; обладнати пункт обігріву особового
складу і визначити порядок опалення печей; організувати просушування
обмундирування і взуття.
Крім цього, командир взводу
(відділення, танка) особливу увагу в обороні приділяє більш частій зміні спостерігачів
і обслуг чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а
також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.
182.
Узимку сніговий покрив і холод необхідно використовувати з метою вимотування
противника, який наступає, і послаблення його боєздатності. Для цього
застосуванням вогню всіх видів та інженерних загороджень необхідно змусити
противника якомога раніше зійти з доріг і рухатися цілиною по снігу, позбавити
його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах, ярах, примусити його
залягти на відкритій місцевості і якомога довше перебувати на морозі.
У випадку вклинення противника в
оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, в
окремих будовах і в лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений
вогонь взводу.
Оборона в лісі
183.
Лісова місцевість вже сама по собі є перешкодою для противника, який наступає,
а наявність в лісі боліт, озер, річок, висот та інших важкодоступних ділянок,
обмеженість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури взимку
значно перешкоджають дії противника і змушують його вести наступ головним чином
за напрямками уздовж доріг, просік, галявин, через рідколісся.
У лісі,
крім цього, зменшується видимість, знижується дальність спостереження, радіозв’язку
і ефективність вогню, утруднюється орієнтування, цілевказання і корегування
вогню, а також управління і взаємодія.
184.
Командир взводу при переході до оборони в лісі, крім звичайних заходів щодо
підготовки оборони, зобов’язаний: розташувати БМП (БТР, танки) так, щоб
забезпечити обстріл противника на максимальній дальності їх озброєння;
організувати розчищення лісу і чагарників для покращення умов спостереження і
ведення вогню, не демаскуючи при цьому опорного пункту; підготувати шляхи
маневру вогневих засобів і відділень, кинджальний вогонь і вогонь із дерев;
передбачити заходи щодо боротьби з лісовими пожежами (створення захисних смуг і
запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат і багрів, очищення опорного пункту
від чагарнику). Окремі ділянки можуть залишатися не розчищеними, там завчасно
влаштовуються мінно-вибухові загородження і готується вогонь.
У
літній час особовий склад забезпечується засобами захисту від гнусу, комарів та
інших комах.
185.
Система вогню організовується так, щоб усі дороги, просіки, проходи на
заболочених ділянках, мости через водні перешкоди і місця можливого подолання
річок у брід і форсування, а також галявини і вирубки, якими можливі підхід і
наступ противника, знаходилися під фланговим і перехресним вогнем взводу.
Виступи лісу використовуються для улаштування засідок, організації флангового,
перехресного і кинджального вогню. На напрямках можливого наступу противника
готується зосереджений вогонь.
Вогневі позиції танкового взводу
(танка), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших
елементів обладнуються в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню
перед узліссям, уздовж просік, галявин, доріг і по ділянках рідкого лісу. Їх
вогневі позиції прикриваються механізованими підрозділами і загородженнями.
На
перехрестях доріг, стежок, просік, узліссі або на краю галявин можуть
улаштовуватись вогневі засідки. Частина стрільців, снайперів і кулеметників
розміщується для ведення вогню з дерев.
У лісі опорний пункт
механізованого взводу, як правило, перехоплює дорогу, просіки або дефіле між
болотами й озерами.
186. При інженерному обладнанні
на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи і ходи сполучення
обладнуються напівзаглибленого або насипного типу. На тих ділянках, де
немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються
покажчиками або знаками на деревах.
Над траншеєю і вогневими
позиціями влаштовуються перекриття і козирки для захисту особового складу від
осколків снарядів і мін, які розриваються при зіткненні з деревами. Для
спостереження і ведення вогню зі стрілецької зброї і на деревах з густою кроною
обладнуються площадки.
На танконебезпечних напрямках
перед позиціями відділень і на флангах обладнуються завали, протитанкові бар’єри,
які прикриваються вогнем і мінуються.
Командир взводу управляє
підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту
або з позиції одного з відділень.
Розвідка противника
організовується збільшеною кількістю спостерігачів, ніж у звичайних умовах.
187 Бій у лісі, як правило,
ведеться на близьких дистанціях. При цьому широко застосовуються дії невеликих
груп із засідок, кинджальний вогонь, маневр у фланг і тил противника, який
наступає. Широке застосування має використання ручних гранат і гранатометів.
Оборона в горах
188.
Гірська місцевість характеризується різким пересічним рельєфом і кам’янистим
грунтом, рідкою мережею важкодоступних доріг і складністю руху поза ними,
швидкою течією річок і різким коливанням рівня води в них; великою кількістю
прихованих підступів і мертвого простору; збільшенням дальності польоту куль і
снарядів; утворенням завалів і обвалів; наявністю гір і гірських хребтів і крутими схилами, які частково
переходять у скелі і скелясті обриви, а також лощинами і поглибленнями, які
розташовані між гірськими хребтами; різкими змінами погоди, сильними бурями,
снігопадами, туманами, лавинами, зсувами, каменепадами і селями.
Для
більшості гірських районів характерні: суворий клімат; складність орієнтування,
спостереження і ведення вогню, а також підтримка зв’язку і виконання робіт з
інженерного обладнання місцевості.
189. Оборона в горах
будується на більш широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки для
дій противника, при цьому необхідно змушувати противника наступати знизу вгору,
а на плоскогір’ї і долинах – як у звичайних умовах.
При цьому механізований взвод
може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.
Позиції відділень вибираються в
місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів і затоплень, із таким розрахунком,
щоб забезпечувалось ураження противника багатошаровим фланговим, перехресним і
кинджальним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів.
Вогневі позиції БМП (БТР) і танків готуються на танконебезпечних напрямках.
Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції
вибираються з таким розрахунком, щоб забезпечувалося ведення вогню на граничні
дальності і приховане їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується
на зворотних схилах на віддаленні 100-200 м від топографічного гребеня
висот для знищення противника, який прорвався, вогнем упритул.
Система вогню взводу (відділення)
створюється з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм оборони, на флангах і
в проміжках між опорними пунктами (позиціями) не було мертвих просторів і
прихованих підступів. Для цього вогневі засоби розташовуються ярусами, система
вогню відділень організовується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому
зв’язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження
вогню основних засобів на загрозливому напрямку у стислі терміни.
190. При інженерному
обладнанні опорного пункту фортифікаційні споруди в кам’янистих і скельних
ґрунтах облаштовуються напівзаглибленого і насипного типу з використанням
каміння та мішків із піском і землею. Окопи, укриття й інші споруди
обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей і води. В скельних
ґрунтах окопи й укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Попереду
позицій крім звичайних загороджень готуються обвали та зсуви, дороги (стежки)
готуються до зруйнування і мінуються.
Розвідка противника і місцевості
організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів.
191. Під час організації оборони
в горах командир взводу (відділення, танка) крім рішення звичайних питань зобов’язаний:
ретельно вивчити підступи до опорного пункту (позиції) з фронту, флангів і
тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними;
врахувати мертві простори поблизу опорного пункту (позиції) і підготувати по
них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо
гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочуванню
між позиціями відділень (танків) або на стиках із сусідами.
Крім цього, при організації
оборони в горах слід враховувати підвищену витрату пального, потужності
двигунів, перегрів системи охолодження двигунів при більш низьких температурах
охолодження рідини, вживати заходів щодо забезпечення бойових машин підвищеного
проходження запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу
теплими речами, засобами для обігріву, приготування їжі і запасом питної води.
192. Атаку противника взвод
(відділення, танк) відбиває всіма вогневими засобами із широким застосуванням
гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними
підйомів, особливо на серпантинах.
Під час обходу противником
опорного пункту (позиції) взвод (відділення, танк) переходить до кругової
оборони й уражає його вогнем у фланг і тил.
Немає коментарів:
Дописати коментар